У вступіобґрунтовано вибір теми, актуальність і доцільність дослідження, визначено об’єкт, предмет, мету, викладено завдання дослідження, методологічну основу, визначено наукову новизну, практичну значущість, подано відомості про апробацію результатів дослідження.
У першому розділі «Теоретичні основи формування готовності майбутніх учителів математики до роботи з обдарованими учнями»проаналізовано сучасні підходи до визначення поняття «обдарованість», уточнено сутність поняття «математична обдарованість» в психолого-педагогічній літературі, обґрунтовано зміст, структуру, розроблено критерії, показники й рівні готовності майбутніх учителів математики до роботи з зазначеною категорією школярів. Сформульовано педагогічні умови формування готовності майбутніх учителів математики до роботи з обдарованими учнями.
Розуміння сутності обдарованості та її природи характеризується досить широким діапазоном поглядів.
Одні психологи обдарованість розглядають як високий рівень розвитку здібностей (Л. Виготський, Г. Костюк, О. Леонтьєв, С. Рубінштейн, Б. Теплов), інші (Н. Лейтес, О. Матюшкін, В. Моляко) – як системне утворення, яке складається з високого рівня розвитку інтелекту (зокрема дивергентного мислення), творчих здібностей і мотиваційного компонента (мотивація досягнень).
Обдарованість – результат складної взаємодії спадковості (індивідуально-психологічних особливостей, сформованих на основі анатомо-фізіологічних задатків) і соціального середовища, опосередкованого діяльністю.
Принципово важливими сучасними теоретичними підходами до психології обдарованості є: а) існування безлічі видів і типів обдарованості (перелік видів обдарованості сьогодні продовжує розширюватись); б) прихід на зміну однофакторному підходу у психології обдарованості багатофакторного, на зміну статистичному підходові до вивчення обдарованості – динамічного; в) неможливість зведення обдарованості лише до незвичайних здібностей (сьогодні необхідно враховувати ще й характеристики навколишнього середовища, соціальний фактор, в сучасні моделі, концепції й теорії обдарованості входить поняття довкілля); г) зміна методів діагностики відбору методами діагностики розвитку, надання переваги акмеологічному підходу, сутність якого полягає в орієнтації на постійний саморозвиток і самовдосконалення, прагненні високих результатів, створенні необхідних умов для самореалізації творчого потенціалу при дослідженні випадків обдарованості у дітей.
Сучасними дослідниками обдарованості виділено її ознаки у дітей за чотирма аспектами: пізнавальним, поведінковим, інструментальним та мотиваційним.
Дослідженнями питань математичної обдарованості займались А. Колмогоров, В. Крутецький та ін. Структуру математичної обдарованості запропонував В. Крутецький, яку можна скороченою формулою подати так: узагальнене, гнучке мислення в сфері математичних відношень, числової і знакової символіки і математичний склад розуму.
С. Ізюмова, В. Сапожніков та ін. виявили таку сукупність ознак, пов’язаних з розвитком математичної обдарованості: на фізіологічному рівні – виражені властивості сильної нервової системи, що забезпечують високу працездатність; на психологічному – високий рівень вербального і загального інтелекту; на рівні темпераменту найбільш сприятливим є низький рівень емоційної збудженості; на рівні характеру – наявність таких якостей, як раціоналізм, дисциплінованість, почуття відповідальності.
На нашу думку математична обдарованість – це високий рівень розвитку математичних здібностей (їх творче виявлення) і пізнавальної мотивації до вивчення математики.
Нами запропоновано таку структуру готовності майбутнього вчителя математики до роботи з обдарованими учнями: 1) науково-теоретичний компонент, а саме, знання: нормативно-законодавчої бази організації навчання обдарованих дітей в Україні, організації навчання обдарованих дітей в зарубіжних країнах; концепцій й основних типів обдарованості, типових ознак обдарованих учнів в різних аспектах; психолого-педагогічних особливостей математично обдарованих учнів; теоретичних і практичних засад діагностики математичної обдарованості; напрямів, стратегій і прийомів застосування педагогічних технологій навчання математично обдарованих учнів; програм та підручників поглибленого вивчення математики, розуміння закладених в них методичних ідей; базових теорем, задач шкільного курсу поглибленого вивчення математики; 2) сформованість професійно-педагогічних і практичних умінь та навичок: розв’язувати задачі поглибленого вивчення шкільного курсу математики; виявляти й діагностувати математично обдарованих учнів; організовувати навчання математично обдарованих учнів із застосуванням відповідних педагогічних технологій; досліджувати методичні проблеми, шукати шляхи удосконалення процесу розвитку та навчання математично обдарованих учнів; 3) мотиваційний компонент: інтерес до питань роботи з обдарованими учнями, прагнення до покращення професійної підготовки для роботи з зазначеною категорією школярів під час майбутньої професійної діяльності.
Для аналізу та вимірювання готовності майбутніх учителів математики до роботи з обдарованими учнями на основі праць науковців (О. Башманівський, В. Беспалько, Н. Клокар та ін.), розроблено критерії, показники та рівні відповідної готовності.
Спираючись на принцип відповідності критерію обраним компонентам структури готовності майбутнього вчителя математики до роботи з обдарованими учнями, запропоновано вимірювати відповідну готовність за теоретичним, практичним і мотиваційним і критеріями.
Для теоретичного критерію пропонується застосувати такий показник: знання про обдарованість, індивідуально-типові особливості, виявлення, діагностику та навчання математично обдарованих учнів.
До практичного критерію пропонуємо застосувати такі показники: 1) вміння розв’язувати задачі високого та підвищеного рівнів складності шкільного курсу математики 5-6 класів, алгебри та геометрії 7 класу, орієнтованого на поглиблене вивчення предмета, поглибленого вивчення алгебри й геометрії 8-9 класів, поглибленого вивчення геометрії, алгебри і початків аналізу 10-12 класів; 2) володіння методиками виявлення та діагностики математично обдарованих учнів, вміння здійснювати індивідуалізацію і диференціацію їхнього навчання, застосовувати прийоми педагогічних технологій навчання зазначеної категорії школярів на уроках математики та в позаурочний час.
До мотиваційного критерію пропонуємо такий показник: інтерес до питань роботи з математично обдарованими учнями, бажання працювати з математично обдарованими учнями під час майбутньої професійної діяльності.
