ВСТУП
Актуальність теми. Гострота внутрішніх економічних та політичних проблем в Україні, які в перманентному режимі супроводжують розвиток національного господарства, відсунула на другий план питання, які в стратегічному плані є пріоритетними. Так, проблема конкурентоспроможності української економіки стає все актуальнішою в умовах невпинної глобалізації ринку та прагнення нашої держави інтегруватися в європейські та світові економічні структури. Задля забезпечення гідної перспективи розвитку національного господарства держава зобов’язана спрямовувати його внутрішню трансформацію таким шляхом, щоб міжнародна інтеграція України в коло розвинутих країн була природною і бажаною для її партнерів. Це, в свою чергу, вимагає залучення таких організаційно-управлінських важелів та чинників, які зумовлять запуск ефективних конкурентних стратегій, що, в кінцевому підсумку, забезпечить інновативно-інноваційний шлях розвитку української економіки у ХХІ столітті.
Формування та організаційно-управлінське забезпечення конкурентних стратегій несе в собі колосальний макроекономічний ефект. Розуміння цього зумовило підвищену увагу до даної проблеми відомих учених та аналітиків багатьох країн. Їх сміливі наукові розвідки уможливили розроблення та використання розмаїття конкурентних стратегій у рамках національних економік. Усе більшою мірою конкурентоздатність та конкурентні переваги стають похідним явищем від ефективних конкурентних стратегій, які, в свою чергу, можуть бути реалізовані при адекватній організаційно-управлінській підтримці держави. Саме на базі такої парадигми можливо домогтися стабільно прогресуючого поступу в конкурентному середовищі.
Глибоке розуміння важливості організаційно-управлінських засад конкурентоспроможності національних економік дає можливість своєчасно реагувати на технічні, економічні та інформаційні зміни, що відбуваються у світі, і своєчасно вживати заходи на рівні держави в цілому, а також галузей та окремих підприємницьких структур і тим самим забезпечувати підтримання конкурентних переваг у відповідних сегментах національного господарства. Якщо глибоке розуміння проблем конкурентоздатності національного господарства передусім зумовлює потребу своєчасно реагувати на економічні та інформаційні зміни, то організаційно-управлінські важелі та засоби головним чином відкривають реальну можливість своєчасно вживати адекватні заходи державного рівня з тим, щоб забезпечувати реалізацію конкурентних переваг у ринкових умовах.
За початковим задумом, дана дисертаційна робота мала бути присвячена проблемам підвищення конкурентоздатності книговидавничої сфери, з проблемами якої автор знайомий на власному досвіді. Однак через певний час стало зрозумілим, що проблематика сучасного українського книговидавництва не є суто вузьковідомчою, а тому все більшою мірою потребує не лише ідеологічних зусиль з боку держави, а й, головним чином, макроекономічних за змістом та організаційно-управлінських за формою і напрямками конкурентоспроможних стратегій. Залягаючи в соціокультурній площині, книговидавнича сфера відчуває й адекватно реагує на загальноекономічні проблеми в країні. Саме в процесі дослідницької роботи стала зрозумілою глибина загальновідомого філософського положення: «не можна вирішити жодних часткових проблем, не вирішивши попередньо загальних». Таким чином, вибір теми даної наукової роботи – «Організаційно-управлінські засади формування конкурентних стратегій в економіці України (на прикладі книговидавництва)» – обумовлений, з одного боку, необхідністю трансформації існуючої наукової теорії конкурентних переваг і формування відповідних стратегій до умов та можливостей національної економіки, а з іншого – адаптації останніх до конкретизації з урахуванням реального місця України в глобалізаційній економіці.
Ринок, що органічно не поєднаний з інтенсивним використанням нових знань і технологій, не може бути конкурентоспроможним. «Економіка знань» прямо пов’язана з книговидавничою сферою. Адже інформація і знання набувають усе більшої ваги в конкурентній боротьбі. Книговидавнича сфера впливає (і чим далі, тим більше) на формування інтелектуального потенціалу суспільства, а тому потребує ефективного управління. Водночас проблематика видавничої продукції збережена в дисертаційному дослідженні тією мірою, в якій ця сфера прямо чи опосередковано зумовлює перетворення інтелектуального потенціалу в реальну продуктивну силу, у вирішальний фактор формування «К-суспільства», тобто суспільства, заснованого на знаннях.
Проблематика конкурентоспроможності достатньою мірою висвітлена в науковій літературі. Значний вклад у дослідження цих проблем внесли такі відомі вчені, як Д. Белл, Б. Гейтс,
М. Кастельс, Ф. Котлер, С. Ліндер, А. Маслоу, Б. Олін, М. Портер, Д. Сакс, Дж. Стренд,
Т. Стюарт, Д. Тапскотт, Ш. Тацуно, Е. Тоффлер, Е. Хекшер та ін. Проблеми національної конкурентоспроможності в різних аспектах досліджують російські та українські науковці:
Я. Базилюк, С. Біла, О. Білорус, З. Борисенко, Ю. Ганжуров, В. Геєць, Т. Голікова, Я. Жаліло,
О. Зернецька, М.. Згуровський, Є. Іванов, В. Іноземцев, Б. Кваснюк, А. Костусєв, В. Лагутін,
О. Любич, Т. Литвиненко, Є. Марчук, В. Мунтіян, Ц. Огонь, Ю. Полунєєв, А. Сігайов,
С. Соколенко, Г. Филюк, О. Шнипко, В. Черняк, О. Чубукова, Г. Яловий та ін. В останні роки з цієї тематики захищено значну кількість дисертаційних досліджень, опубліковано низку фундаментальних монографій.
Однак більшість зарубіжних дослідників, а за ними – і вітчизняних, розглядають роль і місце конкурентних стратегій з «максималістських» позицій, тобто за ступенем досягнення найвищих світових параметрів. Відповідно, і сформульовані в їх дослідженнях ідеї несуть у собі значну частку теоретичних абстракцій. Тобто, рекомендації щодо розбудови конкурентоздатної економіки спрямовані на те, аби відразу посісти певне місце на верхніх щабелях світової ієрархії, в той час як ми знаходимося біля її підніжжя. Тому реальною проблемою для конкурентних стратегій макроекономічного характеру до цього часу є дефіцит глибоко обґрунтованих і максимально конкретизованих рекомендацій, спрямованих на побудову досконалої структури національного господарства, досягнення найвищого науково-технологічного рівня виробництва та якісних показників кінцевого продукту тощо. Ці правильні за своїм змістом заходи потребують часу (тобто принесуть результат далеко не відразу) і значних капіталовкладень, які може надати лише економіка, конкурентоздатна вже сьогодні. Отже, необхідно обґрунтувати та організаційно забезпечити такі державні рішення, які дозволять досягти довгострокових цілей завдяки правильно розрахованим оперативним заходам. Ринкова економіка постійно демонструє необхідність переходу до принципово нової управлінської ідеології розвитку національного виробництва.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою науково-дослідних робіт Інституту законодавства Верховної Ради України за темою «Економічні пріоритети в законотворчій діяльності» (номер державної реєстрації 0104U006963). Особистий внесок автора полягає в розробленні економічних пріоритетів формування державної стратегії та вдосконалення законодавчо-нормативної бази функціонування економічних відносин у напрямку підвищення внутрішньої і зовнішньої конкурентоспроможності національної економіки.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є науково-теоретичне обґрунтування засад організаційно-управлінського забезпечення формування конкурентних стратегій, пошук шляхів підвищення конкурентоспроможності національної економіки на різних етапах ринково-демократичних перетворень, реалізації конкурентних переваг української продукції, зокрема у книговидавничій сфері, на світовому ринку, формулювання конкретних пропозицій щодо зростання дієвості заходів з підвищення конкурентоздатності книговидавництва на внутрішньому ринку, розроблення конкретних рекомендацій щодо вдосконалення конкурентної політики держави.
Виходячи з даної мети, в дисертаційному дослідженні поставлено такі основні завдання:
- проаналізувати вітчизняну і зарубіжну літературу з питань формування конкурентних стратегій і конкурентоспроможності і на цій основі обґрунтувати економічну сутність, зміст, чинники та атрибутивні ознаки терміно-понять «конкурентна стратегія», «конкурентні переваги» та «конкурентоздатність», узагальнити основні теоретичні положення щодо визначення природи, чинників і показників конкуренції та конкурентоспроможності як економічних категорій;
- виявити оптимальні критерії, які необхідно застосовувати для вимірювання ефективності стратегічних і тактичних рішень щодо підвищення конкурентоспроможності економіки; дослідити вплив основних стратегій економічної політики держави на конкурентоспроможність економіки на різних етапах ринково-демократичних перетворень в Україні;
- розглянути застосовувані у вітчизняній та міжнародній практиці методики формування конкурентних стратегій та визначення конкурентоспроможності й обґрунтувати можливість їх використання як базових засад для формування ефективної книговидавничої сфери з урахуванням її специфіки;
- виокремити найбільш оптимальні складові економічної стратегії держави у внутрішній і зовнішньоекономічній сферах, які необхідно задіяти на даний час для забезпечення довгострокової конкурентоспроможності української економіки;
- визначити ключові напрямки діяльності держави по формуванню організаційно-управлінських засад конкурентних стратегій і, зокрема, меж їх впливу на таку галузь, як книговидавництво;
- дослідити особливості дії чинників конкурентоспроможності у сфері книговидавництва і визначити комплекс необхідних державних заходів для забезпечення домінування вітчизняної книги на внутрішньому ринку і підтримання авторитету української держави у міжнародному культурно-освітньому просторі.
Об’єктом дослідження є вплив конкурентних стратегій на нинішній стан національної економіки та її окремих сегментів, зокрема, конкурентоздатність книговидавничої сфери України.
Предметом дослідження є організаційно-управлінські засади формування конкурентних стратегій та використання потенційних конкурентних переваг національної економіки, її окремих сегментів на різних етапах ринкових перетворень.
Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дисертації є узагальнений досвід світової та вітчизняної економічної думки стосовно макроекономічної політики, конкуренції та конкурентоспроможності. У роботі використано різноманітні загальнонаукові та спеціальні методи дослідження, зокрема системно-структурний, формалізації та абстракції, аналізу та синтезу, статистичного аналізу, порівняння та узагальнення.
Інформаційною базою дослідження є законодавчо-нормативні акти Верховної Ради України, документи Кабінету Міністрів України та центральних органів виконавчої влади, друковані й електронні видання Держкомстату України, довідкові та енциклопедичні видання, наукові праці вітчизняних та зарубіжних учених, статистичні дані зарубіжних країн і міжнародних організацій та ін. У процесі дослідження використовувалась оперативна інформація, що поширюється через електронні мережі зв’язку інформаційними агентствами УНІАН, ІНТЕРФАКС, УФС та ін.
Наукова новизна одержаних результатів може бути викладена у вигляді конкретних положень, які виносяться на захист:
Вперше
- проаналізовано сукупність різноманітних характеристик поняття «конкурентна стратегія» і зроблено висновок, що глибина розбіжностей між більшістю з цих характеристик перетворює саму цю категорію на теоретичну абстракцію, тому неправомірно ставити питання про формування єдиної державної стратегії конкурентоспроможності – це мають бути декілька окремих стратегій, різних за завданнями, масштабами і механізмами виконання;
- запропоновано системне трактування терміно-понять «конкурентні стратегії», «конкурентні переваги», «конкурентоспроможність» («конкурентоздатність»), яке зводиться до такого:
конкурентна стратегія (в макроекономічному розумінні) – це комплекс науково обґрунтованих передбачень та організаційно і ресурсно забезпечених заходів держави, спрямованих на досягнення конкретних параметрів зовнішньої та внутрішньої поточної та довгострокової конкурентоспроможності;
конкурентні переваги – це сукупність приналежних певним сферам, сегментам і економіці в цілому матеріальних та нематеріальних потенцій, практичне використання яких через адекватні державні стратегії та організаційно-управлінські механізми забезпечує на поточний момент та перспективу особливе місце (власну нішу) національного господарства в цілому чи окремих його виробництв та галузей у глобалізаційному вимірі;
конкурентоспроможність – це практична демонстрація та реалізація (через систему організаційно-управлінських впливів) спроможності певних виробництв, галузей, сфер чи національного господарства в цілому зайняти і утримувати певну нішу в міжнародному поділі праці;
- обґрунтована необхідність самостійного використання в якості орієнтирів формування економічної стратегії держави таких понять, як «поточна» і «довгострокова», «якісна» і «цінова», «внутрішня» і «зовнішня» конкурентоспроможність, оскільки ці поняття певною мірою є взаємосуперечливими;
- доведено, що конкурентна стратегія держави має бути неоднаковою для досягнення зовнішньої і внутрішньої конкурентоздатності, оскільки навіть для одних і тих же товарів ступінь конкурентоздатності не є однаковим для внутрішнього і зовнішнього ринку, і засоби їх досягнення нетотожні, іноді – навіть суперечливі;
- виявлено існування принципової відмінності і взаємної суперечливості поточних і довгострокових чинників конкурентоздатності, що вимагає їх оптимального поєднання в державних рішеннях стосовно підвищення конкурентоздатності окремих товарів, галузей та економіки в цілому;
- розкрито пряму кореляцію між змінами у грошово-кредитній і валютно-курсовій політиці держави та ступенем внутрішньої і зовнішньої конкурентоспроможності продуктів національного виробництва;
- показано, що на даний час найбільш гострою для України є проблема досягнення внутрішньої конкурентоспроможності вітчизняних товарів і що вона здатна вирішуватися шляхом застосування ефективних коротко- і середньострокових чинників;
- визначено шляхи досягнення конкурентоздатності як результату використання конкурентних переваг через організаційно-управлінські чинники та важелі державних конкурентних стратегій;
- розглянуто питання щодо виокремлення економічного аспекту в проблемах вітчизняного книговидавництва, що дозволило запропонувати реальні рекомендації відносно посилення позицій української книги на внутрішньому ринку і закріплення за нею певної ніші на міжнародній арені.
Дістали подальшого розвитку
– положення щодо суттєвої відмінності між поняттям «конкурентоспроможність» з показниками ефективності, якості, техніко-економічними параметрами виробів та іншими характеристиками продукту й економіки в цілому;
– аргументи щодо необхідності суттєвої корекції державної політики курсоутворення та шкідливості для конкурентоспроможності держави подальшого утримання стабільного курсу гривні до іноземних валют;
– рекомендації щодо додаткового задіювання спеціальних захисних заходів для національного виробника на внутрішньому ринку у зв’язку з поглибленням інтеграції України у світовий економічний простір;
– докази необхідності посилення ролі загальнодержавних стандартів у захисті внутрішнього ринку і забезпечення підвищення конкурентоспроможності українських товарів на світовій арені.
Практичне значення одержаних результатів. Науково-практичні висновки та практичні рекомендації, зроблені за результатами дисертаційного дослідження, були використані Інститутом законодавства при підготовці експертних висновків на законопроекти, які стосувалися вступу України до СОТ, та Інститутом інноваційних технологій та змісту освіти Міністерства освіти і науки України. Матеріали дисертаційного дослідження використано видавництвами («Либідь», «Парламентське видавництво») для проведення SWOT-АНАЛІЗУ (виявлення сильних і слабких сторін, зовнішніх та внутрішніх можливостей видавничої сфери), а також при викладанні курсу макроекономіки на економічних факультетах вищих навчальних закладів України.
Особистий внесок здобувача. Наукові результати, викладені в дисертації, отримані автором особисто. Матеріали, що містяться в публікаціях у співавторстві, використані в дисертації лише в тій частині, яка є власним доробком дисертанта.
Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення дисертації були апробовані на науково-практичних конференціях, зокрема: «Конкурентні стратегії в національній економіці» (28.02.2008 р., м. Київ); в роботі «круглого столу» «Особливості та шляхи детінізації економіки України» (27.03.2007 р., м. Київ); на міжнародній науково-практичній конференції «Освіта та наука без обмежень – 2005» (27.12.2005 р., м. Дніпропетровськ); наукових конференціях «Трансформаційні зміни в економіці України: ринковий вимір та перспективи» (30.06.2004 р.,
м. Київ) та «Економічні проблеми ринкової трансформації України» (27.11.2004 р., м. Львів).
Публікації. За темою дисертації опубліковано 9 індивідуальних наукових праць у фахових виданнях загальним обсягом 4 друк. арк., а також розділ у навчальному посібнику, де доля автора складає 2 друк. арк.
Структура і обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, 7 підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Основний зміст роботи викладений на 179 стор. машинописного тексту. Робота містить 9 таблиць, 4 діаграми, 2 рисунки, 6 додатків. Список використаної літератури налічує 210 найменувань.
| 
