УДОСКОНАЛЕННЯ ВЕНЧУРНОГО ІНВЕСТУВАННЯ МЕТАЛУРГІЙНИХ ПІДПРИЄМСТВ Статья

Актуальність теми. Світовий досвід свідчить про те, що поява венчурного інвестування сприяла активній структурній перебудові суспільного виробництва, випереджальному розвитку інноваційної сфери, створенню додаткових робочих місць. Поглиблене реформування української економіки потребує прискореного розвитку інноваційної сфери, що може бути забезпечено шляхом нагромадження в ній необхідної кількості капіталу, який представлений не лише фізичним капіталом, а й людським капіталом, знаннями, інформацією тощо. Це зумовлює необхідність застосування відповідних форм нагромадження капіталу в інноваційній сфері, насамперед венчурного інвестування. Актуальність становлення та розвитку венчурного інвестування в Україні зумовлена необхідністю реалізувати національну стратегію розвитку, спрямовану на формування його інноваційної моделі та забезпечення високих соціальних стандартів життя.

Теоретичні й практичні аспекти венчурного інвестування в процесі нагромадження капіталу досліджували зарубіжні вчені В. Бард, Р. Брейлі, А. Дагаєв, Е. Долан, П. Завлін, С. Майерс, Д. Норт та інші. Світова економічна думка вивчає цю проблему за умов розвиненої ринкової економіки, у якій інноваційна сфера відіграє провідну роль у розширеному відтворенні, а венчурний капітал складає помітну частину суспільного капіталу. Але, незважаючи на те, що в Україні лише формуються умови для нагромадження капіталу з використанням венчурного інвестування, теоретико-методологічні проблеми його становлення знайшли відображення в працях українських вчених. Серед них слід відзначити роботи О. Батури, Ю. Бажала, Л. Безчасного, М. Білик, М. Білопольського, І. Бланка, І. Бойка, В. Гейця, М. Герасимчука, Б. Губського, П. Гудзя, М. Крупки, М. Лепи, В. Оболенського, В. Осецького, Ю. Пахомова, А. Пересади, Н. Редіної, І. Софіщенко, А. Ткаченко, М. Чумаченка, А. Чухно та інших.

Незважаючи на наукову розробленість теми, окремі її аспекти потребують подальшого опрацювання. Так, не розвинуто теоретичні засади венчурного інвестування підприємств з урахуванням інноваційного типу розвитку вітчизняної економіки. Потребує удосконалення класифікація ризиків крупних металургійних підприємств та методичні підходи до оцінки венчурних інвестиційних проектів. Необхідна розробка ефективного механізму підтримки венчурних інвестиційних проектів металургійних підприємств.

Актуальність проблеми, її практичне значення й недостатня теоретична розробленість зумовили вибір теми дисертації.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові результати, теоретичні положення й висновки дослідження були одержані у відповідності до плану наукових досліджень Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту ім. акад. В. Лазаряна за темою: «Дослідження та розробка методики управління операційними грошовими потоками» (номер державної реєстрації 0105U003366). Внеском автора в розробку теми є пропозиції з удосконалення венчурного інвестування металургійних підприємств Дніпропетровської області.

Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є науково-теоретичне обґрунтування й розробка практичних рекомендацій щодо удосконалення венчурного інвестування металургійних підприємств.

Для досягнення поставленої мети були сформульовані та вирішені такі завдання:

– розвинуто теоретичні засади венчурного інвестування підприємств з урахуванням інноваційного типу розвитку вітчизняної економіки;

– обґрунтовано систему кодування ризиків інвестицій в інновації металургійних підприємств;

– досліджено сучасний стан венчурного інвестування металургійних підприємств;

– удосконалено методичні підходи до оцінки венчурних інвестиційних проектів;

– визначено напрями прямого фінансування венчурних інвестиційних проектів;

– розроблено модель контролю прибутковості венчурних інвестицій металургійних підприємств;

– виділено етапи венчурного фінансування, що передбачають залучення зовнішніх інвестицій в акції металургійних підприємств.

Об’єктом дослідження є процес венчурного інвестування в металургійні підприємства.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні та практичні засади управління венчурним інвестуванням металургійних підприємств.

Методи дослідження. Теоретичною базою дослідження є праці вітчизняних і зарубіжних вчених, наукові дослідження з проблем удосконалення венчурного інвестування металургійних підприємств.

Методологічну основу роботи становлять загальнонаукові прийоми досліджень і спеціальні методи, що ґрунтуються на сучасних наукових засадах економічної науки. У роботі використано: історичний та логічний методи – для дослідження теоретичних засад венчурного інвестування; абстрактно-логічний – для теоретичного узагальнення й формування висновків; економіко-статистичний – для аналізу сучасного стану венчурного інвестування металургійних підприємств; методи економіко-математичного моделювання, абстрагування, аналізу і синтезу, формалізації – для обґрунтування напрямів удосконалення венчурного інвестування металургійних підприємств.

Інформаційною базою дисертаційної роботи є результати проведених автором наукових досліджень, офіційні статистичні матеріали, первинна економічна та облікова звітність металургійних підприємств Дніпропетровської області.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:

вперше:

– розроблено модель контролю прибутковості венчурних інвестицій металургійних підприємств шляхом поєднання класичної та сучасної теорій вибору портфеля інвестора, яка дає змогу венчурному інвестору здійснювати комплексне управління загальною прибутковістю портфелю цінних паперів новостворюваних та діючих інноваційних підприємств;

удосконалено:

– систему кодування ризиків інвестицій в інновації металургійних підприємств з урахуванням їх інтенсивності й класифікації за таким порядком: зміна первинних властивостей, зміна кількості, перегрупування або організаційна зміна, адаптаційні зміни, новий варіант, нове «покоління», новий «вигляд», новий «рід». Це виступає основою прийняття ефективних управлінських рішень щодо інвестування та проведення моніторингу інноваційної діяльності металургійних підприємств та її результатів;

набули подальшого розвитку:

– теоретичні засади венчурного інвестування металургійних підприємств шляхом уточнення взаємозв’язку та взаємозалежності понять венчурний капітал та венчурні інвестиції, що стало основою для виокремлення внутрішнього та зовнішнього напрямків венчурного фінансування металургійних підприємств, та спрямовано на здійснення прискореної комерціалізації найперспективніших інноваційних розробок;

– методичні підходи до оцінки ризику венчурних інвестиційних проектів шляхом застосування мультиплікативної моделі, яка враховує систему факторів ризику венчурного інвестування металургійного виробництва через показники матеріаловіддачі, рентабельності фондів, рентабельності капіталу, продуктивності праці, що дозволяє отримати комплексний показник ризику проекту;

– виділення етапів венчурного фінансування металургійних підприємств відповідно до залучення зовнішніх інвестицій в цінні папери новостворюваних чи діючих підприємств з урахуванням перспективності вкладень: ризиковані, перспективні на 10-15 років, до 5-10 років, до 1-5 років, поточні. Це дає змогу отримати зразкову структуру портфеля венчурних інвестицій.

Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження використані в практичній діяльності металургійних підприємств Дніпропетровської області для оцінки венчурних інвестиційних проектів: ВАТ «Дніпропетровський металургійний завод імені Петровського» (дов. № 010/1421 від 17.10.2007 р.), ВАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» (дов. № 52-01/9170 від 05.11.2007 р.).

Теоретичні розробки дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна при викладанні дисциплін: «Менеджмент», «Стратегічний менеджмент», «Інноваційний менеджмент», «Економіка підприємства» (дов. № 17-04/1516-21/3 від 10.10.2007 р.).

Особистий внесок здобувача. Теоретичні обґрунтування, практичні рекомендації, висновки та пропозиції, які отримані в ході досліджень, розроблено здобувачем самостійно. В наукових працях, опублікованих у співавторстві, особистий внесок здобувача зазначено у списку публікацій за темою дисертації.

Апробація результатів дослідження. Основні положення й результати дисертації доповідались і обговорювались на: Міжнародній науково-практичній конференції «Європейська наука ХХІ століття: стратегія і перспективи розвитку – 2006» (м. Дніпропетровськ, 2006 р.), Міжнародній науковій конференції «Проблеми економіки транспорту» (м. Дніпропетровськ, 2006 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Фінанси України» (м. Дніпропетровськ, 2006 р.), Міжнародній науковій конференції «Проблеми та перспективи розвитку залізничного транспорту» (м. Дніпропетровськ, 2007 р.).

Публікації. Результати дослідження опубліковано в 9 наукових працях загальним обсягом 2,1 друк. арк., з яких особисто здобувачеві належить
1,27 друк. арк. З них у наукових фахових виданнях – 5 робіт загальним обсягом 1,66 друк.арк., з яких 1,14 друк. арк. належать особисто здобувачеві.

Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів і висновків, викладених на 195 сторінках, 9 додатків на
11 сторінках, списку використаних джерел із 193 найменувань на 18 сторінках. Загальний обсяг дисертації 224 сторінки, включаючи 11 таблиць на 12 сторінках та 12 рисунків на 12 сторінках.