У вступі обґрунтовано актуальність дослідження проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичну та практичну значущість результатів дисертаційної роботи, наведено дані про апробацію та впровадження цих результатів.
У першому розділі – “Проблематика психологічних особливостей навчання педагогічно занедбаних дітей молодшого шкільного віку” – розглянуто теоретичний аналіз стану проблеми педагогічно занедбаних дітей молодшого шкільного віку в психолого-педагогічному аспекті; розкрито значення поняття “педагогічна занедбаність”.
Класифіковано та узагальнено систему причин низької здатності до навчання в учнів молодшого шкільного віку: за характером впливу; за категоріями неуспішності; за описом системи причинно-наслідкових зв’язків неуспішності; за груповою неуспішністю; за об’єктивністю та суб’єктивністю; за формами, які відображають ступінь і характер занедбаності.
Визначено характерні ознаки, які вказують на виникнення низької здатності до навчання (неблагополучна сім’я, нерівномірний психічний розвиток, нормальний розвиток одних функцій та відставання інших, окремі ізольовані порушення психічних функцій, швидка стомлюваність, неволодіння способами навчальної роботи тощо).
Проаналізовано публікації, присвячені вивченню особистості молодшого школяра (М. Мурачковський, О. Леонтьєв, О. Лурія, А. Смирнов). Окреслено підходи до створення ситуації успіху молодшого школяра в умовах навчального процесу (Дж. Біннер, Г. Костюк, А. Луньков, В. Рибалка, Л. Смольська). Розгляд різних наукових підходів до структури особистості молодшого школяра дав змогу виявити категорії невстигаючих учнів (групи ризику) (І. Дубровіна, О. Леонтьєв, О. Лурія, М.Мурачковський, Р.Овчарова, А. Смирнов): “педагогічно занедбані діти”, “розумово відсталі діти”, “ослаблені діти (церебро-астенічного типу)”, “діти із синдромом дефіциту уваги” (гіперактивні), “повільні діти”, “діти зі слабким здоров’ям”.
Класифіковано дидактично-психологічні принципи подолання педагогічної занедбаності у дітей молодшого шкільного віку: а) гуманістичні принципи; б) принцип динаміки розвитку школяра або біопсихологічний принцип; в) принципрівня нервово-психічного здоров’я та соціально-педагогічної запущеності; г) принцип психологічної готовності (неготовності) до шкільного навчання; д) дидактичні принципи; е) принцип адаптованості (неадаптованості) навчання до психологічних, фізіологічних та індивідуальних особливостей учнів; є) принцип всебічного розвитку особистості; ж) принцип поетапного формування розумових дій.
Здійснено аналіз психолого-педагогічних видів діяльності щодо подолання педагогічної занедбаності у дітей молодшого шкільного віку, таких як: психолого-педагогічна профілактика; психолого-педагогічна корекція та реабілітація; психолого-педагогічна діагностика; психолого-педагогічне консультування; психолого-педагогічна терапія; виховна чи перевиховна дія.
Другий розділ – “Емпіричне дослідження психологічних умов подолання педагогічної занедбаності у дітей молодшого шкільного віку” – присвячений розробці експериментального плану дослідження та схемі-моделі діагностичного етапу наукового дослідження.
Формувально-діагностичний етап роботи з експертами проводився методом експертних оцінок за допомогою таких методик: “Вивчення пізнавальної потреби” (запропонована В. Юркевичем); “Експертна оцінка адаптованості дитини до школи” (О. Соколова, О. Сорокіна, В. Чирків); “Методика соціометричних вимірів”, яка проводилася зі школярами-однокласниками (в ігровій формі). На цьому етапі ми досягли таких результатів:
1. За методикою “Вивчення пізнавальної потреби” (запропонована В. Юркевичем) отримали граничність оцінок за показником “пізнавальна потреба виражена слабко”: а) за оцінками класних керівників – 27% школярів; б) за оцінками батьків – 26% дітей. Ці результати показують, що у 126 дітей початкових класів слабко сформований мотив до пізнавальної діяльності, який може призвести до феномену педагогічної занедбаності.
2. За методикою “Експертна оцінка адаптованості дитини до школи” (О. Соколова, О. Сорокіна, В. Чирків) показник “зони дезадаптації у дітей”у класних керівників та в батьків становить 27% (126 учнів). Власне, ці показники вказують, що учні молодшого шкільного віку мають проблеми щодо соціально-психологічної адаптації до школи, а значить, і проблеми з успішністю, що вказує на феномен педагогічної занедбаності.
3. “Методика соціометричних вимірів”, яка проводилася зі школярами-однокласниками (в ігровій формі) й аналіз рівнів успішності (проводився класними керівниками на основі бальних оцінок)виявили 27% (126 дітей) з низьким рівнем успішності. Таким чином ми сформували дві групи дітей: група А (непедагогічно занедбані діти) – 344 учні та група Б (педагогічно занедбані діти) – 126 учнів.
На психодіагностичному етапі роботи з учнямиза допомогою факторного аналізу показників (отриманих за допомогою опитувальника Р. Кеттелла) розроблено психологічну модель особливостей особистості педагогічно занедбаної дитини. Проаналізовано та систематизовано результати наукового дослідження, на основі чого здійснено такі узагальнення: за методикою Р. Кеттелла 12 PF (дитячий варіант) у педагогічно занедбаних учнів початкових класів (група Б) отримано високі оцінки зі знаком “+” таких факторів: “D”(+5,97), “F”(+5,9), “I” (+5,6), “O” (+5,7) (які значущо відрізняються від показників групи А) та високі оцінки зі знаком “–”таких факторів, як “А” (–5,02), “Е” (–5,5), “G” (–4,9), “Н” (–4,98).
Власне, ці результати вказують, що педагогічно занедбані діти молодшого шкільного віку мають такі психологічні особливості, як: “збудливість” (фактор “D”); “безпечність” (фактор “F”); “м’якосердечність” – “премсія” (фактор “І”); “схильність до почуття провини” – гіпотімія (фактор “О”); “відчуження” – “шизотімія” (фактор “А”); фактор “Е”, вказав на граничність показників “конформності” (покірність, залежність) та “домінантності” (наполегливість, напористість); “слабкість над-Я” – недобросовісність (фактор “G”); фактор “Н”, показав граничність оцінок – “тректії” (нерішучість) та “пармії” (сміливість).
Показники відносних частот (за методиками “Моя сім’я”, “Незакінчені речення”, “Сходи”) дали можливість порівняти отримані результати за групами (табл. 1).
Отже, за методикою “Моя сім’я” у групи А (непедагогічно занедбані діти) та групи Б (педагогічно занедбані діти) переважає середній рівень дитячо-батьківських відносин, який характеризує їх відносини такими психологічними категоріями, як: занепокоєння (А, Б); ворожість стосовно дорослого (А, Б), вербальна (словесна) агресія (Б); висока емоційна лабільність (емотивність) – зміна настрою (Б); імпульсивність (Б). За методикою “Незакінчені речення” переважає високий рівень негативних показників, який включає негативні категорії ставлення до: ситуації оцінювання (А, Б), вчителя (А, Б), школи (А, Б), уроків (А, Б), негативних оцінок (А, Б). Показники методики “Сходи” показали переважання високого рівня неадекватної (завищеної) самооцінки (А, Б).
