ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СТИЛІВ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ОФІЦЕРІВ-ПРИКОРДОННИКІВ Автореферат

У першому розділі – «Теоретико-методологічний аналіз стилів професійної діяльності офіцерів-прикордонників» – подано стислий огляд наукових підходів
до визначення феномена стилю діяльності, психологічні детермінанти формування індивідуального стилю, а також аналіз особливостей і стилів професійної діяльності офіцера-прикордонника як чинника та умови особистісно-професійного розвитку й професійної успішності офіцера-прикордонника.

Проведеним аналізом історико-філософських і психологічних підходів до визначення стилю діяльності встановлено, що категорія стилю має стародавнє походження і вважається міждисциплінарним поняттям, якому властивий високий рівень узагальнення. Різні джерела й автори трактують стиль: як сукупність ознак, рис, що створюють цілісний образ; спосіб здійснення чого-небудь; сукупність прийомів використання та побудови мовлення; індивідуальну манеру здійснення будь-якої діяльності, вияву особистих якостей у розмові, поведінці, одязі; методи і прийоми будь-якої роботи; форму виразності особистості у діяльності тощо.

У психологічному контексті поняття стилю використовувалось для позначення поведінки людини, що сприяє компенсації її індивідуальних дефектів (А. Адлер),
як критерій переважного способу адаптації, зокрема п’ять стилів життя: агресивний, конформний, захисний, індивідуалістичний і опірний (Ф. Торн). Д. Ройс і Е. Поуелл відповідно до стратегії досягнення індивідуальних цінностей виділяють такі стилі: альтруїстичний, спрямований на служіння людям; індивідуалістичний, спрямований на самоактуалізацію; ікаристичний, орієнтований на творчість. У вітчизняній психології поняття стилю розроблялося у межах діяльнісного підходу, при якому даний феномен розглядався як інтегральний результат взаємодії вимог діяльності
та індивідуальності людини. Стиль у такому розумінні розглядався як властивість особистості.

Визначено, що у психологічних підходах з вивчення стильових феноменів виділяють когнітивні, індивідуальні, емоційні, педагогічні стилі, стилі спілкування, активності й поведінки, мислення й творчості, стилі професійної діяльності. Особливо ґрунтовно досліджені стилі лідерства або керівництва, що визначаються як типові для лідера системи способів та прийомів впливу на підлеглих і організації професійної діяльності (К. Левін, Г. Андреєва, Б. Паригін, Л. Уманський та ін.). Доведено, що схильність до того або іншого стилю діяльності визначається типологічними особливостями особистості та їхнім сполученням (В. Мерлін, Є. Ільїн, М. Щукін та ін.). Саме типологічно обумовлена схильність до того або іншого способу здійснення діяльності є першим поштовхом до формування індивідуального стилю людини. Основні підходи до визначення індивідуального стилю діяльності базуються на індивідуально-внутрішніх чинниках, а також впливі зовнішньо середовищних детермінант і, перш за все, професійної діяльності.

Наукове вивчення проблеми стилю професійної діяльності пов’язане з розробками С. Дружилова, Є. Клімова, В. Толочек та інших. Стиль професійної діяльності розглядається як стійке, інтегральне, ієрархічне, біполярне психічне утворення, що включає свідомі й несвідомі механізми і стратегії адаптації людини до світу професії і визначається поєднанням своєрідної індивідуальності та типологічної універсальності під час виконання професійної діяльності. Вияви стилю залежать як від внутрішніх особливостей людини, її професійного розвитку, так і від зовнішнього середовища. Ознаками стилю професійної діяльності виступають особливості загальної поведінки та спілкування людини, чинники професійної успішності, професіоналізму, задоволеності результатами праці тощо.

Стиль професійної діяльності офіцера-прикордонника безпосередньо пов’язаний із специфікою і станом оперативно-службової діяльності, сучасними умовами та завданнями охорони кордону. Діяльність офіцера-прикордонника відбувається в екстремальних умовах і характеризується значною психоемоційною напруженістю. Аналіз стилів професійної діяльності офіцера-прикордонника повинен здійснюватися у сукупності діяльнісних і соціально-психологічних факторів, параметрів ефективності службової діяльності, психологічної адаптації, взаємодії з підлеглими тощо. Найбільш прийнятними та результативними стилями для професійно-управлінської діяльності офіцерів-прикордонників визначаються стилі, що включають раціонально-прагматичні способи дій, вміння систематизації
та аналізу, навички психологічної стійкості, високу працездатність, організованість, активність та наполегливість у досягненні професійних цілей.

Вивчення психологічних особливостей стилів професійної діяльності
офіцерів-прикордонників пов’язане із аналізом закономірностей і механізмів їх особистісно-професійного розвитку та кар’єрного просування під час проходження військової служби у лавах Державної прикордонної служби України. Саме під час особистісно-професійного розвитку офіцера-прикордонника формуються стильові особливості здійснення професійної діяльності. У свою чергу індивідуальний стиль діяльності офіцера обумовлює характер, якість та спрямованість його особистісно-професійного розвитку і формування відповідного рівня професіоналізму.

У другому розділі – «Загальна характеристика етапів, методик та вибірок дослідження» – наводиться методологічна схема побудови дослідження, обґрунтовується вибір груп досліджуваних, а також методів і методик, які застосовувались.

Дослідження психологічних особливостей стилів професійної діяльності офіцерів-прикордонників проводилося у період 2006-2011 рр. і включало такі послідовні і взаємозалежні етапи: 1) вивчення сучасного стану розв’язання наукової проблеми стилю професійної діяльності, визначення цілей і завдань дослідження;
2) визначення вибірки для проведення емпіричного дослідження; 3) підбір психодіагностичних методик для вивчення стилів професійної діяльності та особистісних і професійних якостей офіцерів; 4) розробка й експериментальна перевірка психодіагностичної методики «Стилі професійної діяльності»;
5) проведення емпіричного дослідження психологічних особливостей стилів професійної діяльності офіцерів-прикордонників; 6) узагальнення результатів дослідження, розробка психологічного тренінгу з розвитку ефективних стилів професійної діяльності офіцерів-прикордонників; 7) апробація та експериментальна перевірка ефективності тренінгу з розвитку стилів професійної діяльності
офіцерів-прикордонників. Дослідження проводилось на базі Могилів-Подільського та Львівського прикордонних загонів, а також Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького.

Загальний обсяг вибірки дослідження склав 246 осіб, серед яких: 100 осіб – група пілотажного дослідження (курсанти НАДПСУ, офіцери-прикордонники, студенти, педагоги, держслужбовці, менеджери) для розробки авторської психодіагностичної методики; 100 осіб – основна вибірка емпіричного дослідження, яка була представлена трьома групами досліджуваних: 1) група «курсанти» – майбутні офіцери-прикордонники, які навчались на 4-му курсі НАДПСУ; 2) група «офіцери» – офіцери-прикордонники з числа молодшого складу, які обіймали посади начальників відділення, інспекторів прикордонної служби, офіцери відділів прикордонної служби; 3) група «керівники» – представники старшого офіцерського складу, які обіймали керівні посади начальників різних відділів і підрозділів ДПСУ; 30 експертів – офіцери з числа колег, підлеглих чи безпосередніх керівників
тих офіцерів-прикордонників, що входили до груп досліджуваних «офіцери» і «керівники», залучались для здійснення експертної оцінки рівня професійної успішності досліджуваних; 16 офіцерів-прикордонників, які брали участь у розробленому тренінгу з розвитку ефективних стилів професійної діяльності.

Для проведення дослідження був використаний методичний алгоритм, до якого увійшли теоретичні, емпіричні та практичні методи, зокрема: теоретичний аналіз літератури, спостереження, бесіда, анкетування, метод експертних оцінок, психодіагностичні тести, соціально-психологічний тренінг. У дослідженні були використані: методика «Стиль саморегуляції поведінки» (ССП-98) В. Моросанової, що дозволило діагностувати ступінь розвитку усвідомленої саморегуляції і її індивідуальні профілі; методика «Дослідження стилю управління за допомогою самооцінки» – для виявлення домінуючого стилю управління в досліджуваних; «Опитувальник стилів діяльності СД-40», розроблений О. Ішковим і Н. Мілорадовою; методика Т. Лірі «Діагностика міжособистісних відносин» (ДМВ) – для дослідження психологічних характеристик особистості й стилів поведінки
в системі міжособистісного спілкування; «Індивідуально-типологічний опитувальник» Л. Собчик (ІТО) – з метою виявлення індивідуальних особливостей досліджуваних та встановлення взаємозв’язку зі стилями їх поведінки і діяльності. Крім цього, для діагностики стилів професійної діяльності, які притаманні офіцерам-прикордонникам, нами застосовувалась авторська психодіагностична методика «Стилі професійної діяльності» (СПД), яка пройшла необхідні психометричні процедури й експериментально апробована.

Математико-статистична обробка даних проводилася з використанням пакета прикладних програм SPSS 14.0, що забезпечило розрахунок варіаційних статистичних показників коефіцієнта Кьюдера-Ричардсона, t-критерію Стьюдента й критичного значення коефіцієнта кореляції Пірсона.

У третьому розділі – «Дослідження психологічних особливостей та шляхів удосконалення стилів професійної діяльності офіцерів-прикордонників» – подаються результати емпіричного дослідження психологічних особливостей стилів професійної діяльності офіцерів-прикордонників, розробки й апробації соціально-психологічного тренінгу з розвитку ефективних стилів професійної діяльності.

На підставі проведеного дослідження виявлено певні типологічні особливості досліджуваних. Так, найбільш типовими індивідуально-психологічними характеристиками офіцерів-прикордонників є виражена товариськість, потреба
в спілкуванні як домінуючого мотиву поведінки, прагнення самовираження за допомогою комунікації, а також тенденція до самоствердження, активної самореалізації, відстоювання своїх інтересів. Досліджуваним, що входять до групи «курсанти», більш властиві спонтанність, можливі вияви непродуманості у висловлюваннях і вчинках. У групі «офіцери» спостерігаються більш виражені ригідність, прагнення до відстоювання своїх поглядів і принципів, більша упертість і активність. Досліджуваним групи «керівники» притаманні більша інтровертованість, нижчі тривожність, емоційність, сприйнятливість, мінливість настрою, мотиваційна нестійкість і сентиментальність. Зазначені індивідуально-типологічні особливості впливають на вияви стилю професійної діяльності офіцерів-прикордонників.

Встановлені стильові особливості поведінки, саморегуляції, міжособистісних відносин та професійної діяльності офіцерів-прикордонників. Так, у загальній вибірці офіцерів-прикордонників за стилями саморегуляції спостерігається пластичність усіх регуляторних процесів, що сприяє оптимізації професійної діяльності, розвинені стратегії з оцінки результатів і сформованість суб’єктивних критеріїв оцінки власної успішності. Серед психологічних типів комунікативної й управлінської взаємодії офіцерів-прикордонників з оточуючими більшою мірою
їм притаманні стилі, що характеризуються тенденцією до лідерства, суперництва, домінування, виявом таких якостей, як наполегливість, категоричність, прямолінійність, незалежність і висока енергійність, наявність адаптивної поведінки, схильність до співпраці і кооперації. Про це також свідчать встановлені типові для офіцерів-прикордонників стилі управління «демократичний» і «авторитарний». Найбільш вираженими стилями діяльності в офіцерів-прикордонників виявлені «теоретик» і «прагматик», що свідчить про їх переважну об’єктивність, раціональність, послідовність, цілеспрямованість, рішучість, заповзятливість, самостійність, відповідальність.