ІНТЕЛЕКТУАЛЬНО-ЕМОЦІЙНИЙ КОМПОНЕНТ У СТРУКТУРІ КОПІНГ-ПОВЕДІНКИ РЯТУВАЛЬНИКА Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, окреслено об’єкт, предмет, мету та завдання роботи, визначено методологічну основу та методи дослідження, наукову новизну, практичну значущість.

У першому розділі “Інтелектуально-емоційний компонент особистості в контексті проблеми копінг-поведінки” розглядаються психологічні дослідження, які присвячені вивченню ролі інтелектуального та емоційного ресурсів в подоланні психологічно складних ситуацій.

Огляд основних тенденцій вивчення взаємодії емоційного та інтелектуального компонентів особистості дозволив узагальнити та систематизувати дослідження ролі емоцій в регуляції інтелектуальної діяльності (П. Анохіна, Л. Виготського, Р. Лазаруса, С. Рубінштейна, Г. Майера, О. Тихомирова, С. Шехтера та ін.). Показано, що результатом розвитку уявлень про природу когнітивних і афективних процесів, особливості їх взаємодії стало відкриття феномену емоційного інтелекту.

Проведений теоретико-методологічний аналіз дозволив відзначити тісний взаємозв’язок копінг-поведінки та стресу, значущість когнітивної теорії при трактуванні стрес-долаючої поведінки. Розглянуті основні підходи до розуміння психологічного подолання, різноманітні класифікації копінг-стратегій та критерії їх ефективності.

Узагальнено праці, у яких виокремлюються два основних види протидії стресовим хвилюванням – психологічний захист та психологічне подолання. Попри існуючі теоретичні критерії їх розрізнення, емпіричні дослідження вказують на складність розподілу цих процесів на практиці. Вони мають однакову мету і механізми психологічного захисту, і стратегії копінг-поведінки починають діяти для подолання суб'єктивно складних для особистості ситуацій з метою підтримки гомеостазу психіки (В. Бодров, Г. Вайллант О. Ісаєва, Д. Родіонова). Разом з І. Абітовим, О. Ісаєвою, Р. Лазарусом, Д. Радіоновою, О. Сергієнко, С. Фолкманом та Н. Хаан ми об’єднуємо ці механізми в один конструкт “захисно-копінгової поведінки”.

Аналіз ступеня розробленості ресурсного підходу до регуляції стресу показав, що він активно розробляється, розглядаючи копінг-поведінку, як динамічний процес, в рамках трансактного та інтегративного підходу до формування стресу. Розкривається співвідношення поняття “ресурсу” з “резервом” та “потенціалом” особистості. Розглядаються підходи, які існують до розуміння і класифікації ресурсів, критерії їх ефективності (В. Бодров, К. Кожевникова, Є. Петрова, Д. Леонтьєв, К. Муздибаєв).

Підкреслено, що тривалий час проблема ресурсів розглядалася й досліджувалася в тісному зв'язку з проблемами способів (стратегій) копінг-поведінки, а також, як окрема стратегія. Ця позиція викликає термінологічну плутанину, тому що, як відомо, копінг-реакції вступають у дію вже після впливу стресора на особистість, а копінг-ресурси – ті фактори, які вступають у дію до впливу стрес-чинників. Тобто ресурси виступають тими чинниками, що дають змогу зменшити негативний вплив стресу (D. Aycock, K. Matheny). Більш того, деякі автори, зокрема Л. Александрова, К. Кожевникова, Є. Петрова, А. Antonovsky, S. Hobfoll, визначають ресурси, як головні фактори стійкості, опору суб'єкта стресу. А копінг-поведінка в свою чергу є медіатором між початковими ресурсами й подальшим статусом здоров’я (Ю. Постилякова, C. Holahan, R. Moos).

Як ресурс копінг-поведінки розглядається інтелектуально-емоційний компонент особистості. Робиться припущення, що ключовими ресурсами копінг-поведінки рятувальника є особливості інтелекту та емоцій суб'єкта й наводяться дані, які обґрунтовують цю позицію. Також відзначається, що в ряді досліджень зазначається неоднозначна, суперечлива їх роль і наголошується необхідність у більш глибокому аналізі даної проблеми (Т. Корнілова, С. Хазова, С. Малахова, L. Medvedova).

Для вирішення вказаного завдання щодо інтелекту пропонується крім продуктивних його характеристик включати до аналізу й процесуальні, що дозволить здійснити інтегративний підхід до інтелекту та врахувати всі його особливості у кожного конкретного суб’єкта. І як результат, на основі робіт О. Алексапольського, Є. Сергієнко, С. Хазової, М. Холодної, в дисертаційному дослідженні вводиться конструкт “інтелектуальний ресурс”, що розглядається, як сукупність продуктивних і стильових властивостей інтелекту. Продуктивні властивості, які вимірюються в IQ одиницях – це психічні механізми, які відповідають за правильність (точність) і швидкість процесу переробки інформації, а когнітивні стилі – психічні механізми, які відповідають за управління процесом переробки інформації.

При вивченні емоцій доводиться перспективність дімензіонального підходу, який віддає перевагу кількісним характеристикам (основним показникам), на відміну від дискретного, що орієнтований на модальність. На основі робіт І. Ветрової, Г. Віленської, Ю. Ковальової, О. Сергієнко сукупність емоційних властивостей індивіда розглядається в якості “емоційного ресурсу” особистості, від співвідношення складових якого залежить зрілість емоційних реакцій особистості на ситуації стресового характеру.

Відзначено, що дослідження, які існують на сьогодні, не дозволяють відповісти на запитання про ступінь впливу інтелектуального та емоційного компонентів особистості на копінг-поведінку. Роботи вчених у руслі психометричного підходу до інтелекту констатують неоднорідність зв’язків. Це пояснюється тим, що розгляд інтелекту як когнітивної здібності в межах цього напрямку не покриває всієї сутності. Реальні інтелектуальні можливості індивіда залежать ще й від стильових характеристик інтелектуальної діяльності. А роботи з дослідження емоційного компонента не дають однозначної відповіді через відсутність відповідних комплексних експериментальних досліджень.

У другому розділі “Організація та методи дослідження ролі інтелектуально-емоційного компонента у структурі копінг-поведінки рятувальника” наводиться схема побудови дослідження, загальна характеристика груп досліджуваних, обґрунтовуються методи статистичного аналізу даних, описуються методологічні принципи та методи дослідження.

На основі узагальнення різноманітних точок зору в межах сучасного стану розвитку вчення про копінг-поведінку і факторів, які впливають на неї, визначені основні методологічні принципи дослідження. Робота базувалось на системному, суб’єктно-діяльнісному та особистісному підходах до вивчення копінг-поведінки рятувальника.

Складність досліджуваних явищ зумовило залучення широкого переліку психодіагностичних тестів, які можна об’єднати в чотири групи, що спрямовані на вивчення захисно-копінгової поведінки, професійної успішності, інтелектуального та емоційного ресурсів рятувальника. При виборі методик дослідження враховувалися дані про їх валідність, надійність, об’єктивність і діагностичну інформативність.

Дослідно-експериментальна робота проводилася на базі пожежно-рятувальних підрозділів Головного територіального управління МНС України в Харківській області. У ньому взяли участь 168 працівників віком від 21 до 49 років, стаж роботи в системі МНС від 1 до 27 років.

Експериментальний цикл був розподілений на послідовні етапи, кожен з яких присвячувався вирішенню конкретної частини загальної задачі і ставав базою для подальших досліджень.

У межах підготовчого етапу було проведено постановку наукової проблеми та проаналізовано стан її розв’язання у науково-теоретичній літературі, окреслено підходи щодо її емпіричного вирішення, визначені основні методологічні принципи дослідження, сформульована робоча гіпотеза.

Констатуючий етап включав у себе підбір методик та експериментальне дослідження питань, які постають у дисертаційній роботі. Здійснено аналіз первинних даних статистичними методами. Основним результатом цього етапу стало статистичне порівняння та оцінка ступеня відповідності експериментальних даних теоретичним моделям (адитивної, медіаторної та інтеракційної) взаємозв’язків інтелектуально-емоційного ресурсу, захисно-копінгової поведінки та професійної успішності рятувальника.

У межах теоретико-узагальнюючого етапу проводився концептуальний аналіз, систематизація та узагальнення результатів дослідження, формулювалися висновки, здійснювалась апробація та впровадження основних результатів у практику діяльності МНС України, визначалися подальші перспективи досліджень.

У третьому розділі “Інтелектуально-емоційний компонент у структурі копінг-поведінки рятувальника” наведені результати дослідження ролі складових інтелектуально-емоційного ресурсу в детермінації поведінкових реакцій на стрес.

Емпірично обґрунтовано положення, що копінг-стратегії й механізми психологічного захисту у стресових ситуаціях взаємодіють між собою утворюючи конструкт “захисно-копінгова поведінка”. З метою забезпечення високої об’єктивності цих результатів дослідження використано два види факторного аналізу.

Виділені експлораторним факторним аналізом три фактори пояснюють 61,3 % сумарної дисперсії. Перший фактор (інформативність – 26,1 %) включав у себе як копінг-стратегії, так і захисти. До його складу увійшли механізми психологічного захисту “заміщення” (0,63), “регресія” (0,62), “витіснення” (0,59), “проекція” (0,54) та “реактивне утворення” (0,45), а також копінг-стратегії “уникнення” (0,53) і “дистанціювання” (0,46). Цей фактор можна назвати “захисно-копінгові реакції”. Другий фактор (інформативність – 18,2 %) об’єднує всі копінг-стратегії, окрім “дистанціювання”. Зі значущим навантаженням у його складі домінують показники поведінкових стратегій “прийняття відповідальності” (0,68), “конфронтаційний копінг” (0,62), “позитивна переоцінка” (0,62). Змістовно цей фактор можна інтерпретувати, як “копінгові реакції”, тому що його компоненти – активні, свідомі стратегії пристосування до стресових ситуацій. До складу третього фактора (інформативність – 17,0 %) увійшли тільки механізми психологічного захисту. Він об’єднав “заперечення” (0,76), “інтелектуалізацію” (0,68), “регресію” (-0,44) і “заміщення” (-0,43). Цей фактор відображає інший бік поведінки в складних ситуаціях, яку можна охарактеризувати, як “захисні реакції”.

Виділені фактори відображають результати кореляційного дослідження й підтверджують існування певних стійких співвідношень між механізмами копінгу й захисту. Ієрархічний аналіз первинних факторів дозволив виділити вторинний фактор, який свідчить про доцільність розгляду конструкту “захисно-копінгова поведінка”, рівень активності і гнучкості якого залежить від співвідношення свідомих і неусвідомлених форм реагування на стрес.

Для статистичної верифікації моделі захисно-копінгової поведінки рятувальників, яка отримана в результаті експлораторного факторного аналізу, було використано конфірматорний його різновид. У запропонованій моделі індекси підгонки відповідають встановленим нормам (CMIN/DF = 1,46, RMSEA = 0,05, CFI = 093). Таким чином, визначено існування тісних взаємозв’язків механізмів психологічного захисту з копінг-стратегіями, які об’єднує конструкт “захисно-копінгова поведінка”.

Подальшим завданням дослідження було встановлення особливостей взаємодії захисно-копінгової поведінки рятувальників з психометричним інтелектом. На загальній вибірці досліджуваних виявлені значущі зв’язки загального показника IQ тільки з копінг-стратегією “уникнення” (r = -0,20, p = 0,011) та захистами “компенсація” (r = -0,19, p = 0,013) і “реактивне утворення” (r = -0,25, p = 0,001). Для уточнення результатів вибірку рятувальників було розділено на три групи залежно від рівня інтелекту. Порівняльний аналіз встановив, що група з низьким психометричним інтелектом на відміну від відносно високоінтелектуальних рятувальників частіше використовує копінг-стратегію “уникнення” (t = 2,67, p = 0,009) та такі механізми психологічного захисту, як “регресія” (t = 2,11, p = 0,037), “компенсація” (t = 2,40, p = 0,018), “реактивне утворення” (t = 2,66, p = 0,009) та рідше “проекція” (t = -2,25, p = 0,027). Проте такого порівняння недостатньо, щоб оцінити ступінь якісної своєрідності інтелекту, як можливої детермінанти поведінкових форм реагування на стресові події. Не було виявлено зв’язку між високим рівнем інтелекту та конструктивними копінг-стратегіями. Тому подальший аналіз проводився на структурному рівні.

Для обґрунтування положення про те, що психометричний інтелект рятувальника визначає не лише рівень розвитку окремих копінг-стратегій та механізмів психологічного захисту, але ї їх структурну організацію, проводився аналіз матриць інтеркореляцій тестових показників для груп рятувальників різного рівня інтелекту. За допомогою χ²-критерію Пірсона встановлено статистично достовірну їх різнорідність (χ²= 43,94, р < 0,05). Це вказує на те, що структури захисно-копінгової поведінки досліджуваних вибірок є якісно гетерогенними, тобто різними. Отже, це означає, що зміна рівня інтелекту рятувальників супроводжується якісними перебудовами структури взаємодії копінг-стратегій та механізмів психологічного захисту.