ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ СТАНОВЛЕННЯ ПРОФЕСІЙНО-ЕТИЧНИХ НАСТАНОВЛЕНЬ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ З УПРАВЛІННЯ НАВЧАЛЬНИМИ ЗАКЛАДАМИ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність обраної проблеми, розкрито об’єкт, предмет, мету, гіпотезу і завдання дослідження, наведено дані про апробацію та впровадження результатів дослідження у практику.

У першому розділі – «Теоретико-методологічні основи дослідження професійно-етичних настановлень майбутніх управлінців у структурі моральної свідомості особистості» – викладено концептуальні засади та основні підходи до вивчення професійно-етичних настановлень як складової моральної свідомості особистості, розкрито поняття «мораль», «моральність», «моральна свідомість», «соціальне настановлення», «моральне настановлення», визначено дефініцію «професійно-етичні настановлення майбутнього управлінця», розглянуто основні чинники становлення моральної свідомості, зокрема професійно-етичних настановлень особистості.

Проведений теоретичний аналіз показав, що моральна свідомість особистості залишається актуальним предметом наукового аналізу в межах філософії, етики, психології, педагогіки, відображаючи різноманіття підходів до розуміння цього феномена. Моральна свідомість є складним соціально-психологічним та культурним феноменом. Вона розглядається як сторона моральності, яка містить в собі моральні відносини, що історично змінюються та розвиваються (І.С. Кон). Об’єктами оцінки моральної свідомості виступають факти суспільного життя, принципи справедливості – співвідношення добра і зла, покарань і заохочень, прав та обов’язків.

У психологічних теоріях вона пов’язується з проблемою свободи, яка розглядається як можливість вияву суб’єктом своєї волі в умовах усвідомлення законів природи і суспільства, життя без залежності, можливість поводитися на свій розсуд (І.Д. Бех, Е. Десі та Р. Райян, Дж. Істербрук, Є.С. Кузьмін, Д.О. Леонтьєв, Р. Мей, А.В. Петровський, М.Г. Ярошевський, У. Тейджсон, Е. Фромм, В. Франкл, Р. Харре та ін.). Моральна свобода реалізується через головну здатність людини – перетворювати власне життя у предмет практичної діяльності, творчості, що дозволяє людині стати суб’єктом власного життя (Г.О. Балл, А.В. Петровський, О.І. Титаренко, К. Роджерс, П.І. Третьяков та ін.).

Розкриттю змісту моральної свідомості через моральні цінності та норми присвятили свої дослідження Л.М. Архангельський, Б.С. Братусь, С.С. Бубнова, Б.С. Круглов, Н.І. Непомняща, О.В. Ноздріна, Л.П. Осьмак, О.І. Пенькова, Ю.О. Приходько, О.І. Титаренко, Т.А. Ткачук, Н.М. Толстих, І.Г. Дубов та інші. Зміст моральної свідомості в індивідуальному житті особистості, який відображається у формі знань, переконань, ідеалів та вчинків, вивчали Ю.А. Алексєєва, М.Й. Боришевський, І.М. Гоян, Г.М. Гумницький, Г.Є. Залєський, І.М. Краснобаєв, В.П. Лисенко, Г.І. Онищенко, В.М. Піскун, М.В. Савчин, Є.В. Субботський, С.М. Хоружий.

Структурними компонентами моральної свідомості виступають норми, принципи, цінності, ідеали, закони. Норма (лат. norma – правило, зразок) одна з найбільш простих форм моральної вимоги, елемент моральних відносин, елементарна одиниця моральної свідомості. Ми йшли за Г.О. Баллом, який поділяє норми, що регулюють соціальну поведінку, на три головні типи: норми права, норми моралі та особиста моральність. Формування і дотримання норм права забезпечується державою. Норми моралі трактуються вченим як домінуючі в межах певної спільноти соціальні уявлення щодо поведінки людей. Мораль в даному контексті аналізує явну поведінку та її мотивацію і характеризує її як необхідну, бажану, дозволену або заборонену.

Наявність в суспільстві професійної моралі є одним з наслідків професійного розподілу праці, що історично склався. Професійна етика – це безпосередньо моральна свідомість професійної групи. Норми професійної етики впливають на поведінку фахівців, спонукаючи їх вчиняти певним чином. При цьому вплив здійснюється на свідомість спеціаліста для вдосконалення його як особистості і як професіонала, з одного боку, а з другого, для найбільш повного та ефективного вирішення професійних завдань (М.А. Бенедиктов, Г.В. Дубов та О.В. Опальов, І.С. Кон, С.Г. Лаптенок, Л.Ю. Миримський, О.В. Пономаренко, М.І. Рудакевич).

В розділі проаналізовано поняття «управління», «управлінська діяльність», «керівник», «професійна мораль управлінця». Стратегії ефективного управління є предметом дослідження в працях зарубіжних фахівців (І. Ансофф, Г. Беррі Морріс, Т. Бойделл, М. Вудкок, П.Ф. Друкер, К. Ісікава, Р. Кантер, М. Мескон, С. Паркинсон, Т. Пітер тощо). У працях вітчизняних дослідників розглядаються проблеми управлінської діяльності та особливості підготовки до неї в умовах ВНЗ (С.Ф. Артюх, О.М. Бандурка, С.П. Бочарова, Г.А. Дмитренко, В.І. Луговий, О.С. Пономарьов, О.Г. Романовський, Г.В. Щокін та ін.).

До розуміння управлінської діяльності в освіті існує декілька підходів. Один з них розглядає управлінську діяльність в школі як елемент педагогічно-виховної діяльності і як предмет педагогіки (Ю.В. Васильєв, І.Г. Єрмаков). Другий трактує управління школою на засадах загальних теорій управління (В.М. Лазарєв, В.П. Нечаєв, М.О. Приходько та ін.). Ми, йдучи за О.М. Лукашевич, вважаємо, що проблема управління в освіті має міждисциплінарний характер, вимагаючи спирання на досягнення сукупності гуманітарних наук – психології, соціології, менеджменту тощо. Отже, управлінська діяльність – це специфічний вид професійної діяльності, який ставить підвищені вимоги до особистості керівника – особи, яка наділена правом прийняття рішень і виступає єдиноначальником у межах наданих йому повноважень (О.М. Бандурка, П.Ф. Друкер, О.С. Пономарьов, О.Г. Білорус). Проблема культури особистості сучасного управлінця висвітлюється у значній кількості праць (С.В. Грищенко, М.І. Михальченко, Н.Б. Крилова, В.О. Кудін,
І.О. Кузьмін, Ю.І. Палеха, О.С. Пономарьов, О.Г. Романовський, М.І. Рудакевич, М.О. Сакада, Л.О. Троєльнікова, В.М. Шепель та ін), але проблема саме етичної культури управлінця в системі освіти не стала окремим об’єктом дослідження.

Соціальні настановлення інтенсивно досліджуються з початку ХХ століття (У. Томас і Ф. Знанецкий). Цей феномен визначався як психологічне переживання індивідом цінності, значення, смислу соціального об’єкта, а також як стан свідомості індивіда відносно певної соціальної цінності.

Суб’єктивний момент людських відносин утворює систему настановлень особистості. Представники вітчизняної психології розглядають соціальні настановлення у контексті діяльнісного підходу як відносно стійку властивість особистості (Г.М. Андреєва, Л.І. Божович, О.М. Леонтьєв, Л.А. Лепіхова, В.М. Мясіщев, К. Обухівський, В.О. Ядов).

Діалектика професійних відносин і етичних настановлень полягає в тому, що, як тільки професійні відносини набувають якісної стійкості, це призводить до формування певних етичних настановлень в особистості. Г.О. Балл зауважує, що для посадових осіб дотримання пов’язаних з посадою правових норм становить сутнісний елемент їх професійного і громадянського обов’язку, що відзначається певною специфікою узгодження у діяльності правових і моральних вимог. Професійно-етичні настановлення відображають особливості конкретної професійної діяльності, зміст моральної свідомості та характер соціального настановлення. Відповідно професійно-етичні настановлення виявляються у моральній поведінці, втілюють моральні цінності, які співвідносяться з цінностями суспільства. Професійно-етичні настановлення не існують самі по собі, вони є компонентом відносин виробничих, політичних, релігійних тощо.

Професійно-етичне настановлення майбутнього фахівця з управління навчальним закладом визначаємо як систему інтеріоризованих і трансформованих в індивідуальному досвіді суб’єкта управління правил та норм професійної та міжособистісної взаємодії. Отже, професійно-етичні настановлення управлінця навчальним закладом – невід’ємна складова моральної свідомості особистості, яка в значній мірі визначає ефективність професійної діяльності особистості та впливає на функціонування колективу.

Серед чинників формування та розвитку моральної свідомості особистості виділяють соціалізацію особистості (Б.Г. Ананьєв, А.Й. Капська, Л.Г. Коваль, І.С. Кон, А.В Мудрик, Б.Д. Паригін, В.О. Ядов та ін.), формування інтелектуально-емоційних моральних комплексів (Л.І. Рувинський), інтеріоризацію та екстеріоризацію етичних принципів (І.Д. Бех, Л.С. Виготський, О.М. Леонтьєв, С.Л. Рубінштейн), власну моральну активність особистості (М.М. Бахтін, К.Д. Кавелін, А. Коссаковскі, М.Б. Кузнєцов, О.М. Леонтьєв, І.С. Мар’єнко, С.Л. Рубінштейн), формування професійно спрямованої мотивації (І.Д. Бех, В.В. Богословський, Л.І. Рувинський, В.Е. Чудновський). Нерозкритим є питання визначення критеріїв оцінювання, рівнів сформованості та чинників становлення професійно-етичних настановлень майбутніх фахівців з управління навчальними закладами, що стало завданням емпіричного етапу дослідження.

У другому розділі «Емпіричне вивчення професійно-етичних настановлень майбутніх фахівців з управління навчальними закладами» визначено загальну стратегію констатувального етапу дослідження, обґрунтовано вибір діагностичних методик для емпіричного вивчення професійно-етичних настановлень майбутніх управлінців навчальними закладами, визначено критерії, показники та рівні сформованості професійно-етичних настановлень, встановлено психологічні чинники становлення професійно-етичних настановлень.

Емпіричне дослідження проводилося у три етапи (2007–2009 рр.). За результатами першого – пілотажного (2007–2008 рр.) – було визначено критерії оцінювання сформованості професійно-етичних настановлень керівників підрозділів ВНЗ. До участі в ньому були залучені 32 завідуючі кафедрами, лабораторіями та іншими підрозділами вищих навчальних закладів. Основним методом цього етапу дослідження стало анкетування, в ході якого респонденти мали визначити основні, на їх думку, критерії оцінювання діяльності керівника середньої ланки ВНЗ. Розроблена нами анкета вміщувала відкриті питання, присвячені професійним функціям керівника, основним типам ситуацій, в яких він має здійснювати управлінську діяльність. На основі аналізу результатів теоретико-емпіричного пошуку було виділено наступні критерії оцінювання рівня сформованості професійно-етичних настановлень: спрямованість (співвідношення особистих, професійних та соціально-психологічних цінностей); полярність (конструктивність – деструктивність); усталеність; дієвість (готовність до дії).

Метою другого етапу емпіричного дослідження (2008–2009 рр.) стало визначення рівнів сформованості та психологічні особливості професійно-етичних настановлень майбутніх фахівців з управління навчальними закладами. Для цього проводився відбір необхідних методів та методик вивчення даного предмету на основі виокремлених критеріїв: «Експрес-діагностика соціальних цінностей особистості» (М.П. Фетискін, В.В. Козлов, Г.М. Мануйлов), методика діагностики «Рейтингу ціннісно-потребових орієнтацій персоналу» (Д.Я. Райгородський), методика «Виявлення стилю саморегуляції діяльності» (Г.С. Пригін), опитувальник «Етичні ставлення управлінців навчальних закладів» (Л.М. Карамушка). Використання зазначених методик дає змогу охарактеризувати критерії сформованості професійно-етичних настановлень майбутніх фахівців з управління навчальними закладами (табл. 1).