VACANCIES AND COOPERATION

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено мету, завдання дослідження, об’єкт, предмет, методологічні основи дослідження, висвітлено наукову новизну, теоретичну та практичну значущість дослідження, а також описано структуру дисертаційного дослідження.

У першому розділі «Правова свідомість сучасного фахівця як предмет юридичних та психологічних досліджень» на основі ґрунтовного аналізу з’ясовано стан проблеми свідомості та правосвідомості в сучасній психологічній літературі; розкрито зміст, структуру та наведені дефініції цих понять; проведено професіографічний аналіз діяльності фахівців юридичного профілю; здійснено аналіз теоретичних основ та практичних підходів щодо формування правової свідомості у студентів-юристів в умовах вищого навчального закладу.

Аналіз сучасних досліджень у галузі загальної та юридичної психології (О.М. Бандурка, В.І. Барко, С.П. Бочарова, В.Л. Васильєв, О.В. Землянська, В.С. Медвєдєв, О.Р. Ратінов, В.В. Романов, О.В. Тимченко) свідчить про високу наукову актуальність вирішення проблеми правосвідомості особистості, зокрема правосвідомості фахівців правозастосовної діяльності. Вона є безпосереднім джерелом активності особистості й регулятором її поведінки, сама зазнає регулюючого впливу зовнішніх явищ (наприклад, криміногенної субкультури, ставлення до юридичних органів, сформоване під впливом ЗМІ).

За визначенням В.Л. Васильєва, правосвідомість є інтеграційним особистісним утворенням, що відображає дійсність у формі правових знань, оцінного ставлення до права і практики його вживання, правових настанов і ціннісних орієнтацій, які регулюють поведінку особистості в юридично значимих ситуаціях.

Поняття «правосвідомість фахівця-юриста», як вважає О.М. Столяренко, слід розглядати як особливу форму свідомості, яка у своєму змісті містить об’єктивні (соціальні) й суб’єктивні (психологічні) чинники і на яку впливає комплекс базових правових норм і суспільних явищ. Правосвідомість розглядається як системне утворення, що відображає правову дійсність у вигляді юридичних знань та оціночних ставлень до права і практики реалізації, правових установок і ціннісних орієнтацій, які регулюють правову поведінку людини в юридично значущих ситуаціях.

Найпоширенішим поглядом на структуру правосвідомості серед науковців (Г.Х. Єфремова, О.Р. Ратінов) є виділення її складових компонентів відповідно до трьох функцій правової свідомості (пізнавальної, оціночної та регулятивної). Пізнавальній діяльності (інтелектуальний компонент) відповідає певна сума юридичних знань та умінь: правова підготовка; оціночні функції (емоційний та ціннісний компонент) – система оцінок та ставлень щодо різних юридичних явищ; регулятивна функція (вольовий компонент) здійснюється за рахунок соціально-правових установок та системи ціннісних орієнтацій.

Юридична діяльність, як вважають В.С. Медвєдєв, О.В. Тимченко, має перелік особливостей, що визначаються специфікою взаємодії в системи "людина - право - людина". До них слiд насамперед зарахувати наступні: дiяльнiсть фахiвця-юриста пiдпорядковується суворо встановленим нормам; наявнiсть владних повноважень, тобто права та обов'язку застосування влади вiд iменi закону.

На думку О.М. Бандурки, С.П. Бочарової та О.В. Землянської, найважливішу роль у формуванні правової свідомості студентів-юристів відіграє раціонально побудована система етичного, трудового, правового, інтелектуального виховання, яка здатна забезпечити формування в майбутніх фахівців активного життєстверджуючого менталітету й перетворення культури правової поведінки в невід'ємну властивість своєї особистості.

В.Л. Кудрявцев вважає, що рівень професійної підготовки юристів, їхня особиста позиція щодо прийняття рішень виявляються у практичній сфері. Однією з актуальних проблем ВНЗ стає формування у студентів – майбутніх юристів – уявлення про себе як про суб'єкта професійної діяльності, що володіє навичками професійної рефлексії і саморегуляції. Р.Р. Муслумов підкреслює, що відсутність цілісного уявлення про професіоналізм випускника ВНЗ ускладнює його підготовку як активного суб'єкта діяльності з яскраво вираженою професійною позицією, суть якої полягає у сформованій правовій свідомості. На відміну від свідомості в цілому, правова свідомість специфічніша за своїм змістом: це проекція структурних компонентів свідомості на професійну діяльність. У структурі свідомості, вважає Л.М. Собчик, важливим є усвідомлення психічних якостей, особливостей особистості, оскільки ступінь їхнього усвідомлення впливає на вибір завдань, на хід виконання діяльності. Правова свідомість є категорією, яка, з одного боку, реально відображає суть процесу становлення спеціаліста на різних етапах професійної підготовки, а з іншого – розмежовує протиріччя щодо існуючої практики підготовки студентів та майбутньої діяльності.

Другий розділ «Умови формування правової свідомості у майбутніх юристів в процесі навчання у ВНЗ» розкриває визначення об'єктивних та суб’єктивних чинників формування правової свідомості в майбутніх юристів; критерії, показники та рівні сформованості правової свідомості в майбутніх юристів, подає особливості моделювання розвитку правової свідомості в майбутніх юристів у процесі професійної підготовки.

С.П. Бочарова, В.Л. Васильєв, О.В. Землянська, О.В. Кобець вважають, що формування правосвідомості майбутніх юристів зумовлюється постійною взаємодією двох чинників: об’єктивних (соціальних) і суб’єктивних (індивідуально-психологічних). Аналіз об’єктивних чинників формування правосвідомості дозволяє в якості домінуючих детермінантів цього процесу виділити систему таких соціальних явищ, як соціально-економічна структура суспільства, рівень суспільної правосвідомості, існуючі в суспільстві норми моралі і права, система загальної і професійної юридичної освіти. Найважливішими суб’єктивно-психологічними чинниками розвитку професійної правосвідомості особистості студента-юриста є система засвоєних ним правових понять-принципів норм моралі і права, на яких базується психологічна структура його майбутньої професійної діяльності. Серед необхідних умов формування правосвідомості майбутніх юристів П.В. Макаренко, Р.Р. Муслумов, О.М. Столяренко виділили: виховання належної професійної моралі, систему моральних та морально-правових норм, підвищення рівня морального самоконтролю, професійну та загальну соціалізацію, правове виховання, постійний аналіз практики при вирішенні правових ситуацій, службову дисципліну та професійну правомірну поведінку, професійну культуру, поліпшення соціально-побутових умов і соціальної захищеності, розвиток суспільної, політичної та інших видів свідомості, підвищення значущості, культурних і моральних цінностей суспільства.

Правосвідомість майбутнього юриста – це складна, інтегративна особистісно-професійна риса, що є сплавом знань права, уявлень про правові явища, правові переконання й суб'єктивні вимоги до права, яка характеризує ставлення до правової дійсності та визначає готовність до громадсько-юридичної діяльності ціннісно-правового характеру. Л.В. Міщенко, О.О. Реан, В.О. Якунін розуміють діяльність студента як інтегрований характер, оскільки її зміст поєднує в собі різні види діяльності: навчально-пізнавальну, професійно-трудову, фізкультурно-оздоровчу, художню, науково-дослідну, громадсько-політичну, спілкування, побутову та ін. Провідну роль у професійній підготовці студентів, становлення особистості майбутніх фахівців відіграє процес навчання у вищій школі. Т.Д. Дубовицька процес навчання розглядає як спеціальну форму передачі та засвоєння суспільно-історичного досвіду, що становить складну єдність діяльностей ученого-викладача і студента, спрямованих на досягнення загальної мети – опанування студентами науковими знаннями, уміннями і навичками та різнобічним розвитком майбутніх фахівців як особистостей та професіоналів. Л.М. Гайсіна, Т.І. Ільїна розглядають навчання студента як складний процес, в якому відбувається контрольоване засвоєння когнітивного і соціально-професійного досвіду у вигляді інтелектуальних операцій, теоретичних понять та практичних способів дій, що реалізуються через уміння.

У дослідженні ми виходимо із припущення, що вдосконаленню правової свідомості майбутніх юристів сприяє цілеспрямована реалізація запропонованої нами змістовної моделі формування правосвідомості студентів-юристів в умовах вищого навчального закладу (рис.1). І.В. Воробйова, І.В. Жданова, В.І. Тимченко вважають, що рівень правосвідомості студентів є найважливішим показником розвитку особистості й результативності навчально-виховного процесу у ВНЗ.