ВПЛИВ ХРИСТИЯНСЬКОЇ МОРАЛІ НА ЦІННІСНО-ОРІЄНТАЦІЙНУ СФЕРУ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

summary

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У першому розділі – «Аксіологічний духовно-розвивальний потенціал релігійної віри та християнської моралі» – проаналізовано основні концептуальні підходи до психологічної феноменології віри в Бога та християнського морального вчення, аналітично виведено ціннісно-орієнтуючий вплив цих феноменів на психіку особистості.

Аналіз наукових праць (Е. Фромма, В. Джемса, В. Франкла, С. Грофа, В. Гараджі, В. Москальця, М. Савчина, О. Шевченко та ін.) засвідчив, що за психологічним критерієм мотивації та впливу на психіку суб’єкта релігійну
віру можна поділити на два основні типи: 1) мотивація носить компульсивний характер, вплив на психіку – оппресивний (фанатична віра, компульсивна набожність, обрядовір’я, мазохістське прагнення страждань, різні форми демонстративної віри; віра у прикмети, прокляття, вроки); 2) мотивація – автентично-духовна, вплив на психіку суб’єкта – гуманістично-духовно-
моральний, оптимістично-екзистенційний. Тобто, другий тип віри є потужним чинником екзистенційного оптимізму та духовності особистості, які благотворно впливають на її психічне, а відтак загальне здоров’я і стан благополуччя, що набуває системності у її «оптимальному функціонуванні» (К. Роджерс). Гуманістична
віра гармонійно інтегрує психіку суб’єкта високим і гідним смислом життя,
рятуючи цим від фруструючого песимістичного впливу «екзистенційного абсурду» (А. Камю), сповнюючи оптимізмом, спокоєм душі, життєвою наснагою,
прагненням добра, краси, істини, досконалості, гармонії, стенічною радістю буття, допомагаючи піднятись над егоїстично-меркантильним «Я», усунути аутодеструктивні тенденції, запобігати психогенним розладам (К. Юнг, Е. Фромм, В. Франкл, А. Маслоу, Х. Кохут, К. Роджерс, Г. Сельє, А. Введенський, Б. Вишеславцев, М. Боришевський, В. Москалець, М. Савчин, Р. Грановська, К. Антарова та ін.).

Гуманістична сутність християнства виразно й переконливо постає у його моральному вченні.

Інтегральною цінністю християнського морального вчення є любов, яка конкретизується у базисних цінностях модерного гуманізму – доброзичливості, доброчинності, людяності, справедливості. Вони є універсальним ідеалом
людських взаємин у європейській цивілізації, набули абсолютної загальнолюдської значущості і в цьому сенсі емансиповані від релігійної віри.

Абсолютний (безсумнівний, незалежний від будь-яких вимірів), інтегруючий гуманістичну культуру характер християнських моральних цінностей надає їм пріоритетної значущості в усіх сферах буття людства, нації, держави, особистості, насамперед і провідним чином в освіті. Ця позиція цілковито відповідає
Державній національній програмі «Освіта» («Україна XXI століття») та «Національній доктрині розвитку освіти в Україні», у яких вказано, що пріоритетним напрямом державної політики в освітній галузі є моральне відродження українського суспільства. Дітей та молодь слід виховувати
насамперед моральними особистостями. Ефективна державна модель освіти
має базуватись на непересічних надбаннях національної культури. Українська національна культура є докорінно християнською. Всім значним здобуткам
власне української культури іманентні віра в Ісуса Христа та Його Заповіді
любові (М. Костомаров, П. Куліш, В. Янів, О. Кульчицький, М. Боришевський, І. Данилюк, Н. Жигайло, В. Москалець, Е. Помиткін, М. Савчин та ін.).

Узагальнення наведених положень дає всі підстави для твердження, що ефективне, засноване на ґрунтовних аксіопсихологічних і психолого-
педагогічних дослідженнях впровадження християнського морального вчення
в освітній простір України потужно працюватиме на майбутнє нашої нації і держави.

У другому розділі – «Аксіопсихологічні та психолого-педагогічні засади розвитку ціннісно-орієнтаційної сфери психіки молодших школярів» – представлено аналітичний огляд наукових розробок проблематики структури, формування і функціонування ціннісно-орієнтаційної сфери особистості, на основі якого створено концептуальний базис емпіричної частини дослідження

Вивчення наукових праць вітчизняних та зарубіжних вчених, присвячених проблемам структури, формування і функціонування ціннісно-орієнтаційної
сфери особистості показало: аксіологічна проблематика є пріоритетно актуальною
в модерній гуманістичній парадигмі наукового пізнання людини, в тому числі
у педагогічній та віковій психології; на сьогоднішній день існує чимало підходів
до цієї проблематики, зокрема щодо класифікації і типізації цінностей і,
відповідно, ціннісних орієнтацій особистості: з позицій концепції вчинку В. Роменця (В. Татенко, Т. Титаренко, Я. Кальба, І. Сингаївська та ін.); концептів мотивації поведінки і діяльності особистості С. Максименка, О. Морозова та ін.; теорії установки Д.Узнадзе, концептів особистісного смислу О. Леонтьєва; концепції диспозицій В. Ядова; вчення про смисл життя В. Франкла; теорії самоактуалізаціїї особистості А. Маслоу та ін.

Аксіологічні аспекти психологічних особливостей дітей молодшого
шкільного віку висвітлено у працях І. Беха, М. Боришевського, Л. Горлецької, Д. Ельконіна, З. Карпенко, Л. Кольберга, Д. Леонтьєва, М. Лук’янова, Р. Павелківа, І. Овчиннікової, Ж. Піаже, С. Рубінштейна, М. Савчина, Н. Чепелєвої, В. Щербинової та ін. Але ще не створено загальновизнаної, системно структурованої психолого-педагогічної концепції розвитку ціннісно-орієнтаційної сфери особистості, зокрема дітей молодшого шкільного віку.

З різних інтерпретацій сутнісних властивостей ціннісно-орієнтаційної сфери особистості ми синтезували ті, на концептуальному базисі яких змогли результативно підійти до розв’язання поставлених задач і досягнення мети нашого дослідження, в першу чергу, до створення інструментарію його емпіричного фрагменту.

Ціннісно-орієнтаційна сфера особистості являє собою системне утворення, функціональними структурами якого є ціннісні орієнтації, що являють собою відносно сталі і селективні суб’єктні ставлення до духовних і матеріальних
об’єктів, котрі сприймаються нею як значущі предмети, цілі та засоби для задоволення її актуальних потреб.

Якісними і кількісними показниками ціннісно-орієнтаційної сфери особистості є, відповідно, зміст та ієрархія дійсно (не лише декларативно) значущих для неї цінностей.

Зміст та ієрархія ціннісно-орієнтаційної сфери особистості вирішально-визначальним чином впливає на зміст та ієрархію всіх констеляцій її спрямованості, а отже інтегрує їх в систему ставлень – одного з базисних блоків Я-концепції,
що конативно виявляється у домінуванні цієї сфери в регуляції її поведінки
та діяльності.

Формування і розвиток ціннісно-орієнтаціної сфери особистості – базисний процес її соціалізації.

На формування і розвиток ціннісно-орієнтаційної сфери особистості впливають різні фактори, серед яких первинним і одним з найбільш потужних
є спілкування аксіологічного характеру з референтними і авторитетними суб’єктами.

В основі процесу формування і розвитку ціннісно-орієнтаційної сфери психіки дітей молодшого шкільного віку лежить утворення еталонів оцінювання. Зміст цих еталонів є засвоєним посередництвом механізмів сугестії та наслідування аксіологічним змістом функціонування їх соціуму.

Цілеспрямоване духовно-ціннісне орієнтування дітей молодшого шкільного віку уможливлюється в умовах здорової моральної атмосфери референтного
соціуму (сім’ї і школи) шляхом залучення їх до спільної з референтними дорослими і старшими дітьми діяльності зі значущим і цілеспрямовано акцентованим аксіологічним контекстом; вроджені, потреби, бажання й небажання дитини поступово отримують в такій діяльності ціннісного оформлення і суспільно корисне спрямування, трансформуючись у ціннісні орієнтації духовно-морального характеру.

Науково обґрунтована інтенсифікація процесу духовно-морального ціннісного орієнтування молодших школярів вимагає: оптимального оволодіння основами понятійного мислення та доступним для їх розуміння змістом морально-ціннісних понять; накопичення аксіологічно інтерпретованого і рефлексованого посередництвом засвоєних морально-ціннісних понять комунікативного та конативно-поведінкового досвіду; широкого і різноманітного спектру соціально-рольової відповідальності.

Процес духовно-морального ціннісного орієнтування молодших школярів стимулюється: емоційно вражаючими формами спілкування, пов’язаного з виразним духовно-ціннісним змістом (ритуального, святкового, ігрового тощо), емпатійним впочуванням у духовно-моральні колізії божественних істот, святих, літературних, казкових героїв, адже тільки співчутливе емоційне переживання значущості об’єкта трансформує його у автентично цінний для суб’єкта.

Всі ці умови, чинники і засоби духовно-морального розвитку ціннісно-орієнтаційної сфери молодших школярів, відповідно, створено, діють, використовуються у Католицькій школі, на базі якої було здійснено емпіричну частину нашого дисертаційного дослідження.

У третьому розділі – «Емпіричне дослідження впливу християнської моралі на ціннісно-орієнтаційну сферу учнів молодших класів Католицької школи» – обґрунтовано програму і створення комплексу методик експериментального дослідження, наведено ключові моменти його процедури і результати.

Специфіка процедури емпіричного фрагменту нашого дослідження, полягала
у відмові від широкого використання стандартизованих вербальних методик,
тому що за їх допомогою неможливо виявити якісні та кількісні показники, які були б достатніми для об’єктивної характеристики ціннісно-орієнтаційної сфери молодшого школяра. Переважна більшість понять у цих методиках надто
складна для когнітивних можливостей дітей молодшого шкільного віку. Відтак вони не спроможні адекватно рефлексувати посередництвом цих понять. Натомість опосередковуючими індикаторами ціннісних орієнтацій було обрано диспозиційні та емоційні утворення і прояви: комунікативну толерантність, товариськість, людяність, співчутливість, розуміння моральних понять «добро», «щастя» та ін., емоційні переживання морального характеру – сорому, провини, задоволення
від доброго вчинку, власної гідності, сумління.

Для перевірки надійності і валідності методичного інструментарію та забезпечення достовірності одержаних даних необхідно було зробити дві контрастні вибірки – досліджувані мали контрастувати між собою за фактором незалежної змінної – основна вибірка перебувала в середовищі інтенсивного функціонування християнської моралі (Католицька школа), контрастна – з учнів звичайних загальноосвітніх шкіл (ЗОШ) – не перебувала. Це дозволило виявити
інформативні гомогенні (схожі) всередині кожної з цих вибірок та різні в кожній з них показники.

За допомогою тесту-запитальника «Комунікативної толерантності» було одержано результати (рисунок 1), які дають підстави для висновку, що в усіх чотирьох групах досліджуваних (вибірки поділено за ознакою статі) спостерігається висока щільність показників емпатії, які відрізняються між собою за фактором гендеру, але у досліджуваних Католицької школи виявлено значно вищі кількісні показники, ніж в учнів звичайних шкіл. Відмінності за середніми значеннями у досліджуваних звичайних ЗОШ і Католицької школи становлять 10,2 і 10,0 бали,
що є важливим сукупним показником значущого переважання комунікативної толерантності досліджуваних другої групи над першою.