МЕТОДИКА ФОРМУВАННЯ ТЕХНІЧНИХ ЗДІБНОСТЕЙ МАЙБУТНІХ ІНЖЕНЕРІВ-АГРАРНИКІВ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ КУРСУ «CІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКІ МАШИНИ» Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми, висвітлено зв’язок роботи з науковими програмами, планами та темами, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет дослідження, охарактеризовано методи дослідження, розкрито наукову новизну одержаних результатів, їх практичне значення, виокремлено особистий внесок здобувача, подано відомості про апробацію результатів дослідження, публікації, наведено інформацію про структуру й обсяг дисертації.

У першому розділі «Формування технічних здібностей майбутніх інженерів-аграрників як педагогічна проблема» проаналізовано сучасні теоретико-методичні аспекти фахової інженерної освіти, стан наукової розробки проблеми формування технічних здібностей майбутніх інженерів-аграрників, визначено структуру досліджуваного феномену, обґрунтовано напрями та завдання дослідження.

Аналіз психолого-педагогічної, методичної та технічної літератури дозволив констатувати, що сьогодні орієнтиром для педагогічної громадськості вищих аграрно-інженерних навчальних закладів має бути професійно компетентний випускник з розвинутим творчим потенціалом. У дослідженні конкретизовано, що творчий потенціал інженера – інтегральна властивість, органічно притаманна фахівцеві, що має гнучке, нелінійне мислення і розвинуту уяву, систематичну практику постановки і вирішення інноваційних задач, здібності цілеспрямовано генерувати нестандартні ідеї, стійку орієнтацію на потреби ринку праці в інженерно-технічній діяльності. Зазначена інтегративна властивість особистості інженера базується на технічних здібностях і розвивається засобами інноваційної інженерної діяльності.

Показано, що функції та задачі діяльності інженера-механіка сільськогосподарського виробництва суттєво відрізняються від інженера промислової галузі, специфікою технологічних процесів у тваринництві, рослинництві, переробній галузях. Особливості професійної діяльності фахівців вказаної спеціальності сьогодні вимагає активізації всіх форм навчального процесу, застосування таких дидактичних технологій, які б гарантували підготовку випускника з розвинутим творчим потенціалом.

Встановлено, що модернізація підготовки інженерно-технічних кадрів може бути реалізована за певними організаційно-методичними шляхами, а саме: введення до навчальних планів підготовки майбутніх інженерів-аграрників (освітньо-кваліфікаційний рівень «бакалавр») курсів, спрямованих на оволодіння студентами технічною творчістю; введення до інженерних магістерських програм навчальних дисциплін орієнтованих на оволодіння студентами методологією інженерної діяльності; широке застосування розвивальних технологій навчання (проблемна, проектна, ігрова) при оволодінні студентами інженерно-технічними знаннями; особистісно-орієнтоване застосування в педагогічній практиці евристичних методів формування творчих здібностей студентів аграрно-інженерних спеціальностей (метод спроб та помилок; метод психологічної активізації творчості; метод мозкової атаки; метод фокальних об’єктів; методи аналогій; метод контрольних питань; алгоритм вирішення винахідницьких задач).

Аналіз структури творчого потенціалу переконує, що майбутніх інженерів-аграрників можна навчити ефективно здійснювати інноваційну інженерно-технічну діяльність, якщо систематично і цілеспрямовано розвивати їхні технічні здібності.

Попри те, що проблема формування і розвитку здібностей привертала увагу вчених на всіх етапах розвитку педагогічної науки, нині у підходах до вивчення цього феномену існують певні відмінності. Маючи одну думку вчені характеризують здібності як індивідуально-психічні особливості, які мають відношення до успішності виконання однієї або декількох діяльностей; їх не можна зводити до наявних знань, умінь і навичок; варто розглядати загальні (мислення, пам'ять, увага тощо), які виявляються у всіх видах людської діяльності, і спеціальні здібності, що відповідають вужчому колу вимог конкретної діяльності. Уточнено, що технічні здібності – це складні психічні властивості особистості, які визначають придатність людини до успішного виконання технічної діяльності й інтегрують системні технічні знання, інтерес до техніки, розвинуте технічне мислення, володіння мовою техніки, здатність оперування технічними пристроями та уміння технічного винахідництва й конструювання.

Розглядаючи технічні здібності з позиції теорії діяльності, запропоновано виокремлювати: мотиваційно-ціннісний; змістово-діяльнісний; рефлексивно-оцінний компоненти.

Дослідники означеного підходу переконані, що технічні здібності необхідно формувати у процесі підготовки студентів до інженерно-технічної діяльності. Натомість, наукові аспекти формування та розвитку технічних здібностей майбутніх інженерів-аграрників поки що не стали предметом спеціального дослідження; не існує і цілісної методики формування цієї важливої індивідуально-психологічної властивості особистості при вивченні технічних дисциплін, зокрема, курсу «Сільськогосподарські машини».

У другому розділі «Теоретико-методичні аспекти формування технічних здібностей студентів агроінженерних спеціальностей у процесі вивчення курсу «Сільськогосподарські машини» визначено фактори та обґрунтовано умови формування технічних здібностей майбутніх інженерів, розроблено методику, яка сприяла формуванню технічних здібностей студентів при вивченні курсу «Сільськогосподарські машини» засобами лекційних, лабораторно-практичних, імітаційно-ігрових занять та системного контролю успішності навчання майбутніх інженерів-аграрників.

Визначено, що провідними чинниками формування технічних здібностей майбутніх інженерів агропромислового виробництва є: контроль успішності навчання; інтерес студентів до техніки; сучасні засоби навчання; ефективна методика навчання; інформаційно-комунікаційні технології; мотивація студентів у оволодінні знаннями; професіоналізм викладача; пізнавальні уміння студентів; навчальне навантаження, відведене на вивчення курсу (год.); матеріально-технічна база; фахові перспективи.

Обґрунтовано, що дієвість зазначених чинників забезпечують такі умови: цілеспрямований розвиток інтересу до техніки у майбутніх інженерів-аграрників; оволодіння студентами курсом «Сільськогосподарські машини» на засадах проблемно-розвивального навчання; педагогічно доцільне застосування комплексу засобів навчання, у якому наочні посібники мають відображати реальну дійсність, відповідати матеріалу, що вивчається, та бути оформленими відповідно закономірностей сприймання технічної інформації; організація безперервного контролю знань як засобу залучення студентів до систематичної навчальної і технічної діяльності.

Розроблена методика реалізації умов розвитку технічних здібностей студентів ґрунтується на логічно послідовному застосуванні методів проблемно-розвивального навчання при педагогічно доцільному поєднанні слова та наочності. Доведено, що при первинному заглибленні в сутність технічного об’єкта доцільно застосовувати динамічну наочність. Коли усі основні ознаки, характеристики, принципи роботи машини засвоєні студентом, він може охопити багатогранність зв’язків її складових, то з метою осмислення, узагальнення, повторення відомостей про технічний об’єкт доцільно використовувати статичну наочність. Розкрито можливості евристично-випереджального, евристично-пояснювального, ілюстративно-випереджального та ілюстративно-пояснювального способів поєднання слова і наочності у процесі розвитку технічних здібностей студентів.

Показано, що методика формування технічних здібностей студентів у процесі вивчення курсу «Сільськогосподарські машини» має реалізовуватися розмаїттям усіх форм навчальної роботи – в перебігу лекційних, лабораторно-практичних, імітаційно-ігрових занять, при організації самостійної роботи студентів, підготовці та проведенні контрольних заходів. Зокрема, цілеспрямований процес формування технічних здібностей студентів забезпечується такою організацією лекційних занять, при якій інформаційні лекції планомірно заміщуються проблемними (лекція з окремими елементами продуктивних методів; лекція проблемного викладу; лекція проблемного засвоєння; лекція з проблемним підходом), причому, кожен із зазначених видів зазначених реалізує конкретні дидактичні цілі.

У розділі дисертації розглянуто методику проведення лабораторно-практичних занять розвивального характеру, особливість яких полягає в залученні студентів до розв’язання різного типу навчально-виробничих завдань, спрямованих на розвиток логічних прийомів мислення, уяви, просторового мислення, умінь виконання і читання умовно-графічних зображень, сенсомоторних умінь тощо (за допомогою конструктивно-функціональної схеми провести аналіз конструкції в натуральному вигляді, знайти всі позначені на схемі вузли, механізми, робочі органи; охарактеризувати конструктивні особливості агрегатів, механізмів подібних марок машин; мисленнєве доопрацювання простих незавершених вузлів, переконструювання або удосконалення їх з метою більшої відповідності агротехнічним вимогам; самостійне складання кінематичних та інших схем машин та агрегатів, що вивчаються та ін.).

Методика оволодіння складними технічними знаннями має ґрунтуватися на постійному контролі навчальних результатів. Несистематичний контроль успішності навчання гальмує розвиток пізнавального інтересу та інтересу до техніки, уповільнює формування позитивних мотивів учіння студентів. Пошуки шляхів підвищення ефективності контролю приводять до висновку про те, що він має бути не тільки постійним, а й більш індивідуалізованим. Отже, при вивченні технічної дисципліни важливо реалізувати комплекс взаємопов’язаних методів контролю: спостереження за навчальною діяльністю студентів, усне опитування, графічний контроль, письмові контрольні роботи, практичні завдання, тестування тощо.

Нами запропонована методика розробки тестових завдань різних типів, яка враховує особливості навчального матеріалу курсу «Сільськогосподарські машини». Варто вказати, що у завданнях на відновлення послідовності, вибірково-впорядкувальних, перехресних, вибірково-об’єднувальних та матричних тестових завданнях об’єкт слід представляти не тільки в текстовій, а й у графічній формі. У перебігу педагогічних експериментів ми переконалися, що тестові завдання зі схемами, креслениками машин чи механізмів, таблично-графічним матеріалом, наочними моделями сприяють подальшому формуванню технічного мислення, просторової уяви, поглибленню технічних знань студентів, розвивають інтерес до техніки у майбутніх інженерів.

Розроблені методики підготовки та проведення педагогічних ігор (ігрове проектування, мозковий штурм, інтелектуальні ігри) спрямовані на активізацію навчально-технічної діяльності студентів, залучення учасників заняття до розв’язання реальних інженерно-технічних проблем в змодельованих умовах аграрного виробництва. Зокрема, запропонована педагогічна гра «Сільгоспмашинобудування» має ознаки проектної технології навчання, побудована на виконанні студентами проектів проблемного характеру, забезпечує високий рівень активності учасників комплексом ігрових та дискусійних методів навчання.

Ігрове заняття розраховане на 4 години (2 години самостійної роботи під керівництвом викладача, 2 години аудиторних занять) з попередньою підготовкою проектів студентами під час самостійної роботи, і складається з десяти послідовних етапів (див. табл. 1).

Сама гра складається з трьох частин: підготовча (одне навчальне заняття під час самостійної роботи студентів під керівництвом викладача, 1-4 етапи); основна (виконання проектів розв’язання технічної задачі студентів під час самостійної роботи, етап 5); заключна (одне навчальне заняття: 7-10 етапи). Власне, заключна частина педагогічної гри проводиться як практичне заняття, але самі проекти студенти готують заздалегідь.

Доведено, що для розвитку технічних здібностей студентів доцільно застосовувати інтелектуальні ігри (словограми, чайнворди, ребуси, кросворди, криптограми, лото, комп’ютерні ігри) з унаочненням завдань.