СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ПІДГОТОВКИ СОЦІАЛЬНИХ ПЕДАГОГІВ ДО РОБОТИ З ПРИЙОМНИМИ СІМ’ЯМИ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет, методи, теоретико-методологічні засади дослідження; розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення одержаних результатів; подано інформацію про апробацію та впровадження його результатів, особистий внесок здобувача, наведено відомості про структуру й обсяг дисертації.

У першому розділі – «Теоретичні основи підготовки соціальних педагогів до роботи з прийомними сім’ями» – здійснено аналіз проблеми дослідження у психолого-педагогічній науці; розкрито сутність і зміст створення та функціонування прийомних сімей; обґрунтовано компоненти, критерії, показники та рівні готовності майбутніх соціальних педагогів до роботи з прийомними сім’ями.

Розкрито сутність термінів «підготовка» та «професійна підготовка» соціальних педагогів (за О. Безпалько, А. Капською, Л. Міщик, В. Поліщук) і виокремлено когнітивний, операційний та особистісний компоненти загальної підготовки цих фахівців.

Проаналізовано систему професійної підготовки соціальних педагогів та основні теоретичні підходи, що застосовуються в практиці професійної соціально-педагогічної підготовки – системний, філософсько-антропологічний, культурно-цивілізаційний, соціокультурний, особистісний, психологічний, діяльнісний, соціально-педагогічний, технологічний.

Виявлено, що теоретичну основу дисертації становлять сучасні підходи: міждисциплінарний (М. Малькова), комплексно-інтегративний (Л. Міщик, В. Поліщук), діяльнісно-технологічний (С. Архипова, Р. Вайнола, І. Звєрєва, О. Пєхота), професійно-спрямований (О. Карпенко, В. Сластьонін) та особистісно-орієнтований (Н. Кузьміна, Н. Ничкало), які дозволили визначити основні компоненти професійної підготовки соціальних педагогів.

Відповідно до зазначених підходів виявлено специфічні особливості підготовки фахівців, котрі працюють з прийомними сім’ями, які відображають єдність теоретичної та практичної підготовки, загальнонаукової, загальнопедагогічної та спеціальної підготовки; поєднання педагогічного управління з боку викладача з ініціативністю і самостійністю студента; єдність змістових та ціннісних сторін підготовки, стимулюванні самостійної діяльності студента. Констатовано відсутність у вітчизняних дослідженнях системних напрацювань з проблем професійної підготовки соціальних педагогів до роботи з прийомними сім’ями.

Виявлено, що важливе місце в забезпечені готовності студентів до роботи з прийомними сім’ями відводиться практиці, яка визначається науковцями, як засіб посилення практичної підготовки та формування професійних умінь (М. Галагузова); як один із аспектів професійної підготовки, що дозволяє поглибити теоретичні знання та встановити взаємозв’язок з практичною діяльністю (Р. Вайнола); як складова загальної професійної підготовки (Р. Овчарова).

Уточнено поняття «зміст підготовки майбутніх соціальних педагогів», яке ми розкриваємо як цілісну систему, що передбачає цільове планування й управління процесом навчання, а також охоплює комплекс наукових знань, умінь, якими людина оволодіває у процесі навчання у вищому навчальному закладі або самостійно.

Розкрито сутність професійної підготовки соціальних педагогів до роботи з прийомними сім’ями, яку визначено, як комплексний процес передачі та формування спеціальних знань, умінь та особистісних якостей спеціаліста, що дозволять йому ефективно працювати за цим напрямом та враховувати соціально-педагогічні та психолого-педагогічні особливості означеної категорії клієнтів.

Охарактеризовано прийомну сім’ю як соціально-педагогічний інститут, що обумовив сутність понять «створення» та «функціонування прийомних сімей». Створення прийомних сімей – це комплекс заходів, спрямованих на пошук кандидатів на створення прийомних сімей; оцінку їх потенціалу щодо можливості виховувати дитину, позбавлену батьківського піклування; підготовка до виконання функцій прийомних батьків (тренінг для кандидатів на створення прийомної сім’ї); взаємодобір дитини та сім’ї і юридичне оформлення статусу прийомної сім’ї. Функціонування прийомних сімей – це сукупність дій, що спрямовані на забезпечення оптимальних умов розвитку та виховання прийомної дитини, та контроль за умовами розвитку й виховання дитини у прийомній сім’ї.

Враховано змістову характеристику функцій соціально-педагогічної діяльності (за Т. Алєксєєнко, О. Безпалько, М. Галагузовою, А. Капською), вимоги Державного галузевого стандарту освіти зі спеціальності «Соціальна педагогіка» (№ 538 від 23.08.03 р.) та результати опитування спеціалістів центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, що дозволило уточнити перелік і зміст функцій (комунікативної, організаційної, діагностичної, охоронно-захисної, попереджувально-профілактичної, корекційно-реабілітаційної, прогностичної та соціально-терапевтичної). Структуровано означені функції представлено на рис. 1.

Визначено сукупність завдань, які реалізує соціальний педагог на кожному із етапів роботи з прийомними сім’ями (інформаційні кампанії щодо поширення сімейних форм опіки, попередня робота з кандидатами на створення прийомних сімей, взаємодобір сім’ї та дитини, юридичне оформлення прийомної сім’ї; соціальний супровід прийомної сім’ї, контроль за умовами розвитку та виховання дитини у прийомній сім’ї).