ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТОК ДИВЕРСИФІКАЦІЇ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ

summary

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ.

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформовано мету, завдання, об’єкт і предмет дослідження, розкрито наукову новизну і практичне значення  одержаних результатів.

У першому розділі – «Теоретико-методологічні засади розвитку диверсифікації промислових підприємств» виявлено передумови, види та форми диверсифікації промислових підприємств, дано оцінку сучасним методичним підходам до визначення інвестиційної привабливості диверсифікації господарюючих суб’єктів промисловості та проведено аналіз організаційних підходів до управління розвитком диверсифікації на підприємствах промисловості.

Реформування суспільства України, що привело до ринкової економіки, створило передумови для виникнення умов не тільки зміни середовища функціонування підприємств, що переважно залежали від рішень, які приймалися державною адміністрацією та обумовило те, що тепер в центрі уваги знаходяться питання реформування самих підприємств та дослідження шляхів їх розвитку. Тобто в умовах відносно сформованого ринкового середовища актуалізуються потреби підвищення якості стратегічного планування на підприємстві. Доведено, що в господарській практичній діяльності може бути велика кількість стратегічних альтернатив розвитку і зростання господарюючих суб`єктів в умовах ринку, але стратегія диверсифікації є обов`язковим станом розвитку підприємства. Тому сучасна дійсність розвитку економіки вимагає розширення застосування стратегії інноваційної диверсифікації.

Узагальненням безлічі трактувань сутності і значень диверсифікації як важливої економічної категорії визначено, що вона представляє собою форму організації виробництва, властиву ринковим умовам господарювання, що характеризується наявністю і розвитком матеріального і нематеріального виробництва і супроводжується розширенням номенклатури і асортименту продукції з урахуванням інновацій, а також комплексу послуг виробничого і логістичного характеру. Таке значення сутності диверсифікації діяльності підприємств дає підстави розглядати її як важливий напрям управління їх функціонуванням в динамічних умовах науково-технічного прогресу та кризових ситуацій.

Як показало дослідження становлення та розвитку диверсифікації, що вона є складовою інвестиційної концепції, що дозволяє оптимізувати співвідношення доходності та ризику, а також складовою концепцій безпосередньо управління підприємствами. Крім того, відносно машинобудівного підприємства диверсифікація сприяє розширенню асортименту, зміні вигляду продукції, що виробляється господарюючим суб’єктом, освоєнню нового виду виробництва з метою підвищення його ефективності, отриманню економічної вигоди та запобіганню банкрутству.

Результат аналізу типів диверсифікації - зв`язаної та незв`язаної, а також вертикальної та горизонтальної дали можливість провести типізацію процесів диверсифікації промислового підприємства (рис. 1). В залежності від обґрунтованої стратегії діяльності підприємств обирається той чи інший тип диверсифікації, який забезпечує одержання найбільшого синергічного ефекту, як свідчать результати дослідження, для кожного економічного регіону існує своя специфіка створення диверсифікованих підприємств і об`єднань, яка обумовлена етапами розвитку економічної системи, специфікою ведення бізнесу, менталітетом рядом інших чинників. Аналіз еволюції світового виробництва, зародження та розвитку диверсифікації показує, що диверсифікаційні стратегії підприємств можуть бути споріднені, неспоріднені та змішані, в залежності від завдань, які ставляться перед господарюючими  суб`єктами.

Узагальнення результатів аналізу сучасних методичних підходів до визначення інвестиційної привабливості диверсифікації господарюючих суб`єктів промисловості стали засадою для подальшого розвитку наукового підходу цього напрямку за допомогою врахування впливу позитивних і негативних характеристик системних і позасистемних ризиків при проведенні як диверсифікації на рівні національного господарства, так і окремих підприємств машинобудування.