Request a thesis АДМІНІСТРАТИВНІ НЕЮРИСДИКЦІЙНІ ПРОВАДЖЕННЯ В ДІЯЛЬНОСТІ МИТНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ :

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми дисертації, показано її зв’язок роботи з науковими програмами, планами темами, визначаються мета і задачі дослідження, його об’єкт, предмет, методологічні основи дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, особистий внесок здобувача в їх одержання, наведено відомості щодо апробації, а також публікації, структуру й обсяг роботи.

Розділ 1 “Зміст та види адміністративних неюрисдикційних проваджень в діяльності митної служби України” містить три підрозділи, в яких обґрунтовується поняття адміністративного неюрисдикційного провадження в діяльності митної служби, визначаються принципи та види проваджень.

У підрозділі 1.1 “Поняття адміністративного неюрисдикційного провадження в діяльності митних органів України” зазначено перевагу серед функцій митних органів тих, які віднесені до неюрисдикційних, що дозволило охарактеризувати діяльність зазначених органів як на переважно неюрисдикційну (позитивну). Такий підхід ґрунтується на здобутках вчених, які аналізували сутність юрисдикційної діяльності взагалі (С. С. Алексєєв, О. Ф. Скакун, М. В. Цвік та інші) та адміністративної юрисдикції (В. Б. Авер’янов та інші). Окреме місце посідають дослідження Я. Л. Іваненко, яка аналізувала сутність адміністративних неюрисдикційних проваджень.

Адміністративна неюрисдикційна діяльність митних органів є розгалуженою, а виділені її види відрізняються одне від одного характером відповідних відносин. Саме тому розгляд питання щодо виділення спільних засад здійснення різних видів неюрисдикційної діяльності не є доцільним. Підкреслено притаманність процесуальної форми як внутрішньо-організаційній, так і зовнішній адміністративній діяльності митних органів та, відповідно юрисдикційним та неюрисдикційним діям і процедурам. Враховуючи вказане, а також ознаки адміністративного провадження, доцільна постановка питання про процесуальні форми окремих видів неюрисдикційної діяльності.

Аналіз доктринальних положень щодо розвитку науки і галузі адміністративного права (В. Б. Авер’янов, І. С. Гриценко, Н. Р. Нижник та інші) надав підставу зазначити про те, що у відносинах з митної справи може бути реалізована як управлінська теорія, так і теорія адміністративних послуг. З іншого боку, звернення до напрацювань вчених у галузі митної справи (В. Я. Настюк, Д. В. Приймаченко та інші) дозволило вказати про те, що адміністративні неюрисдикційні провадження у сфері діяльності митних органів урегульовані нормами саме митного права.

У підрозділі 1.2 “Принципи адміністративних неюрисдикційних проваджень в діяльності митних органів України” для виділення принципів опрацьовано наукові здобутки М. М. Тищенка щодо принципів адміністративного процесу, Г. П. Тимченко щодо принципів цивільної юрисдикції, інших вчених, які аналізували процесуальні категорії, а також враховано специфіку митно-правового регулювання. Завдяки такому підходу доведено доцільність виключення таких принципів як презумпція невинуватості та принцип об’єктивної істини з кола принципів адміністративних неюрисдикційних проваджень, а також трансформацію змістовного наповнення виділених принципів: законності, правомірності вчинюваних дій, офіційності, гласності тощо. Принципи адміністративних неюрисдикційних проваджень в діяльності митних органів систематизовано за ознаками визначеності Конституцією України та відтворення специфіки самого провадження: конституційні, спеціальні.

У підрозділі 1.3 “Види адміністративних неюрисдикційних проваджень в діяльності митних органів України” зазначено, що серед ознак адміністративних неюрисдикційних проваджень у сфері діяльності митних органів пріоритетною є ознака зв’язку із вирішенням юридичної справи, оскільки наявність цієї ознаки свідчить про існування відносин у процесуальній формі, а також ця ознака може і повинна бути врахована при виділенні певних видів проваджень. Для розкриття сутності категорії “юридична справа” опрацьовано роботи В. М. Горшеньова, О. Ф. Скакун, А. Т. Комзюка, В. М. Бевзенка, Р. С. Мельника, О. В. Кузьменко та інших. Зазначено і про те, що види адміністративних неюрисдикційних проваджень у сфері діяльності митних органів можуть бути згруповані у дві великі групи проваджень за ознакою специфіки функцій, виконуваних зазначеними органами, які реалізуються за допомогою відповідних груп проваджень. За цією ознакою запропоновано виділення двох видів адміністративних неюрисдикційних проваджень – основні та забезпечувальні. Виділені адміністративні неюрисдикційні провадження - – щодо митного контролю та митного оформлення, розгляду заяв та пропозицій, проходження служби – віднесено до основних проваджень.

Розділ 2 “Суб’єкти адміністративних неюрисдикційних проваджень в діяльності митних органів” складається з трьох підрозділів, в яких виділяються суб’єкти вказаних проваджень, здійснюється їх класифікація та досліджуються питання правосуб’єктності суб’єктів адміністративних неюрисдикційних проваджень в діяльності митних органів.

У підрозділі 2.1 “Поняття та види суб’єктів адміністративних неюрисдикційних проваджень в діяльності митних органів України” підкреслено, що суб’єктом визначених проваджень можуть бути тільки ті особи (фізичні, юридичні), які наділені процесуальною правосуб’єктністю сфері митних правовідносин. При цьому категорією “суб’єкт” щодо зазначених проваджень охоплено і потенційних його учасників, тобто тих осіб, які можуть брати участь у адміністративних процесуальних правовідносинах у сфері діяльності митних органів за наявності певних умов. Категорія “суб’єкт адміністративних неюрисдикційних проваджень у сфері діяльності митних органів” розглядається як узагальнююча правова абстракція, що охоплює коло осіб, які можуть брати потенційну або реальну участь у таких процесуальних правовідносинах. Реальним учасником адміністративних неюрисдикційних процесуальних правовідносин у галузі митної справи особа може бути у разі набуття нею процесуальних прав та обов’язків на підставі норм митного права, а початком виникнення цих правовідносин є юридичний факт у сфері діяльності митних органів.

У підрозділі 2.2 “Правосуб’єктність суб’єктів адміністративних неюрисдикційних проваджень щодо митного контролю та митного оформлення” зазначено, що для аналізу правосуб’єктності суб’єктів адміністративних неюрисдикційних проваджень у сфері діяльності митних органів доцільно використати загальну методику, запропоновану у теорії права щодо етапів наділення суб’єктів права юридичними властивостями із врахуванням специфіки самих процесуальних відносин щодо здійснення кожного з виділених видів проваджень.

Правосуб’єктність суб’єктів провадження щодо здійснення митного контролю, як і інших неюрисдикційних проваджень, доцільно розуміти з точки зору, насамперед, їх потенційної участі у виділених процесуальних відносинах. Зазначено, що потенційна участь провідних суб’єктів, якими визначено митні органи, їх посадові особи, характеризується однаково для усіх видів адміністративних неюрисдикційних проваджень, оскільки визначається моментом створення митних органів, наділенням їх правовим статусом у державно-владних відносинах. Процесуальна правосуб’єктність митного органу як учасника провадження характеризується наділенням його правами та обов’язками, необхідними для реалізації функції митного контролю та митного оформлення у процесуальній формі.

До правосуб’єктності фізичних осіб доцільно віднести загальні положення про правоздатність, дієздатність та деліктоздатність. У митних правовідносинах деліктоздатність характеризується тим, що суб’єктами відповідальності за порушення митних правил можуть бути громадяни, які на момент вчинення такого правопорушення досягли 16-річного віку, а також посадові особи підприємств. Крім загальної, слід виділяти спеціальну правосуб’єктність, зважаючи на особливості правоздатності і дієздатності, що встановлені для осіб, які займаються підприємницькою діяльністю і беруть участь у митних відносинах.

У підрозділі 2.3 “Правосуб’єктність суб’єктів адміністративних неюрисдикційних проваджень у внутрішньо організаційній діяльності митних органів” вказано про те, що процесуальна правосуб’єктність суб’єктів адміністративних неюрисдикційних проваджень щодо проходження служби в митних органах визначається посадою, що займає суб’єкт. Це означає врахування обмежень і заборон у відносинах щодо проходження служби в митних органах. Юридичними фактами, які є підставою виникнення процесуальних правовідносин щодо розгляду звернень в органах митної служби є факт подання та реєстрації звернення. Врахування цих фактів надає можливість відтворити динаміку формування процесуальних правовідносин та перехід активної правоздатності суб’єктів звернення в активну правоздатність митних органів, їх посадових осіб, уповноважених щодо розгляду звернень.

Розділ 3 “Адміністративно-правові засади здійснення окремих видів неюрисдикційних проваджень в діяльності митних органів України” складається з трьох підрозділів, у яких розкрито особливості структури кожного з видів адміністративних неюрисдикційних проваджень.

У підрозділі 3.1 “Провадження щодо здійснення митного контролю та митного оформлення” виділено особливості відносин у сфері здійснення митного контролю, на підставі яких вказано про їх процесуальну складову: а) його початок повинен мати підставу, встановлену митним законодавством; б) об’єктом провадження є сфера дії норм законодавства, що регулює митні відносини (при цьому слід враховувати комплексність такого законодавства); в) суворе дотримання законності у процесі здійснення контрольного провадження; г) здійснення у межах процесуальної форми, що потребує належного правового регулювання; д) суб’єктами контрольного провадження є уповноважені органи (посадові особи) митної служби, з одного боку, та фізичні, юридичні особи, що здійснюють перетин митного кордону чи інші дії, які підпадають під митний контроль; е) делегування контрольних повноважень від митних органів іншим державним органам неприпустиме, внаслідок чого контрольна діяльність набуває ознак професійної, що, у свою чергу, передбачає наявність спеціальної підготовки посадових осіб, уповноважених щодо здійснення митного контролю; ж) внаслідок здійснення контрольного провадження має бути прийнятий певний правовий акт індивідуального характеру у формі акту-документу чи вчинені конклюдентні дії; з) законні рішення органів митного контролю підлягають обов’язковому виконанню адресатами приписів; і) митного контролю, а саме – оскарження в адміністративному чи судовому порядках. Проведене дослідження стадій провадження щодо митного контролю та митного оформлення дозволило зазначити про наявність значного наукового потенціалу виділення процесуальної складової у митних відносинах. Виділені стадії провадження: інформаційна, аналітична, прийняття рішення та виконання рішення у сфері діяльності митних органів можуть бути сприйняті як ідеальна модель контролю. Ці стадії доцільно розглядати як основні, а ті, що пов’язані із супроводжувальними процедурами, названо додатковими.

У підрозділі 3.2 “Провадження щодо розгляду пропозицій та заяв в митних органах України” вказано, що стадії провадження відрізняються одна від одної завданнями, процесуальними діями та документами, якими оформлюється початок і закінчення дій на кожній стадії. При цьому кожна наступна стадія не може розпочатись, якщо не завершені дії на попередній стадії провадження щодо розгляду заяв та пропозицій. Встановлено коло заяв, на які не поширюється загальний порядок їх розгляду. Запропонована розробка і прийняття проекту Адміністративно-процедурного кодексу, в якому запропоновано подальше вдосконалення розробленої дослідниками структури проекту такого кодексу шляхом, насамперед, виокремлення процедур оскарження, уточнення структури розділу про статус суб’єктів процедурного провадження. Підкреслено, що прийняття цього акту тягне за собою внесення змін і до МКУ в частині, що стосується уніфікації митних процедур. Вказане особливо актуальне для митного контролю, процедури якого досить складні, а структура провадження передбачає ще й додаткові процедури, залежно від того, чи потребує особа, що перетинає митний кордон України, попереднього контролю, а також залежно від митних режимів

У підрозділі 3.3 “Процесуально-процедурна форма відносин щодо проходження служби в митних органах” доведено доцільність постановки питання про адміністративний неюрисдикційний процес у сфері проходження служби в митних органах, оскільки окремі неюрисдикційні процедури можуть бути розглянуті як провадження (наприклад, службова перевірка та службове розслідування), а процес є сукупністю проваджень (зокрема, щодо атестації, службового розслідування). Обґрунтовано недоцільність уведення до МКУ норм про проходження служби, яка ґрунтується на тому, що відповідні відносини відрізняються від відносин щодо митного контролю, митного оформлення, переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митних режимів. Вони є внутрішньо-організаційними відносинами, а згідно п.п. 6, 12 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами урегульовуються засади регулювання праці і зайнятості, основи державної служби.