VACANCIES AND COOPERATION

У «Вступі» обґрунтовано актуальність теми наукового дослідження; показано зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами; визначено мету, завдання, об’єкт і предмет дослідження; розкриті методологічні, теоретичні, нормативні та емпіричні засади дисертаційної роботи, її наукова новизна, практичне значення наукових результатів, апробація дослідження та публікації, наведено дані щодо структури та обсягу дисертації.

Розділ 1. «Доктринальні та нормативні джерела конституційного права людини і громадянина на відшкодування шкоди» вміщує два підрозділи, де досліджуються наукові та нормативні джерела конституційного права людини і громадянина на відшкодування шкоди, дається аналіз його становлення та розвитку.

У підрозділі 1.1. «Доктринальні джерела конституційного права людини і громадянина на відшкодування шкоди» розглянута сутність наукових джерел права на відшкодування шкоди, дається аналіз монографій, підручників, посібників, наукових статей різних авторів, що висвітлюють поняття, види, зміст і забезпечення конституційного права на відшкодування шкоди, формулюються висновки і рекомендації щодо вдосконалення наукових джерел названого конституційного права. При здійсненні аналізу доктринальних джерел названого конституційного права було вивчено погляди різних авторів щодо поняття, класифікації чи змісту конституційних прав та елементів їх забезпечення і на цій основі узагальнено наукові джерела конституційного права на відшкодування шкоди. З’ясовано, що в монографіях досліджуються поняття, зміст, види, забезпечення конституційних прав, свобод людини і громадянина, окремих їх груп та окремих конституційних прав і свобод, включаючи і право на відшкодування шкоди. Слід зазначити, що назване право та його забезпечення органами держави і органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами в Україні окремо на монографічному рівні ще не досліджувалося. Наголошено на тому, що одним з видів доктринальних джерел, з яких можна отримати інформацію щодо розуміння конституційного права на відшкодування шкоди, є підручники з правознавства, міжнародного права, теорії держави і права, конституційного права, адміністративного права, цивільного права, державного будівництва і місцевого самоврядування, муніципального права, прав, свобод людини і громадянина тощо. Підручники з теорії держави і права та галузевих юридичних наук, включаючи конституційне право України і зарубіжних країн, є доктринальними джерелами, з яких можна отримати інформацію щодо поняття, змісту, забезпечення конституційного права людини і громадянина на відшкодування шкоди. Визначено, що навчальні посібники є самостійним доктринальним джерелом отримання знань про конституційне право на відшкодування шкоди. Аналіз наукових статей з питань конституційних прав, свобод допоміг отримати висновки про те, що в Україні вже мають місце випадки дослідження окремих сторін поняття, ознак, видів і змісту конституційного права на відшкодування шкоди, дається характеристика різних державних органів та органів місцевого самоврядування, що забезпечують реалізацію названого конституційного права. З метою перевірки теоретичних висновків, пропозицій і рекомендацій щодо конституційного права на відшкодування шкоди нами аналізувалася узагальнена юридична практика щодо забезпечення усіх конституційних прав, включаючи і право, що є предметом дослідження.

У підрозділі 1.2. «Нормативні джерела конституційного права людини і громадянина на відшкодування шкоди» проаналізовано нормативно-правові акти та нормативні договори, що регулюють назване конституційне право та його реалізацію в сучасних умовах розвитку.

Конституційне право на відшкодування шкоди та його забезпечення органами Української держави і місцевого самоврядування закріплюється міжнародними джерелами, що підкреслює його значущість і міжнародний характер. У цьому напрямі прийнято низку міжнародних нормативно-правових актів, які визначають людину найвищою соціальною цінністю, а належне забезпечення її прав і свобод – головним обов’язком демократичної держави. В контексті Європейської інтеграції законодавства України, що регулює суб’єктивне право людини і громадянина на відшкодування шкоди, має значення приведення нормативного регулювання названого права до вимог «Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу», затвердженої Законом України від 18 березня 2004 р. Інтеграція України до Європейського Союзу є одним з її основних зовнішньополітичних пріоритетів. Стратегічною метою держави проголошено повноправне членство в ЄС. Фундаментальні основи європейської політики України, механізми і тактику реалізації стратегічного курсу визначає Конституція України (ст.ст. 18, 32, 56, 62).

Зміст конституційного права людини і громадянина на відшкодування шкоди потребує деталізації в нормах законів. Серед таких законів можна назвати: а) «Про міліцію» від 20 грудня 1990 р.; б) «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 р.; в) «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 р.; г) «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні» від 17 квітня 1991 р. д) «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» від 1 грудня 1994 р.; е) «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 р.; є) «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 7 червня 2001 р.; ж) «Про охорону праці» від 21 листопада 2002 р.; з) Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р; и) «Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції» від 19 травня 2011 р.; і) «Про державну службу» від 17 листопада 2011 р.; ї) Кримінальний процесуальний кодекс України від 13 квітня 2012 р.

Деталізація окремих положень норм Конституції України та встановлення механізмів реалізації норм законів може здійснюватися і підзаконними нормативно-правовими актами. Серед таких можна назвати: а) Постанову Кабінету Міністрів України «Порядок обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання» від 16 липня 1993 р. б) “Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» від 4 березня 1996 р.; в) Постанову Кабінету Міністрів України «Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві» від 25 серпня 2004 р. та ін.

В кінці розділу зроблено висновки, в яких сформульовані основні положення методології дослідження та аналізу праць учених і нормативно-правових джерел щодо предмету дослідження.

Розділ 2. «Методологія, поняття, зміст та види конституційного права людини і громадянина на відшкодування шкоди» включає чотирі підрозділи, в яких досліджено методологію, поняття, зміст і види названого конституційного права.

У підрозділі 2.1. «Методологія дослідження конституційного права людини і громадянина на відшкодування шкоди» розглянуто поняття методології та характеристику методів дослідження конституційного права людини і громадянина на відшкодування шкоди. Дається характеристика застосування філософсько-світоглядних, загальнонаукових і спеціальних методів дослідження названого конституційного права, розглядається система таких методів: 1) філософсько-світоглядні (закони: заперечення заперечення, боротьби протилежностей, накопичення кількості та перехід у нову якість та категорії: зміст, форму, сутність, явище, причину, наслідки; матерія та свідомість, емпіричне і теоретичне, абстрактне та конкретне, історичне та логічне тощо); 2) загальнонаукові (конкретно-соціологічний, структурний, функціональний, формально-логічні методи, методи аналізу, синтезу, узагальнення, порівняння, абстрагування, аналогії, моделювання, метод сходження від абстрактного до конкретного тощо); 3) спеціальні (порівняльного правознавства, техніко-юридичного аналізу, конкретизації, тлумачення тощо), сформульовано і обґрунтовано висновки щодо використаних методів та їх удосконалення.

У підрозділі 2.2. «Поняття та ознаки конституційного права людини і громадянина на відшкодування шкоди» досліджено: а) існуючі у юридичній науці позиції авторів щодо поняття відшкодування шкоди в об’єктивному і суб’єктивному значенні; б) визначення і ознаки конституційного суб’єктивного права на відшкодування шкоди; в) характеристику ознак названого конституційного права.

Аналіз різних авторських праць свідчить про те, що конституційне право кожного на відшкодування матеріальної та моральної шкоди за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування (ст. 56 Конституції України) різними авторами розглядається як таке, що має не одинакову юридичну природу і досліджується як об’єктивне і суб’єктивне право або як юридична гарантія реалізації інших конституційних прав і свобод.

В об’єктивному значенні поняття та правове регулювання щодо відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями (бездіяльністю) органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, може досліджуватися як цивільно-правовий інститут деліктної відповідальності суб’єктів, що мають деліктні зобов’язання, або як конституційно-правовий інститут, що включає в себе норми Конституції України (ст. 56) та законів України (Цивільний кодекс України, Кримінальний процесуальний кодекс України, Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, суду» від 1 грудня 1994 р.), які регулюють правовідносини щодо відшкодування спричиненої матеріальної і моральної шкоди.

Суб’єктивне значення поняття відшкодування шкоди – це можливість особи, якій заподіяна така шкода, отримати компенсацію за шкоду у її матеріальному і моральному еквівалентах. Розглянуте поняття конституційного права на відшкодування шкоди у суб’єктивному розумінні. Сформулювані його ознаки, дається їх характеристика, запропоноване визначення названого суб’єктивного права.

У підрозділі 2.3. «Зміст конституційного права людини і громадянина на відшкодування шкоди» досліджено поняття і елементи змісту названого конституційного права. Обґрунтовано, що зміст конституційного права на відшкодування шкоди характеризують такі ознаки: а) закріплена конституційними нормами та деталізована у законах України можлива і необхідна поведінка; б) діяльність уповноваженого і зобов’язаного суб’єктів, компетентних органів, посадових і службових осіб спрямована на реалізацію права; в) можливість отримати відшкодування моральної і матеріальної шкоди.

Отже, зміст конституційного права людини і громадянина на відшкодування шкоди – це закріплена конституційними нормами та деталізована у законах України система можливої і необхідної поведінки уповноваженого і зобов’язаного суб’єктів, компетентних органів, посадових і службових осіб щодо їх діяльності, спрямованої на відшкодування моральної і матеріальної шкоди.

Елементами змісту конституційного права на відшкодування шкоди є можливості уповноваженого суб’єкта: 1) отримати за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріального та морального відшкодування шкоди; 2) вимагати від державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування і їх посадових чи службових осіб відшкодувати завдану їх незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю шкоду; 3) користуватися таким соціальним благом як отримання компенсації за матеріальну та моральну шкоду, що завдана при виконанні службових повноважень органами держави, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами; 4) звертатися з вимогою до названих органів відшкодувати завдану шкоду.

У підрозділі 2.4. «Види конституційного права людини і громадянина на відшкодування шкоди» досліджено: а) аналіз існуючих у юридичній науці критеріїв поділу конституційних прав на види, включаючи і право на відшкодування шкоди; б) визначення видів конституційного права на відшкодування шкоди; в) характеристику критеріїв групування названого конституційного права.

Види конституційних прав і свобод людини та громадянина досліджувалися вченими-теоретиками, конституціоналістами, спеціалістами галузевих наук у співвідношенні з іншими правами і свободами. Аналіз існуючих праць науковців щодо класифікації конституційних прав і свобод дав можливість сформулювати ознаки, що характеризують визначення видів конституційного права людини і громадянина на відшкодування шкоди. Видами конституційного права людини і громадянина на відшкодування шкоди є закріплені у Конституції і деталізовані законами України критерії поділу на окремі групи можливостей матеріального і морального характеру щодо відшкодування завданої шкоди за рахунок державного чи місцевого бюджетів.

Критеріями поділу на види конституційного права людини і громадянина на відшкодування шкоди є такі: а) за суб’єктами конституційне право людини і громадянина на відшкодування шкоди поділяється на право відшкодування шкоди людині і право відшкодування шкоди громадянину; б) за видами шкоди назване конституційне право поділяється на право відшкодування матеріальної шкоди і право відшкодування моральної шкоди; в) за бюджетними коштами, з яких відшкодовуються збитки, назване конституційне право поділяється на право отримати відшкодування спричиненої шкоди за рахунок коштів з державного бюджету; право отримати відшкодування шкоди за рахунок коштів місцевого бюджету; г) за видами рішень, дій чи бездіяльності, що завдали шкоду, назване право поділяється на: право отримати відшкодування шкоди, що завдана нормативними рішеннями; право отримати відшкодування шкоди, що завдана індивідуально-правовими рішеннями; право отримати відшкодування шкоди, що завдана незаконними діями; право отримати відшкодування шкоди, що завдана незаконною бездіяльністю; ґ) за видами органів чи посадових осіб, що завдали шкоду, назване конституційне право поділяється на право отримання відшкодування шкоди, що завдана: органами держави, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування; їх посадовими чи службовими особами.

В кінці розділу зроблено висновки, в яких сформульовані поняття, ознаки, елементи змісту, види конституційного права людини і громадянина на відшкодування шкоди.

Розділ 3. «Забезпечення в Україні конституційного права людини і громадянина на відшкодування шкоди державними органами та органами місцевого самоврядування» включає в себе три підрозділи і присвячений дослідженню поняття і змісту забезпечення названого конституційного права державними органами, органами Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами.

У підрозділі 3.1. «Поняття забезпечення державними органами і органами місцевого самоврядування конституційного права людини і громадянина на відшкодування шкоди» досліджено: а) праці авторів, які розглядали поняття і зміст забезпечення усіх прав, свобод та обов’язків, окремих їх груп та окремих прав; б)поняття і зміст забезпечення конституційного права людини і громадянина на відшкодування шкоди.

Різні автори розуміють поняття і зміст забезпечення прав і свобод не однаково. Одні включають забезпечення у поняття захисту, інші - тільки охорону і захист. Деякі автори у зміст забезпечення прав і свобод включають створення умов, охорону, захист та поновлення порушеного права і притягнення правопорушника до юридичної відповідальності.

На нашу думку, ознаками забезпечення конституційного права людини і громадянина на відшкодування шкоди є: а) вони закріплені в міжнародних документах та в Конституції України і деталізовані у поточному законодавстві України; б) складають діяльність державних органів і органів місцевого самоврядування та їх посадових і службових осіб; в) спрямовані на створення сприятливих умов для реалізації людиною і громадянином свого конституційного права на відшкодування завданої органами держави і місцевого самоврядування матеріальної і моральної шкоди; г) охороняються і захищаються від правопорушень з боку органів держави та органів місцевого самоврядування і їх посадових осіб; д) в разі порушення, відновлюються названими органами та відшкодовується завдана шкода за рахунок державного і місцевого бюджетів.

Характеристика названих ознак дала можливість сформулювати визначення забезпечення конституційного права людини і громадянина на відшкодування шкоди, як закріплену в міжнародних документах та в Конституції України і деталізовану у поточному законодавстві України діяльність державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та їх посадових і службових осіб, спрямовану на створення сприятливих умов для реалізації людиною і громадянином конституційного права на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, охорони і захисту названого конституційного права від правопорушень та відновлення порушеного права.

У підрозділі 3.2. «Забезпечення конституційного права людини і громадянина на відшкодування шкоди державними органами» було досліджено: а) існуючі у юридичній науці праці щодо розуміння забезпечення органами держави усіх конституційних прав і свобод, їх окремих груп та окремих конституційних прав і свобод; б) зміст забезпечення конституційного права на відшкодування шкоди органами держави; в) елементи змісту забезпечення органами держави названого конституційного права і їх характеристику.

Забезпечення конституційного права на відшкодування шкоди органами держави – це закріплена Конституцією та законами України правотворча і правореалізаційна діяльність органів загальної і спеціальної компетенції, що спрямована на створення умов для реалізації права на відшкодування шкоди, його охорону і захист від правопорушення і правопорушника та поновлення порушеного права.

Ознаками забезпечення конституційного права на відшкодування шкоди органами держави є: а) закріплення повноважень Конституцією і законами України; б) діяльність у сфері правотворчості і правореалізації; в) здійснюється органами держави загальної і спеціальної компетенції; г) спрямована на створення умов для реалізації права на відшкодування шкоди, його охорону і захист від правопорушення і правопорушника та поновлення порушеного права.

У підрозділі 3.3. «Забезпечення конституційного права людини і громадянина на відшкодування шкоди органами місцевого самоврядування» досліджено: а)існуючі праці щодо забезпечення органами і посадовими особами місцевого самоврядування прав і свобод людини та громадянина, включаючи і право на відшкодування шкоди; б) ознаки забезпечення органами і посадовими особами місцевого самоврядування конституційного права людини і громадянина на відшкодування шкоди; в) компетенцію, функції, форми і методи діяльності органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб щодо забезпечення названого конституційного права.

Аналіз праць щодо забезпечення органами і посадовими особами місцевого самоврядування прав і свобод людини та громадянина, включаючи і право на відшкодування шкоди свідчить про те, що забезпечення органами і посадовими особами місцевого самоврядування прав і свобод людини та громадянина активно досліджується українськими вченими-конституціоналістами, як функція органів місцевого самоврядування. Водночас недостатньо дослідженою залишається діяльність органів і посадових осіб місцевого самоврядування щодо забезпечення конституційного права людини і громадянина на відшкодування шкоди.

На основі аналізу праць різних авторів щодо забезпечення органами і посадовими особами місцевого самоврядування конституційних прав і свобод людини і громадянина пропонуються такі ознаки забезпечення названими органами і посадовими особами конституційного права, що є предметом дослідження: 1) це діяльність органів та посадових і службових осіб місцевого самоврядування; 2) закріплена міжнародними документами, нормами Конституції і законів України та деталізована у підзаконних нормативно-правових актах; 3) спрямована на відшкодування матеріальної і моральної шкоди людині і громадянину; 4) шкода, заподіяна органами і посадовими особами місцевого самоврядування в результаті їх неправомірних рішень, дій або бездіяльності; 5) здійснюється відшкодування за рахунок місцевого бюджету.

Отже, забезпечення органами і посадовими особами місцевого самоврядування конституційного права людини і громадянина на відшкодування шкоди – це закріплена міжнародними документами, нормами Конституції і законів України та деталізована у підзаконних нормативно-правових актах діяльність органів і посадових осіб місцевого самоврядування по відшкодуванню матеріальної і моральної шкоди людині і громадянину, заподіяної ними в результаті їх неправомірних рішень, дій або бездіяльності за рахунок коштів місцевого бюджету.

В кінці розділу зроблено висновки, в яких сформульовані поняття та зміст забезпечення конституційного права людини і громадянина на відшкодування шкоди органами держави, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами.