КРИМІНАЛІСТИЧНА ПРОФІЛАКТИКА ЕКОНОМІЧНИХ ЗЛОЧИНІВ Автореферат

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, ступінь її наукової розробленості та науково-теоретична основа; зв'язок роботи з державними програмами боротьби зі злочинністю, науковими програмами, планами проведення науково-дослідних робіт Національного університету державної податкової служби України; визначається об’єкт, предмет, мета, задачі та методи дослідження; висвітлюється наукова новизна, емпірична база, методологічна основа, практичне значення отриманих результатів та форми їх апробації.

Розділ 1 «Криміналістична профілактика економічних злочинів» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1. «Причини економічної злочинності та її криміналістична профілактика» зазначається, що кризові процеси, які відбуваються в соціально-економічній сфері, призвели до ускладнення криміногенної ситуації, зміни структури злочинності та зумовили виникнення нових форм і способів вчинення протиправних діянь. Ефективна боротьба з економічними злочинами неможлива без належної криміналістичної профілактики.

Аналізуються терміни «попередження», «запобігання», «профілактика» злочинності. Автор робить висновок, що під ними розуміється цілеспрямована діяльність правоохоронних органів та вжиття відповідних заходів щодо недопущення злочинів у сфері економіки.

Виділяються три напрями криміналістичної профілактики економічних злочинів, до яких належать: 1) виявлення і усунення (нейтралізація) криміногенних факторів, що зумовлюють вчинення цих злочинів (загальна профілактика); 2) виявлення та недопущення злочинів, вчинення яких готується (спеціальна профілактика); 3) встановлення осіб, від яких з високим ступенем вірогідності можна очікувати вчинення злочинів та вжиття до них заходів виховного характеру (індивідуальна профілактика).

Зазначено, що на економічну злочинність переважно впливають економічні, нормативно-правові, соціально-психологічні та організаційні фактори. Важливим фактором, що впливає на зростання економічної злочинності, є загальна криміногенна ситуація в країні, наявність тіньового сектора економіки.

До основних причин, що сприяють посиленню і зростанню тіньового сектора економіки на сучасному етапі віднесені: наявність податкового пресу, який не під силу більшості юридичних та фізичних осіб діяти в межах законодавчого поля України; правова незахищеність суб’єктів економічної діяльності від зловживань, утисків з боку чиновників державного апарату на всіх його рівнях; незахищеність громадян і підприємств від зазіхань злочинних формувань; відсутність стабільного і збалансованого законодавства, яке б регламентувало економічну діяльність; законодавча неврегульованість багатьох сторін діяльності комерційних банків; правовий нігілізм влади і населення країни; відсутність інвестиційної альтернативи тіньовим капіталам; міждержавна інтеграція тіньового сектора і суб’єктів тіньової економічної діяльності; безконтрольне зростання кількості кримінальних структур і безкарність їхньої діяльності; пасивна згода держави на легалізацію кримінальних авторитетів; тотальна криміналізація підприємницьких структур.

На основі аналізу профілактичної діяльності, нормативних актів, державних програм з профілактики злочинності, автором запропонована періодизація криміналістичної профілактики економічних злочинів за останні 20 років існування незалежної України: 1) 1993-1996 – зроблена спроба оцінки криміногенної ситуації в Україні – прийнята перша державна програма профілактики злочинності; 2) 1996-2000 роки – прийнята друга комплексна цільова програма боротьби зі злочинністю та заходи щодо її профілактики; 3) 2001-2005 роки – прийнята третя комплексна програма профілактики злочинності; 4) 2006-2010 роки – затверджена і введена в дію четверта комплексна програма профілактики злочинності; 5) 2011-2015 роки – на період до 2015 року затверджена п’ята державна програма профілактики злочинності.

У підрозділі 1.2 «Криміналістична профілактика економічних злочинів та її види» аналізуються погляди вчених на визначення поняття «криміналістична профілактика» та її місце в системі криміналістики.

На основі існуючих узагальнених понять, дається авторське визначення криміналістичної профілактики економічних злочинів, під яким розуміється «система криміналістичних прийомів, способів та засобів, спрямованих на попередження, запобігання і припинення злочинів у сфері економіки, спеціально уповноваженими суб’єктами».

Криміналістична профілактика економічних злочинів – це науковий напрям криміналістики та практична сфера діяльності уповноважених суб’єктів, спрямована на попередження злочинної діяльності, виявлення та усунення причин і умов, що сприяють їх вчиненню.

Криміналістична профілактика як один із наукових напрямів криміналістики може включати в себе: дослідження закономірностей створення, виявлення та дослідження слідів-ознак криміногенних обставин, які характерні для тих чи інших видів злочинів; дослідження та розроблення техніко-криміналістичних і тактичних засобів, прийомів і методів виявлення, фіксації та вивчення обставин криміногенного характеру, захисту окремих об’єктів від злочинних посягань; розроблення та вдосконалення методів, прийомів виявлення та усунення причин і умов, які сприяють вчиненню злочинів; відокремлення в кожному випадку розслідування об’єктів криміналістично-профілактичного вивчення та відповідного впливу; виявлення та дослідження особливостей типових слідчих ситуацій профілактичного характеру, що виникають у процесі розслідування та розроблення на їх основі головних напрямів діяльності із профілактики злочинів; визначення та прогнозування комплексу профілактичних заходів, що є найбільш ефективними і дієвими у кожній окремій ситуації; розроблення та дослідження заходів припинення і попередження під час підготовки вчинення або приховування окремих видів злочинів.

Залишається дискусійним питання про формування у криміналістиці вчення про криміналістичну профілактику злочинів, хоча абсолютна більшість учених-криміналістів і практичних працівників сьогодні визначає, що криміналістика виникла та розвивається як наука, яка сприяє розкриттю, розслідуванню та профілактиці злочинів.

Здобувач підтримує точку зору Н.І. Клименко про необхідність виділення криміналістичної профілактики в такий розділ криміналістики як «загальні та окремі криміналістичні теорії». Така компактність буде сприяти тому, щоб майбутні фахівці опанували предмет криміналістичної профілактики в повному обсязі.

На думку дисертанта, вирішення завдань криміналістичної профілактики злочинів неможливе без реалізації: а) виділення об’єктів профілактичного вивчення в кожному конкретному випадку розслідування; б) розробки і вдосконалення методів і прийомів виявлення причин виникнення злочинів та умов, що їм сприяють; в) розробки запобіжних заходів щодо злочину, який почався і який готується; г) виявлення і дослідження особливостей типових слідчих ситуацій профілактичного характеру, що виникають при розслідуванні злочинів та правопорушень.

У підрозділі 1.3. «Причини та умови, що сприяють вчиненню економічних злочинів» зазначено, що соціальна природа злочинності проявляється у конкретному змісті дій, що її складають, які мають соціальне значення, оскільки вони порушують кримінально-правові норми, що входять до системи регуляторів людської поведінки в суспільстві, і спричиняють йому шкоду.

Загальновідомо, що завдання ефективної боротьби з економічною злочинністю вимагає, насамперед, виявлення на науковій базі причин та умов, що сприяли вчиненню злочинів, та рішучої ліквідації з життя суспільства цих негативних явищ.

Причини та умови вчинення економічних злочинів за своєю мотивацією поділяються на: а) економічні (розбалансованість банківської системи; відсутність ефективного механізму ціноутворення); б) нормативно-правові (численні зміни в законодавстві, в структурі та системі звітності); в) соціально-психологічні (втрата історичних традицій, моральних та етичних цінностей); г) організаційні (незадовільна організація бухгалтерського обліку та звітності на підприємствах, установах, організаціях; некомпетентність посадових осіб; незадовільний стан організації перевірок господарської діяльності).

Причини конкретного злочину – це ті активні чинники, які викликають у певної особи інтереси, мотиви для його вчинення. Тому встановлення причин конкретного злочину полягає у вивченні особи обвинуваченого, визначенні її негативних рис, які в конкретній життєвій ситуації спричинили вчинення нею злочину.

Умови, що сприяють вчиненню злочину – це пасивні чинники, які складають його навколишню обстановку. Умови поділяються на об’єктивні та суб’єктивні.

Суб’єктивні умови – це негативні психологічні і моральні якості людей, що оточують злочинця. До них належать і недоліки в роботі державного апарату, насамперед, контролюючих та правоохоронних органів тощо.

Об’єктивними умовами економічної злочинності вважаються соціальні суперечності, які безпосередньо не залежать від свідомості і волі населення та є історично успадкованими від минулих епох.

Досліджуються точки зору вчених-криміналістів, процесуалістів про включення причин і умов, що сприяли вчиненню злочину до предмета доказування.

Показовим позитивним прикладом цього є існуюча практика в Російській Федерації, де законодавчо закріплено положення про включення до предмета доказування причин та умов, які сприяли вчиненню злочину.

З цього приводу заслуговує на увагу думка про те, що причини і умови економічного злочину – це: а) середовище, яке формує дисгармонію або деформацію потреб, інтересів, ціннісних орієнтацій конкретної особи, які стають основою криміногенної мотивації; б) сама криміногенна мотивація; в) ситуації, у яких перебуває особа у процесі формування, життєдіяльності і, безпосередньо, в процесі вчинення злочину, і які сприяють виникненню та реалізації криміногенної мотивації у поведінці; г) психофізіологічні та психологічні особливості особи, які посилюють її чутливість до криміногенних впливів ззовні і стимулюють її перетворення на внутрішню позицію.

Розділ 2 «Форми криміналістичної профілактики економічних злочинів» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1. «Оперативна профілактика, як форма криміналістичної профілактики економічних злочинів» зазначено, що згідно з п.1 ст. 7 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» підрозділи, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, зобов’язані вживати необхідних оперативно-розшукових заходів щодо попередження, своєчасного виявлення, припинення і розкриття злочинів, здійснювати профілактику правопорушень.

Існують такі форми профілактики економічних злочинів як: оперативна, слідча, експертна та судова профілактика.

Важливе значення для попередження економічних злочинів має оперативно-розшукова профілактика, яку ще називають «ранньою», оскільки не задіяні слідчі, експертні працівники, судова система і на цій стадії реалізація оперативно-розшукових профілактичних заходів для попередження економічних злочинів має важливе значення.

Оперативно-розшукова профілактика економічних злочинів є системою цілеспрямованих оперативно-профілактичних та інших передбачених законодавством заходів, що проводяться стосовно осіб, від яких можна очікувати вчинення злочинів, для здійснення оперативного контролю за ними, профілактичного впливу, попередження злочинів, що готуються.

Існують такі напрями оперативно-розшукової профілактики економічних злочинів: а) виявлення і усунення умов, які сприяють вчиненню злочинів у сфері економіки (загальна профілактика); б) виявлення осіб, схильних до вчинення економічних злочинів та здійснення стосовно них заходів профілактичного впливу з метою подальшої їх відмови від своїх злочинних намірів (індивідуальна профілактика); в) запобігання злочинам у сфері економіки.

Оперативно-розшукова профілактика економічних злочинів відрізняється від інших форм профілактики тим, що вона вивчає особливості не тільки гласної, але й негласної діяльності оперативних підрозділів щодо усунення причин та умов, які сприяють вчиненню злочинів у сфері економіки, а також особливості впливу на профілактичних осіб за допомогою сил, заходів, засобів і методів, які є в їх розпорядженні.

Розкриваються зміст понять «запобігання» та «припинення» вчинення злочинів, погляди вчених на ці проблеми та існуючу практику в діяльності правоохоронних органів.

Зазначається, що профілактичними заходами, які проводяться правоохоронними органами в економіці, бізнесі, у сфері оподаткування, бракує системного характеру і наукового обґрунтування.

У підрозділі 2.2. «Слідча профілактика економічних злочинів» зазначено, що в системі профілактики економічних злочинів важливе значення має слідча профілактика.

Профілактична діяльність слідчих відбувається в процесуальній формі. Процесуальна діяльність слідчого з попередження злочинів – це система заходів, які вживає слідчий з метою усунення та нейтралізації причин і умов, які сприяли вчиненню економічних злочинів.

В профілактичній діяльності слідчого можна виділити такі основні напрями: 1) попередження ймовірної, запобігання реально можливій і припинення розпочатої злочинної діяльності з боку осіб у вчиненні конкретного злочину; 2) встановлення причин конкретного злочину і вжиття заходів щодо їх усунення; 3) встановлення умов, що сприяли вчиненню конкретного злочину і вжиття заходів щодо їх усунення; 4) узагальнення криміногенних чинників, встановлених під час розслідування за однорідними злочинами, що знаходяться у провадженні і направлення пропозицій щодо їх усунення до відповідних органів і установ.

Формами здійснення профілактичних заходів щодо усунення умов, що сприяли вчиненню економічних злочинів, які доповнюють процесуально дії можуть бути: а) повідомлення обставин вчинення злочину посадовими особами підприємств, організацій з метою з’ясування чинників, які сприяли злочинній поведінці винного, а також вжиття заходів щодо їх усунення; б) узагальнення відповідей на подання слідчого відповідних органів, організацій, посадових осіб у зв’язку з недостатнім прийняттям ними заходів щодо виявлених нестач для належного реагування; в) публікацію в місцевій пресі, виступи по радіо та телебачення, якщо встановлено розслідуванням чинників, які сприяли вчиненню злочину, мають поширений характер серед певних груп населення.

До вагомих завдань слідчої профілактики відносять: а) виявлення причин і умов, які сприяють створенню та формуванню організованих злочинних угрупувань, а також вжиття заходів з приводу їх усунення(нейтралізації), що направленні на перешкоджання їхньому функціонуванню, розвитку і вдосконаленню методів вчинення економічних злочинів; б) своєчасне виявлення і розкриття економічних злочинів специфічними криміналістичними методами і засобами; в) оперативне розслідування зазначених злочинів і викриття організаторів, всіх учасників організованої групи, злочинної організації, співтовариства, винних у скоєнні економічного злочину, з використанням тактичних прийомів, науково-технічних засобів та більш удосконалених методів розслідування; г) виявлення та дослідження особливостей типових слідчих ситуацій профілактичного характеру, що складаються при розслідуванні та розробленні на їх основі головних напрямів криміналістичної діяльності по запобіганню злочинів.

При аналізі даних про обставини вчинення і приховування порушень у сфері економіки, слідчим можуть встановлюватися дані, які використовуються для криміналістичної профілактики економічних злочинів, а саме: ведення бухгалтерського обліку; використання відповідної форми обліку; спосіб вчинення злочину; спосіб приховування допущених порушень економічного законодавства; документи, які використовувалися для відображення виконаних фінансово-господарських операцій, їх приховування тощо.

Особливостями криміналістичних методів і засобів слідчої профілактики є те, що вони за своєю специфікою тактичної та методичної сутності здебільшого органічно до прийомів та методів самого розслідування.

У підрозділі 2.3. «Експертна профілактика економічних злочинів» зазначається, що експертно-криміналістична профілактика – це один із напрямів діяльності судово-експертних установ, що здійснюється в межах компетенції експертів, які входять до даної експертної установи, з використанням специфічних методів, засобів, прийомів і спеціальних знань, якими володіє представник відповідної експертної спеціальності.

На основі аналізу існуючих понять, дається визначення експертно-криміналістичної профілактики економічного злочину, як «сукупності встановлених обставин, що сприяли вчиненню злочину, які досліджуються експертом по конкретному кримінальному провадженні, із застосуванням спеціальних знань та криміналістичних прийомів і методів».

Експертно-криміналістична профілактика економічних злочинів може здійснюватися як в процесуальній, так і в непроцесуальній формах.

Процесуальна експертно-профілактична діяльність – це процесуальне оформлення, засноване на використанні спеціальних знань встановлення фактичних обставин (умов), які сприяли економічним злочинам, безпосередньо витікаючи з проведених конкретних досліджень.

У процесуальній формі експерт виконує свою профілактичну функцію у двох формах: а) беручи участь у слідчих діях як спеціаліст; б) під час проведення судових експертиз.

До непроцесуальної форми експертної профілактики характерні такі види діяльності, як: довідково-консультаційна; узагальнення й аналіз експертної профілактики; вивчення та узагальнення практики застосування криміналістичних засобів і методів; участь у правовій пропаганді та профілактичних заходах; проведення теоретичних та експериментальних досліджень; участь в організації та проведенні занять із посадовими особами у відповідних відомствах.

У п.2 ст. 13 Закону України «Про судову експертизу» закріплено положення про те, що якщо під час проведення експертизи експерт виявить факти, що мають значення для об’єктивної істини, з приводу яких йому не були поставлені запитання, він має право про них зазначити у своєму висновку. До таких фактів можуть належати обставини, що сприяли вчиненню злочину.

У науковій літературі не існує єдиної думки щодо права експерта встановлювати причини та умови, які сприяли вчиненню економічного злочину.

Автор зазначає, що при проведенні експертних досліджень по злочинах в сфері економіки експерти, використовуючи свої спеціальні знання, можуть надати суттєву допомогу правоохоронним органам у проведені профілактичної роботи економічних злочинів.

Розділ 3 «Взаємодія суб’єктів криміналістичної профілактики економічної злочинності» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 3.1. «Суб’єкти криміналістичної профілактики економічних злочинів» зазначається, що криміналістична профілактика економічних злочинів, як діяльність уповноважених суб’єктів і напрям наукових досліджень, базується на загальних криміналістичних рекомендаціях по встановленню причин та умов, що сприяють злочинам у сфері економіки, вживанню спеціальних криміналістичних заходів для їх профілактики, запобіганню і припиненню.

До суб’єктів профілактики економічних злочинів, в широкому сенсі, відносяться всі правоохоронні органи, державні і суспільні інститути, об’єднання громадян, які своєю діяльністю впливають на попередження економічної злочинності.

Важливу роль в профілактиці економічних злочинів відіграють крім органів внутрішніх справ, органи прокуратури, СБУ, податкова міліція, митні органи, прикордонні органи та органи юстиції.

Розглядається класифікація суб’єктів профілактики та погляди вчених на цю проблему.

Соціально-економічні та організаційні основи попередження економічних злочинів, управління профілактикою злочинів включає в себе: збір і аналіз інформації; прийняття на цій основі рішень; прогнозування і розробку планів боротьби з економічною злочинністю; їх реалізацію, оцінку досягнутих результатів.

Зважаючи на те, що в системі правоохоронних органів, органи внутрішніх справ України найчисельніші, працівники мають великий досвід з профілактики економічної злочинності, тому провідну роль у профілактиці цього виду злочинів відводять саме органам внутрішніх справ, які для цього мають відповідні повноваження, сили та засоби. У сучасних умовах, опираючись на науково обґрунтовану правову теорію в єдності з передовою практикою, вони покликані по-новому вирішувати це завдання. Тому, від науково-методичного забезпечення цього напряму їхньої діяльності значною мірою залежить вирішення важливого загальнодержавного завдання – профілактики економічної злочинності.

Як позитивний факт зазначено, що саме в системі МВС України функціонує базовий експертно-криміналістичний центр з філіями в областях, тому нормативна регламентація діяльності криміналістичних підрозділів ОВС відіграє важливу роль в профілактиці економічних злочинів.

Профілактична діяльність експертних підрозділів органів внутрішніх справ, здійснюється в двох формах: процесуальній та непроцесуальній.

Розглядаються проблемні питання, пов’язані з профілактичною діяльністю оперативних підрозділів органів внутрішніх справ – Державної служби по боротьбі з економічною злочинністю (ДСБЕЗ).

Автором зазначається, що профілактика економічних злочинів повинна бути обов’язковою для всіх правоохоронних органів, державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, незалежно від форми власності.

Складовими ефективної боротьби з економічною злочинністю є: системне взаємне інформування про стан забезпечення вимог законодавства у сфері економіки і обставини, що сприяють їх порушенню; формування банку даних про осіб, схильних до вчинення економічних злочинів та спільне використання його в практичній діяльності; розробка і погодження планів щодо проведення спільних організаційно-управлінських і практичних заходів з перевірки підприємницької діяльності; підведення підсумків і аналітична оцінка роботи щодо забезпечення законодавства у сфері економіки та напрацювання заходів із усунення недоліків; підготовка та внесення спільних пропозицій щодо удосконалення чинного законодавства, спільні перевірки конкретних фактів економічних порушень і реагування на них.

У підрозділі 3.2. «Взаємодія органів внутрішніх справ з податковою міліцією як засіб криміналістичної профілактики економічних злочинів» показана роль налагодженої взаємодії ОВС з податковою міліцією з метою криміналістичної профілактики економічних злочинів.

Сутність такої взаємодії полягає у співвідношенні, поєднанні в певних цілях і межах компетенції названих органів; їх оперативно-розшукової і кримінально-процесуальної діяльності в процесі досудового розслідування; використання чинним підрозділом правових, організаційних, тактичних повноважень у спрямуванні діяльності безпосередніх суб’єктів взаємодії відповідно до завдання профілактики економічної злочинності.

До недостатньо розроблених проблем теорії криміналістики, кримінального процесу, оперативно-розшукової діяльності необхідно віднести проблему визначення мети взаємодії, завдань, функцій органів внутрішніх справ та податкової міліції.

Зазначено, що загальною метою оперативно-розшукових підрозділів досудового розслідування, зокрема, органів внутрішніх справ та податкової міліції в оперативно-розшуковій та процесуальній діяльності при здійсненні профілактики економічних злочинів є перехід від епізодичних профілактичних дій з окремих питань до довготривалої і ефективної співпраці з широкого кола питань профілактичного характеру.

До основних форм взаємодії органів внутрішніх справ і податкової міліції при криміналістичній профілактиці економічних злочинів відносяться: створення постійно діючих координаційних робочих груп у центрі і на місцях для вироблення та організації узгоджених дій щодо виявлення, попередження і припинення податкових злочинів, а також правопорушень у сфері економіки і споживчого ринку; проведення спільних оперативно-розшукових і профілактичних заходів із метою виявлення незаконних операцій, що здійснюються кредитно-фінансовими та іншими установами, підприємствами і організаціями, у тому числі, які здійснюють торгово-закупівельну діяльність; обмін спеціальною літературою, іншими матеріалами щодо боротьби з економічною злочинністю, інформацією про способи порушення податкового законодавства, позитивних форм та методів діяльності вітчизняних та зарубіжних правоохоронних органів.

Відповідно до чинного законодавства України органи внутрішніх справ та податкової міліції взаємодіючи між собою можуть використовувати як процесуальні так і непроцесуальні форми. Предметом такої взаємодії можуть бути: взаємне виконання доручень, вимог, запитів і прохань по кримінальних справах; взаємне сприяння у проведенні оперативно-розшукових заходів і процесуальних дій відповідно до доручень, вимог, прохань, запитів; виклик або привід свідків, підозрюваних, обвинувачених у скоєнні як податкових так і економічних злочинів; видача предметів, які стосуються кримінального провадження; повідомлення відомостей про судимість осіб; доставка осіб, які утримуються під вартою, для допиту як свідків; взаємне співробітництво відповідно до доручень, прохань, запитів вимог із розшуку осіб, які переховуються від органів слідства та суду, безвісти зниклих осіб, які ухиляються від виконання судових рішень за позовами, що були розглянуті при здійсненні правосуддя по матеріалах кримінальних проваджень, пов’язаних із економічними та податковими злочинами.

Розкриваються можливості тісної взаємодії ОВС і податкової міліції для розшуку неплатників податку.

Важливе значення при взаємодії ОВС і податкової міліції, з метою профілактики економічних злочинів має відсутність можливих колізій, конфліктних ситуацій між учасниками такої співпраці.

Наголошено, що велике значення для криміналістичної профілактики економічних злочинів має створення і постійне функціонування відповідних координаційних груп з представників зацікавлених сторін.

Розглядаються проблемні питання взаємодії слідчих і оперативних працівників з метою криміналістичної профілактики злочинів у сфері економіки.

Зазначено, що криміналістична профілактика економічних та податкових злочинів може успішно реалізуватися і полягає у: розробці, поданні пропозицій до чинних нормативних актів та законопроектів щодо профілактики злочинів та інших правопорушень у сфері економіки та оподаткування; обміні інформацією між органами, які здійснюють протидію злочинності, про причини та умови, що сприяють вчиненню економічних та податкових злочинів; обміні оперативної інформації, яка може бути використана з метою виявлення, запобігання та профілактики економічних та податкових злочинів; спільному вивченні стану криміногенної ситуації та розробці заходів щодо профілактики злочинів; підготовці, внесення до органів влади та управління пропозицій щодо усунення причин, які сприяють вчиненню економічних та податкових злочинів.

У підрозділі 3.3. «Взаємодія правоохоронних органів із засобами масової інформації з метою криміналістичної профілактики економічних злочинів» висвітлюються актуальні питання ролі засобів масової інформації (ЗМІ) у криміналістичній профілактиці економічних злочинів.

Взаємодія правоохоронних органів із ЗМІ дозволяє їм у процесі своєї діяльності реалізувати такі задуми: більш ефективно і раціонально використовувати власні інтелектуальні та матеріальні ресурси; оптимізувати рішення слідчих і оперативно-розшукових завдань; підвищувати результативність процесуальних, розшукових, право-виховних і профілактичних заходів; формувати громадську думку про роботу правоохоронних органів.

Під взаємодією правоохоронних органів і ЗМІ розуміють «постійні, об’єктивно існуючі між ними взаємозв’язки, які обумовлені загальними цілями, які досягаються у процесі взаємовпливу і взаємного використання можливостей вказаних систем для досягнення як загальних, так і власних цілей».

Взаємодія розглядається як потенційна можливість самовдосконалення і саморозвитку правоохоронної системи. Вона дозволяє: економити сили і засоби при організації роботи з розкриття і розслідування злочинів; забезпечити широту та оперативність інформаційного впливу на населення; здійснювати розшук злочинців на практично необмеженій території; створювати обстановку, яка сприяє діяльності правоохоронних органів тощо.

До основних напрямів взаємодії правоохоронних органів із ЗМІ належать: формування (організація) громадської думки з питань боротьби з економічною злочинністю; поглиблення правосвідомості населення (правове виховання); інформування про діяльність правоохоронних органів; забезпечення розкриття і розслідування економічних злочинів; соціальна профілактика правопорушень.

Діяльність правоохоронних органів останніми роками перебуває в центрі уваги суспільства та ЗМІ. Це пов’язано, перш за все, з об’єктивними обставинами життя, які вимагають посилення ролі правоохоронних органів: інтенсивна міграція, посилення міжетнічної напруженості, високий рівень злочинності і правопорушень, система корупції. З останньою проблемою пов'язане і питання про довіру суспільства і окремого громадянина правоохоронним органам.

Співпраця правоохоронних органів із ЗМІ з метою розкриття, розслідування та профілактики економічних злочинів може відбуватися в таких формах: постійне і своєчасне інформування населення про стан законності та правопорядку, про заходи, що приймаються правоохоронними органами; інформування ЗМІ про результати порушення кримінальних справ про найбільш серйозні злочини, що викликають суспільний інтерес, про відшкодування шкоди, про позови, що пред’являються;опублікування даних про стан злочинності, доповідей, інформаційних листів та інших документів, зокрема з питань захисту прав людини; своєчасне спростування недостовірної інформацій по конкретному провадженню, матеріалах, у тому числі, про діяльність правоохоронних органів; вжиття заходів за фактами порушень вимог закону з боку ЗМІ та окремих журналістів; публікація матеріалів, що сприяють правильному розумінню ролі правоохоронних органів, створення позитивного образу працівників правоохоронних органів; публікація матеріалів, що роз’яснюють і пропагують закони, які формують правову культуру і законослухняність; публікація матеріалів про вжиті правоохоронними органами заходи щодо повідомлень ЗМІ.

Враховуючи такі якості ЗМІ, як оперативність, широкий вплив на велику кількість людей, ефективність і економічну доцільність від інших засобів профілактичного впливу, їх дія буде: прямо і безпосередньо спрямована на реципієнта (канал ЗМІ) в тому випадку, якщо використовується безпосередньо співробітником правоохоронного органу і не може мати змістовного спотворення інформації; мати для об’єкта інформаційного впливу максимально зобов’язуючий характер, бо до авторитету закону і правоохоронної системи додаються авторитет ЗМІ, який сьогодні досить значний; може бути, залежно від використаного засобу масової інформації, спрямований на різні аудиторії, контингенти осіб, колективи трудящих тощо; передавати найбільш адекватно ситуації, що склалися, без спотворення всієї гамми емоційних знаків і вимог суб’єкта інформаційного впливу (від спокійного, врівноваженого тону до директивного, вимогливого тощо); крім виховного впливу на населення країни, сприяти значному психологічному впливу на конкретну особу, тобто брати участь в індивідуальній профілактиці.

На основі вивчення передового досвіду, аналізу преси, узагальнення слідчої практики, опитування співробітників правоохоронних органів автор виділив такі позитивні якості використання ЗМІ: мінімум витраченого часу, сил і засобів – процесуальна економія; оперативність і надання ініціюючого впливу на населення; практична необмеженість території, населення якої може бути залучене до розшуку злочинця, розслідування злочину; створення за допомогою ЗМІ обстановки найбільшого сприяння розкриттю злочину, розслідуванню справи; позитивного впливу на рівень правосвідомості і соціально-правову активність населення.