ОСОБЛИВОСТІ РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ, ВЧИНЕНИХ У ЧОРНОБИЛЬСЬКІЙ ЗОНІ ВІДЧУЖЕННЯ Автореферат

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, ступінь її наукової розробленості та науково-теоретична основа; зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами; визначається об’єкт, предмет, мета, задачі та методи дослідження; його основні нормативно-правові джерела; висвітлюється наукова новизна, емпірична база, методологічна основа і практичне значення отриманих результатів, а також форми їх апробації.

Розділ 1 „Соціальна зумовленість особливостей розслідування злочинів, вчинених у Чорнобильській зоні відчуження” складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1 „Нормативно-правове регулювання режиму Чорнобильської зони відчуження” проаналізовано основні правові норми та погляди правників на сутність правового режиму, який передбачає умови і порядок набуття територією Чорнобильської зони відчуження спеціального статусу, визначено його вплив на формування правового статусу Чорнобильської зони відчуження.

Визначено особливості правового режиму Чорнобильської зони відчуження, відмінного від інших територій, які зумовлюються певними характеристиками цієї місцевості (зони) і відрізняються встановленням особливого, ускладненого порядку прийняття рішень щодо розв’язання важливих для цієї території питань. Спеціальний правовий режим Чорнобильської зони відчуження проявляється в особливостях правового регулювання суспільних відносин між суб’єктами, які потрапляють у цю сферу. Нормативно-правове закріплення правового режиму Чорнобильської зони відчуження окреслює коло можливих і необхідних (обов’язкових) дій на її території та впливає на визначення різновидів вчинених злочинів (кримінальних правопорушень) і особливості їх розслідування.

Встановлено ознаки правового режиму Чорнобильської зони відчуження: а) діє у сфері публічних інтересів; б) суб’єктами його реалізації, координації є органи виконавчої влади і органи місцевого самоврядування: Кабінет Міністрів України, Міністерство екології та природних ресурсів, Державна служба з надзвичайних ситуацій, Державне агентство України з управління зоною відчуження; в) порушення режимних розпоряджень тягне за собою застосування заходів юридичної відповідальності; г) здійснення наглядової діяльності за додержанням і правильним застосуванням законів та розслідування кримінальних справ покладається на органи спеціалізованої прокуратури (Прип’ятська спеціальна прокуратура) (що створюється Генеральним прокурором України у виключних випадках на підставі ч. 1 ст. 13 Закону України „Про прокуратуру” № 1789 – ХІІ).

Констатується наявність нормативно-правових неузгодженостей щодо назви суб’єктів реалізації правового режиму Чорнобильської зони відчуження, його координації, закріплення повноважень Державного агентства України з управління зоною відчуження і правового статусу Прип’ятської спеціальної прокуратури та пропонується внести зміни до Закону України „Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” № 791а – ХІІ, а також видання Наказу Генеральної прокуратури України про особливості діяльності спеціалізованих прокуратур і їх різновидів – спеціальних прокуратур.

Правовий режим Чорнобильської зони відчуження поділяється на вторинний, спеціальний і обмежувальний та визнається комплексним правовим інститутом публічного права, який забезпечує регулювання правовідносин у межах конкретної сфери суспільних відносин, має матеріально-правові і процесуальні ознаки.

У підрозділі 1.2 „Криміналістична характеристика злочинів, що вчиняються у Чорнобильській зоні відчуження” на основі досліджених кримінальних справ, визначені основні способи вчинення злочинів в зоні відчуження ЧАЕС та встановлена їх слідова картина.

Криміналістична характеристика досліджуваних злочинів є різною, що зумовлюється різними способами вчинення суспільно небезпечних протиправних діянь. Спільною рисою для них є вчинення злочинів шляхом активних дій.

Констатується, що злочини, які вчиняються у Чорнобильській зоні відчуження, відрізняються своєю специфікою, яку необхідно враховувати під час їх розслідування, а їх особливості визнаються криміналістично значущими.

Враховуючи наукові дослідження щодо предмета доказування в кримінальному процесі (Ю.І. Азарова, Т.М. Барабаш, А.Р. Бєлкіна, В.П. Корж, О.В. Пчеліної, П.В. Цимбала та ін.), спираючись на його нормативно-правове закріплення (ст. 91 КПК України) і керуючись аналізом матеріалів кримінальних проваджень (кримінальних справ), розслідуваних за фактами порушення радіаційної безпеки, незаконного поводження з радіоактивними матеріалами, визначено обставини які входять до предмета доказування.

У підрозділі 1.3 „Обставини, що підлягають встановленню при розслідувані злочинів вчинених у Чорнобильській зоні відчуження” встановлено, що ефективність розслідування злочинів вчинених у Чорнобильській зоні відчуження залежить від повноти встановлення та дослідження всіх обставин, що стосуються розслідуваної події, що, у свою чергу, допомагає профілактичній роботі слідчого та сприяє попередженню інших злочинів.

При розслідуванні даних злочинів слідчі повинні забезпечити ретельне, всебічне дослідження всіх обставин справи, виявлення всіх осіб, які вчинили злочин, і ступінь їх вини, встановити причинний зв’язок між суспільно-небезпечними діяннями та наслідками, що настали. Слідчі мають досліджувати обставини, пов’язані із заподіянням матеріальних збитків та в установленому законом порядку вирішувати питання про їх відшкодування.

Розслідування є найбільш ефективним, коли слідчий встановлює всі обставини, які належать до складу злочину, та дані, які випливають з конкретних слідчих ситуацій.

Для забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування слідчому слід орієнтуватись не тільки на перераховані у ст. 91 КПК України обставини, які підлягають доказуванню в кримінальному проваджені, а необхідно враховувати й специфічні обставини, які розробляються вченими-криміналістами та стосуються кожної окремо взятої розслідуваної групи злочинів. Так як тільки врахування загального та специфічного кола обставин події злочину дають можливість слідчому відтворити об’єктивну картину злочину, а також впевнитись у правдивості як повідомлення про самий злочин, так і свідчень учасників кримінального процесу.

Розділ 2 „Організація досудового розслідування злочинів, що вчиняються у Чорнобильській зоні відчуження” складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1 „Початковий етап досудового розслідування” дається загальна характеристика та визначаються особливості початкового етапу розслідування злочинів, що вчиняються у Чорнобильській зоні відчуження.

Початковий етап розслідування займає у структурі слідчої діяльності виключно важливе, ключове місце оскільки саме тут закладаються фундаментальні основи для встановлення об’єктивної істини у справі, виявляється і збирається велика кількість доказів. Тому від правильності та ефективності дій слідчого на цьому етапі залежить подальший успіх розслідування кримінальної справи.

Організація розслідування на початковому етапі передбачає переважно роботу із наявною інформацією, її опрацювання та оцінку. В результаті цієї діяльності відбувається висунення версій та визначаються завдання розслідування: ухвалюються відповідні рішення, забезпечується їх виконання. Надалі цей процес триватиме шляхом уточнення завдань та ухвалення нових рішень із урахуванням отриманих даних та результатів, завдяки чому слідчий має можливість прогнозувати процес розслідування в цілому.

Для розслідування більшості суспільно небезпечних діянь, вчинених в Чорнобильській зоні відчуження, досить важливим є виконання насамперед первинних процесуальних дій та встановлення особи, підозрюваної у їх вчиненні. Означена важливість зумовлюється специфікою правового режиму Чорнобильської зони і обмеженістю часу перебування на її території.

У підрозділі 2.2 „Тактика слідчих (розшукових) дій” визначаються ознаки слідчих дій, їх відмінність від оперативно-розшукових та пропонується процесуальний порядок закріплення, зважаючи на процесуальний статус суб’єктів їх проведення і мету.

Розглянуто спільні риси та відмінності невідкладних і першочергових слідчих дій та визначено їх завдання, яке полягає у „відпрацюванні” слідчих версій щодо події кримінального правопорушення і особи правопорушника. Першочергова слідча (розшукова) дія може зумовлюватись не лише негайністю, а й необхідністю для проведення подальших процесуальних дій в конкретному кримінальному провадженні.

Для організації розслідування злочинів у Чорнобильській зоні відчуження не властива підготовка до проведення слідчої дії, що зумовлено характером слідчих ситуацій, які виникають на початку досудового розслідування (розкриття по „гарячим слідам”). Тому, серед організаційних правил підготовки та проведення слідчої дії і тактичних прийомів, які реалізуються в її рамках, наявні визначені у юридичній літературі „правила і прийоми, що застосовуються при проведенні слідчої дії; та правила, що спрямовані на застосування результатів слідчої дії”.

Констатується, що невідкладність і першочерговість слідчих (розшукових) дій напряму залежить від наявної інформації про вчинений злочин або злочин, що готується, та можливостей швидкого і ефективного досягнення завдань конкретного кримінального провадження.

У підрозділі 2.3 „Використання спеціальних знань при розслідуванні злочинів” з’ясовано можливості для розкриття та розслідування злочинів, вчинених в Чорнобильській зоні відчуження при проведенні слідчих дій на початковому та наступних етапах досудового провадження.

Необхідність використання спеціальних знань у розслідуванні злочинів обумовлена складністю та специфікою процесу доказування обставин у кримінальній справі. Особливо це характерно для сучасного періоду, коли для підготовки, вчинення та приховання злочину використовуються передові технології, сучасні технічні засоби та методи. Використання спеціальних знань є важливою гарантією швидкого, повного й об’єктивного вирішення завдань кримінального судочинства.

Проведене дослідження матеріалів кримінальних проваджень (кримінальних справ), що розслідувались у Чорнобильській зоні відчуження, підтверджує необхідність використання спеціальних знань у випадках: з’ясування приналежності виявлених матеріалів, речовин до радіоактивних (ядерних), їх впливу (можливого впливу) на навколишнє середовище, безпеку для життя і здоров’я населення; визначення шкоди, завданої незаконною порубкою лісу в зоні відчуження; проведення дозиметричного контролю (з’ясування дози опромінення); проведення ревізії і перевірки фінансово-господарської діяльності підприємств, установ, організацій зони відчуження з метою виявлення незаконного витрачання бюджетних коштів.

Пропонується залучити до досудового розслідування декількох спеціалістів у сфері радіаційної, ядерної безпеки, у галузі радіологічних знань, що зумовлено багатогранністю питань та багатопрофільністю знань, які використовуються при встановленні обставин, причин та наслідків порушення режиму радіаційної, ядерної безпеки.

Досліджено ефективність використання під час вимірювання радіометричних пошукових приладів типу СРП-68, СРП-88 із сцинтиляційним детектором чи аналогічні їм прилади радіаційного контролю, що дозволяє оперативно виявити місця, де гамма-випромінювання перевищує значення існуючого природного гамма-фону.

Розділ 3 „Протидія розслідуванню злочинів, вчинених у Чорнобильській зоні відчуження, та засоби її подолання” складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 3.1 „Поняття та форми протидії розслідуванню злочинів, вчинених у Чорнобильській зоні відчуження” проаналізовано погляди вчених щодо поняття та сутності протидії розслідуванню злочинів взагалі, і вчинених у Чорнобильській зоні відчуження зокрема.

Вивчення протидії у сфері кримінального провадження пов’язане з оптимізацією розслідування злочинів та впливає на процес доказування.

Наукова значимість розгляду питань протидії розслідуванню злочинів зумовлена низкою положень, зокрема, удосконалення процесу доказування, важливість встановлення мотивів, мети, способів протидії для індивідуалізації вини правопорушника і ступеню його відповідальності, необхідність розробки методик розслідування злочинів та запобігання їх вчиненню.

Проаналізовано широкий спектр неоднозначних, різних за обсягом та змістом визначень протидії розслідуванню злочинів. Запропоновано авторське визначення поняття протидії розслідуванню злочинів, під яким слід розуміти «цілеспрямовану активну чи пасивну поведінку заінтересованої особи (групи осіб), направлену на перешкоджання проведенню кримінального провадження і вирішенню його завдань, в силу забезпечення власних потреб або потреб інших осіб».

У підрозділі 3.2 „Суб’єкти і способи протидії розслідуванню злочинів” проаналізовано наукові та нормативно-правові джерела з проблем протидії розслідуванню злочинів, що вчиняються в Чорнобильській зоні відчуження, визначено коло суб’єктів, які її здійснюють та розкриваються існуючі їх типові способи.

Дослідження суб’єктів протидії розслідуванню злочинів (кримінальному провадженню) і способів її здійснення є основою розроблення тактики подолання цього явища в кримінальному процесі та відповідних методичних рекомендацій щодо припинення і профілактики протиправного впливу на процес провадження розслідування конкретних злочинів.

Криміналістична значимість інформації про суб'єкта, як елемента механізму протидії, полягає в тому, що вивчення властивих йому закономірностей дозволяє адекватно реагувати на поведінку цього суб'єкта і обрати правильну тактику проведення слідчих дій за його участю чи визначитися з проведенням відповідного комплексу оперативно-розшукових заходів, спрямованих на нейтралізацію протидії.

На основі аналізу поглядів учених та узагальнення існуючої практики автором розмежовано поняття „суб’єкт кримінального провадження” і „суб’єкт протидії кримінальному провадженню”, які змістовно не співпадають. Обов’язковою умовою визнання особи суб’єктом кримінального провадження є наявність кримінальних процесуальних правовідносин з нею. В свою чергу, підтримується наукова думка про можливість здійснення протидії розслідуванню злочинів і за межами кримінальної процесуальної сфери, так звана „зовнішня” або „опосередкована” протидія.

У підрозділі 3.3 „Засоби подолання протидії розслідуванню злочинів” виділені найбільш поширені заходи, що застосовуються для попередження і подолання протидії розслідуванню злочинів, вчинених у Чорнобильській зоні відчуження.

Аналіз діючого кримінального процесуального законодавства надав можливість автору виокремити два нових інститути, які мають тісний взаємозв’язок із засобами подолання протидії розслідуванню та судовому розгляду: засоби забезпечення кримінального провадження і укладання угод в кримінальному провадженні. При цьому, правова природа перших свідчить про їх примусовий характер, а угод – про заохочувальний характер.

Автором визначено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Перелік таких заходів є вичерпним, а порядок їх застосування ґрунтовно викладено у відповідних нормах КПК України (гл. 11 – 18). Для унеможливлення свавільного застосування, зміни або скасування заходу забезпечення кримінального провадження до клопотання слідчого обов’язково додається витяг із Єдиного реєстру досудових розслідувань, який свідчить про те,що кримінальне провадження, в рамках якого подається клопотання, дійсно офіційно ведеться, об’єктом процесуального втручання є права і свободи особи, які мають бути максимально захищені.

Окрім загальних підходів до нейтралізації, уникнення такого негативного явища як „протидія”, автором зазначено, що досліджуваній зоні властива своя специфіка, зумовлена особливостями її правового статусу і можливостями здійснення тієї чи іншої діяльності, в тому числі, й по розслідуванню кримінальних правопорушень. Зокрема, так звана „негласна” угода між правоохоронними органами, з одного боку, і місцевим населенням (самоселами) чи особами, які працюють в зоні (керівництвом підприємств) – з іншого.