ДІЯЛЬНІСТЬ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ У СФЕРІ РЕЄСТРАЦІЇ ТА НАДАННЯ ДОЗВОЛІВ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, її зв’язок із науковими програмами, планами, темами; висвітлено ступінь розробки та методи наукового аналізу, визначено мету й задачі дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, подано відомості щодо публікацій; вказуються форми апробації та впровадження отриманих результатів.

Розділ 1 «Теоретико-правова характеристика основ реєстраційної та дозвільної діяльності Державної податкової служби України» складається з трьох підрозділів і присвячений дослідженню правового регулювання реєстрації та надання дозволів у діяльності Державної податкової служби України.

У підрозділі 1.1 «Поняття та особливості діяльності Державної податкової служби України в сфері реєстрації та надання дозволів» діяльність Державної податкової служби України у сфері реєстрації та надання дозволів розглядається як: по-перше, видова складова функції Державної податкової служби України з надання адміністративних послуг; по-друге, як різновид проваджень адміністративного процесу.

Зазначено, що діяльність Державної податкової служби України знаходить своє зовнішнє відображення у виконанні чисельних та різноманітних функцій, серед яких виокремлено функції публічного управління, функції надання адміністративних послуг, правоохоронну функцію. Аналіз змісту функції надання адміністративних послуг Державною податковою службою України дозволив зробити висновок, що реєстраційна діяльність і діяльність із надання дозволів є різновидами цієї функції. Реєстрація та надання дозволів Державною податковою службою України як адміністративна послуга характеризується як діяльність відповідних підрозділів зі створення необхідних умов для реалізації громадянами та іншими суб’єктами податкових відносин своїх прав у сфері оподаткування.

Установлено, що реєстраційна діяльність і діяльність із надання дозволів Державною податковою службою України регламентована адміністративно-процесуальними нормами, й тому реалізується через специфічне провадження – реєстраційно-дозвільне. Реєстраційно-дозвільне провадження – це діяльність підрозділів Державної податкової служби України, яка передбачає низку заходів та складається із сукупності процедур, у результаті яких здійснюється документальне підтвердження правового статусу особи – платника податків, здійснюються інші реєстраційні дії шляхом закріплення їх у реєстраційних документах, а також легітимація суб’єктів господарювання шляхом видачі дозвільних документів.

Установлено особливі риси діяльності Державної податкової служби України у сфері реєстрації та надання дозволів: а) наявність публічного характеру, оскільки пов’язана з реалізацією відповідного напряму державної податкової політики; б) наявність управлінського характеру та змісту, оскільки виникає у сфері справляння податків; в) пов’язаність зі здійсненням Державною податковою службою України владних повноважень; г) відношення цих повноважень до організаційно-розпорядчої діяльності, яка проявляється через прийняття обов’язкових рішень у формі адміністративного акту (рішення про реєстрацію, про видачу ліцензій, довідок тощо); ґ) пов’язаність з юридичним оформленням умов, необхідних для реалізації особами прав і законних інтересів; д) виникнення безпосередньо за ініціативою (заявою) фізичних чи юридичних осіб.

Діяльність Державної податкової служби України у сфері реєстрації та надання дозволів включає в себе два напрями: 1) діяльність у сфері реєстрації з веденням реєстрів (Державного реєстру фізичних осіб – платників податків, Єдиного банку даних про платників податків – юридичних осіб та інших реєстрів, ведення яких покладено на органи Державної податкової служби України); 2) діяльність із надання ліцензій або довідок суб’єктам господарювання у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв чи тютюнових виробів.

Основою ефективного механізму надання адміністративних послуг має бути нова система взаємовідносин влади і громадян, що має базуватися на принципах прозорості та ефективності, сприяти наданню компетентних і зрозумілих для громадян роз’яснень щодо застосування законодавства у сфері реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців. Підвищення рівня виконавчої дисципліни та ділової культури державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування, які безпосередньо співпрацюють із громадянами у напрямі надання їм адміністративних послуг.

Підрозділ 1.2 «Правові засади діяльності Державної податкової служби України в сфері реєстрації та надання дозволів» присвячено дослідженню законодавства, що регулює діяльність податкової служби України у сфері реєстрації та надання дозволів.

Зазначено, що правову основу діяльності податкової служби України у сфері реєстрації та надання дозволів становить законодавство, що містить норми матеріального і процесуального податкового права.

Законодавство у сфері реєстрації та надання дозволів Державною податковою службою України досліджене як системне утворення, що складається з наступного переліку: 1) положень, що визначають підстави та порядок реєстрації певних осіб та об’єктів, 2) порядку формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб – платників податків, Єдиного банку даних про платників податків – юридичних осіб та інших реєстрів, ведення яких покладено законодавством на органи Державної податкової служби України; 3) ліцензування діяльності суб’єктів господарювання з виробництва спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, оптової торгівлі спиртом, оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями й тютюновими виробами.

Законодавство у сфері реєстрації та надання дозволів Державною податковою службою України запропоновано класифікувати за такими критеріями: 1) за функціональною ознакою поділяються на адміністративно-правові норми, які визначають повноваження фізичних та юридичних осіб – платників податків, та на адміністративно-правові норми, що визначають повноваження Державної податкової служби України з реєстрації та надання дозволів; 2) за напрямами – таке, що визначає реєстраційну діяльність Державної податкової служби України, та законодавство, яке визначає дозвільну діяльність Державної податкової служби України; 3) за змістом правових норм: законодавство, яке містить матеріальні норми адміністративного права, що встановлюють права, обов’язки суб’єктів правовідносин, та законодавство, яке містить процесуальні норми адміністративного права, які регулюють порядок діяльності суб’єктів правовідносин і визначають певні процедури.

Доведено, що адміністративно-правові норми, які визначають діяльність Державної податкової служби України у сфері реєстрації та надання дозволів, містяться в чисельних законах, як простих, так і кодифікованих, в Указах Президента України, а також в інших нормативних актах Кабінету Міністрів України, Міністерства доходів і зборів України, що призводить до неузгодженості та дублювання окремих правових норм. Зроблено висновок, що основними напрямами оптимізації законодавства у сфері реєстрації та надання дозволів Державною податковою службою України мають бути: усунення колізій між положеннями низки ратифікованих міжнародних договорів і вітчизняним законодавством у сфері реєстрації та надання дозволів; уніфікація тлумачення термінів; імплементація норм вітчизняного законодавства до стандартів правових актів Європейського Союзу у сфері реєстраційних і дозвільних процедур.

У підрозділі 1.3 «Форми та методи діяльності Державної податкової служби України в сфері реєстрації та надання дозволів» установлено, що діяльність Державної податкової служби України у сфері реєстрації та надання дозволів передбачає не тільки чітку визначеність і детермінованість її компетенції, а й наявність чіткого механізму її реалізації у практичній діяльності, що виражається в певних діях, які сприймаються як такі, що містять владні приписи.

Сформульовано визначення форм діяльності Державної податкової служби України у сфері реєстрації та надання дозволів як зовнішньо виражену дію уповноважених посадових осіб, що здійснюється в межах їхньої компетенції для виконання реєстраційних дій та надання дозволів і тягне за собою певні правові наслідки. Форми діяльності Державної податкової служби України у сфері реєстрації та надання дозволів мають певні ознаки: є способом зовнішнього вираження діяльності уповноважених посадових осіб у сфері реєстрації та надання дозволів; обумовлені реалізацією функції з надання адміністративних послуг у межах компетенції Державної податкової служби України; юридично регламентовані; тягнуть за собою настання правових наслідків.

Запропоновано класифікацію форм діяльності Державної податкової служби України у сфері реєстрації та надання дозволів: 1) за ступенем юридичного вираження – похідні, які тягнуть визначені юридичні наслідки, що мають юридичну спрямованість; 2) по колу осіб, на які вони спрямовуються (адресовані конкретним суб’єктам); 3) за суб’єктним складом (двосторонні); 4) за спрямованістю – зовнішні; 5) за суб’єктом ініціативи (ті, що застосовуються за ініціативи фізичних чи юридичних осіб); 6) за правовими наслідками (правові).

Встановлено, що категорії форми та методи діяльності Державної податкової служби України у сфері реєстрації та надання дозволів необхідно розглядати в нерозривному зв’язку. Сформульовано поняття методів діяльності Державної податкової служби України у сфері реєстрації та надання дозволів як способів та прийомів, які використовуються посадовими особами Державної податкової служби України у встановлених законом межах при здійсненні реєстраційних дій та дій із надання дозволів. Установлено, що діяльність Державної податкової служби України у сфері реєстрації та надання дозволів здійснюється з використанням загальнонаукових (логічних, соціологічних, вивчення та огляду документів тощо) та спеціально-наукових (перевірки дійсності поданих документів, аналізу реєстраційних даних, документального тощо) методів діяльності.

Розділ 2 «Порядок реалізації адміністративно-правових норм, що регулюють діяльність Державної податкової служби України в сфері реєстрації і надання дозволів» складається з трьох підрозділів і присвячений дослідженню процедур здійснення податковою службою України реєстрації та надання дозволів, а також особливостей реалізації повноважень Державної податкової служби України на різних стадіях такої діяльності.

У підрозділі 2.1 «Особливості діяльності Державної податкової служби України в сфері реєстрації» встановлено, що реєстраційна діяльність податкової служби має визначену структуру, яка представлена окремими стадіями, що комплексно утворюють нормативно-визначене процесуальне утворення, а саме: порушення та розгляд реєстраційної справи; прийняття рішення щодо реєстрації або відмови у реєстрації; оскарження прийнятого рішення; виконання прийнятого рішення.

Зроблено висновок, що стадія розгляду реєстраційної справи має певні особливості та включає, зокрема: перевірку комплектності документів, які подаються державному реєстратору, та повноти відомостей, що вказані в реєстраційній картці; перевірку документів, які подаються для реєстрації, на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації; внесення відомостей про юридичну особу або фізичну особу – підприємця до Єдиного державного реєстру.

Досліджено співвідношення понять «облік» та «реєстрація». Встановлено, що зміст поняття «реєстрація» значно ширше, ніж зміст поняття «облік». Облік – це один із різновидів реєстраційної діяльності Державної податкової служби України, що становить підсистему засобів реєстрації певних категорій об’єктів оподаткування, об’єктів, пов’язаних з оподаткуванням тощо, способів і форм їхньої систематизації. Реєстраційну діяльність слід розуміти як цілеспрямований, систематичний облік визначених об’єктів для подальшого використання реєстраційних відомостей під час формування та реалізації державної податкової політики й державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів. Реєстраційна діяльність становить науково обґрунтовану систему реєстрації та зосередження відомостей про певні об’єкти за ідентифікаційними ознаками в певних видах обліків із метою використання облікових даних для адміністрування податків, здійснення контролю за додержанням податкового законодавства тощо. Податкові обліки слід розуміти як науково обґрунтовані системи реєстрації значущої інформації щодо певних об’єктів або осіб із метою їх використання органами Державної податкової служби України для виконання завдань, покладених на них законодавством.

У підрозділі 2.2 «Загальна характеристика діяльності Державної податкової служби України у сфері надання дозволів» дозвільну діяльність Державної податкової служби України визначено як регламентовану адміністративно-процесуальними нормами діяльність уповноважених посадових осіб, під час якої вирішуються питання про забезпечення реалізації прав фізичних і юридичних осіб на виконання певних дій або заняття певними видами діяльності у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів шляхом надання їм документів дозвільного характеру.

Установлено, що складовими елементами цієї діяльності є: 1) суб’єкти дозвільного діяльності; 2) об’єкти дозвільної діяльності; 3) предмети правовідносин, що виникають у сфері дозвільної діяльності; 4) стадії дозвільного провадження.

З’ясовано відмінності між діяльністю Державної податкової служби України у сфері реєстрації та у сфері надання дозволів. Установлено, що зазначені види діяльності мають деякі відмінності щодо змісту і призначення. Змістом дозвільної діяльності Державної податкової служби України є наділення суб’єкта певними правами, а не його легалізація. Реєстрація полягає в перевірці законності фактів, їх офіційному визнанні й наступному обліку, а видача дозволів пов’язана з правонаділенням відповідних суб’єктів господарської діяльності.

Зроблено висновок, що об’єктами діяльності Державної податкової служби України у сфері надання дозволів є те, що потребує відповідного дозволу, а саме господарська діяльність у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів. Дозвільна діяльність має кінцеву форму індивідуального адміністративного акту (дозволу), в якому вказано його адресата. При задоволенні заяви суб’єкта господарювання дозвіл має типову форму довідки або ліцензії. Сформульовано поняття дозволу в діяльності Державної податкової служби України: це документи дозвільного характеру (ліцензії, довідки), які надають суб’єкту право на оптову та роздрібну торгівлю спиртом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, на виробництво та зберігання спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів.

З метою вдосконалення системи надання дозвільних документів органами виконавчої влади та місцевого самоврядування суб’єктам підприємництва щодо можливості провадити господарську діяльність запропоновано прийняття Закону України «Про запровадження заявочного принципу на започаткування безліцензійної діяльності суб’єктів підприємництва».

Розділ 3. «Шляхи удосконалення діяльності Державної податкової служби України у сфері реєстрації та надання дозволів» присвячений аналізу теоретичних і практичних проблем удосконалення цієї діяльності. З’ясовано, що вдосконалення діяльності органів Державної податкової служби України у сфері реєстрації та надання дозволів слід здійснювати за такими напрямами: а) нормативно-правовим; б) організаційним.

Зроблено висновок, що метою вдосконалення діяльності Державної податкової служби України має бути перетворення податкового відомства з фіскального органу на сервісну службу. Шлях до реалізації цього завдання полягає в удосконалені податкової системи та наданні високоякісних послуг.

Сьогодні в Україні сформована податкова система, яка за своїм складом і структурою в цілому відповідає податковим системам розвинутих європейських країн. Законодавство, яким регулюється стягнення більшості податків, розроблене з урахуванням норм європейського податкового законодавства. Однак, на відміну від країн Європейського Союзу, податкова система України не стала інструментом збільшення конкурентоздатності держави та не сприяла росту економічної активності суб’єктів господарювання. Серед інших причин цього є: недостатня якість послуг, які надаються Державною податковою службою України; факти корупції та хабарництва; недостатня прозорість, визначеність та оперативність реєстраційної й дозвільної діяльності; бюрократизм.

Аби наблизити вітчизняні реалії до європейських стандартів щодо реєстраційної діяльності податкових відомств інших країн, потрібно в кожній податковій інспекції запровадити сучасні сервісні центри для обслуговування фізичних і юридичних осіб, максимально автоматизувати процеси оподаткування, запровадити здійснення реєстраційної та дозвільної діяльності з використанням сучасних інформаційних технологій, встановити чіткі та прозорі процедури здійснення реєстрації та отримання дозволів. Зазначене надасть можливість реально забезпечити втілення в життя стратегії Державної податкової служби України.

Слід вжити заходів щодо максимального впровадження та поширення нових форм обслуговування платників податків, таких як «Електронний кабінет платника податків», «Податковий асистент», впровадження процедури надання реєстраційних заяв, одержання відповідних документів (рішень, свідоцтв, довідок, ліцензій) у електронній формі, що дозволить не тільки прискорити процедури реєстрації та отримання дозволів, видачу дозвільних документів тощо, але й зведе до мінімуму людський фактор і, відповідно, ризики будь-яких корупційних проявів.