ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ШТАБАМИ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ ЗАПОБІГАННЯ ТА РОЗСЛІДУВАННЯ КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ

summary

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми дисертації, визначається ступінь її наукової розробленості, ціль, завдання і методи дослідження, його об’єкт і предмет, розкривається зв’язок роботи знауковими програмами і планами, визначається наукова новизна і практичне значення отриманих результатів, форми їх апробації та впровадження у практику й навчальний процес.

Розділ 1 «Загальнотеоретичні положення інформаційно­аналітичного забезпечення штабами органів внутрішніх справ запобігання та розслідування кримінальних правопорушень» складається з чотирьох підрозділів.

У підрозділі 1.1 «Поняття аналітичної роботи органів внутрішніх справ у сфері протидії злочинності» проаналізовано значення інформаційно­аналітичної роботи в оперативно-службовій та управлінській діяльності органів внутрішніх справ. Наголошено, що аналітична робота не може здійснюватися окремо від інформаційної, що дозволяє їх об’єднати у поняттях інформаційно-аналітичне забезпечення, інформаційно-аналітична діяльність.

Встановлено, що у сфері органів внутрішніх справ більше використовуються поняття аналітична робота та визначені її ознаки (цілеспрямованість, дослідницький, інформаційний, організаційний та процесний характер). Аналітична робота розглядалася як безперервний процес вивчення оперативно-службової інформації, що має певні етапи й стадії: 1) збір, накопичення й обробку даних; 2) пошук, аналіз й узагальнення інформації; 3) отримання спеціальних знань.

Визначено, що аналіз завершується складанням підсумкового документа (довідка, огляд тощо), в якому викладаються відомості: про характер узагальнення, його цілі; період, узятий для аналізу; зміст інформації і методи її одержання; результати узагальнення, висновки і пропозиції. Результати аналізу повинні містити: а) інформацію про обґрунтованість і доцільність такого аналізу; б) аргументацію про те, що мета, яка ставилася перед узагальненням, досягнута; в) чіткі і зрозумілі відомості про аналізовані факти і явища; г) по можливості і необхідності − схеми, діаграми і графіки.

Значення аналітичної роботи визначається й тим, що її результатом повинно бути не тільки визначення основних проблем і недоліків, але й конкретних шляхів їх усунення на основі наявних можливостей.

У підрозділі 1.2 «Прийоми та методи аналізу кримінальних правопорушень в органах внутрішніх справ» сутність аналітичної роботи розкрито через вивчення таких її складових як мета, завдання, функції, методи, принципи.

Доведено, що аналітична робота в органах внутрішніх справ переважно реалізує управлінську функцію та є складовою частиною ефективного процесу управління. При цьому призначення аналітичної роботи полягає, по-перше, у вивченні закономірностей практично всіх процесів і явищ суспільного життя, які тією чи іншою мірою впливають на боротьбу зі злочинністю, по-друге, у використанні здобутих відомостей і знань для забезпечення ефективності запобігання та розслідування кримінальних правопорушень.

Принципи аналітичної роботи органів внутрішніх справ України ґрунтуються на методах управління й розподілені на загальні (характерні для будь-якого управління) та специфічні, які стосуються аналітичної роботи в органах внутрішніх справ (ініціативності, цілеспрямованості, відповідності, системності, незалежності аналітичного працівника від результатів реалізації прийнятих рішень по досліджуваній проблемі).

У підрозділі 1.3 «Основні наукові категорії та джерела інформації про стан злочинності» розкрито основні теорії, концепції інформації і питання, що безпосередньо пов’язані з аналітичною роботою та мають важливе значення для повного і всебічного інформаційно-аналітичного забезпечення штабами органів внутрішніх справ запобігання та розслідування кримінальних правопорушень.

Використання абстрагованого поняття інформації дозволило здійснити його розмежування з категорією знання та визначити, що інформація, яка циркулює у суспільстві, перетворюється на знання у тому випадку, якщо вона сприймається, аналізується і зберігається суб’єктом та може використовуватися ним у практичній цілеспрямованій діяльності. Встановлено, що у процесі здійснення аналітичної роботи інформація з навколишнього середовища перетворюється на знання.

Окремо розглянуто види інформації, що використовуються в аналітичному забезпеченні запобігання та розслідування кримінальних правопорушень(доказова, оперативно-розшукова, криміналістична). Виявлено, що криміналістична інформація більше відображає засоби її отримання. Запропоновано інформацію, що використовується в аналітичному забезпеченні запобігання та розслідування кримінальних правопорушень визначати як «інформацію про подію кримінального правопорушення».

Наголошено на тому, що основу формування та використання інформаційних ресурсів органів внутрішніх справ складає рівень, на якому забезпечується первинне накопичення інформації, ведення територіальних банків даних, захист інформації, актуалізація інформаційних обліків та передача інформації до банків даних інших рівнів. Виявлено, що при здійсненні аналітичної роботи переважно використовується статистична інформація.

Проаналізовано джерела інформації, що використовуються ваналітичній роботі, серед яких найважливішим визначені громадяни. Центральним елементом, що поєднує джерело інформації та її користувача, визначено канал передачі інформації. Здійснено класифікацію каналів залежно від виду носія інформації та форми надання інформаційного сигналу (вербальні та невербальні канали); від змісту та правової регламентації власне процесу передачі інформації (процесуальні, непроцесуальні); технічних засобів, що використовуються для забезпечення працездатності цих каналів (телефон, радіо, телеграф, комп’ютер, службове або промислове телебачення, шифрозв’язок, пошта), найпоширенішими серед яких в аналітичній роботі виявлено канали телефонного зв’язку та електронної пошти.

У підрозділі 1.4 «Завдання та функції штабів органів внутрішніх справ у здійсненні аналізу стану запобігання та розслідування кримінальних правопорушень» розглянуто становлення та розвиток штабної функції і штабної організації в органах внутрішніх справ України.

Проаналізовано генезис штабної роботи та виділено етапи становлення штабних підрозділів. Наголошено, що штабна функція – це об’єктивно необхідна категорія сфери протидії злочинності. Її здійснення завжди спрямоване на забезпечення найбільш ефективного функціонування оперативних та слідчих підрозділів органів внутрішніх справ в цілому.

Визначено, що Головний штаб МВС України є ланкою, котра об’єднує всі служби, структури і координує діяльність всієї розгалуженої системи ОВС України, виконуючи завдання за трьома основними напрямками: аналітичним, координаційним і контролюючим. Запропоновано нормативно розмежувати повноваження з аналітичної роботи між Головним штабом та Департаментом інформаційно-аналітичного забезпечення МВС України.

Доведено, що штаб, як координаційна ланка діяльності всієї системи органів внутрішніх справ, здійснює аналітичну роботу щодо запобігання та розслідування кримінальних правопорушень у таких основних формах: здійснення нормативного забезпечення аналітичної роботи з запобігання та розслідування кримінальних правопорушень через підрозділи правового забезпечення; визначення пріоритетності аналітичного забезпечення запобігання та розслідування кримінальних правопорушень в залежності від особливості подій, що реєструються черговими частинами; корегування наповнення інформаційними ресурсами інформаційно-пошукових систем; контроль за ефективністю здійснення аналітичного забезпечення запобігання та розслідування кримінальних правопорушень і вироблення рекомендацій щодо його удосконалення. Запропоновано розробити форму інформаційно-аналітичної (рекомендаційної) довідки, спрямованої на полегшення діяльності працівників з запобігання та розслідування кримінальних правопорушень, що зменшує втрати часу на безпосереднє звернення до інформаційно­аналітичних служб.

Розділ 2 «Організація та методика інформаційно-аналітичного забезпечення штабами органів внутрішніх справ запобігання та розслідування кримінальних правопорушень» складається з чотирьох підрозділів.

У підрозділі 2.1 «Аналіз оперативної обстановки та її комплексна оцінка» наголошено, що запобігання та розслідування кримінальних правопорушень має базуватися на всебічній оцінці й ґрунтовному аналізі різних питань та факторів, що мають відношення до вирішення конкретних оперативно-службових завдань.

Поняття «оперативна обстановка» розглянуто у широкому та вузькому (приватному) розумінні. У широкому розумінні оперативна обстановка визначена як сукупність факторів зовнішнього і внутрішнього середовища органів внутрішніх справ, які визначають основні умови їх функціонування. Встановлено, що факторами зовнішнього середовища є об’єктивно існуючі умови, в яких органи внутрішніх справ здійснюють запобігання та розслідування кримінальних правопорушень, а факторами внутрішнього середовища – процеси, що відбуваються всередині оперативних та слідчих підрозділів органів внутрішніх справ. Обґрунтовано висновок, що завдання та функції штабних підрозділів охоплюють обидва компоненти, а персонал штабів у своїй роботі керується положенням, що запобігання та розслідування кримінальних правопорушень є загальнодержавною комплексною функцією.

Аналіз оперативної обстановки розділений на поточний та комплексний, за кожним із видів визначено об’єкти аналізу.

Особливу увагу приділено системі оцінки результатів діяльності органів внутрішніх справ та розгляду основних оціночних понять і категорій. У якості головного критерію оцінки службової діяльності визначено позитивні показники загального стану правопорядку, становлення та розвиток партнерських відносин міліції з громадянами. Значущість головного критерію оцінки пов’язано із можливістю «розкладання» на окремі елементи: рівень злочинності (з розрахунку на 10 тис. населення); навантаження на одного працівника, виходячи з кількості зареєстрованих, виявлених та розслідуваних злочинів; забезпечення надійного захисту особи, суспільства, держави та всіх форм власності від злочинних посягань; рівень оперативно-розшукової діяльності; показники діяльності галузевих служб і підрозділів, а також громадська думка про стан правопорядку та діяльність міліції; особливості регіону, міграційних процесів, наявність кордонів з іншими державами; кількість населення та його структура; ефективність взаємодії оперативних та слідчих підрозділів у запобіганні та розслідуванні кримінальних правопорушень; постійного оперативного супроводження процесу розслідування; обґрунтованість управлінських рішень з забезпечення оперативно-службової діяльності галузевих служб; наявність та ефективність системи контролю за діяльністю органів внутрішніх справ; стан роботи щодо підбору, розстановки, виховання та навчання кадрів, рівня дисципліни та дотримання законності; недопущення фактів надзвичайних подій серед особового складу, недотримання особистої безпеки, що призвело до загибелі або поранень працівників при виконанні службових обов’язків.

Наведено авторське тлумачення категорії «показники» та здійснено їх класифікацію за призначенням.

У підрозділі 2.2 «Організаційно-тактичні форми інформаційно­аналітичного забезпечення штабами органів внутрішніх справ запобігання кримінальних правопорушень» наголошено, що у задекларованих МВС України нових умовах роботи, коли основою діяльності органів внутрішніх справ визначено запобігання кримінальних правопорушень, важливим є встановлення злочинців по «гарячих слідах», врахування під час організаційної діяльності тенденції подальшого збільшення обсягів інформації про причини окремих кримінальних правопорушень та умови, що сприяють їх вчиненню, пошук найбільш ефективних форм і методів їх запобігання.

З метою затвердження в нормотворчій діяльності, науці та практиці понять та поглядів на концепцію запобігання злочинів, виходячи з визначених діючим кримінальним законодавством завдань автором запропоновано використання в науково-практичній та нормотворчій діяльності термінів, які характеризують превентивну функцію правоохоронних органів: запобігання злочинам; загальна та індивідуальна профілактика; попередження злочинів; припинення злочинів.

Рекомендовано дані підходи відносно поняття та змісту основних термінів, що розкривають попереджувально-профілактичну функцію, враховувати при підготовці законодавчих актів, які регламентують діяльність правоохоронних органів, у відомчій нормотворчій діяльності державних органів, уповноважених на здійснення оперативно-розшукової діяльності, в наукових дослідженнях проблем боротьби зі злочинністю, у методичних навчальних матеріалах, які видає МВС України та навчальні заклади цієї системи.

На підставі розгляду змісту та призначення аналітичної роботи у протидії злочинності основними формами інформаційного забезпечення запобігання кримінальних правопорушень визначено аналітичну підтримку вирішення проблем, детермінуючих функціонування ОВС та аналітичне й інформаційне забезпечення розслідування.

Виділено організаційно-тактичні форми виконання штабами властивих їм функцій у сфері запобігання злочинів: забезпечення прийому, реєстрації та реагування на повідомлення про злочини, що вчинені або готуються; організація припинення злочинів у ході реагування на заяви про злочини черговими частинами органів внутрішніх справ; перевірка дотримання працівниками інших структурних підрозділів обліково-реєстраційної дисципліни; перевірка та оцінка стану і результатів запобігання кримінальних правопорушень у проведенні комплексного інспектування; контрольні або цільові перевірки; участь у проведенні комплексних оперативно-профілактичних операцій (відпрацювань): «Зброя і вибухівка», «Розшук», «Канал», «Інтелект», «Антикваріат» та інших; забезпечення готовності ОВС до дій в умовах надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру; аналіз стану злочинності та підготовка піврічних, річних планів основних організаційних та практичних заходів; виконання окремих доручень керівництва ОВС за приписом щодо службових перевірок причин фактів надзвичайних подій в оперативних та слідчих підрозділах.

Особливу увагу приділено визначенню прогностичної функції штабних підрозділів та змісту: прогнозуванню необхідності застосування заходів профілактичноговпливу щодоокремихоб’єднаньчигруп громадян;найбільш вірогідного розвитку оперативної обстановки в регіоні, індивідуальної злочинної поведінки; найбільш вірогідної поведінки осіб, які сприяють органам внутрішніх справ у виконанні ними поставлених завдань.

У підрозділі 2.3 «Інформаційно-аналітична діяльність штабів органів внутрішніх справ у сфері розслідування кримінальних правопорушень» крізь призму удосконалення взаємного інформування та інших видів інформаційно-аналітичної діяльності штабів визначено основні напрями їх оптимізації у сфері розслідування кримінальних правопорушень. Отримані функціональні моделі класифіковано залежно від офіційності, часу, за повторюваністю, стадією кримінального судочинства.

Інформаційно-аналітичну діяльність штабів у цій сфері визнано залежною від її сприйняття (розгляду) у вузькому (виконання переліченого набору дій) або широкому (передбачення, організація, розпорядництво, погодження, контроль) розумінні. При цьому наголошено, що перший підхід має застосовуватися у положеннях про штаби, а другий – у документах, якими посадовим особам цих підрозділів делеговане здійснення окремих функцій керівника.

Розглянуто через призму теорії кримінального процесу та оперативно­розшукової діяльності точки зору на поняття «розкриття злочинів», обґрунтовано позицію автора щодо використання у назві та тексті роботи терміну «розслідування злочинів», виходячи з положень Кримінального процесуального кодексу України.

На основі дослідження штабної практики класифіковано види діяльності штабних підрозділів у сфері розслідування кримінальних правопорушень: організація виїзду на місце пригоди слідчо-оперативної групи; організація переслідування злочинців по «гарячих слідах»; перевірка за ІІПС осіб, які зазначені у заявах і повідомленнях про злочини, з метою надання інформації слідчо-оперативним групам; контроль та перевірка актуальності спеціальних оперативних планів «Перехват», «Хвиля», «Сирена», «Грім», «Темп», «Заручник».

Запропоновано затвердження відповідної Настанови як важливий захід оптимізації інформаційно-аналітичної діяльності штабів органів внутрішніх справ. Пропонується також внесення доповнення до Інструкції про організацію оперативно-розшукової діяльності наступного змісту: «В окремих випадках службові розслідування надзвичайних пригод у сфері оперативно-розшукової діяльності проводяться працівниками штабів, яким надано відповідний допуск, за письмовим дорученням керівників ОВС». У зв’язку з прийняттям Кримінального процесуального кодексу України та введенням інституту негласних слідчих (розшукових) дій визначено необхідність затвердження державними органами, що уповноважені на здійснення оперативно-розшукової діяльності, міжвідомчої інструкції про взаємодію оперативних та слідчих підрозділів при проведенні негласних слідчих дій із включенням до її змісту видів координуючих дій.

На підставі вивчення закордонного досвіду одним із напрямів оптимізації визнано створення служби аналітичної розвідки.

У підрозділі 2.4 «Діяльність штабів органів внутрішніх справ у створенні та використанні інтегрованої інформаційно-пошукової системи в інтересах запобігання та розслідування кримінальних правопорушень»наголошено,щоякслідчі,такіоперативніпідрозділиорганів внутрішніх справ для вирішення завдань, покладених на них, створюють та використовують окремі автоматизовані інформаційні системи.

З огляду на функціональне призначення інформаційних систем здійснено узагальнення інформаційної діяльності в їх середовищі. Визначено системи оперативно-довідкової і оперативно-розшукової інформації, розглянуто їх зміст. Звернено увагу, що на перших етапах створення Інтегрованої інформаційно-пошукової системи роль штабних підрозділів була зведена до забезпечення контролю за повнотою, достовірністю та своєчасністю подання інформації, що підлягає поставленню на облік, а також за ефективним використанням автоматизованого банку даних оперативно-розшукового і профілактичного призначення.

Доведено, що значення роботи штабних підрозділів у розбудові Інтегрованої інформаційно-пошукової системи органів внутрішніх справ України буде наростати під час відходу від попередньої стратегії інформаційного забезпечення та введення системи оцінки якості й ефективності інформаційних систем будь-якого рівня. До завдань штабних підрозділів у середовищі Інтегрованої інформаційно-пошукової системи органів внутрішніх справ віднесено: аналітичне забезпечення розробки та затвердження Інструкції з організації функціонування Інтегрованої інформаційно-пошукової системи МВС України; розробка обов’язків працівників служборганів внутрішніх справ щодо наповнення інформаційних підсистем даними; проведення аналітичних досліджень тощо.

Наголошено, що активна участь штабних підрозділів у заходах інформатизації дозволяє збільшити загальну ефективність інформаційно­аналітичного забезпечення запобігання та розслідування кримінальних правопорушень та відобразиться: по-перше, у сфері обліку інформації про злочини та пригоди, завдяки зменшенню «помилок» та суттєвому прискоренню процесів збирання, обробки, передавання й пошуку інформації; по-друге, у сфері нормування й обліку інформаційної діяльності, завдяки визначенню її динаміки; по-третє, у сфері планування, оптимізації управління, завдяки загальному скороченню ресурсів та їх розподілу.