ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СЛУЖБИ ПРАЦІВНИКІВ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ ЗА КОНТРАКТОМ Автореферат

У вступі висвітлюється актуальність теми дисертації, визначаються його мета та завдання, методи, які застосовувалися під час проведення дослідження, викладаються основні положення, що виносяться на захист, підкреслюються теоретична і практична значущість роботи, наводяться дані, що свідчать про апробацію результатів дослідження.

Розділ 1 “Загальна характеристика контракту та юридичної природи проходження служби в органах внутрішніх справ України” містить два підрозділи.

У підрозділі 1.1 “Юридична природа контракту як різновиду трудового договору” вивчаються точки зору вчених-трудовиків щодо категорії “трудовий договір” та “контракт”, аналізується історія законодавчого введення контрактів як підстави виникнення трудових правовідносин, розглядаються особливості контракту. Досліджується нормативне та практичне забезпечення права на працю в Україні. Звертається увага на те, що переважна більшість громадян реалізує своє право на працю шляхом укладення трудового договору. Вказується, що історично трудовий договір виник як альтернатива цивільно-правового договору особистого найму. Обґрунтовується, що контракт є особливим видом трудового договору.

Відзначається, що, незважаючи на вимоги ч. 3 ст. 21 Кодексу законів про працю України, яка закріплює, що строк контракту може встановлюватися угодою сторін, національна законодавча практика пішла шляхом використання контракту як особливого виду строкового трудового договору. З огляду на наведене до контракту слід ставитися виходячи з двох протилежних позицій: з одного боку, він дозволяє більш раціонально регулювати кількісний та якісний склад персоналу підприємства, максимально індивідуалізувати кожну конкретну трудову угоду, детально регламентувати права та обов’язки сторін, їх відповідальність, режим праці і відпочинку, соціально-побутові умови, форму і розмір винагороди за роботу, порядок вирішення трудових спорів тощо, з іншого – укладення контрактів відкриває можливості для зловживань роботодавців, робить працівника ще більш залежним від роботодавця, ще більш слабкою стороною трудових правовідносин.

Обґрунтовується необхідність посилення контролю та нагляду відповідних державних органів за дотриманням національного законодавства щодо застосування контрактів як підстави виникнення трудових правовідносин та забезпечити притягнення до суворої юридичної відповідальності роботодавців та їх представників, які ігнорують порядок застосування контрактів.

У підрозділі 1.2 “Служба в органах внутрішніх справ як різновид трудової діяльності” вивчаються підходи науковців до сфери дії трудового права, єдності та диференціації правового регулювання трудових відносин, досліджується правова природа служби в органах внутрішніх справ. Відзначається, що термін “праця” для характеристики виконання функціональних обов’язків особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ широкого застосування у науці, законодавстві та практиці ще не знайшов. Переважно використовується термін “служба”. Разом з тим в окремих законодавчих актах, які регламентують проходження служби в державних органах, терміни “праця” і “служба” використовуються як синоніми (наприклад, у ст. ст. 9 та 20 Закону України “Про державну службу”). Слід також звернути увагу на те, що у словниковій літературі зазначені терміни подаються як синоніми.

Обґрунтовується, що відносини у сфері проходження служби в органах внутрішніх справ мають всі основні ознаки, характерні для трудових відносин найманих працівників. А тому при прийнятті Трудового кодексу України необхідно в ньому чітко передбачити трудоправову природу норм, що регламентують відносини у сфері проходження служби в органах внутрішніх справ та максимально поширити на осіб рядового та начальницького складу норми загального трудового законодавства.

Доводиться відмінність правових статусів державних службовців, військовослужбовців строкової служби і працівників органів внутрішніх справ. Зазначені категорії працюючих мають суттєві відмінності, а тому не можна погодитись з їх ототожненням у працях деяких авторів, а також з доволі усталеною тенденцією національного законодавства, коли один і той же нормативно-правовий акт поширюється і на військовослужбовців, і на працівників органів внутрішніх справ.

Розділ 2 “Виникнення трудових правовідносин з працівниками органів внутрішніх справ за контрактом” містить два підрозділи.

У підрозділі 2.1 “Прийняття на службу в органи внутрішніх справ” досліджуються правові гарантії при прийнятті на роботу, вивчається нормативне закріплення переліку документів, необхідних при прийнятті на роботу, аналізуються вимоги до загальної та спеціальної трудової правосуб’єктності сторін трудових відносин, розглядається порядок прийняття на службу до органів внутрішніх справ. Обґрунтовується необхідність забезпечення на практиці такого становища, коли при прийнятті на роботу роботодавець буде зважати та оцінювати лише ділові якості працівника. Тому вважаємо, що дискримінаційними повинні бути визнані всі інші обставини, не пов’язані з діловими якостями працівника та результатами його праці. Водночас певні види робіт є настільки специфічними, що об’єктивно обумовлюють додаткові вимоги до претендентів. Це обумовлює застосування диференційованого підходу при прийнятті на певні види робіт.

Доводиться, що служба в органах внутрішніх справ є надзвичайно специфічним та відповідальним різновидом трудової діяльності, що визначає і особливе правове становище осіб рядового та начальницького складу серед інших категорій працівників. І тому кандидат на службу до зазначених органів повинен відповідати певним вимогам, які перевіряються в ході професійного відбору.

Відзначається, що для кандидатів на службу до органів внутрішніх справ встановлені доволі суттєві вимоги (наявність громадянства України, відповідного рівня освіти, відсутність судимості, певні вікові обмеження, відповідний рівень фізичної підготовки та стану здоров’я тощо), що, як свідчить проведене нами дослідження, є цілком обґрунтованими. Крім цього, кандидат на службу повинен пройти доволі тривалу процедуру професійного відбору.

Обґрунтовується, що роботодавцем у трудових правовідносинах працівників органів внутрішніх справ слід вважати орган внутрішніх справ. Так, саме у штат певного органу внутрішніх справ зараховується кандидат на службу, керівник органу внутрішніх справ має право прийняття та звільнення працівників, також він оплачує працю та відповідає по зобов’язанням, які випливають з трудових правовідносин. Крім цього, відповідно до ст. 81 Цивільного кодексу України юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права.

У підрозділі 2.2 “Поняття, значення та зміст контракту в органах внутрішніх справ” вивчаються точки зору фахівців щодо значення контракту в органах внутрішніх справ, досліджуються особливості контракту в органах внутрішніх справ, надається власне визначення поняття “контракт про службу в органах внутрішніх справ”, аналізується зміст контракту в органах внутрішніх справ.

Відзначається, що застосування контрактів при прийнятті на службу до органів внутрішніх справ обумовлюється необхідністю залучення до роботи найбільш кваліфікованих працівників, врахування їх індивідуальних здібностей, професійних навичок, ділових якостей, рівня спеціальної підготовки, а також забезпечення умов для виявлення ініціативності, підвищення відповідальності, правової та соціальної захищеності працівників. Разом з тим контракт, який має строковий характер (з урахуванням сьогоднішньої практики застосування) та потребує постійного переукладення, призводить до значного погіршення правового становища працівника органів внутрішніх справ.

Звертається увага на те, що контракт про службу в органах внутрішніх справ, будучи угодою, заснованою на добровільному волевиявленні сторін, має всі основні ознаки трудового договору як родової категорії. Це, по-перше, особистий характер – громадянин України, уклавши контракт про службу, включається у штат певного органу внутрішніх справ та бере участь особисто у його службовій діяльності; по-друге, предметна ознака – працівник органів внутрішніх справ виконує певну службово-трудову функцію; по-третє, організаційна ознака – підпорядкування працівника внутрішньому трудовому розпорядку органу внутрішніх справ, наказам безпосередніх і вищестоящих начальників; по-четверте, оплатний характер – за виконання службових обов’язків працівник отримує грошове забезпечення.

Відзначається, що укладення контрактів про службу в органах внутрішніх справ має багато спільного з укладенням контрактів на підприємствах, в установах, організаціях. Разом з тим існують і відмінності між ними, передусім це вузькість сфери договірного регулювання при укладенні контрактів про службу в органах внутрішніх справ, оскільки переважна більшість умов таких контрактів встановлені в законодавчому порядку і не можуть бути предметом погодження між сторонами при укладенні контракту.

Розділ 3 “Зміна та припинення трудових правовідносин працівників органів внутрішніх справ” містить два підрозділи.

У підрозділі 3.1 “Зміни трудових правовідносин працівників органів внутрішніх справ” досліджуються загальні засади переведення, переміщення та зміни істотних умов праці, розглядається нормативний матеріал стосовно зміни трудових правовідносин працівників органів внутрішніх справ, надаються пропозиції з удосконалення спеціального законодавства в зазначеній сфері.

Відзначається, що зміна трудового правовідношення виникає у зв’язку з прийняттям або скасуванням нормативно-правових актів, що поширюються на сторони трудового договору (контракту); настанням певних подій (наприклад, інвалідність, вагітність працівника); здійсненням працівником або роботодавцем тих або інших дій, спрямованих прямо або побічно на зміну їх суб’єктивних прав і юридичних обов’язків тощо. Іншими словами, стадія зміни трудового правовідношення характеризуються зміною суб’єктивних прав і юридичних обов’язків працівника і роботодавця або за волевиявленням останніх, або у зв’язку зі зміною норм трудового законодавства, колективного договору, угоди, локальних нормативних актів, або з настанням подій тощо.

Обґрунтовується, що переведення на іншу роботу не може обмежуватися лише зміною місця роботи. На наш погляд, переведенням є також зміна змісту трудової функції працівника. Разом з тим ми проти введення до цього поняття інших істотних умов трудового договору, адже тут певним чином йдеться про інший окремий вид зміни умов трудового договору, а саме зміну істотних умов праці.

Звертається увага на те, що норми, які стосуються переведення та переміщення працівників органів внутрішніх справ, Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, не відповідають вимогам загального трудового законодавства, зокрема Кодексу законів про працю України. Надаються пропозиції з усунення зазначених недоліків.

У підрозділі 3.2 “Підстави припинення трудових правовідносин працівників органів внутрішніх справ” досліджуються законодавчі норми та висновки науковців щодо співвідношення категорій “припинення трудового договору”, “розірвання трудового договору” і “звільнення з роботи”, аналізуються підстави припинення трудових правовідносин працівників органів внутрішніх справ, порівнюються норми загального та спеціального законодавства у сфері припинення трудових правовідносин.

Відзначається, що термін “припинення трудових правовідносин в органах внутрішніх справ” є найбільш широким за обсягом, родовим поняттям і охоплює всі випадки закінчення трудових зв’язків між працівником та органом внутрішніх справ, у тому числі внаслідок виключення з кадрів Міністерства внутрішніх справ України осіб рядового і начальницького складу, які померли, загинули, зникли безвісти, а також позбавлені спеціального звання. Слід відзначити, що наведений термін, так як і термін “розірвання трудового договору (контракту)”, у спеціальному законодавстві про проходження служби в органах внутрішніх справ не застосовується. Стосовно всіх випадків припинення трудових правовідносин працівників органів внутрішніх справ використовується термін “звільнення зі служби”. Так, всі такі випадки, в тому числі виключення з кадрів Міністерства внутрішніх справ України осіб рядового і начальницького складу, які померли, загинули, зникли безвісти, а також позбавлені спеціального звання, передбачені у розділі VII з назвою “Звільнення зі служби” Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. Вважаємо, що стосовно вказаного у попередньому реченні випадку не можна застосовувати категорію “звільнення”.

Пропонується всі підстави припинення трудових правовідносин працівників органів внутрішніх справ класифікувати за двома критеріями: за видами юридичних фактів і за ініціативою припинення. Так, за видами юридичних фактів підстави поділяються на дії і події. До числа дій можна віднести такі підстави, як визнання працівника у встановленому порядку безвісно відсутнім; позбавлення працівника спеціального звання; звільнення за власним бажанням, через службову невідповідність, порушення дисципліни, скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу. Подіями є смерть (загибель) працівника, його хвороба, досягнення працівником граничного віку, вислуга строку служби, передбаченого договором. Залежно від того, за чиєї ініціативою здійснюється припинення відносин з проходження служби, можна розрізняти звільнення з ініціативи працівника, з ініціативи роботодавця і незалежне від волі працівника та роботодавця. Так, за ініціативою працівника відбувається звільнення за власним бажанням, у зв’язку з переходом у встановленому порядку на роботу в інші міністерства і відомства (організації), через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України. За ініціативою роботодавця може здійснюватися звільнення за віком, через скорочення штатів, через службову невідповідність, за порушення дисципліни, у зв’язку з непроходженням випробування в період іспитового строку, у разі неподання або подання недостовірних відомостей про майно, доходи, витрати, зобов’язання фінансового характеру, в тому числі за кордоном, скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу. Незалежно від бажання обох сторін здійснюється припинення трудових правовідносин при визнанні працівника безвісно відсутнім, у випадку смерті (загибелі) працівника, через хворобу, у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення працівника до кримінальної відповідальності за вчинення злочину у сфері службової діяльності або адміністративної відповідальності за корупційне адміністративне правопорушення.