АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ВІДНОСИНИ В ДІЯЛЬНОСТІ МИТНИХ ОРГАНІВ УКРАЇНИ Автореферат

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено її зв’язок з науковими планами і програмами, мету і задачі, об’єкт і предмет, методи дослідження, наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, вказано апробацію результатів дисертації та публікації.

Розділ 1 «Митні органи України та основні напрями їхньої діяльності» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1 «Митні органи: загальна характеристика компетенції» на основі дослідження широкого кола праць вітчизняних і зарубіжних науковців встановлено, що охарактеризувати правовий статус конкретного органу виконавчої влади та визначити його місце в системі державних органів можна завдяки аналізу його компетенції.

Вивчення й аналіз наукових праць з адміністративного права й теорії управління дали змогу встановити, що науковий підхід до категорії «компетенція державного органу» тривалий час розвивався і змінювався. Різні погляди з цього приводу можна узагальнити в широкому розумінні, згідно з яким компетенція – це обсяг публічних справ, які відповідно до закону покладено на уповноваженого суб’єкта. Компетенція як юридичне явище має складну будову. Його елементами є нормативно встановлена мета діяльності, предмет відання і владні повноваження державного органу.

Застосувавши пропоновану модель до митних органів України, встановлено, що мета їхньої діяльності зводиться до здійснення державної митної справи. Визначивши їхні управлінські повноваження та сферу відання, з’ясовано компетенцію митних органів загалом та Державної митної служби України зокрема.

У підрозділі 1.2 «Функції митних органів» напрацьовано авторський підхід до категорії «функції органів виконавчої влади», встановлено співвідношення між ними та функціями держави. Окремо зазначено, що функції й компетенція органу виконавчої влади тісно пов’язані між собою. Компетенцію треба розглядати як статичну характеристику такого органу, а систему функцій – як динамічну. За допомогою функцій органу виконавчої влади і реалізується його компетенція, безпосередньо втілюється в життя.

Далі на підставі аналізу й осмислення наукових робіт у сфері митного права та змісту нормативно-правових актів розроблено систему функцій митних органів України. Виділено сім таких функцій. Наголошено, що вони мають різне значення для здійснення державної митної справи, а тому їх згруповано на основні й допоміжні. Стисло охарактеризовано кожну із пропонованих функцій митних органів та розкрито їхню внутрішню будову (виділено основні підфункції).

У підрозділі 1.3 «Історія розвитку і становлення компетенції та функцій митних органів» наведено загальну характеристику процесу становлення і розвитку митних органів та митної справи з урахуванням результатів дослідження, одержаних у підрозділах 1.1 та 1.2. Використовуючи історичні матеріали, праці із загальної історії та історії митної справи, було встановлено, які із функцій митних органів почали реалізовуватись раніше, виконання яких саме функцій було характерне для того чи іншого етапу історичного розвитку. Здійснено також спробу оцінити вплив сукупності деяких функцій митних органів на процес економічного розвитку суспільства.

Особливу увагу у процесі дослідження було звернуто на процес становлення та розвитку митної справи і митних органів на території України. Невдалий вибір функцій митних органів Війська Запорізького розглянуто як один із чинників, що призвели до остаточної ліквідації Запорізької Січі.

Розділ 2 «Співвідношення між адміністративними та митними правовими відносинами» складається з двох підрозділів.

У підрозділі 2.1 «Загальна характеристика адміністративних правових відносин» проаналізовано широке коло наукових праць з теорії права та адміністративного права. Відтак осмислено й узагальнено різноманітні наукові позиції щодо сутності, змісту, будови адміністративних правовідносин. Це дало змогу напрацювати підходи, що широко використовуються в подальшому дослідженні. Особливу увагу приділено ознакам адміністративно-правових відносин. Зміни та перебудова, які відбуваються в державному управлінні й адміністративному праві, відображаються і на правових відносинах. За таких обставин загальновизнані ознаки адміністративних правовідносин потребують уточнення. На часі є й напрацювання їхніх додаткових ознак.

Здійснено також аналіз різноманітних класифікацій, що можуть бути застосовані і до правовідносин загалом, і щодо адміністративно-правових відносин зокрема. Запропоновано авторську класифікацію за критерієм природи правового інтересу, що реалізується в адміністративно-правових відносинах.

Підрозділ 2.2 «Адміністративно-правові відносини у сфері діяльності митних органів України як підвид правових відносин» посідає центральне місце в дисертаційній роботі. У його межах на основі аналізу широкого кола вітчизняних і зарубіжних наукових праць визначено систему ознак правовідносин, що становлять предмет митного права. Зауважено, що митне право можна розглядати як самостійну галузь лише в разі визнання його комплексною галуззю права. Характерною рисою комплексних галузей є «подвійна належність» правовідносин, що становлять їхній предмет.

Запропоновано класифікацію митних правовідносин за критерієм їх подвійної належності (зв’язком митних правовідносин з базовою галуззю права чи групою таких галузей). Відповідно до цієї класифікації виділено митно-адміністративні, митно-податкові, митно-публічні та митно-приватні правові відносини. Зауважено, що домінантну роль серед митних правових відносин відіграють митно-адміністративні відносини, наведено їхню загальну характеристику.

Критерієм класифікації митних правовідносин вибрано також функцію митних органів, у процесі реалізації якої вони виникають і розвиваються. Поєднавши обидві пропоновані класифікації, можна встановити, під час реалізації якої з функцій митних органів широко застосовуються митно-адміністративні правові відносини, а де таких відносин, по суті, не простежується. Це дає змогу більш чітко сформулювати підхід до встановлення меж адміністративної діяльності митних органів та відмежування її від діяльності митних органів загалом.

Розділ 3 «Окремі види правових відносин, що пов’язані з діяльністю митних органів України» складається з трьох підрозділів, кожен з яких присвячений окремій групі митно-адміністративних правових відносин, виділеній у результаті застосування класифікацій, запропонованих у підрозділі 2.2.

У підрозділ 3.1 «Правові відносини, що пов’язані зі здійсненням контролю» наведено загальний огляд наукових підходів до сутності державного контролю. Відтак стверджується, що митні органи в системі суб’єктів державного контролю посідають одне з найвагоміших місць і беруть активну участь у забезпеченні законності у сфері державної митної справи, здійснюючи митний контроль. У результаті аналізу нормативно-правових актів встановлено, що контрольна діяльність митних органів значно ширша, ніж здійснення митного контролю як такого. Це дало змогу виділити дві групи контрольних правовідносин: ті, в межах яких реалізується митний контроль, і ті, до змісту яких не входять повноваження щодо здійснення митного контролю, однак тісно з ним пов’язані.

Аналіз структури контрольних правовідносин дозволив виділити їхні особливості. Систематизовано права, обов’язки та повноваження суб’єктів правовідносин. Звернуто увагу на зростання ролі інформаційних прав та прав і повноважень, пов’язаних із застосуванням інноваційних технологій у процесі здійснення митного контролю. Окремо наголошено на ролі та значенні правових гарантій під час здійснення митного контролю та їхньому місці у змісті контрольних правовідносин.

У підрозділ 3.2 «Охоронні правові відносини в діяльності митних органів» зазначено, що охоронні правовідносини зазвичай пов’язані з порушенням права, яке, щоправда, не завжди є правопорушенням. Охоронні відносини можуть розвиватися під час охорони суб’єктивного права, запобігання правопорушенню, відновлення правопорядку тощо. Заразом негативною тенденцію у вітчизняному праві є те, що порушення більшості правових норм не розглядаються як правопорушення, тобто держава не забезпечує виконання встановлених нею правил поведінки. Визнання ж відносин правовими потребує надання їм правової охорони, яка реалізується в охоронних правовідносинах.

Охоронні правовідносини, що виникають у процесі діяльності митних органів, вирізняються своїми специфічними особливостями. До того ж до них можна застосовувати спеціальні класифікації.

Учасниками охоронних митно-адміністративних правовідносин переважно виступають, з одного боку, митні органи та їхні представники, а з іншого – приватні особи. Участь юридичних осіб у таких відносинах тривалий час була істотно обмежена, у зв’язку з неможливістю адміністративно відповідати за порушення митних правил. Чинний Митний кодекс значно розширив коло охоронних правовідносин, учасником яких може бути юридична особа, їй надано право брати участь у провадженні про порушення митних правил як спеціальний суб’єкт – зацікавлена особа.

У митному законодавстві суб’єктивні права приватних осіб-учасників охоронних правовідносин зафіксовано досить розмито і не систематизовано. Запропоновано звести їх у дворівневу систему, що сприятиме більш-менш чіткому уявленню про коло прав, які становлять зміст тих чи інших правовідносин. Окремо проаналізовано й особливості повноважень митних органів, які також формують зміст охоронних правовідносин.

У підрозділі 3.3 «Внутрішньоорганізаційні правові відносини в діяльності митних органів» визнано, що внутрішньоорганізаційні правові відносини, які формуються в системі митних органів, опосередковано, але досить потужно впливають на формування зовнішніх правовідносин, через які безпосередньо реалізовується державна митна справа.

Зазначено, що на відміну від контрольних чи охоронних внутрішньоорганізаційні митно-адміністративні правові відносини не мають специфічних рис, які вирізняли б їх серед інших внутрішньоорганізаційних правовідносин.

Основними групами внутрішньоорганізаційних правовідносин є відносини, пов’язані з проходженням служби в митних органах, організаційно-функціональні правовідносини та правовідносини, що пов’язані з вирішенням вузькоспеціалізованих питань діяльності митних органів.

Багато уваги приділено недолікам правового регулювання суб’єктивного складу внутрішньоорганізаційних правовідносин. Зокрема, встановлено, що в чинному Митному кодексі некоректно застосовано термін «посадова особа митної служби», а приписи статті 569, де наведено визначення цього терміна, не завжди можуть бути реалізовані на практиці. Порушено також питання щодо правового статусу митного посту, який, будучи структурним підрозділом органу виконавчої влади (митниці), вступає у правові відносини як самостійний суб’єкт.