ІННОВАЦІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ

summary

Актуальність теми. Включення України в глобальний економічний простір та створення в країні довгострокових умов її конкурентоспроможного розвитку обумовлюють необхідність формування, ефективного використання і розвитку національного інноваційного  потенціалу, що виступатиме, з одного боку, головною передумовою успішної адаптації національної економіки до жорсткого конкурентного середовища після приєднання країни до СОТ, а з іншого – сприятиме конвергенції України та ЄС.

Розширення ЄС, різні рівні технологічного розвитку його країн-учасниць мотивують розробку і застосування наукових підходів поетапного поглиблення інноваційно-технологічного співробітництва через  прозорі інструменти стимулювання на національному і наднаціональному рівнях. На цьому підґрунті стає можливим формування сучасної євроінтеграційної політики України, а дослідження умов формування і використання інноваційного потенціалу євроінтеграції становить значний науковий і практичний інтерес.

Серед робіт, присвячених проблемам глобалізації та європейської інтеграції, координації макроекономічної політики і співробітництва в інноваційно-технологічній сфері – праці таких відомих західних економістів як  Б. Баласса,     Р. Вернон, Дж. Гелбрейт, Дж. Даннінг, П. Друкер, Р. Лукас, А. Лундвалл,              Р. Нельсон, М. Портер,  Д. Сакс, Р. Соллоу,  С. Стерн, М. Фрімен, Й. Шумпетер.

Проблеми теорії й практики міжнародної науково-технічної інтеграції достатньо висвітлено в публікаціях вітчизняних вчених та спеціалістів. Різні аспекти міжнародного руху капіталів у контексті інноваційно-технологічного розвитку розроблялися у працях Л. Антонюк, О. Білоруса, В. Будкіна,                   О. Гаврилюка, А.Гальчинського, В. Гейця, І. Гузенко, В. Левківського,                  Д. Лук’яненка, З. Луцишин, Ю. Макогона, В. Новицького, Ю. Пахомова,              О. Плотнікова, А. Поручника, В. Сіденка, А. Філіпенка, В. Чужикова,                    О. Шниркова, Т. Циганкової та багатьох інших. Теоретичні та практичні аспекти міжнародного науково-технічного трансферу, міжнародної торгівлі ліцензіями, розвитку форм співробітництва у науково-технічній сфері розглядались у працях    І. Бураковського, О. Гребельника, В. Губського, М. Дудченка, Л. Кістерського,      Г. Климка, А. Кредісова, О. Рогача, А. Румянцева, А. Портнова, А. Савчука,         В. Семиноженка, В. Федосова, В. Шевченка та ін.

Процесам інтеграції постсоціалістичних країн Європи, пошуку форм їх взаємодії з країнами – світовими технологічними лідерами, присвячені праці таких зарубіжних науковців як Л. Абалкін, Л. Бальцерович, П. Буніч, В. Іванченко,         Н. Іванова,  В. Іноземцев, Л. Красавіна, Я. Корнаї,  О. Лацис, Г. Лисичкін, Г. Попов та ін.

Разом з тим, в Україні дотепер відсутні системні дослідження інноваційного потенціалу євроінтеграції. Не до кінця вивченими та дискусійними залишаються проблеми оцінки результатів співробітництва України з ЄС в інноваційній сфері,  співвідношення відповідних національних та наднаціональних принципів управління. Недостатній рівень наукової розробки проблематики інноваційного партнерства України з ЄС, низки ключових питань інституційного й фінансового забезпечення науково-технологічного співробітництва є однією з причин невизначеності євроінтеграційної політики України, низької ефективності реалізації її інноваційного потенціалу в контексті глобальної конкурентоспроможності.

Все це зумовило вибір теми дисертації, визначило її мету й основні дослідницькі завдання.

Зв’язок  роботи з науковими програмами, планами, темами. Викладені в дисертації положення є складовою частиною міжкафедральної науково-дослідної теми “Управління міжнародною конкурентоспроможністю в умовах глобалізації економічного розвитку” (номер державної реєстрації 0101U002948) факультету міжнародної економіки і менеджменту ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана».

Особисто автором підготовлено матеріали до розділу 1 “Дослідження мікро- та макростратегій розвитку в глобальному середовищі” стосовно формування механізмів фінансового стимулювання міжнародної інноваційної діяльності, розробки організаційних форм технологічної євроінтеграції України, що відображені у підрозділі 3.2 (Фінансове забезпечення реалізації інноваційного потенціалу України і ЄС) та підрозділі 3.3 (Організаційні форми інтеграції інноваційних потенціалів України і ЄС).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є виявлення особливостей формування й ефективної реалізації інноваційного потенціалу національної економіки в процесі конвергенції України та ЄС і розробка рекомендацій щодо його розвитку в контексті адаптації до європейської інноваційної системи.

Виходячи з мети дослідження, в роботі поставлені такі завдання:

-         розкрити суть та теоретичну значимість результатів сучасних процесів міжнародної  регіональної економічної інтеграції;

-         визначити місце міжнародного співробітництва в інноваційній сфері щодо формування інтеграційної стратегії країни;

-         з’ясувати сутність інтегрованого інноваційного потенціалу та систематизувати методи його оцінки;

-         оцінити інноваційний потенціал України в розрізі європейських критеріїв та параметрів;

-         дослідити та структурувати інституційні умови й фактори співробітництва України та ЄС в інноваційній сфері;

-         визначити інструменти фінансового забезпечення реалізації інноваційного потенціалу України в процесі конвергенції з ЄС;

-         розробити комплекс мікро- та макроекономічних заходів щодо розвитку стратегічних форм співробітництва України та ЄС в інноваційній сфері.

Логіку дисертаційного дослідження, щодо адекватного викладення матеріалу, подано на рис.1.