ФОРМУВАННЯ МЕХАНІЗМУ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ЗАЛІЗНИЧНОГО КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ Автореферат

У вступі дисертації обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету та головні задачі дослідження, визначено об’єкт, предмет, методологічні засади дисертаційної роботи, характеристику наукової новизни, розкрито теоретичне та практичне значення отриманих результатів, ступень і характер апробації.

У першому розділі «Теоретико -методологічні основи формування ефективного розвитку залізничного комплексу» досліджено: еволюцію теорії та практики розвитку і управління залізничним транспортом; розкрито особливості та характер його функціонування в умовах посилення глобалізації та регіоналізації; визначено закономірності та принципи формування ринково-орієнтованого залізничного комплексу; розроблено методичні підходи до оцінки ефективності розвитку та діяльності галузі.

У процесі розвитку транспорту, який передбачає здійснення незворотних, закономірних змін об’єктів від менш до більш розвинених форм, відбулися зрушення в галузі залізничного транспорту, що поєднують не лише технічну та технологічну складові, а й комплекс фінансово-економічних, організаційно-управлінських і соціальних аспектів діяльності.

Суттєвий вплив на подальший розвиток залізничного комплексу здійснили по-перше, перетворення України на державу з ринковою економікою, і, по-друге, її євроінтеграційні спрямування. Перший аспект створив умови для подальшої трансформації залізничної галузі, зокрема здійснювалася корпоратизація заводів з ремонту рухомого складу та підприємств промислового залізничного транспорту. Другий аспект стосувався дотримання рекомендацій Європейського союзу щодо лібералізації економічних відносин та переходу на ринкові механізми взаємодії.

Таким чином, дослідивши характер теоретичних досліджень та практичних доробок щодо розвитку і управління залізничним транспортом, можна констатувати еволюційний перехід від однієї формації до іншої, що відбувався під впливом змін у соціально-економічному середовищі. На сьогодні вітчизняний залізничний комплекс проходить третій етап свого розвитку, який є перехідним до формування такого механізму діяльності, який би задовольняв умовам ринкової економічної системи, тобто був би ринково-орієнтованим.

Підтверджено, що ефективність розвитку залізничного транспорту перш за все залежить від ступеня відповідності його діяльності змісту, функціям та принципам ринкової економіки. Перенесення останніх у сферу залізничного транспорту, їх адаптація до реалій і потреб галузі слугуватимуть основою для формування та функціонування комплексу підприємств я сучасних, ринково-орієнтованих суб’єктів господарської діяльності.

Визначено, що ринкова орієнтованість залізничного комплексу полягає у здійсненні підприємствами галузі основної діяльності відповідно до принципів та функцій ринкової економіки. На сьогодні ринкове середовище сформувало та проявило цілу низку суперечностей внутрішнього та зовнішнього характеру, властивих залізничному транспорту. Так, існує протиріччя між державними і галузевими інтересами в діяльності залізничного транспорту. В подальшому можуть виникнути розбіжності між учасниками ринку перевезень під час здійснення ними господарської діяльності. Питанням, що потребує розв’язання, також є врегулювання взаємовідносин між операторами рухомого складу, зокрема вантажних вагонів. Невирішеною суперечністю, що закладена на законодавчому рівні, є питання відшкодування збитків за здійснені залізницями пасажирські перевезення. Розв’язання наведених вище протиріч, яке забезпечить ефективність роботи залізничної галузі, потребує врахування певних закономірностей. Зважаючи на зазначене, в дисертації було встановлено закономірності, властиві для залізничного транспорту, що розвивається в умовах трансформації економічної системи.

На основі об’єктивних економічних законів і виявлених закономірностей розвитку залізничного комплексу з урахуванням дії конкретних факторів, в дисертаційній роботі сформована система принципів, що відповідає сталому функціонуванню підприємств ринково-орієнтованого залізничного комплексу.

Розвиток глобалізаційних процесів у другій половині XX ст. безперечно сприяв і поглибленню торговельно-економічних зв’язків, а також посиленню місця та ролі транспорту в глобалізації світової економіки. Відповідно до діаметрально протилежного ставлення як суспільства, так і науковців до сутності процесів глобалізації, діалектичності цього поняття, безперечною є наявність як позитивних, так і негативних її наслідків для національної економіки. Так, до негативних наслідків процесу глобалізації можна віднести посилення протекціоністських заходів країн до національних виробників, що в підсумку підриває економіку інших держав.

Серед позитивних наслідків можна зазначити активізацію зовнішньоекономічної діяльності вітчизняних підприємств. В цілому загальна тенденція минулого п’ятиріччя свідчить про збільшення майже на 10 % щороку обсягу експортованих товарів.

Базуючись на статистичних даних, було констатовано зростання показників зовнішньоекономічної діяльності, що є наслідком збільшення показників розвитку світової економіки. Зазначена динаміка відображається також на зростанні обсягів міжнародних транспортних перевезень, а також на збільшенні приватних та туристичних поїздок. Ілюстрацією зазначених процесів є динаміка обсягів транзитних перевезень вантажів вітчизняними транспортними підприємствами у 2005–2011 рр. Так, протягом 2005–2007 рр. відбувалося поступове збільшення обсягів транзиту вантажів територією України, однак, в наслідок міжнародної економічної кризи, в останні роки зменшились обсяги транзитних перевезень.

Входження України у міжнародний економічний простір, розвиток інтеграційних процесів вимагають нових підходів до організації вітчизняними залізницями своєї діяльності відповідно до принципів ринкової економіки. У той же час ефективне функціонування підприємств, особливо в умовах посилення економічної інтеграції та глобалізації, можливе лише за певного рівня ефективності функціонування, на яку впливає значна кількість як зовнішніх, так і внутрішніх факторів. Оцінку впливу зазначених факторів у роботі було проведено за допомогою PEST- та SWOT-аналізу. В дисертаційній роботі також здійснена перспективна оцінка ефективності розвитку системи залізничного транспорту з урахуванням посилення глобалізаційних процесів та інтеграційних спрямувань.

В другому розділі «Основи створення механізму організаційно-економічного розвитку залізничного комплексу» визначено передумови, фактори та методи формування механізму організаційно-економічного розвитку залізничного комплексу в ринкових умовах господарювання, виявлено особливості транспортного процесу у забезпеченні економіки України в перевезеннях в умовах сьогодення, окреслено базові положення та ключові чинники створення конкурентного середовища на ринку залізничних перевезень.

Реалізація ключових завдань галузевого реформування, у тому числі утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування з подальшим створенням вертикально інтегрованих структур за видами діяльності, потребує розробки і впровадження відповідного механізму. Для впровадження запланованих завдань розмежування господарських функцій і функцій державного управління, формування структури управління за видами діяльності, створення умов для розвитку конкуренції, утворення підприємств різних форм власності, що здійснюватимуть вантажні та пасажирські перевезення, необхідним є застосування механізму організаційно-економічного розвитку залізничного комплексу, який сприятиме швидкому та ефективному розвитку галузі. До складових зазначеного механізму належать пошук нових джерел інвестиційного фінансування, необхідність застосування економічних стимулів для підвищення ефективності роботи залізничного транспорту. Все це можливе за умови утворення холдингової компанії, що дозволить поєднати переваги економічної самостійності корпоративних підприємств та механізми корпоративного управління й контролю за їх діяльністю.

Відповідно до необхідності здійснення заходів із управління державними корпоративними правами, а також зважаючи на міжнародний та вітчизняний досвід побудови вертикально-інтегрованих систем управління, запропоновано створення Державної холдингової компанії залізничного транспорту як вертикально-інтегрованої структури корпоративного управління. Доцільність її створення обумовлена не лише розмежуванням функцій та формуванням сучасної управлінської структури за видами діяльності, а й необхідністю в подальшому створювати профільні корпоративні підприємства. Діяльність Державної холдингової компанії залізничного транспорту дозволить поєднати переваги економічної самостійності корпоративних підприємств та механізмів корпоративного управління й контролю за їх діяльністю.

Системне утворення залізничного холдингу, який поєднає об’єкти залізничної інфраструктури, перевезення, логістичні технології, будівництво, зв’язок та телекомунікації, забезпечить централізований контроль за діяльністю всіх структурних підрозділів вертикально-інтегральної компанії, збільшуючи в подальшому її загальну вартість. Аналіз діяльності транспортних холдингів свідчить про відкриття нових можливостей для розвитку приватного підприємництва на транспорті, стимулювання розвитку транспортного машинобудування, підвищення інвестиційної привабливості галузі тощо. Саме інвестиційний напрям є одним із пріоритетних у діяльності транспортних холдингів, який передбачає модернізацію основних засобів виробництва, створення вертикально-інтегрованої системи управління, формування якісно нового професійного рівня управлінського персоналу.

У роботі аргументація необхідності формування та впровадження механізму організаційно-економічного розвитку залізничного комплексу базувалася на всебічному структурно-динамічному аналізі й урахуванні відповідних тенденцій у сфері залізничного транспорту в сучасних умовах господарювання.

На розвиток залізничного транспорту значний вплив мали глобалізаційні процеси, наслідки фінансово-економічної кризи. Аналіз макроекономічних показників, зокрема ВВП, свідчить, що з початку 2000-х рр. і до 2008 р. спостерігалася позитивна динаміка економічного розвитку. Однак вплив на національну економіку глобальної економічної кризи 2008 р. призвів до зменшення у наступному 2009 р. розміру ВВП на 3,6 %. Тільки у 2011 р. національна економіка вийшла на попередній рівень розвитку.

Історично склалося, що найбільш масштабним перевізником був саме залізничний транспорт, якщо не брати до уваги трубопровідний транспорт, зважаючи на його винятковість. Так, статистичні дані за останнє десятиріччя щодо відправлених вантажів залізницями України, ілюструють тенденції відповідності обсягів перевезених вантажів обсягам виробництва національної економіки.

Вагомим індикатором розвитку залізничного транспорту України є фінансово-економічний показник отримання доходів від здійснення пасажирських і вантажних перевезень вітчизняними залізницями (рис. 1). Проведений аналіз свідчить про позитивну динаміку доходів, а також про значну різницю в їх обсягах між двома видами перевезень.