ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ ТРУДОВИМИ РЕСУРСАМИ ПІДПРИЄМСТВ ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ

summary

i)       ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи; визначено мету, завдання, об’єкт, предмет, методи дослідження; охарактеризовано наукову новизну отриманих результатів; розкрито їхнє теоретичне і практичне значення; наведено дані щодо апробації цих результатів та їхнього опублікування.

У першому розділі “Теоретичні основи управління трудовими ресурсами підприємств” визначено роль трудових ресурсів у підвищенні конкурентоспроможності підприємств; розглянуто економічну сутність і зміст категорії “трудові ресурси”; обґрунтовано їхню удосконалену класифікацію.

Теорія управління еволюціонувала одночасно з розвитком виробничих і трудових відносин у суспільстві. В управлінській науці сформувалися самостійні школи управління, що не мають чітких хронологічних меж і об’єднані автором у дві базові доктрини: ефективного споживання трудових ресурсів і розвитку трудових ресурсів. У рамках першої з доктрин у дисертації розкрито положення школи наукового управління, класичної (адміністративної) школи управління і школи ідеальної бюрократичної організації. Суть другої доктрини виражено положеннями школи людських відносин, школи соціальних систем, школи управління людськими ресурсами і школи управління людським капіталом.

Кожна управлінська доктрина і школа визнають домінуючу роль трудових ресурсів у процесі суспільного відтворення. Сучасна доктрина управління трудовими ресурсами являє собою поєднання доктрин їхнього ефективного споживання (використання) й розвитку, яке відображається її основними положеннями, розкритими у дисертаційній роботі.

Як результат, у суспільстві змінилися наукові уявлення про роль трудових ресурсів у суспільному виробництві та управлінні. Автором встановлено хронологічну послідовність формування термінологічного апарату управління трудовими ресурсами (категорій “робоча сила”, “трудові ресурси”, “людські ресурси”, “людський капітал”, “трудовий потенціал”, “людський фактор”, “людський потенціал”), уточнено сфери застосування кожної з цих категорій та цілі їхнього використання у відтворювальному процесі, а також уявлення про працівника як про об’єкт управління.

Трудові ресурси підприємства розглядаються у роботі як невід’ємна частина трудових ресурсів суспільства і мають здатність до відтворення під впливом організаційних умов трудової діяльності та, з позицій їхньої участі у формальних трудових відносинах, поділяються на “фактичний” (працівники) і “потенціальний” (претенденти на працевлаштування) компоненти.