| summary: | ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження та ступінь її опрацювання, визначено зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами, сформульовано її мету, задачі, об’єкт і предмет дослідження, наведено наукову новизну одержаних результатів, їх теоретичне і практичне значення, а також дані про їх апробацію, публікації, структуру та обсяг рукопису.
Розділ 1 «Ґенеза наукової думки та нормативна формалізація правових норм у муніципальному праві» охоплює два підрозділи, у яких змістовно проаналізовано виникнення та розвиток сучасної наукової думки про правові норми в муніципальному праві та наведено нормативну їх формалізацію.
У підрозділі 1.1 «Виникнення та розвиток сучасної наукової думки про муніципально-правові норми» стверджується, що саме правові норми як основа галузі муніципального права є фактором, що його системно формулює, виступають одним з найбільш важливих засобів забезпечення права територіальних громад самостійно вирішувати питання місцевого значення. Наука теорії права напрацювала стійкі основи вивчення правових засад місцевого самоврядування, змістом яких є створення належної науково обґрунтованої концепції правових норм у системі муніципального права.
Доводиться, що у науковій літературі недостатньо комплексно й ґрунтовно досліджено проблему правових норм у системі муніципального права. Зазвичай зосереджується увага на традиційному розумінні норм муніципального права через призму конституційно-правових норм, а власне теоретичним питанням про місце та соціальну роль правових норм у системі муніципального права не приділено належної методологічної уваги.
Зазначається, що у наукових працях частково наведено теоретико-методологічне уявлення про сутність та зміст проблеми, що обрана для комплексного дослідження. На думку дисертанта, напрацьовані науковцями у сфері обраної проблеми теоретико-правові підходи мають постановочний характер та повинні бути органічно пов’язані з використанням досягнень оновленого категоріального й понятійного апарату у сфері дослідження.
У підрозділі 1.2 «Нормативна формалізація правових норм у муніципальному праві України» автор на основі дослідження актів нормативного характеру як національного законодавства, так і відповідних міжнародних угод, що стосуються інституціоналізації муніципально-правових норм, доводить, що правові норми в муніципальному праві нині перебувають у процесі свого як науково-методологічного, так і юридико-технічного формування.
Констатується, що вагому роль в аспекті нормативної формалізації правових норм у муніципальному праві України відіграло магдебурзьке право, поширення якого зазнали українські міста із середини XIV до першої половини XIX ст.
З ухваленням Закону Української Радянської Соціалістичної Республіки «Про місцеві ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування» від 7 грудня 1990 р., на думку дисертанта, розпочався процес відродження в Україні муніципального права як галузі національного права. Саме він відкрив шлях до створення нормативної формалізації правових норм у муніципальному праві України.
Ухваленням Конституції України 28 червня 1996 р. фактично було визначено загальні орієнтири демократичного руху місцевого самоврядування, що відкрило конституційні можливості широкого розвитку правових засад організації і функціонування системи місцевого самоврядування, а, отже й повноцінного розвитку галузі муніципального права України, зокрема, нормативній формалізації її правових норм.
Одним з основних нормативних актів щодо місцевого самоврядування став ухвалений на основі й у відповідності з Основним Законом Верховною Радою України Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 р., що законодавчо оформив новітній етап нормативної формалізації правових норм муніципального права України.
Доводиться, що чільне місце в нормативній формалізації муніципально-правових норм посідають і відповідні акти органів виконавчої влади, Президента України, а також правові позиції єдиного органу конституційної юрисдикції – Конституційного Суду України.
Розділ 2 «Правові норми в муніципальному праві України: поняття та методологія пізнання» складається з двох підрозділів, у яких розкривається поняття та сутність муніципально-правових норм, а також особливості методології дослідження обраної проблеми.
У підрозділі 2.1 «Поняття та сутність правових норм у муніципальному праві України» наголошується, що розуміння правової норми в муніципальному праві, а відтак, сутності її призначення й місця в муніципально-суспільному житті, безперечно, належить до питань юриспруденції загалом і до фундаментальних проблем сучасної науки муніципального права зокрема.
Констатується, що правова норма в муніципальному праві, тобто муніципально-правова норма, тісно пов’язана з поняттям категорії «норма права», її особливостями в конкретних історичних умовах. Наявність комплексних надбань загальної теорії права в дослідженні правової норми в муніципальному праві не виключає самостійної її наукової інтерпретації. Адже рецепція в муніципальне
право деяких категорій загальної теорії права не сповна зумовила розкриття особливостей і специфіки муніципально-правової норми. При цьому значна кількість суб’єктивних її визначень, строкатість її формулювань не дають чіткого розуміння поняття «правова норма в муніципальному праві», що розмиває сутність, а отже, знижує її юридичний потенціал. Від визначеності цього розуміння, а саме від того, який зміст вкладається в її поняття, насамперед, залежить ефективність її дії, що є важливим фактором регламентації відповідного кола суспільних відносин, запровадження цивілізованих взаємовідносин.
Муніципально-правові норми, як і взагалі норми права, є юридичною категорією, а це означає, що вони, як право загалом, є формою суспільної свідомості, що здійснює ідейний, інформаційно-виховний вплив загального характеру. Вони виконують функцію загального юридичного закріплення відповідних суспільних відносин на місцевому рівні. Це дає можливість розглядати їх з позиції певних керівних основ діяльності муніципальної влади.
У процесі свого становлення і розвитку муніципально-правові норми після їх закріплення в законодавстві набули всіх властивостей і функцій норм права, а саме: вони нормативно-регулятивні, загальні, обов’язкові, об’єктивно зумовлені; їх соціальною функцією є регулювання суспільних відносин у сфері місцевого самоврядування; формують систему національного муніципального права і є його основою; є засобом забезпечення муніципальної влади територіальної громади на локальному рівні.
У підрозділі 2.2 «Методологія наукового дослідження правових норм у муніципальному праві України» наводиться аргументація стосовно того, що більшою мірою необхідно контролювати свої пізнавальні дії, аналізувати саме ті методи, які слід застосовувати в цій дослідницькій діяльності. На думку дисертанта, важливим є поєднання власного глибокого розуміння того чи іншого наукового методу та вміння виважено сформулювати методологічну основу дослідження.
Резюмується, що методологія забезпечує вивчення усіх складових елементів системи муніципального права, зокрема і його правових норм. У цьому сенсі автор ґрунтувався на вже сформульованому визначенні методології науки муніципального права, стверджуючи, що методологію розглядають як вчення про шляхи і методи пізнання предмета цієї науки. Відтак, методологія здійснює світоглядні орієнтири, має принципи, на яких формується наукове знання, пропонує логічний інструментарій пізнання муніципально-правових понять, категорій, явищ і процесів.
Вибір конкретних методів дослідження зумовлено характером фактичного матеріалу, умовами й метою конкретного дослідження. Методи є упорядкованою системою, у якій визначається їх місце відповідно до конкретного етапу дослідження, використання технічних прийомів і проведення операцій з
теоретичним і фактичним матеріалом у заданій послідовності.
Вищезазначене дало змогу дійти висновку, що під методологічною основою дослідження правових норм у муніципальному праві слід розуміти основні, вихідні положення, на якому ґрунтується наукове дослідження. Відтак, методологію як вчення про систему наукових принципів і способів дослідницької діяльності обумовлюють фундаментальні, загальнонаукові принципи, що становлять власне методологію, конкретно наукові принципи, що лежать в основі теорії муніципального права, і систему конкретних методів, що застосовують для вирішення поставлених у роботі науково-теоретичних завдань для досягнення загальної мети дисертаційного дослідження. Відзначається, що методологічну основу дослідження становлять як загальнонаукові, так і спеціальні юридичні методи, а також методи суміжних наук: методи аналізу і синтезу, порівняльно-історичний метод, статистичні, соціологічні методи; методи систематизації (групування, класифікації), порівняльно-правовий метод та ін.
Розділ 3 «Класифікація та функції правових норм у муніципальному праві України» містить два підрозділи у яких проводиться класифікація та аналізуються функції правових норм у муніципальному праві.
У підрозділі 3.1 «Класифікація правових норм у муніципальному праві України» зазначається, що класифікація правових норм у муніципальному праві, які мають визначені спільні ознаки, є дослідженням їх відмінностей, обумовлених предметом і методом правового регулювання, юридичною силою, територією, сферою і місцем їх дії, суб’єктами нормотворення, особливостями якісних ознак структурних елементів, унаслідок чого муніципально-правова норма набуває тих чи інших якісних юридичних властивостей, а відтак, об’єктивно виникла потреба їх класифікації відповідно до того чи іншого критерію.
У цьому сенсі стверджується, що класифікація муніципально-правових норм передбачає видовий їх поділ відповідно до кваліфікаційних родових ознак.
Водночас комплексна класифікація правових норм у муніципальному праві щільно взаємопов’язана з критеріями (підставами) та відповідними ознаками (властивостями), що й дають змогу поділяти муніципально-правові норми на певні, конкретні види.
Критеріями проведення їх класифікації є: – за функціональною спрямованістю (регулятивні, установчі, охоронні та уповноважувальні); – за методами правового регулювання (імперативні, диспозитивні, рекомендаційні); – залежно від часу дії (норми постійної дії, норми тимчасової дії); – за місцем дії (поширюються на всю територію держави, що діють на певній частині державної території, наприклад, Автономної Республіки Крим, у локальних межах, тобто у межах адміністративно-територіальної одиниці – села, селища, міста); – залежно від кола осіб, на яких поширюється дія правових норм муніципального права (загальні, що охоплюють усіх осіб, які проживають на цій території) та спеціальні (їх вплив поширюється лише на певну категорію суб’єктів муніципального права).
«Функції правових норм у муніципальному праві України» обґрунтовується положення про те, що звернення до дослідження функціональних аспектів правових норм у муніципальному праві є актуальним та одним з напрямів
аналізу їх соціальної дії. Такий підхід дисертанта ґрунтується на тому, що дослідження функцій правових норм у муніципальному праві є виявленням закономірних зв’язків між нормами права та іншими елементами системи муніципального права. При цьому стверджується, що дослідження функцій муніципально-правових норм є переважно якісним аналізом їх соціальної дії (фактичного результату).
Зазначається, що функції муніципально-правових норм формулюють види й головні напрями впливу муніципального права на відповідні компоненти системи місцевого самоврядування.
Формулюється міркування, що функції муніципально-правових норм можна поділяти на основі певних ознак та критеріїв на різні види (групи): за сферою дії – внутрішні і зовнішні; за місцем у системі – основні та додаткові, які є складовими елементами основних; предметами відання, тобто певними сферами муніципальних відносин, яких вони стосуються – політичні, економічні, соціальні, екологічні (природоохоронні), культурні тощо; за часом дії – постійні й тимчасові; за способом впливу на муніципально-правові відносини – програмна, установча, регулювальна, охоронна, інформаційна.
Розділ 4 «Джерела та удосконалення правових норм у муніципальному праві України» включає два підрозділи у яких проведений аналіз формально-юридичних джерел правових норм муніципального права та системно розглянуто основні концептуальні ідеї проведення муніципальної реформи в Україні з метою формулювання низки перспектив утвердження та розвитку правових норм у муніципальному праві України.
У підрозділі 4.1 «Формально-юридичні джерела правових норм у муніципальному праві України» аргументовано наводиться теза, що становлення і розвиток формалізованих юридичних джерел правових норм у муніципальному праві в Україні є невіддільними від загальнонаціонального державотворчого процесу.
Формально-юридичні джерела муніципально-правових норм, насамперед, це чинні офіційні юридичні документи, як спеціального, так і міжгалузевого характеру, що містять правові норми, предметом регламентації яких є суспільні відносини, що виникають у сфері місцевого самоврядування.
Вони є безпосереднім результатом ідеологічного усвідомлення об’єктивних потреб муніципального розвитку, які внаслідок відповідних право-, нормотворчих процедур набули формального зовнішнього вираження. Виражають загальнообов’язковість, констатують ступінь юридичної сили та є нормативною основою (підставою) регулювання муніципально-правових відносин. За посередництвом об’єктивізованих правових норм організовують, упорядковують, єднають муніципальний юридичний матеріал, що сприяє формування та розвитку національної галузі муніципального права.
Зазначається, що формально-юридичні джерела правових норм муніципального права розкриваються у системі офіційно встановлених юридичних документів, які містять нормативно виражену волю суб’єктів публічної влади та слугують нормативною основою регулювання муніципально-правових відносин.
При цьому система офіційно встановлених юридичних документів фіксує та закріплює лише кінцевий результат право- та нормотворення.
Констатується, що за своєю суттю формально-юридичні джерела муніципально-правових норм є формою об’єктивізації волі компетентних суб’єктів публічної влади, діяльність яких визначається законом за встановленою процедурою, що має офіційний характер, результатом якої є відповідні акти як форма вираження їх волі. Зокрема, це нормативно-правові акти, систему яких становлять: Конституція України, Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні», інші закони та ратифіковані міжнародні угоди, підзаконні нормативно-правові акти, предметом регулювання яких є питання організації та здійснення місцевого самоврядування.
У підрозділі 4.2 «Реформа місцевого самоврядування як шлях удосконалення та розвитку правових норм у муніципальному праві України» на основі аналізу національних концептуальних ідей проведення муніципальної реформи формулюються перспективи утвердження та розвитку правових норм у муніципальному праві України.
У розрізі цієї проблеми, на думку дисертанта, збереження, розвиток та підтримка місцевого самоврядування як демократичного режиму на локальному рівні є не менш складним завданням, ніж його встановлення. Сьогодні демократичні перетворення на місцевому рівні слід розглядати і крізь призму стабілізації, посилення, поглиблення, розвитку правових норм муніципального права, а не лише як завершеного переходу до певного політичного чи соціального стану суб’єктів системи місцевого самоврядування. Адже саме правові норми, що визначають їх існування та обумовлюють зв’язки між ними, передбачають фактично правове утвердження демократичних інституцій місцевого самоврядування як єдиних, визнаних у рамках певного правового поля, механізмів здійснення ефективного (належного) врядування, а отже, зумовлюють створення системи муніципальної влади певної якості, що здатна повною мірою брати на себе відповідальність за вирішення питань як місцевого значення, так і делегованих державою.
Стверджується, що муніципальна реформа контекстне пов’язана з конституційною реформою. Її проведення повинно здійснюватися в рамках цілісного пакету політичних, економічних та соціальних реформ, спрямованих на перетворення України на сучасну європейську країну. По суті реформа місцевого самоврядування є частиною більш глибокого процесу як політичних, так й організаційних змін, спрямованих на створення ліберальної політичної системи, територіальної організації держави та розвинутого громадянського суспільства |
