ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ АГРОБІЗНЕСУ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету, завдання, об’єкт і предмет дослідження, визначено методологічну базу та використані автором методики прикладного аналізу, а також розкрито наукову новизну й практичне значення одержаних результатів дослідження.

У першому розділі – “Теоретичні і методологічні засади формування та функціонування підприємств агробізнесу” – обґрунтовано роль і значення продуктового ланцюга для розвитку підприємств, розкрито економічну сутність підприємств агробізнесу, їх значення для економіки та суспільства, теоретичні аспекти та інституціональні засади функціонування підприємств, особливості процесу їх становлення і розвитку в Україні на сучасному етапі. Викладено методологічні підходи до оцінки стану та розвитку інституційного середовища підприємств агробізнесу.

Поняття “підприємництво” з роками збагачувалося різноманітними тлумаченнями, характеризувалося навіть дещо протилежними трактуваннями, мало різну значущість для економіки й суспільства. Мотивації підприємця змінюються, оскільки виробник зосереджується не лише на отриманні прибутку, а прагне розвиватися, при цьому приносячи соціальну користь і суспільний ефект. У результаті виокремлюємо два підходи до характеристики суті цього поняття – традиційний і новий (сучасний). Новий, або сучасний, підхід характеризує цю категорію не лише як об’єкт отримання прибутку, а насамперед як джерело отримання соціального і суспільного добробуту. Саме такий сучасний підхід до підприємницької діяльності сприяє швидкому розвитку економіки, покращує соціальний стан країни та визначає її конкурентоспроможність.

У процесі становлення та розвитку агропідприємств необхідно врахувати тісні економічні взаємовідносини між суб’єктами агробізнесу у вигляді продуктового ланцюга. Продуктовий ланцюг – це сукупність суб’єктів господарювання з виробництва і дистрибуції окремої продукції або товарних груп продуктів. У сукупність таких взаємовідносин можуть входити підприємства, які: виробляють засоби виробництва; надають послуги організації та агросервісу; виробляють продукти харчування; реалізують продукти харчування кінцевому споживачу та ін. Відомими є так звані молочний, цукровий, м’ясний та інші продуктові ланцюги. Держава (її інститути, організації, установи), ринкова інфраструктура та населення безпосередньо впливають на циклічність проходження товарів у системі продуктового ланцюга.

Варто зауважити, що витрати на сировину, засоби та саме виробництво продовольчої продукції здебільшого становлять лише третину або половину її собівартості. Чимало витрат, яких зазнають підприємства, припадає на доставку, переробку, зберігання, транспортування, реалізацію цієї продукції. Тому ефективність агробізнесу розглядають як важливий елемент усієї агропромислової системи та важливу умову того, що агропродукцію доставлять споживачу у достатніх кількості, якості, асортименті та за прийнятну ціну.

Поняття “продуктовий ланцюг” є, на нашу думку, ключовим для трактування сутності агробізнесу. З огляду на це, агробізнес ми розглядаємо як тип економічних відносин із специфічним розподілом сукупного доходу між усіма учасниками у рамках створюваного продуктового ланцюга. Специфічність такого розподілу зумовлено станом і розвитком інституційного середовища, що не завжди гарантує одержання еквівалентного економічного результату (сукупного доходу) від реалізації кінцевої продукції кожному учаснику продуктового ланцюга.