ХОЛІСТИЧНА КОНЦЕПЦІЯ УПРАВЛІННЯ ІНТЕГРАТИВНОЮ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОЮ СИСТЕМОЮ ПІДПРИЄМСТВА

summary

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність дисертаційної роботи, визначено мету та основні завдання, предмет та об’єкт дослідження, відображено наукову новизну і практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі “Концептуально-організаційні проблеми системного управління підприємствами інформаційної ери ринкової економіки” визначено, що виробниче підприємство є складною соціально-економічною системою, яка, з одного боку, підпорядковується або входить до складу системи більш високого ієрархічного рівня (територіальної та національної системи господарювання,  галузі або підгалузі промисловості),  а з іншого –  відіграє інтегративну роль щодо здійснення функцій цілевизначення, координації та керівництва діяльністю виробничих підсистем більш низького рівня,  які належать до її внутрішнього складу (підрозділи,  групи та окремі працівники).  Підприємство як керована соціально-економічна система складається із соціальної, фінансово-економічної, технічної, технологічної, організаційно-управлінської, маркетингової та інформаційно-методичної основних підсистем.

Обґрунтовано, що система управління – це комплекс взаємопов’язаних підсистем, що включає цільову, забезпечувальну, функціональну, керуючу, керовану, науково-методичну та зовнішню підсистеми, які сприяють ухваленню|прийманню| та реалізації| конкурентоспроможних|конкурентоспроможних| управлінських рішень|вирішень|, спрямованих|спрямованих| на задоволення заданої ринкової потреби; це комплексна система забезпечення конкурентоспроможності підприємства в ринковому середовищі.

Досліджено, що загальні|загальні| проблеми управління вітчизняними виробничими підприємствами пов’язані з економічною реформою і переходом до ринкових виробничих відносин, а також із|із| труднощами і макроекономічними помилками, пов'язаними з цим процесом. У цих умовах загальний напрямок підвищення ефективності управління можна визначити як необхідність переключення уваги керівників і фахівців|спеціалістів| підприємств з|із| організаційно-технічних|технічних| завдань|задач| на організаційно-економічні питання, із врахуванням|з урахуванням| як стратегічних завдань|задач|, так і локальних проблем.

Виявлено, що зараз затверджується суспільство нового зразка з характерним новим виробничим ресурсом — інформацією і знанням та новим інституціональним середовищем, яке забезпечує ефек­тивнішу діяльність людини у виробництві і суспільстві.

Визначено, що на сучасному етапі український ринок інформаційного продукту розвивається, формується його структура, визначається коло учасників і порядок їх взаємодії, виникають нові типи інформаційних продуктів та інформаційних систем. Існує ряд проблем, які гальмують підвищення ефективності економічної системи через інформаційний фактор, що також обмежує розвиток ринку інформаційного продукту. Перспективи подальшого розвитку українського інформаційного ринку насамперед пов’язані з тим, що розвиток ринку інформації об’єктивно визначений потребами економіки, самих господарюючих суб’єктів. Там, де держава недостатньо уваги приділяє розвитку ринку інформаційного продукту, до діяльності включаються самі учасники ринку, що власними силами стихійно формують інформаційне середовище.

Відзначено, що постійне ускладнення процесів управління сучасними організаціями вимагає удосконалення в технологічних процесах опрацювання управ­лінської інформації, що спонукає розвиток технологій автоматизованих інформаційних систем опрацювання управлінської інформації, які бурх­ливо розвиваються тривалий період часу, синхронно з розвитком можли­востей обчислювальної техніки та програмного забезпечення. Інформаційні системи управління можуть стати могутніми інстру­ментами для створення більш конкурентоспроможних та ефективних органі­зацій. Вони можуть використовуватися, щоб перепроектувати організації, трансформуючи їхню структуру, сферу дії, засоби повідомлення і меха­нізми управління роботою, трудовими процесами, виробами і послугами.

Досліджено процес управлінської праці на підприємстві та запропоновано його структурно-функціональну модель як основу уніфікації  інформування і комунікацій в управлінні, здійснено типізацію та уніфікацію довготривалих моделей систем управління підприємствами, запропоновано системний підхід до створення інформаційного ресурсу довготривалих ситуаційних моделей управління підприємствами.

Обґрунтовано, що процес праці є динамічним, і в ньому в часі і просторі відбувається кругообіг його складових частин – факторів, що підлягає канонічній послідовності руху (топології) і взаємодії часткових процесів та виступає основою створення матеріальних (і нематеріальних) благ. Праця – свідома, доцільна діяльність людей, в процесі якої вони видозмінюють зовнішню природу, опосередковують, регулюють і контролюють обмін речовин між людиною і природою, водночас змінюючись і вдосконалюючи себе. Простими моментами (елементами) праці є людина (власне праця), засоби і предмети праці. Основними структурними елементами праці є її різноманітні види. Праця – це завжди процес обміну, вона є інформаційною за суттю. Як об’єктивний процес створення матеріальних і нематеріальних благ, вона підпорядковується закону інформаційної взаємодії: створення первинної інформації завжди обумовлює вторинну управлінську інформацію, і сама праця відбувається тільки на її основі.

Показано (на основі структурно-функціональної моделі), що три взаємопов’язані сфери трудової діяльності – науково-технічна, виробнича, обслуговуюча – демонструють інформаційний розподіл праці, кожен з яких потребує  управління. Кожна з цих сфер оцінюється техніко-економічними показниками, параметрами і критеріями. Головним критерієм  виступає продуктивність праці, яка має два напрямки щодо підвищення: енергетичний (ресурсний) та інформаційний (впровадження інформаційних технологій переконливо демонструє, що знаряддя праці стають необов’язковим атрибутом в технологічних процесах, оскільки створення необхідних людині продуктів праці можливе без них, як предметів, що виконують посередницькі функції при перетворенні вторинної інформації  в первинну). 

Відзначено, що особливим видом праці є управлінська праця – розумова діяльність, яка здійснюється в межах матеріального і, передусім, духовного виробництва, і характеризується витратою та одночасним, здебільшого розширеним, відтворенням її розумових, організаторських та інтелектуальних здібностей і характеристик. Характерними параметрами управлінської праці є такі: мета – встановлення цілей (задоволення потреб) і вибір засобів їх досягнення, створення умов для оптимального вирішення проблем; об’єкти – люди (праця та її координація), процеси і соціально-економічні системи (організації); предмет – дані, інформація, знання для вдосконалення і розвитку відносин в процесі діяльності і управління СЕС для створення конкурентоспроможних товарів і послуг через адаптацію до середовища; засоби – техніка і засоби управлінської праці – довготривалі моделі, ЕОМ, ПК тощо; технологія – поєднання власне управлінської праці з предметами і засобами в просторі і часі (сукупність функцій, процесів, методів, процедур, систем тощо); характеристика: домінування комунікацій з людьми, аналітичний зміст, інформаційна природа, інтелектуалізація, різноманітність задач неструктурованого рівня; продукт праці – управлінський вплив, що активізує людей щодо досягнення цілей (якщо це вплив, то є середовище впливу – внутрішнє і зовнішнє; засоби, механізми впливу – методи; дії – процеси, функції); управлінські рішення, що забезпечують вдосконалення і розвиток; документально-інформаційна система, яка характеризує стан відносин суб’єкта і об’єкта управління.

Обґрунтовано, що концептуальна структурно-функціональна модель процесу праці на підприємстві (рис. 1), побудована на основі системного підходу, концепцій економічної теорії, теорії управління і теорії організації, описана в економічних категоріях, поняттях, виступає як несуча уніфікована конструкція концептуального моделювання (триєдина канва уніфікації) – тобто, як мета, яка, як закон (закономірність, принцип) вимагає підпорядкування собі і застосування адекватних методів дослідження.

У концептуальній структурно-функціональній моделі процесу праці присутні наступні елементи і види свідомої діяльності: Х – встановлення та реалізація конкретних цілей і процесів; Y – встановлення умов здійснення конкретних цілей і процесів (їх нормативно-технологічні параметри); Z – управління та його загальні функції (накопичення досвіду, минулий досвід, пам'ять, прийняття управлінського рішення, в т.ч. планування, облік, аналіз, контроль і регулювання, організація). Безумовно, тут важливе значення має функція накопичення досвіду, минулий досвід, пам'ять, що створюють фон для реалізації будь-якої іншої загальної функції, притому тим більше доцільної, ніж цей фон є багатограннішим і змістовнішим.