УПРАВЛІННЯ СТРАТЕГІЧНИМ ПОТЕНЦІАЛОМ МАШИНОБУДІВНИХ ПІДПРИЄМСТВ

summary

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, сформульовано його мету та завдання, визначено об’єкт, предмет і методи дослідження, висвітлено наукову новизну й практичну значущість одержаних результатів, подано відомості про їх апробацію.

У першому розділі „Теоретичні аспекти особливостей управління стратегічним потенціалом підприємства” досліджено еволюцію становлення терміну „потенціал підприємства”, розглянуто сутнісну характеристику стратегічного потенціалу підприємства і його структуру, проведено аналіз та узагальнення методів управління та способів оцінювання стратегічного потенціалу підприємства.

Вивчення сутності потенціалу підприємства дозволило виділити три еволюційні підходи до наукового розуміння цієї категорії: ресурсний, результативний, цільовий (рис. 1).  

Найбільш точно та повно визначає зміст потенціалу підприємства цільовий підхід, що відображає не тільки здатність підприємства як соціально-економічної системи досягати результатів в її поточному стані, а також сукупність сприятливих можливостей, які є головною умовою ефективного перетворення ресурсів на бажаний результат.

У процесі дослідження встановлено, що стратегічний потенціал підприємства об’єктивно виділився в окрему категорію, завдяки динамічним перетворенням у зовнішньому середовищі, посиленні конкурентної боротьби на всіх ринках, необхідності постійної адаптації фірм до часто змінюваних потреб споживачів і клієнтів. Проведений аналіз поглядів вчених-економістів на визначення стратегічного потенціалу підприємства дозволили зробити висновок, що його доцільно розглядати як сукупність обмежених наявних ресурсів, ключових компетенцій та здатностей підприємства по досягненню глобальних і стратегічних цілей з метою адаптації до динамічного зовнішнього середовища та отримання конкурентних переваг на ринку.