СТРАТЕГІЧНЕ УПРАВЛІННЯ ХОЛДИНГОВИМИ КОМПАНІЯМИ: ПРОЕКТНО-ОРІЄНТОВАНИЙ ПІДХІД (за матеріалами підприємств галузі інформаційно-комунікаційних технологій України)

summary

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету, завдання, об’єкт, предмет і методи дослідження, висвітлено наукову новизну та практичну значущість отриманих результатів, подано відомості про їх апробацію.

У розділі 1 «Теоретичне підґрунтя стратегічного управління холдинговими компаніями» уточнено змістовне наповнення базових категорій та детермінант напряму дослідження, представлено ретроспективу концепцій стратегічного управління холдингами, обґрунтовано визначальні положення проектно-орієнтованого підходу та його використання в стратегічному управлінні холдинговими компаніями.

На основі дослідження сутності та ключових характеристик холдингової компанії, її семантичного зв’язку і порівняння з категоріями «холдинг», «холдингове підприємство», «холдингова група» сформульовано авторську позицію щодо економічного трактування холдингової компанії як такої форми корпоративної організації бізнесу, в якій одна або декілька компаній здійснюють вплив на інші за допомогою майнових і немайнових важелів шляхом здійснення координаційних, контрольних, фінансово-кредитних та інших функцій із збереженням при цьому їх економічної, юридичної та оперативно-господарської самостійності.

Враховуючи розмаїття холдингових утворень, виявленого в результаті аналізу нормативної бази, фахових наукових і прикладних досліджень, автором розвинуто сучасну типологію холдингів за такими класифікаційними ознаками, як формалізація статусу холдингової компанії, характер управління та внутрішня ієрархія управлінських структур, принципи інтеграції й однорідність складу учасників. Це дозволяє виокремити та врахувати особливості стратегічного управління холдингами різних класифікаційних груп.

Представлена в роботі ретроспектива концепцій стратегічного управління компанією дозволила виокремити два підходи (історичний та методологічний) до формування концепцій стратегічного управління, виділити шістнадцять наукових шкіл стратегічного управління (наукового і адміністративного управління, поведінкових наук, кількісного управління, дизайну, стратегічного планування, позиціонування, влади, організаційної культури, зовнішнього середовища, конфігурації тощо), визначити їх методологічні межі, відповідність концептуальних положень та інструментарію завданням стратегічного управління холдинговими компаніями.

Обґрунтовано, що сучасні вимоги бізнесу до стратегічних рішень холдингових структур з метою забезпечення їх гнучкості, адаптивності, здатності до швидких та результативних дій обумовлюють необхідність використання проектного підходу.

Запропонована послідовна декомпозиція базових концепцій проектного управління уможливлює свідомий вибір холдинговими компаніями інструментарію проектного управління, адекватного їх виду, масштабу і потребам вирішуваних управлінських завдань (рис. 1).