ОРГАНИЗАЦИОННО-МЕТОДИЧЕСКИЕ ОСНОВЫ ВЕДЕНИЯ БУХГАЛТЕРСКОГО ФИНАНСОВОГО УЧЕТА ТУРИСТИЧЕСКОЙ ДЕЯЛЬНОСТИ Автореферат

У вступі сформульовано актуальність теми дисертаційної роботи, мету, завдання, об’єкт, предмет і методи дослідження, розкрито наукову новизну, практичну значущість одержаних результатів, інформацію щодо їх апробації.

У розділі 1 «Теоретичні основи обліку і контролю в системі управління туристичними підприємствами» розглянуто сутність основних понять, які використовуються в туристичній галузі, наведено класифікацію суб'єктів туристичної діяльності за різними ознаками, виділено проблемні питання бухгалтерського фінансового обліку та контролю туристичної діяльності.

На основі проведеного дослідження визначено, що туризм відіграє важливу роль в економіці більшості країн світу, у тому числі в економіці України та Іракського Курдистану, забезпечуючи залучення інвестицій, зростання грошового потоку, прискорення економічного розвитку країни; обґрунтовано, що існують проблеми в застосуванні понятійного апарату в туризмі, що призводить до порушень у методиці фінансового бухгалтерського обліку і потребує удосконалення понятійної термінології.

Узагальнення підходів дослідників туризму в Україні та Іракському Курдистані дозволило визначити, що туризм передбачає споживання туристичного продукту, пов'язаного з виїздом за межі постійного місця проживання туристів і спрямованого на створення прибутку. Суб'єктами туристичної діяльності можна визначити державу як регулятора туристичної діяльності, споживачів та виробників туристичного продукту.

До організаторів туристичної діяльності відносять туристичних операторів (туроператорів) та туристичних агентів (турагентів), діяльність яких регулює держава (рис 1).

Туроператори, що згідно з законодавством України можуть бути лише юридичними особами, здійснюють фінансовий бухгалтерськой облік розробки та формування туристичного продукту, який вони можуть реалізовувати або самостійно споживачам-туристам, або через турагентів.

Туристичні агенти здійснюють придбання туристичних ваучерів (придбаних туристичних продуктів) з метою їх подальшого перепродажу.

Туроператори та турагенти співпрацюють з іншими суб’єктами підприємницької діяльності (СПД), що надають різні послуги туристам (готелі, екскурсійні бюро, ресторани тощо).

Туризм як одна з форм міжнародних економічних відносин набув на сьогодні величезних масштабів - його питома вага в структурі світового експорту послуг невпинно зростає, а кількість прибуттів туристів зросла із 628 млн. осіб у 1995 році до 1035 млн. осіб у 2012 році, тобто склала 164, 81%.

Процеси глобалізації в туризмі реалізуються у вигляді процесів стрімкого посилення туристичних потоків, а також потоків послуг, капіталу, інформації та технологій. Вони супроводжуються модернізацією транспортної інфраструктури, розвитком підприємств, що надають послуги туристам (готелів, екскурсійних організацій, ресторанів тощо), інтернаціоналізацією ділової активності, створенням структур з регулювання міжнародного туризму.