УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ТРУДОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА Статья

Актуальність теми. Сучасні тенденції в економіці України викликають необхідність по-новому сприймати сукупність ресурсів, що використовує підприємство у своїй діяльності, включаючи й людські. Управління персоналом в умовах розвитку соціально орієнтованого суспільства вимагає врахування поряд зі здібностями працівників до праці також їхніх соціально-психологічних якостей, інтелектуального рівня, можливостей інноваційної діяльності, активізація яких дає можливість більш повно реалізувати трудовий потенціал. Розвиток трудового потенціалу, як вирішальна передумова соціально-економічної стабілізації, стає основою забезпечення продуктивності національної економіки. Відбувається ускладнення відтворювальних чинників стану трудового потенціалу, спостерігаються негативні тенденції у структурі зайнятості та якості робочої сили. Підприємства починають приділяти значну увагу розвитку свого трудового потенціалу.

Теоретико-методологічні й економіко-організаційні аспекти дослідження трудового потенціалу та управління ним розглянуто в працях таких вітчизняних і зарубіжних вчених, як М. Армстронг, Д. Богиня, Е. Воронкова, В. Гриньова, І. Джаін, М. Долішний, М. Дороніна, Р. Колосова, Ю. Одегов, В. Онікієнко, А. Панкратов, В. Пономаренко, О. Ястремська та ін. Аналіз опублікованих праць, матеріалів наукових конференцій, присвячених дослідженню цієї багатогранної проблеми, показав, що вона є ще недостатньо дослідженою як у теоретичному, так і в практичному аспектах. Об'єктивна необхідність у подальшому поглибленні теоретичних досліджень і методичних розробок пов'язана з уточненням структури трудового потенціалу підприємства, визначенням переважних зовнішніх та внутрішніх факторів його розвитку, удосконаленням методичних підходів до комплексної оцінки рівня розвитку трудового потенціалу, а також з формуванням механізму управління цим процесом. Саме цим зумовлюється актуальність теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалось згідно з планами наукових досліджень кафедри бізнесу та підприємництва Харківського національного економічного університету за темами: "Управління розвитком персоналу на підприємстві" (№ державної реєстрації 0102U005557), "Розробка стратегії управління персоналом" (№ державної реєстрації 0103U001800), "Організація управління трудовим потенціалом промислового підприємства в умовах удосконалення ринку праці" (№ державної реєстрації 0104U007503), у яких автор брав безпосередню участь як виконавець.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є теоретичне узагальнення та вдосконалення методичного забезпечення, а також розробка практичних рекомендацій щодо управління розвитком трудового потенціалу підприємств машинобудування .

Досягнення поставленої мети обумовило необхідність вирішення таких завдань:

визначити сутність і зміст поняття „трудовий потенціал підприємства” та його структурні складові;

обґрунтувати фактори розвитку трудового потенціалу підприємства;

уточнити сутність та взаємозв’язок складових функціонального механізму управління розвитком трудового потенціалу підприємства;

сформувати систему показників, що характеризують трудовий потенціал підприємства;

удосконалити методику комплексної оцінки розвитку трудового потенціалу підприємства;

розробити методику аналізу впливу показників розвитку трудового потенціалу на результати діяльності підприємства;

запропонувати методичний підхід до формування організаційного механізму управління розвитком трудового потенціалу.

Об'єкт дослідження – процеси розвитку трудового потенціалу підприємств.

Предмет дослідження – теоретичні, методичні та практичні положення щодо управління розвитком трудового потенціалу машинобудівних підприємств.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дисертаційного дослідження є фундаментальні положення загальної економічної теорії, дослідження вітчизняних і зарубіжних вчених та фахівців з питань управління трудовим потенціалом підприємств.

У процесі дисертаційного дослідження використано такі методи: теоретичного узагальнення – для визначення елементів структури трудового потенціалу підприємства; аналізу та синтезу – для обґрунтування факторів розвитку трудового потенціалу; статистичного аналізу – для вивчення, групування, порівняння, оцінки та інтерпретації фактичних даних про трудовий потенціал підприємств; зіставлення фактичних даних звітного року з даними за попередні роки; системного підходу – для визначення і обґрунтування показників системного аналізу трудового потенціалу підприємств; експертних оцінок – для оцінювання факторів та якісних показників розвитку трудового потенціалу; таксономічного аналізу – для інтегральної оцінки розвитку трудового потенціалу підприємств; багатовимірного факторного аналізу – для виявлення впливу показників-факторів розвитку трудового потенціалу на результати діяльності підприємства.

Інформаційною базою дослідження стали праці провідних вітчизняних та зарубіжних вчених з питань управління трудовим потенціалом, нормативні документи, офіційні матеріали Державного комітету статистики України й Харківського обласного статистичного управління, дані фінансової звітності машинобудівних підприємств Харківського регіону, результати експертних обстежень, виконаних автором.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у наступному:

удосконалено:

методику комплексної оцінки рівня розвитку трудового потенціалу підприємства, що базується на поєднанні його кількісних і якісних складових з метою обґрунтування управлінських рішень, спрямованих на зміцнення трудового потенціалу;

склад структури трудового потенціалу підприємства, побудований шляхом обґрунтування додаткових складових: інтелектуального, культурно-морального і інноваційного потенціалів працівників, що сприятиме отриманню об’єктивної характеристики трудового потенціалу в процесі управління його розвитком;

функціональний механізм управління розвитком трудового потенціалу підприємства, який на відміну від існуючих побудований на основі обґрунтування взаємозв’язку його складових і врахування впливу факторів зовнішнього та внутрішнього середовища для забезпечення погодженості дій у процесі управління.

методику аналізу впливу показників розвитку трудового потенціалу
на результативність діяльності підприємства з використанням запропонованих якісних характеристик (фізичного, кваліфікаційного, культурно-морального, соціально-психологічного, інтелектуального, інноваційного потенціалів працівників), що дозволяє виявити латентні внутрішні тенденції розвитку трудового потенціалу;

дістали подальший розвиток:

сукупність внутрішніх факторів розвитку трудового потенціалу підприємства на основі виділення в їх складі виробничого, фінансового, маркетингового, управлінського, інноваційного, інформаційного і соціально-культурного потенціалів, покладених в процес оцінювання ступеня їхнього впливу на розвиток трудового потенціалу підприємства;

організаційний механізм управління трудовим потенціалом підприємства, спрямований на координацію цілей управління трудовим потенціалом і цілей розвитку складових економічного потенціалу підприємства (управлінського, виробничого, маркетингового, фінансового, інноваційного, інформаційного, соціально-культурного потенціалів), завдяки чому забезпечується погоджена діяльність структурних підрозділів підприємства.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що використання запропонованих науково-методичних і практичних розробок щодо вдосконалення управління розвитком трудового потенціалу в практичній діяльності підприємств дозволяє:

підвищувати ефективність управління розвитком трудового потенціалу підприємства на основі обґрунтування управлінських рішень за допомогою результатів розрахунку інтегральних показників;

впливати на кінцеві результати діяльності підприємств завдяки врахуванню факторів розвитку трудового потенціалу;

забезпечувати скоординовану діяльність функціональних підсистем підприємства та спрямовувати її на досягнення безперервного розвитку трудового потенціалу на основі поєднання особистісних трудових характеристик працівників і умов їх реалізації на підприємстві.

Основні результати досліджень, що мають прикладний характер, впроваджені на машинобудівних підприємствах Харківського регіону. Зокрема, організаційний механізм управління трудовим потенціалом прийнято до використання на підприємстві ВАТ «Харківський тракторний завод» (довідка № 60/159 від 28.08.2007 р.); методика комплексної оцінки розвитку трудового потенціалу підприємства впроваджена в діяльність підприємства ДП завод «Електроважмаш» (довідка № 87/213 від 27.08.2007 р.).

Особистий внесок здобувача. Основні теоретичні та практичні результати дисертаційного дослідження отримані здобувачем самостійно. В роботах, що виконані у співавторстві і наведені в авторефераті, особистий внесок автора полягає у наступному: сформовано систему показників та запропоновано методику комплексної оцінки трудового потенціалу підприємства [3]; обґрунтовано якісні характеристики трудового потенціалу та їх використання у методиці аналізу впливу показників розвитку трудового потенціалу на результативність діяльності підприємства [4].

Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційного дослідження оприлюднені в доповідях на науково-практичних конференціях: Міжнародному форумі молодих вчених «Ринкова трансформація економіки постсоціалістичних країн» (Харків, 2005 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Управління підприємством: проблеми та шляхи їх вирішення» (Донецьк, 2007 р.).

Публікації. Основні результати і висновки дисертаційної роботи опубліковано в 7 наукових працях (5 статей у наукових виданнях, затверджених ВАК України фаховими з економіки, та 2 тези доповідей на науково-практичних конференціях) загальним обсягом 2,98 ум.-друк. арк., з яких особисто автору належить 2,45 ум.-друк. арк.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновку, 11 додатків на 26 сторінках, списку використаних джерел із 172 назв на 16 сторінках. Загальний обсяг дисертації – 223 сторінки. Робота містить 26 таблиць – на 32 сторінках (з них 11 на 12 повних сторінках), 33 рисунки – на 15 сторінках (з них 5 на 5 повних сторінках). Обсяг основного тексту дисертації становить 164 сторінки.