ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ЗАПОБІГАННЯ ПРОЯВАМ АГРЕСИВНОСТІ У ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ВЧИТЕЛІВ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено основну мету і задачі, об’єкт і предмет дослідження, викладено наукову новизну, практичне значення роботи. Наведено відомості про апробацію результатів дослідження, впровадження їх у практику та публікації за темою дисертації.

У першому розділі «Аналіз теоретико-емпіричних досліджень проблеми проявів агресивності вчителів у професійній діяльності» на підставі вивчення психолого-педагогічної літератури розкрито та проаналізовано теоретичні підходи до визначення проблеми агресивності у психологічній науці і практиці, виявлено особливості виникнення агресії у професійній діяльності вчителя та основні форми її прояву, проведено аналіз педагогічної діяльності як умови розвитку вчительської агресії. Наведено теоретичні дані про механізми і технології запобігання проявам агресивності.

Встановлено, що у більшості теоретичних та емпіричних концепцій агресії існує неоднозначний підхід до розуміння цього явища як акту поведінки та агресивності як властивості особистості людини. Так, агресивна поведінка розглядається як одна з форм реагування на несприятливі у фізичному й психічному відношенні життєві ситуації, що викликають стрес, фрустрацію та інші негативні психічні стани. Агресивність є достатньо стійкою властивістю особистості, яка виражається у готовності до прояву деструктивної форми поведінки, що засвоюється в процесі соціалізації (О. Б. Бовть, Г. Б. Заремба, Т. М. Курбатова, І. С. Мазоха, А. Е. Мелоян, А. О. Реан, В. С. Хомік, С. Г. Шебанова та ін.). Інтеграція поведінкового та особистісного підходів у визначені досліджуваного явища представлена у такому трактуванні: агресія – це прояв агресивності в діях, спрямованих на нанесення шкоди тій чи іншій особі (О. Р. Ратінов).

В роботі зауважено, що різномаїття теорій агресії сьогодні створює умови для розгляду цього явища у рамках етологічного (К. Лоренц та ін.), психоаналітичного (З. Фрейд, А. Адлер та ін.), фрустраційного (Дж. Доллард, Н. Міллер та ін.) і біхевіористського підходів (А. Басс, А. Бандура та ін.). Структурні компоненти агресивності виділено вітчизняними науковцями І. С. Мазохою і О. П. Санніковою. На сучасному етапі розробки проблеми агресії основний вектор досліджень спрямований на вивчення проявів агресивності у професійній діяльності різних спеціалістів, в тому числі і педагогів.

Констатовано, що професійній діяльності вчителя властива така характеристика, як емоційна напруженість. Характеризуючи цей вид діяльності, науковці підкреслюють думку про те, що педагог стикається із великою кількістю видів робіт навчального, виховного та організаційного характеру. Вчитель часто змушений приймати швидкі педагогічні рішення у несподіваних ситуаціях, що виникають у навчально-виховному процесі, які здатні провокувати афекти і можуть супроводжуватися проявами агресії (Л. М. Аболін, О. І. Бондарчук, О. В. Григор'єва, О. Є. Іванашко, Л. М. Карамушка, С. Д. Максименко, О. Л. Марковець, О. О. Мізерна, І. Ю. Остополець, І. В. Сергеєва, О.Г. Солодухова, В. В. Третьяченко, В. М. Чернобровкін, Т. Д. Щербан та ін.). Серед основних проявів агресивності вчителя виділяють імпульсивні дії, ворожі вислови, конфронтацію, домінантність, опозицію, стереотипну диференціацію, нетерпимість (В. В. Дікова, Е. Ф. Зеєр).

Встановлено, що центральним утворенням педагогічної діяльності вчителя, що обумовлює і сам процес, і результат, є система дій учителя (Л. М. Мітіна). Отже, існує дві принципово різні системи: дії, спрямовані на пригнічення особистості і самостійності дитини, на примус учня у залучанні його до знань, на жорсткий контроль і регламентацію поведінки (система насильства); дії, спрямовані на створення оптимальних умов для самостійного розвитку особистості дитини, її творчої активності. Вибір стратегії професійної поведінки пов’язаний з емоційним станом учителя. Ті негативні емоції, які переживає вчитель, часто є відображенням його ставлення до професійної діяльності і впливають на продуктивність праці і подальше становлення спеціаліста (Н. В. Антонова, І. О. Зімняя, О. В. Краснопьорова, В. В. Павленко, В. А. Семиченко, Л. М. Страхова, Т. В. Форманюк, О.Я. Чебикін, Є. В. Юрківський та ін.). Тому важливим науковим завданням є визначення чинників, що сприяють виникненню проявів агресивності серед педагогів.

Розглядаючи всю сукупність чинників, що детермінують агресію вчителя (Е. Ф. Зеєр, А. В. Кірейчев, О. В. Краснопьорова, І. О. Садовнікова, В. А. Семиченко, Е. Е. Симанюк), визначено, що у найбільш загальному вигляді їх можна поділити на три групи (за В. В. Діковою): 1) суб¢єктивні фактори, що зумовлені індивідуально-психологічними особливостями особистості спеціаліста, які взаємозв¢язані зі змістом, умовами та тривалістю виконання професійної діяльності (тривожність, прагнення до домінування, емоційна нестійкість, соціальна фрустрованість та ін.); 2) об¢єктивні фактори, що пов¢язані з особливостями соціально-професійного середовища, організацією праці вчителя (емоційна напруженість педагогічної діяльності, особливості управління педагогічним колективом, реформи в системі освіти та ін.); 3) об¢єктивно-суб¢єктивні фактори, що поєднують чинники, викликані дисбалансом особистісного та професійного розвитку (стиль сімейного виховання, стиль педагогічної діяльності, кризи професійного становлення та ін.).

Базуючись на попередніх дослідженнях, що висвітлюють причини виникнення педагогічної агресії, сформовано уявлення про процес запобігання цьому явищу, який передбачає навчання саморегуляції поведінки, самоконтролю емоційного стану, активізації толерантності тощо.

На підставі досліджень багатьох зарубіжних вчених визначено, що найбільш значними механізмами та технологіями подолання агресії виступають наступні: катарсис, покарання, метод індукції несумісних реакцій, інформування про наявність пом'якшуючих обставин, тренінг соціальних умінь (Л. Берковіц, Р. Берон, Дж. Доллард, З. Фрейд та ін.). В процесі запобігання агресії найбільш дієвими є такі технології, як аналіз проблемних ситуацій; особистісноорієнтовані психотехнології, спрямовані на розвиток певних властивостей особистості, які стримуватимуть агресивні прояви; психотехніки розвитку емоційної стійкості і гнучкості, аутотренінг, рефлексія професійного розвитку (В. В. Дікова, В. А. Семиченко, Т. С. Яценко та ін.).

Результати теоретичного аналізу дозволили побудувати психологічну модель запобігання проявам агресивності у вчителів та визначити на цій основі напрямки емпіричного дослідження.

У другому розділі «Емпіричне дослідження психологічних особливостей агресії вчителя в його професійній діяльності» описано психологічну модель запобігання проявам агресивності у професійній діяльності вчителів, проаналізовано думку учнів щодо особливостей прояву агресивності педагогів у їх професійній діяльності, визначено рівень агресії педагогів та специфіку взаємозв'язків досліджуваного явища із індивідуально-психологічними властивостями, що стримують прояви вчительської агресії. Встановлено особливості проявів агресивності вчителів залежно від соціально-демографічних та організаційно-професійних характеристик. Визначено та проаналізовано типи вчителів за специфікою вираженості форм агресії.

На засадах попередніх досліджень феномену агресії запропоновано психологічну модель запобігання проявам агресивності у професійній діяльності вчителів