ПСИХОЛОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ БАТЬКІВСЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ У МОЛОДОГО ПОДРУЖЖЯ

summary

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність і визначено методологічний апарат дослідження: мету, завдання, об’єкт, предмет і методи, розкрито наукову новизну та практичне значення роботи, наведено дані про апробацію й упровадження результатів дослідження у практику, подано інформацію про структуру та обсяг дисертації.

У першому розділі «Теоретико-методологічний аналіз проблеми батьківської компетентності у психолого-педагогічних дослідженнях» представлено теоретичний аналіз сутності феномену батьківської компетентності в межах різних психолого-методологічних підходів (системного, особистісного, діяльнісного, компетентнісного); окреслено коло базових понять дослідження («сім’я», «батьківство», «молоде подружжя», «компетентність», «компетенція»); сформульовано визначення поняття батьківської компетентності молодого подружжя; розглянуто його зміст у психолого-педагогічному аспекті; визначено структуру батьківської компетентності молодого подружжя, обґрунтовано концептуальні засади дослідження та на їх основі виділено оптимальні психологічні умови формування батьківської компетентності у молодого подружжя.

Згідно з теоретико-методологічним аналізом сутність феномену батьківської компетентності з позиції системного підходу розглядається як системне явище, що входить у структуру батьківства (Б. Ломов, Р. Овчарова, В. Шадріков); з позиції особистісного підходу — як інтегративне особистісне утворення (як індивідуальне так і надіндивідуальне), що ґрунтується на внутрішній здатності до саморозвитку та розкриття батьківського потенціалу через свідому діяльність із набуття цінностей, здібностей, знань, умінь, навичок та досвіду для якісного виконання батьківських функцій (Є. Нестерова, А. Співаковська); з позиції діяльнісного підходу — як динамічна характеристика особистості, що може бути проявленою лише в діяльності та формуватися за умови спеціально організованої діяльності (Л. Виготський,
В. Гузеєв, О. Леонтьєв, Л. Головань); з позиції компетентнісного підходу — як результат неперервної освіти та здатність до успішної самореалізації у сфері батьківства (психолого-педагогічний потенціал), що базується на набутих знаннях, уміннях і навичках (М. Зимняя, В. Луговий, Дж. Равен, Г. Селевко).

Результати аналізу психолого-педагогічних наукових досліджень засвідчили, що нині не існує однозначного визначення та змістовного наповнення понять «компетентність» і «компетенція». Ґрунтуючись на концептуальних позиціях Європейської Комісії з питань компетентнісного підходу в освіті та тлумаченні даних понять у психологічних словниках було закладено розуміння компетентності як набутих якостей (здатностей) особистості здійснювати ефективно діяльність,
а компетенції як надані їй повноваження (права, обов’язки).

Визначення поняття «батьківська компетентність молодого подружжя» розроблено на основі інтеграції базових понять дослідження «батьківство» (інтегративне психологічне утворення особистості), «компетентність» (набуті здібності, якості, цінності, знання, уміння й навички, важливі для здійснення особистістю ефективної діяльності) та «молоде подружжя» (сімейна пара, яка перебуває у шлюбі до п’яти років, не має дітей, вік чоловіка і дружини не перевищує
35 років) і розглядається як інтегративна характеристика подружньої пари, яка складається з динамічної сукупності набутих цінностей, здібностей, знань, умінь, навичок, що є важливими для якісного виконання батьківських функцій (догляду, виховання, навчання, розвитку дітей) і є психолого-педагогічним потенціалом молодого подружжя щодо успішної самореалізації у сфері батьківства.

На основі аналізу психолого-педагогічної літератури було встановлено, що зміст батьківської компетентності молодого подружжя складають: потреба в удосконаленні батьківської компетентності; мотивація на компетентне батьківство; батьківські та сімейні цінності; особистісні якості (певні риси характеру та здібності); Я-образ батьківства (усвідомлення ролі і значення батьківства, позитивне ставлення до батьківства; адекватна виховна позиція; гармонійний стиль виховання); система знань (психолого-педагогічних і морально-правових); специфічні уміння (комунікативні та соціально-перцептивні) й навички (ефективного спілкування, створення розвивального середовища для дитини тощо).

Багатоаспектне вивчення теоретико-методологічних основ поняття «батьківська компетентність» показало двоплановість у підходах до вивчення його структури: перший — через сукупність компетенцій (І. Меркуль, В. Сєліна, Н. Тюріна та інші); другий — через структурні компоненти (Н. Мізіна, М. Єрміхіна, Н. Шевченко та інші). З позицій системного підходу батьківська компетентність розглядається як психологічне явище, що має таку внутрішньо компонентну структуру: ціннісно-мотиваційний компонент відображає особистісний аспект батьківської компетентності молодого подружжя і являє собою психологічну характеристику подружньої пари, що включає цінності, потреби, мотивацію й особистісну зрілість; когнітивно-рефлексивний компонент відображає пізнавальний аспект батьківської компетентності молодого подружжя та являє собою інтелектуальну характеристику особистості, що складається з упорядкованої сукупності психічних процесів, пов’язаних з пізнанням теоретичних основ батьківства, реальним сприйняттям та оцінкою самого себе, подружнього партнера як батька/матері, а саме: рефлексія набутих знань і досвіду; осмислений досвід, отриманий у батьківській сім’ї; знання та Я-образ батьківства; соціально-поведінковий відображає діяльнісний аспект батьківської компетентності та є поведінковою характеристикою особистості, що включає: соціальний інтелект, соціально-перцептивні та комунікативні уміння; педагогічно-виховний відображає єдність теоретичної та практичної готовності молодого подружжя до навчання, виховання та розвитку дітей і включає стиль батьківського виховання, виховну позицію.

Теоретичний аналіз наукових досліджень, присвячених проблемі батьківства та компетентного виконання батьківських функцій, дав змогу виявити провідні ідеї в концепціях формування психолого-педагогічної компетентності батьків (В. Сєліної, О. Смірнової, Н. Хрусталькової, С. Піюкової, К. Роджерса, Е. Еріксона), що сприяло розробленню концептуальних засад формувального дослідження, на основі яких були виділені оптимальні психологічні умови формування батьківської компетентності у молодого подружжя: перша — батьківська освіта як система формування позитивного образу батьківства, що являє собою спеціально організоване навчання на засадах освіти для дорослих і створює можливості для оволодіння спеціальними знаннями, уміннями й навичками, важливими в батьківстві; друга — мотивування на компетентне батьківство як процес впливу на молоде подружжя з метою стимулювання свідомого розуміння ними змісту і значення батьківської компетентності шляхом надання фахових консультацій, науково обґрунтованих знань та достовірної актуальної інформації з питань якісного батьківського виховання; третя — інтерактивна пізнавальна діяльність як форма психічної активності особистості, спрямована на пізнання себе, свого подружнього партнера й розвиток їхньої особистісної зрілості на основі рефлексії у процесі діалогічного спілкування, в результаті чого формується власна виховна позиція молодого подружжя, навички ефективної міжособистісної взаємодії, соціально-перцептивні та комунікативні уміння; четверта — психолого-педагогічна технологія як засіб реалізації практичної діяльності, що є алгоритмованим застосуванням оптимальних методів, прийомів, способів і дій, спрямованих на отримання запланованого результату.

У другому розділі «Емпіричне дослідження особливостей батьківської компетентності у молодого подружжя» розкрито комплексну методику констатувального дослідження; виділено критерії, показники, рівні досліджуваного явища; подано якісний та кількісний аналіз резу льтатів констатувального дослідження; встановлено структурно-функціональні зв’язки та динаміку сформованості батьківської компетентності у молодого подружжя; проаналізовано доцільність виділених психологічних умов її формування.

 Експериментальне дослідження здійснювалось у чотири етапи: підготовчий (2010 р.) — теоретичний аналіз проблеми дослідження, збір інформації щодо її актуальності для молодого подружжя; констатувальний (2010–2011 рр.) — емпіричне вивчення особливостей батьківської компетентності у молодого подружжя; формувальний (2011–2012 рр.) — впровадження інтегративної програми «Основи компетентного батьківства», підсумковий (2012–2013 рр.) — аналіз ефективності впровадженої експериментальної програми та доцільності виділених психологічних умов формування батьківської компетентності у молодого подружжя, оформлення результатів дослідження.

Проведене на підготовчому етапі дослідження, що охоплювало молоді подружжя (загальна кількість — 426 осіб) засвідчило, що проблема формування батьківської компетентності є актуальною, а також було з’ясовано, що в досліджуваних превалюють фрагментарні уявлення про якості та характеристики батьківської компетентності. Значна кількість із них виявили потребу у батьківській освіті, тому подальша робота здійснювалась саме з ними. Таким чином була сформована вибірка досліджуваних, яка складалася із 66 сімейних пар (132 особи). Для забезпечення однорідності вибірки було враховано таке: 1) обов’язкова участь чоловіка та дружини; 2) вік досліджуваних від 21 до 35 років; 3) освітній рівень — повна вища освіта, базова вища освіта. До числа досліджуваних увійшли молоді подружжя, що на час проведення дослідження були клієнтами Київського міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, Студії практичної психології «Центр» при Всеукраїнському інституті інтегративної психології та психотерапії, Всеукраїнської благодійної організації «Український фонд “Благополуччя дітей”» та одружені студенти Київського університету імені Бориса Грінченка.

Для експериментального дослідження було підібрано пакет доцільного психодіагностичного інструментарію, в який увійшло 8 методик, спрямованих на дослідження особливостей батьківської компетентності у молодого подружжя за такими критеріями: мотивація, цінності, особистісна зрілість (ціннісно-мотиваційний компонент) – «Тест особистісної зрілості» (Ю. Гільбуха); опитувальник термінальних цінностей «ОТеЦ-2» (І. Сеніна); Я-образ батьківства, система батьківських знань (когнітивно-рефлексивний компонент) –      методика «Уявлення про ідеальних батьків» (Р. Овчарової); модифікований тест «Батьківський твір» (В. Століна); авторська анкета «Що я знаю про батьківство, виховання та розвиток дітей»; соціальний інтелект, соціально-перцептивні та комунікативні уміння (соціально-поведінковий компонент) – методика «Соціальний інтелект» (Дж. Гілфорда, М. Саллівена); стиль сімейного виховання, виховна позиція (педагогічно-виховний компонент ) – тест «Три-Я» (Е. Берна) адаптований С. Єфремцевою; методика вимірювання батьківських установок і реакцій «Опитувальник PARY» (Е. Шеффера, З. Белла) адаптована Т. Архиреєвою.

Результати констатувального експерименту, отримані за різними психодіагностичними методиками, обчислювались за кожним критерієм (сукупністю його показників), а потім визначалось середнє значення, яке й було кількісним показником кожного компонента батьківської компетентності. Найвище середнє значення (1,97 бала з можливих 3 балів) має педагогічно-виховний компонент батьківської компетентності молодого подружжя. Досліджувані (38 %) переважно обирають авторитарний стиль виховання дітей, що пояснюється їхнім особистим досвідом, набутим у батьківській сім’ї, проте вони припускають, що в їхній сім’ї превалюватиме демократичний стиль виховання. Стосовно ж виховної позиції, то тут ситуація більш оптимістична, оскільки значна кількість досліджуваних (27 %) — серед них 45 % жінок і 9 % чоловіків — виявили найбільш оптимальну виховну позицію. Виходячи з позицій транзактного аналізу найбільш оптимальна виховна позиція має формулу Дитина – Дорослий (рос. Взрослый) – Батько (ДВБ). Така виховна позиція означає, що дорослий у дитячо-батьківській взаємодії прийматиме свою дитину такою, як вона є, краще розумітиме її бажання та потреби, не пригнічуватиме особистість дитини та сприятиме її гармонійному розвитку. Ціннісно-мотиваційний компонент має дещо нижчий показник (середнє значення 1,73 бала). У переважної більшості досліджуваних (87 %) сформована система термінальних цінностей, зокрема найбільш значимими для обох вибірок є саморозвиток, духовне задоволення, активність у соціальних контактах. Проте мотивація досягнень, психологічна близькість і сім’я є більш значимими для жінок, а професія і збереження власної індивідуальності — для чоловіків. Однак поряд з особистісними цінностями батьківські цінності (батьківство, дитина, материнство, батьківська компетентність, батьківська відповідальність, батьки як еталон для наслідування тощо) досліджуваним властиві меншою мірою, що можна пояснити відсутністю дітей у молодого подружжя. Разом з тим значна кількість досліджуваних (37 %) продемонстрували досить високу мотивацію до компетентного батьківства та бажання мати дитину найближчим часом (більшість жінок). Майже третина (33 %) досліджуваних виявили потребу у батьківській освіті. Когнітивно-рефлексивний компонент стоїть на третьому місці із середнім показником (1,56 бала). Майже у третини досліджуваних (27 %) Я-образ батьківства сформовано не повною мірою, що виявляється у недосить чітких уявленнях про себе як батьків, про конкретні знання й уміння, важливі для виховання дітей, неусвідомленості змісту і значення батьківства, униканні теми батьківства взагалі. Разом з тим позитивне ставлення до батьківства виявлено у більшої частини досліджуваних (62 %), у решти — інфантильне (15 %) або негативне (23 %) ставлення. Уявлення досліджуваних про ідеальних батьків, зокрема в емоційному (батьківські почуття), когнітивному (знання), поведінковому (уміння) аспектах, сформовані у більшості досліджуваних (53 %) на низькому рівні, у решти досліджуваних (45 %) вони сформовані на достатньому рівні. Ставлення до дитини, зокрема оптимальний емоційний контакт, яскраво виражено лише у третини досліджуваних (28 %); надмірна емоційна дистанція яскраво виражена у невеликої кількості досліджуваних (13,6 %); надлишкова концентрація на дитині виражена переважно помірно в найбільшої кількості досліджуваних (79 %). Такі результати свідчать про стриману емоційну чутливість у ставленні до дітей, емоційну дистанційованість від них, про зорієнтованість на авторитарний підхід у вихованні за відсутності емоційного тепла, або ж залежні (симбіотичні) стосунки. У більшості досліджуваних (71 %) виявлено низький рівень сформованості системи знань (психолого-педагогічних і нормативно-правових). Знання досліджуваних переважно стихійні, здебільшого фрагментарні, стереотипні, не досить повні та достовірні. Соціально-поведінковий компонент має найнижчий рівень сформованості (середнє значення 1,01 бала). У переважної більшості досліджуваних (68,2 %) середній рівень соціального інтелекту, що є недостатнім для високо компетентних батьків. Загалом соціальний інтелект досліджуваних характеризується наявністю труднощів у розумінні та прогнозуванні поведінки людей, що може ускладнювати взаємовідносини між батьками й дітьми і знижує можливості соціальної адаптації самого подружжя.

Далі за сукупністю середньоарифметичних значень за кожним критерієм для кожної окремо взятої пари було визначено рівень їхньої батьківської компетентності: середній — у переважної більшості молодого подружжя (59 %); низький — у значної частини (41 %), високий рівень не виявлено в жодного молодого подружжя.

Аналіз результатів констатувального експерименту дає підстави стверджувати, що батьківська компетентність формується протягом життя, за умови набуття необхідних знань і досвіду у взаємодії з дітьми (власний дитячий досвід, виховання молодших дітей у родині, вихованців), актуальності виконання батьківських функцій, Я-образу батьківства та особистісної зрілості. У молодого подружжя відбуваються процеси стихійного формування компонентів структури батьківської компетентності. Загалом чітко виражених гендерних відмінностей
в особливостях батьківської компетентності молодого подружжя не виявлено. Проте
в жінок краще розвиненими виявилися такі показники, як мотивація на досягнення
(£ ≥ 0,001); здатність до психологічної близькості (£ ≥ 0,01), розвиток себе
(£ ≥ 0,001) та потреба в батьківській освіті (£ ≥ 0,001). Більш вираженими в чоловіків порівняно з жінками виявились такі показники, як збереження власної індивідуальності (£ ≥ 0,05), надлишкова емоційна дистанція з дитиною (£ ≥ 0,001). Батьківська компетентність молодого подружжя характеризується неусвідомленістю батьківських установок, позицій, слабкою орієнтацією в батьківських почуттях, цінностях, функціях і ставленні до дитини, несформованістю образу батьківства й низькою готовністю до засвоєння нових форм поведінки та стилів виховання.

За результатами констатувального дослідження було здійснено кореляційний аналіз (за коефіцієнтом кореляції Пірсона) взаємозв’язків між структурними компонентами батьківської компетентності молодого подружжя, який виявив кореляційні зв’язки на високому й достатньому рівні значимості (р ≤ 0,001; р ≤ 0,05). Аналіз кореляційних зв’язків між показниками кожного з компонентів батьківської компетентності дає підставу говорити про взаємозв’язок між цими окремими компонентами. Усі компоненти (ціннісно-мотиваційний, когнітивно-рефлексивний, соціально-педагогічний, педагогічно-виховний) тісно пов’язані між собою й утворюють цілісну структуру батьківської компетентності молодого подружжя. Між переважною більшістю показників кожного компонента батьківської компетентності виявлено прямі значимі кореляційні зв’язки. Проте окремі показники соціально-поведінкового (зокрема соціальний інтелект) та педагогічно-виховного компонента (стиль батьківського виховання) не мають значимих кореляційних зв’язків між собою. Кореляційний аналіз дав можливість виявити значимі взаємозв’язки між окремими показниками структурних компонентів батьківської компетентності, що дало змогу співвіднести психологічні умови ефективного формування зі структурою батьківської компетентності.

Узагальнення результатів співвіднесення міжкомпонентних взаємозв’язків у структурі батьківської компетентності з виділеними психологічними умовами дало можливість виявити переважний вплив кожної окремої умови на перетин значимих зв’язків: батьківська освіта спрямована на зв’язок  педагогічно-виховного та ціннісно-мотиваційного компонентів; мотивування на компетентне батьківство спрямоване на зв’язок ціннісно-мотиваційного та когнітивно-рефлексивного компонентів; інтерактивна пізнавальна діяльність спрямована на зв’язок когнітивно-рефлексивного та соціально-поведінкового компонентів; психолого-педагогічна технологія спрямована на перетин взаємозв’язків між усіма компонентами. Водночас усі психологічні умови здійснюють комплексний вплив на всі структурні компоненти батьківської компетентності молодого подружжя.