У першому розділі «Теоретико-методичні засади дослідження процесу збуту сільськогосподарської продукції»узагальнено й поглиблено економічну сутність категорій «розподіл», «обмін», «збутова діяльність» стосовно суб’єктів сільськогосподарської діяльності, обґрунтованометодичні підходи до оцінки ефективності збутової діяльності сільськогосподарських підприємств і формування статистичної інформації, систематизовано зарубіжний досвід щодо організації збуту сільськогосподарської продукції.
Доведено, що розподіл не є пасивним елементом суспільного відтворення, а відіграє у ньому активну роль. Опосередковуючи зв’язок між виробництвом, з одного боку, обміном і споживанням – з іншого, розподіл виконує ряд основних функцій: по-перше, встановлює частку в сукупному суспільному продукті й національному доході різних галузей національного господарства, регіонів, трудових колективів і окремих працівників; по-друге, активно впливає на формування доходів, структуру потреб населення й черговість їх задоволення; по-третє, стимулює зростання виробництва та підвищення його ефективності через пряму залежність між розмірами доходів і кінцевими результатами. Категорія розподілу є універсальним поняттям життєдіяльності у двох фундаментальних значеннях: перше – як процес розподілу різного роду благ, у тому числі реальних ресурсів і коштів, між людьми, а також видами діяльності на всіх рівнях економіки; друге – як результат процесу розподілу всіх видів благ, коли фізична чи юридична особа одержує у власність, розпорядження, тимчасове користування ці блага або реальні чи грошові ресурси, закріплені за певними цільовими фондами.
Узагальнення теоретичних концепцій формування обміну свідчить, що його дослідження необхідно здійснювати на основі синтезу різних теорій. Відповідно до цього основними методологічними принципами дослідження обміну є такі: розгляд його не тільки як відносин взаємозалежних товаровиробників, але і як взаємозв’язків прав влас-ності; розгляд в єдності натуральних і вартісних потоків, урахування споживчих властивостей товарів при оцінці ефективності обміну; дослідження умов і факторів забезпечення рівних економічних умов розвитку галузей і підприємств агропродовольчого комплексу; вивчення взаємовпливу ієрархічних рівнів – внутрішньокомплексних і між-комплексних взаємозв’язків, міжрегіональних і міждержавних взаємодій; урахування складної сукупності взаємодіючих факторів – структурних, інфляційних, монетарних, інноваційних та ін. Система товарного обміну потребує комплексного вивчення витрат і результатів, структури й динаміки кінцевого продукту та міжгалузевих потоків, взаємозв’язку доданої вартості та цін; відстеження всієї системи фінансових потоків, а не лише цінових співвідношень.
Встановлено, що обмін пов’язаний із широким набором інститутів, у якому головну роль відіграють установлення прав власності, контрактні відносини, а також інститути, які сприяють упорядкуванню цін, укладанню цінових угод, удосконаленню системи просування продукції, поширенню актуальної для функціонування ринку інформації.
Збутова діяльність суб’єктів господарювання, організована з урахуванням економічних принципів, сприяє збалансованості ринкових структур, подоланню протиріч і конфліктів між ними. Принципи обміну формують основу, розкривають сутність і визначають перспективи ринкових відносин, при урахуванні та використанні яких створюється сукупність необхідних і достатніх умов й передумов для формування та функціонування ефективної системи збутової діяльності сільськогосподарських товаровиробників.
Збут сільськогосподарської продукції та продовольства є з’єднувальною ланкою між сільським господарством і третьою сферою агропромислового виробництва, тобто є сукупністю галузей, які забезпечують надходження продукції від сільськогосподарських товаровиробників до кінцевого споживача, а саме: заготівельною мережею, первинною і вторинною переробкою продукції, системою оптової й роздрібної торгівлі. Поняття «збут» у науковій літературі розглядається в кількох площинах, а саме: як акт продажу готової продукції; збут продукції як система всіх заходів, що проводяться після виходу продукції за межі підприємства; методи поширення товарів; комплекс заходів щодо реалізації та просування товарів до кінцевих споживачів. Такі поняття звужують роль збуту і розглядають його як функцію, підпорядковану маркетингу.
Збутову діяльність ми розглядаємо як сукупність процесів, які здійснюються після завершення виробничої стадії (по закінченні виготовлення продукції і (включно) до безпосереднього продажу товару покупцеві, доставки його споживачеві). За таким підходом, збут продукції – це систематичне прийняття рішень щодо фізичного переміщення й передачі права власності на товар або послуги від виробника споживачеві, включаючи такі невід’ємні елементи цього процесу, як транспортування, зберігання й укладання та виконання угод.
Доведено, що збутову діяльність необхідно розглядати у двох аспектах: макроекономічному і мікроекономічному. У першому випадку розуміється її функціонування на рівні країни, регіону або світового ринку та досліджуються етапи, форми і методи руху продукції від товаровиробника до споживача. У другому – вона розглядається на рівні конкретного господарюючого суб’єкта і являє собою сукупність його дій щодо обробки замовлень на певні види продукції, її навантаження і розвантаження, на створення запасів, зберігання, транспортування і т.д. На мікроекономічному рівні створюються передумови, які призводять до розвитку організаційно-економічного забезпечення збутової діяльності на макроекономічному рівні (рис. 1).
Безпосередньо для аграрної сфери система збуту – це впорядкована сукупність взаємопов’язаних і взаємозалежних елементів (товаровиробники продукції, закупівельні організації, складське господарство, переробні підприємства, підприємства оптової й роздрібної торгівлі та громадського харчування), задіяних у процесі товароруху продукції до кінцевого споживача, метою якої є задоволення платоспроможного попиту кінцевого споживача та забезпечення взаємовигідних відносин між учасниками процесу просування продукції.
Встановлено, що основним недоліком статистичної форми відображення надходження обсягів сільськогосподарської продукції на переробку є відсутність інформації про надходження сільськогосподарських тварин на переробку залежно від категорії та якості продукції рослинництва, що є визначальною при формуванні закупівельних цін. Пропонується також розширити інформаційний масив щодо обсягів закупівлі через власні заготівельні пункти та торгово-посередницькі підприємства. Доведено необхідність внесення коректив у розшифровку показника обсягів реалізації продукції сільськогосподарськими підприємствами «за іншими каналами», виділивши при цьому реалізацію на біржах і торгово-посередницьким структурам та реалізацію «на ринку, через власні магазини, ларки, палатки». З позиції податкового законодавства об’єднання вищеперерахованих показників неприпустимо, оскільки взаємовідносини з купівлі-продажу підлягають різному нормативно-правовому регулюванню. У статистичній інформації доцільно виділити окремою позицією фірмову торгівлю, ярмаркову та реалізацію на оптових і роздрібних продовольчих ринках.
