ІНФОРМАЦІЙНО-ДОВІДКОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОЗСЛІДУВАННЯ РОЗБОЇВ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми дисертаційної роботи, визначено ступінь її наукової новизни, мету, задачі, об’єкт, предмет і методи дослідження; показано зв’язок роботи з державними програмами боротьби зі злочинністю та планами проведення науково-дослідних робіт Київського національного університету імені Тараса Шевченка; розкрито наукову новизну і практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі «Теоретичні та правові засади інформаційно-довідкового забезпечення розслідування розбоїв», який складається із двох підрозділів, розглянуто поняття, сутність і правові засади функціонування інформаційно-довідкового забезпечення розслідування розбоїв, а також його генезис.

У підрозділі 1.1. «Поняття, сутність і правові засади інформаційно-довідкового забезпечення розслідування розбоїв» на підставі аналізу висловлених точок зору науковців щодо понять “кримінальної”, “криміналістичної реєстрації”, “інформаційно-довідкового забезпечення криміналістичної діяльності” та інших, зроблено висновок про те, що найбільш точно відповідає сутності досліджуваної діяльності, яка полягає у сукупності операційних компонентів, що являють собою отримання, переробку, використання та збереження інформації для забезпечення прийняття оптимальних кримінально-процесуальних та інших рішень особою, яка здійснює досудове розслідування, з метою ефективного розслідування злочинів і кримінальних проступків (у динаміці) саме поняття “інформаційно-довідкове забезпечення розслідування”. Інформаційно-довідкове забезпечення розслідування може розглядатися й у статиці як масиви інформаційних систем (обліків), незалежно від їх відомчої належності й основного призначення, що можуть використовуватися з метою ефективного розслідування злочинів і кримінальних проступків.

Інформаційно-довідкове забезпечення в будь-якій сфері діяльності, в тому числі й у сфері кримінального судочинства, передбачає реалізацію стереотипного переліку інформаційних технологій, пов'язаних з реєстрацією відповідних об'єктів і формуванням необхідного банку даних, обліку відповідних інформаційних ресурсів. Інтеграцію інших відомостей на базі цього обліку можна розглядати і як завершальну частину процесу його формування, і як самостійну стадію, пов'язану з розширенням діючого інформаційного простору.

Змістовним елементом поняття інформаційно-довідкового забезпечення розслідування розбоїв є система криміналістично значущої інформації, що являє собою відомості незалежно від походження й основного цільового призначення, яка має значення для встановлення певних обставин, об'єктів і фактів у процесі розслідування розбоїв, а також для розвитку та вдосконалення криміналістичних знань.

Визначено, що нормативні правові джерела, які регламентують інформаційно-довідкове забезпечення розслідування розбоїв, доцільно поділити на три групи. Перша об'єднує закони та підзаконні нормативно-правові акти, що регламентують використання даних інформаційно-довідкових систем на загальнодержавному рівні. Сюди ж відносимо закони, які формують понятійний апарат і регулюють процес використання даних. Друга група правових джерел об’єднує нормативно-правові акти, які конкретизують порядок використання даних під час розслідування розбійних нападів. Третя група правових джерел являє собою сукупність відомчих нормативно-правових актів, що регулюють процеси криміналістичної реєстрації та створення відповідного загальнодержавного чи регіонального обліку.

У підрозділі 1.2. «Генезис інформаційно-довідкового забезпечення розслідування розбоїв» аналізуються історичні передумови виникнення, розвитку та сучасного стану інформаційно-довідкового забезпечення розслідування розбоїв. З’ясовано, що відповідні методи реєстрації злочинців (калічення, клеймування, таврування) були відомі ще у стародавньому світі та середньовіччі, на зміну яким у XVII –XVIII ст. прийшов письмовий метод фіксації кримінально-реєстраційної інформації. Перші класифікаційні прийоми реєстрації осіб, які вчиняли розбої, застосували А. Бертильон (1882 р., Франція) та Ф. Гальтон (Англія). Отже, до початку XX ст. у всіх розвинених європейських країнах, включаючи й Росію, отримали розвиток практично всі існуючі на той час наукові методи кримінальної реєстрації. Вони й були покладені в основу систематизації самої реєстраційної інформації. При центральному управлінні карного розшуку РСФСР рішення про створення реєстраційного та дактилоскопічного бюро було прийняте в лютому 1919 р. Воно й стало прообразом сучасних інформаційно-довідкових підрозділів органів внутрішніх справ, які здійснюють інформаційно-довідкове забезпечення розслідування розбоїв.

У другому розділі «Обліки інформаційно-довідкового забезпечення розслідування розбоїв», що складається з чотирьох підрозділів, висвітлено питання щодо поняття та видів обліків інформаційно-довідкового забезпечення розслідування розбоїв. Показано можливості використання обліків органів внутрішніх справ, міждержавних обліків та обліків інших міністерств і відомств, що складають зміст інформаційно-довідкового забезпечення розслідування розбоїв.

У підрозділі 2.1. «Поняття та види обліків інформаційно-довідкового забезпечення розслідування розбоїв» обгрунтовано, що «обліком» є банк або база даних, тобто об'єктивна форма представлення та організації сукупності відповідних даних. Саме облік є інформаційно-довідковою системою, що створена та функціонує з метою забезпечення діяльності певною інформацією про об'єкти обліку.

У загальній сукупності окреме місце належить облікам системи правоохоронних органів, а серед них криміналістичним облікам, призначеним безпосередньо створювати умови для розслідування розбоїв.

Окремі вчені засобом розмежування криміналістичних обліків та інших обліків обґрунтовано вважають мету їх утворення та функціонування. Такою метою щодо криміналістичних обліків є інформаційне забезпечення діяльності, пов'язаної з розкриттям, розслідуванням і попередженням злочинів.

За завданнями, що вирішуються за їх допомогою, криміналістичні обліки поділяються на обліки оперативно-розшукового призначення, оперативно-довідкові та інформаційно-довідкові. Криміналістичні обліки, як і інші інформаційні системи, які об’єднують у собі декілька обліків, можуть класифікуватися також за рівнем автоматизації, за формами обліку, способами та формами відображення інформації, за ступенем інтеграції й локалізації, а також іншими критеріями за необхідності.

До обліків інформаційно-довідкового забезпечення розбоїв, разом з криміналістичними, відносяться також обліки міждержавні, а також обліки інших міністерств і відомств, що призначені забезпечувати інші сфери людської діяльності, але за необхідності можуть бути використані для забезпечення розслідування розбоїв.

У підрозділі 2.2. «Обліки ОВС як складова інформаційно-довідкового забезпечення досудового розслідування розбоїв» з’ясовано, що інформаційно-довідкове забезпечення структурних підрозділів центрального апарату МВС України, ГУМВС, УМВС (УМВСТ) здійснюється в основному за допомогою Інтегрованої інформаційно-пошукової системи органів внутрішніх справ (ІІПС ОВС), інструкцію про функціонування якої затверджено Наказом МВС України № 75 від 10 березня 2010 року.

Під час розслідування розбійних нападів слідчому доцільно звертатися до таких інформаційних підсистем ІІПС ОВС: «Факт», «Злочин», «Доставлені до чергової частини ОВС», «Особа», «Впізнання», «Розшук», «Номерні речі», «Антикваріат», «Автомототранспорт» та «Угон», «АПРА», а також до відповідних автоматизованих дактилоскопічних інформаційних систем, таких як «Сонда», «Дакто–2000», «Папілон» та автоматизованих балістичних інформаційних систем «Арсенал», «ТАІС» та інших, що підтверджують 98 % опитаних слідчих ОВС.

Електронна база даних «Єдиний реєстр досудових розслідувань» (ЄРДР) є новою автоматизованою системою, відповідно до якої здійснюється збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення даних, які використовуються для формування звітності, а також надання інформації про відомості, внесені до Реєстру.

Відповідно до розділу ІІІ Наказу Генеральної прокуратури України від 17 серпня 2012 року Про ЄРДР, слідчі та керівники органів досудового розслідування мають право доступу до відомостей, які внесені до Реєстру лише у межах кримінальних правопорушень, щодо яких цими органами провадиться досудове розслідування та здійснюється контроль за додержанням вимог кримінального процесуального законодавства. Відповідно слідчий, який здійснює розслідування злочинів, у тому числі й розбоїв, обмежений в інформації щодо інших кримінальних правопорушень, що міститься в ЄРДР. Унаслідок цього, слідчі вважають (79 % опитаних) малоефективним використання ЄРДР при розслідуванні розбоїв та інших злочинів як інформаційно-довідкове забезпечення. Дисертантом пропонується розширити можливості слідчих у доступі до інформації, що міститься в ЄРДР.

У підрозділі 2.3. «Міждержавні інформаційно-довідкові системи як складова інформаційно-довідкового забезпечення розслідування розбоїв» розкрито можливості слідчого використовувати під час розслідування розбоїв інформацію з міждержавного інформаційного банку даних держав СНД (у тому числі про злочинців-гастролерів, організаторів злочинних груп, осіб, що переховуються від слідства й суду, про нерозкриті розбої, вчинені із використанням вогнепальної зброї та іншу інформацію); банку даних криміналістично значущої інформації Європолу TECS; інформаційних систем Інтерполу (банків даних «Особи», «Викрадені транспортні засоби», «Викрадені/втрачені документи», «Твори мистецтва», банк даних відбитків пальців рук, ДНК-профілів та інших).

Розбійні напади не підпадають під юрисдикцію Європолу, вони можуть розглядатися як дотичні й будуть братися до уваги згідно з процедурами Європолу, якщо встановлено, що вони вчинені з тим, щоб добути засоби для вчинення злочинних дій у межах компетенції Європолу; вчинені з метою підготовки чи здійснення дії у межах сфери компетенції Європолу; а також вчинені з метою створення можливостей безкарності дій у межах сфери компетенції Європолу. Результати вивчення матеріалів слідчо-судової практики та опитування практичних працівників свідчать про недостатній рівень використання слідчими міжнародних довідково-інформаційних систем під час розслідування розбоїв (близько 4 % випадків). Пропонується на курсах підвищення кваліфікації слідчих запровадити тему, присвячену розкриттю можливостей використання міжнародних довідково-інформаційних систем під час розслідування розбоїв та інших злочинів.

У підрозділі 2.4. «Інформаційно-довідкові системи інших міністерств, відомств, як складова інформаційно-довідкового забезпечення розслідування розбоїв» розкрито можливості та висвітлено проблемні питання використання інформаційно-довідкових систем інших міністерств, відомств як складової інформаційно-довідкового забезпечення розслідування розбоїв. Окрім інформації, що міститься безпосередньо в криміналістичних обліках, під час розслідування розбоїв слідчі потребують інформації про особу підозрюваного з Державної інформаційної системи реєстраційного обліку фізичних осіб та їх документування (наприклад, дані про дату та місце народження, відомості про батьків, відцифрований образ обличчя, місця реєстрації, сімейний стан та інші). Правові та організаційні засади створення і функціонування цього реєстру передбачені Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус». За результатами проведеного опитування 96 % слідчих зверталися до зазначеного обліку під час розслідування розбоїв.

У випадку отримання слідчим інформації про те, що нападник мав ознаки певного захворювання, або вживає наркотичні засоби, з метою встановлення та подальшого розшуку підозрюваного, слідчий може звернутися з клопотанням про отримання інформації з Електронного реєстру пацієнтів, ведення якого закріплене Положенням про електронний реєстр пацієнтів. Також слідчий з метою отримання інформації про підозрюваного може звертатися до Державного реєстру актів цивільного стану громадян (для отримання інформації про сімейний стан, зміни прізвища, імені та інших відомостей, що містяться в реєстрі); бази даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України», що являє собою автоматизований банк даних відомостей про громадян України, іноземців та осіб без громадянства, зареєстрованих у пунктах пропуску через державний кордон України, а також інших реєстрів, що ведуться Державною реєстраційною службою України, таких як Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, Державний реєстр іпотек, реєстр речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень тощо. Процес отримання даних із цих обліків викликає значні труднощі у практичній діяльності слідчого, на що вказують 78 % опитаних. У зв’язку з цим, у дисертації обгрунтовується необхідність надання слідчому можливості прямого доступу до цих обліків та об’єднання їх в єдину інформаційну систему.

У третьому розділі «Інформаційно-довідкове забезпечення розслідування розбоїв у різних слідчих ситуаціях», який складається з трьох підрозділів, грунтуючись на криміналістичному вченні про слідчі ситуації розкрито проблемні питання використання інформаційно-довідкового забезпечення розслідування розбоїв у відповідних слідчих ситуаціях, а також програмного інформаційно-аналітичного забезпечення розслідування розбоїв.

У підрозділі 3.1. «Види слідчих ситуацій розслідування розбоїв» слідча ситуація розуміється як сукупність сформованих на певному етапі умов розслідування, що характеризуються наявністю певної кількості доказової та іншої інформації, яка використовується слідчим для вирішення тактичних завдань і досягнення загальних цілей розслідування. Виходячи з цього, сутністю слідчої ситуації розслідування розбоїв є сукупність сформованих на певний момент розслідування обставин, які повинні враховуватися при розробці й реалізації плану подальшого розслідування цих злочинів. Видами слідчих ситуацій є сприятливі та несприятливі; конфліктні та безконфліктні; початкові, проміжні, кінцеві; типові та специфічні (нетипові).

Типовими слідчими ситуаціями розслідування розбоїв є такі: підозрювана особа затримана на місці вчинення розбійного нападу; наявна достовірна інформація про вчинення розбою конкретними особами, але вони не затримані; інформація про осіб, які вчинили розбій незначна або взагалі відсутня.

На підставі результатів аналізу матеріалів судово-слідчої практики зроблено висновок, що найчастіше специфічні (нетипові) слідчі ситуації виникають при розслідуванні розбійних нападів, учинених за відсутності очевидців, із застосуванням засобів приховання вчинення злочинів; що характеризуються багатоепізодністю (при розбоях це досить поширено), вчинення організованими злочинними групами із чітким розподілом ролей; застосуванням складних кримінальних способів, механізмів і технологій тощо.

У підрозділі 3.2. «Інформаційно-довідкове забезпечення розслідування розбоїв у різних слідчих ситуаціях» запропоновано у типовій слідчій ситуації початкового етапу розслідування, коли повідомлення про розбій надходить відразу після його вчинення, а злочинець затриманий на місці вчинення злочину, використовувати такі ІПС, як «Особа» (для встановлення даних про особистість злочинця), «Розшук» (для встановлення факту перебування затриманої особи в регіональному, державному та міждержавному розшуці), «Дакто–2000» (для встановлення причетності затриманої особи до інших нерозкритих злочинів) та інші.

У слідчій ситуації, що характеризується зникненням злочинця з місця події, але наявністю інформації про нього, запропоновано використовувати ІПС «Факт», «Злочин», «Особа», «Розшук», «Дакто–2000» та інші. Якщо при вчиненні розбою було використано зброю, пропонується використовувати ІПС «Арсенал», що містить єдиний номерний облік зброї (мисливської, спортивної, газової), яка знаходиться в користуванні громадян та організацій, табельної зброї МВС. У випадку, якщо розшукувані особи використовували транспортний засіб, пропонується використовувати АІС «Інтегрований національний банк даних про транспортні засоби»; якщо встановлено, що даний транспорт розшукується (до вчинення розбою), доцільно використовувати ІПС «Угон» та інші.

Найбільш несприятливою для початкового етапу розслідування розбоїв є ситуація, що характеризується надзвичайно обмеженою кількістю інформації про злочинців і подію злочину. В такій ситуації зазначені автоматизовані інформаційні системи слід використовувати для встановлення осіб, які раніше вчиняли злочини корисливо-насильницького характеру (що проживають на території місця вчинення злочину, вчиняли злочин подібним способом тощо). Інтегрований національний банк даних про транспортні засоби використовується для встановлення водіїв автотранспорту, що знаходився поблизу місця вчинення розбою (встановлення очевидців, можливо осіб, які вчинили розбійний напад або співучасників нападу).

Типові слідчі ситуації заключного етапу розслідування розбійних нападів характеризуються наявністю інформації про особу-злочинця, спосіб учинення злочину, засоби вчинення тощо. На заключному етапі розслідування слідчий самостійно, шляхом внесення відповідних відомостей до інформаційно-довідкових систем чи опосередковано, шляхом заповнення відповідних форм, поповнює інформацією про розслідуваний злочин та про особу, яка його вчинила, інформаційно-довідкове забезпечення досудового розслідування, що може бути використана в подальших розслідуваннях розбоїв.

У підрозділі 3.3. «Програмне інформаційно-аналітичне забезпечення розслідування розбоїв» на підставі результатів аналізу комп’ютерних програм та інформаційних технологій, які використовуються для інформатизації, автоматизації та комп’ютеризації слідчих підрозділів МВС України, таких як «Аргус-слідчий», АРМ-«Слідчий», АРМ-«Керівник» та інших, а також АІС "АРМОР" (автоматизоване робоче місце оперативного робітника), «Дільничний інспектор», «Кримінолог-аналітик», «Електронний паспорт дільниці», «Наркотик», «СОВА» та інших зроблено висновок про незадовільну автоматизацію органів досудового слідства. Існуюче сьогодні на озброєнні слідчого програмне забезпечення не відповідає реальним потребам слідчої практики, що підтверджують 88 % опитаних слідчих. Причинами цьому є недостатня обізнаність слідчих з реальними можливостями сучасних інноваційних технологій, і незадовільний стан новітніх розробок щодо автоматизації та інформатизації слідчої діяльності, необхідної для виконання функцій у сфері кримінального судочинства, та інші.

Дисертантом розроблено інформаційно-аналітичне забезпечення розслідування розбоїв «Слідчий-аналітик», що впроваджується у практичну діяльність (див. Додаток В дисертації). Результати опитування слідчих – користувачів цієї інформаційно-довідкової системи показали, що запровадження такої автоматизованої системи інформаційно-довідкового забезпечення дає можливість органам досудового розслідування економити робочий час і, відповідно, збільшити кількість та якість розслідуваних розбоїв.