КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ЯК СУБ’ЄКТ ЕКОНОМІЧНОЇ СИСТЕМИ: КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, аналізується сучасний стан її наукової розробленості, зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами; формулюється мета і завдання, об’єкт і предмет дослідження, їх практичне значення та напрями апробації.

Розділ 1 «Конституційно-правові засади діяльності Уряду України в економічній сфері» складається з трьох підрозділів, в яких здійснено аналіз конституційно-правового закріплення засад економічної системи, визначено коло економічних функцій держави та висвітлено зміст конституційно-правового забезпечення діяльності Кабінету Міністрів України в економічній сфері.

У підрозділі 1.1 «Конституційно-правове закріплення засад економічної системи» зроблено спробу наукової систематизації конституційно-правових норм, що сукупно утворюють засадничі положення правового регулювання економічних відносин. Звернуто увагу на структурний розподіл відповідних норм між різними розділами Конституції України, що значною мірою ускладнює їх системно-структурні зв’язки та можливості комплексного застосування. Наголошено на цілому ряді прогалин конституційно-правового регулювання таких, як державне регулювання економічних процесів, місце та функції державного сектору в економічній системі суспільства, приватизація та націоналізація цілісних майнових комплексів, право юридичних осіб – суб’єктів господарювання на підприємницьку діяльність, організаційно-установчі повноваження власників капіталу – інвесторів, корпоративні права в сфері господарювання тощо.

Звернуто увагу на суттєві недоліки законодавчої техніки формування змісту відповідних статей Основного Закону, що є переобтяженими різнопорядковими об’єктами правового регулювання. Зроблено визначення економічної системи, як цілісного об’єкту конституційно-правового регулювання та підтримано позицію про необхідність систематизації відповідних норм Основного Закону в його спеціальному структурному підрозділі.

У підрозділі 1.2 «Економічні функції держави на сучасному етапі державотворення» сформовано перелік економічних функцій держави, що має бути покладеним в основу формування компетенції вищих органів державної влади. Зазначено, що чітке визначення економічних функцій сучасної української держави є принциповим для формування необхідної структури органів державної виконавчої влади і зокрема порядку взаємодії між ними. Це важливо для вирішення питань оптимізації системи та компетенції окремих органів держави, а в цілому – для структурування усієї систематики правового забезпечення впливу держави на економічні відносини.

Зазначено, що в основу класифікаційного критерію розподілу функцій держави, слід покласти критерій «мета – соціальний результат». Функції похідні за їх місцем в ієрархії відповідно можуть визначатися виходячи із комплексного критерію «ціль-сфера».

Звернуто увагу, що в умовах сучасної загостреної конкуренції держав за умови участі в економічному обміні, на рівень універсальної та першочергової функції держави виходить забезпечення конкурентоспроможності національної економіки, окремих її галузей та секторів, конкурентоспроможності вітчизняних суб’єктів господарювання. Сучасний досвід зарубіжних країн свідчить, що без організаційної, регулятивної, нормотворчої діяльності держави досягти світового рівня конкурентоспроможності неможливо.

У підрозділі 1.3 «Конституційно-правове забезпечення діяльності Кабінету Міністрів України в економічній сфері», Уряд України розглядається як керівний, координуючий блок в структурі національної економічної системи, проблема забезпечення ефективності якого і актуалізує розгляд відповідного конституційно-правового забезпечення. В процесі аналізу положень ст. 116 Основного Закону з’ясовано системно-структурні зв’язки між ними та нормами інших розділів Конституції України, що важливо для визначення їх змісту, коректності застосованої законодавчої техніки їх викладення, встановлення фактів дублювання в закріпленні одних і тих же конституційно-правових цінностей тощо. В роботі підкреслено, що використання словосполучень «забезпечує», «вживає заходів», «спрямовує», «здійснює», які не пов’язані з вказівкою на завершений соціально-економічний результат, дозволяють трактувати здійснення будь-яких заходів у зазначеному напрямі як свідоцтво функціональної адекватності органу держави. В процесі аналізу змісту п. 10 ст. 116 Основного Закону, висловлена позиція, що функції Уряду не можуть визначатися Указами Президента України, а на підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України – лише законами України. Крім цього, зазначено, що саме функції Уряду України, на відміну від його повноважень, мають бути зафіксовані в Основному Законі у закритому переліку. Критичному аналізу піддано зміст усіх окремих положень ст. 116 Основного Закону – функцій Кабінету Міністрів України, зокрема, щодо кола напрямів економічної політики та обов’язковості їх формування та програмування; щодо неефективності простої констатації здійснення управління об’єктами державної власності без визначення його основних засобів та результативності; щодо відсутності акцентуації саме на економічній безпеці та економічних заходах забезпечення обороноздатності; щодо забезпечення зовнішньоекономічної діяльності саме національних суб’єктів господарювання та здійснення державою їх підтримки на ринках іноземних держав тощо.

Розділ 2 «Основні напрями удосконалення конституційно-правового забезпечення діяльності Уряду України» складається з чотирьох підрозділів, в яких розкриваються теоретичні підходи до модернізації змісту конституційно-правового положення Кабінету Міністрів України, його нормативно-правового наповнення включаючи розширення його функціональної природи низкою нових функцій.

У підрозділі 2.1 «Теоретичні засади модернізації змісту конституційно-правового положення Уряду України» встановлено, що визначення компетенції вищих органів державної влади здійснено в Основному Законі без використання єдиного, методологічно стандартизованого нормотворчого підходу. В роботі визначено, що компетенція органу державної влади має включати в себе, зокрема, предмет відання, функції, завдання та інші підстави здійснення повноважень, коло повноважень та процесуальні форми їх здійснення. Зазначено також, що функції органу держави на конституційно-правовому рівні займають центральне місце, адже саме функції розкривають і предмет відання, і в той же час слугують базою для формування кола завдань та повноважень. Відтак, визначення функцій є обов’язковим, але недостатнім чинником розкриття компетенції. Визначено, що розширення функцій та кола повноважень органів державної влади є тенденцією розвитку їх законодавчого забезпечення, що відбиває процес постійного ускладнення системи суспільних відносин, накопичення в них конфліктогенного потенціалу. Відтак, зростає соціальна ціна забезпечення конституційної законності в діяльності органів держави.

В підрозділі на інструментальному рівні аналізуються вимоги ч. 2 ст. 19 Основного Закону, як одного з основних чинників процесу конституційного нормотворення. Відтак, зроблено висновок, що на конституційно-правовому рівні компетенція Уряду України має бути визначеною через фіксацію функцій та основних юридичних фактів, що виступають підставами його діяльності, основних завдань та повноважень родового рівня, а також основних засобів реалізації таких повноважень.

В підрозділі розроблено змістовні вимоги до процесу формування конституційної компетенції вищих органів державної влади і зокрема: конституційної законності, конституційної функціональності, конституційної програмності та конституційної ефективності. Ці вимоги розглянуті на інструментальному рівні з метою їх практичної реалізації в процесі модернізації конституційного забезпечення діяльності Уряду України.

У підрозділі 2.2 «Удосконалення конституційно-правового забезпечення діяльності Уряду України в економічній сфері» розроблено і запропоновано відповідний проект модернізації компетенційного навантаження Кабінету Міністрів України. Сутність проекту, по-перше, полягає у визначенні функціональних завдань Уряду в економічній сфері, що полягають у забезпеченні: національної економічної безпеки; стабільності правового господарського порядку; сталого розвитку національної економіки на основі якісного зростання рівня її конкурентоспроможності, інноваційності та екологізації; відновлення економічного розвитку шляхом застосування необхідних антикризових заходів. На підставі цих функціональних завдань, по кожному з них, визначаються основні обов’язки Уряду України та засоби їх реалізації. Додаткової уваги в підрозділі приділено обґрунтуванню функції антикризової стабілізації національної економіки, що особливо актуальна враховуючи наслідки світової фінансово-економічної кризи. В підрозділі аналізується питання створення додаткової конституційно-правової регламентації обмежень на реалізацію власних корпоративних прав членами Уряду та встановлення для кандидатів на зайняття відповідних посад кваліфікаційних та репутаційних вимог.

У підрозділі 2.3 «Конституційно-правове забезпечення реалізації Урядом України інноваційної політики держави» актуалізується проблема забезпечення інноваційного характеру економічного розвитку, як ключовий фактор сучасної економічної конкурентоспроможності в умовах глобалізації. Проблема аналізується в контексті принципової неможливості створення та активізації національної інноваційної системи, її локальних складових тільки за рахунок ринкової саморегуляції, приватної комерційної мотивації суб’єктів господарювання. Відтак, забезпечення функціонування в економічній системі потужного інноваційного її компоненту набуває суспільно-економічного значення на рівні окремої постійної економічної функції української держави, розробки та реалізації окремого напряму економічної політики держави – інноваційної (технологічної) та науково-технічної її політики. В свою чергу, вона має бути спрямована на формування, об’єднання усіх складових інноваційної системи – від організації фундаментальних наукових досліджень до створення інфраструктури спеціального ринку – ринку інноваційних продуктів, ринку технологій. У зв’язку з цим, висловлена позиція, що масштаб організаційно-управлінських, ресурсних та законотворчих завдань держави є таким, що вимагає конституційно-правового рівня закріплення відповідних функцій та обов’язків органів державної влади, в першу чергу – Уряду України. Окремим завданням конституційно-правового закріплення функцій Уряду в інноваційній сфері є також створення необхідної правової передумови для наступної систематизації інноваційного законодавства України, а також для створення ефективної системи органів державного управління в зазначеній сфері.

У підрозділі 2.4 «Конституційно-правове забезпечення реалізації Урядом України регіональної політики держави» зазначається надзвичайна актуальність проведення державою регіональної політики для забезпечення суспільно-політичної злагоди, територіальної цілісності та суверенітету держави, конституційного принципу рівності прав і свобод громадян України незалежно від місця їх проживання. Разом з тим, звернуто увагу на те, що левова частка заходів регіональної політики знаходиться в економічній сфері реалізації функцій та повноважень органів державної виконавчої влади. Звернуто увагу на сучасний стан законодавчого забезпечення регіональних аспектів суспільно-економічного розвитку, його державного програмування та основних засобів реалізації, зокрема, введення спеціальних режимів інвестиційної та підприємницької діяльності, запровадження відносин державно-комунально-приватного партнерства, територіальну локалізацію реалізації національних економічних проектів тощо. Актуалізація регіонального компоненту державної внутрішньої політики вимагає перегляду його ролі та місця в системі напрямів діяльності держави, зокрема Уряду України.

В роботі обґрунтовано, що з огляду на сучасне суспільно-політичне та суспільно-економічне значення регіональних відмінностей в країні, відповідна проблематика набуває рівня конституційно-правової актуалізації. Відтак, запропоновано визначити відповідну функцію Уряду України в Основному Законі і таким чином створити поштовх для системного розвитку законодавства та державного управління в зазначеній сфері.