ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ КАПІТАЛ В ЕКОНОМІЦІ УКРАЇНИ

summary

Актуальність теми дослідження. Сучасний розвиток економіки вимагає прискорених суспільно-політичних і технологічних змін на основі наукових досліджень. Жорстка світова конкуренція потребує постійних інновацій, нових ідей, високоякісної продукції. Світова економіка вступає в нову фазу, засновану на інформаційних технологіях, акцент переноситься на зв’язок та комунікації, і відповідно зростає роль не матеріального, а інтелектуального капіталу. Виникнення інтелектуального капіталу, його функціонування забезпечується завдяки перетворенню знань, науки в безпосередню продуктивну силу. Він поєднує у собі науковий потенціал підприємства, інтелектуальну працю та інтелектуальну власність, культуру управління і праці робітників, організаційну структуру, кваліфікацію персоналу, відомість заводської марки, торгового знаку тощо.

Саме інтелектуальний капітал нації дедалі більше перетворюється на провідний чинник економічного зростання та міжнародного обміну, радикальних структурних зрушень, стає головним у визначенні ринкової вартості високотехнологічних компаній та формуванні високого рівня конкурентоспроможності. Здатність економіки створювати й ефективно використовувати інтелектуальний капітал визначає економічну силу нації, її добробут.

У процесі становлення в Україні ринкових відносин проблема розвитку інтелектуального капіталу набуває важливого значення. Це пов’язано з необхідністю докорінної перебудови достатньо потужного виробництва. Зумовлено це тим, що застосування продуктів інтелектуальної праці визначає перехід до якісно нового типу економічного зростання та розвитку. Тенденції розвитку національної економіки до становлення виробництва науково-технічного типу висунули проблему інтелектуального капіталу та інтелектуальної праці.

<!-- @page { size: 21cm 29.7cm; margin: 2cm } P { margin-bottom: 0cm; line-height: 150% } P.weste
{ font-family: "Verdana", sans-serif; font-size: 12pt } P.cjk { font-size: 12pt } --> ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Витоки теорії інтелектуального капіталу знаходимо у працях У.Петті, А.Сміта, Д.Мілля, К.Маркса, Ж.Сея, Н.Сеніора, Ф.Ліста, Г.фон.Тюнена, У.Багехота, Е.Енгеля, Л.Вальраса, І.Фішера та інших видатних економістів минулих століть.

Економічні аспекти інтелектуального капіталу розглянуто в працях сучасних економістів Д.Белла, Г.Беккера, П.Друкера, Л.Едвінссона, Д.Клейна, Ф.Ліхтенберга, Х.Мак-Дональда, М.Мелоуна, Л.Прусака, Т.Сакайя, Р.Стейєра, Т.Стюарта, Ф.Фукуяма, Т.Шульця та ін.

Зазначена проблема досліджується у працях вітчизняних авторів Г.Башнянина, П.Бережного, І.Болдирєва, А.Гальчинського, А.Гапоненко, А.Гейця, С.Злупка, М.Крупки, В.Кінаха, С.Козинського, І.Комарова, В.Олейко, С.Панчишина, М.Паладія, В.Рача, К.Самаряна, В.Семиноженка, А.Чухна, С.Чугуєвця та ін.

У вітчизняній економічній літературі питання, пов’язані із функціонуванням інтелектуального капіталу та його впливом на економічне зростання, загалом висвітлюються і полемізуються на сторінках таких наукових журналів, як “Економіка України”, “Інтелектуальна власність”, “Економіка і прогнозування”, “Наука та наукознавство”, “Вісник НАН України”, “Фінанси України”, “Теорія і практика інтелектуальної власності” та ін.

ize: small;">Однак комплексний аналіз формування та розвитку інтелектуального капіталу ще попереду. Детального аналізу потребує розгляд питань з теоретичного погляду - з’ясування соціально-економічної природи інтелектуального капіталу, обґрунтування оцінки інтелектуального капіталу та об´єктів інтелектуальної власності як його складової, і з практичного – аналіз методологічних підходів до того, як суб`єкт господарювання може створювати, розвивати, нагромаджувати і використовувати інтелектуальний капітал для досягнення своїх стратегічних цілей. Для вирішення цих практичних проблем необхідний глибокий теоретичний аналіз економічної ситуації, що склалася, а також соціально-економічної суті інформаційного виробництва як основи дальшого поступу.

Важливість зазначених проблем і відсутність ґрунтовних теоретичних досліджень в українській економічній науці зумовили вибір теми дисертації, її мету, основні завдання, предмет та об’єкт запропонованої праці.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційна робота виконана у межах комплексної науково-дослідної теми кафедри політичних наук Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К.Д. Ушинського “Економічні і соціально-політичні механізми модернізації України” (№ державної реєстрації 0101U0007555), що здійснюється кафедрою політичних наук, одим з виконавців якої є дисертант. Основні положення дисертації тісно пов’язані з навчальними планами кафедри та використовуються при викладанні нормативних курсів з “Основ економічної теорії”, “Історії економічних учень”, та “Економіки освіти”.

Мета дисертаційного дослідження - аналіз формування інтелектуального капіталу, а також розроблення пропозицій і рекомендацій щодо його розвитку, найбільш повного використання в економіці України.

Відповідно до поставленої мети визначено сукупність основних завдань, спрямованих на її розкриття:

- розкрити і систематизувати основні теоретико-методологічні підходи до визначення поняття “інтелектуальний капітал”, які існують у зарубіжній та вітчизняній літературі;

- дослідити внутрішню структуру категорії “інтелектуальний капітал”;

- простежити еволюцію поглядів представників різних економічних шкіл та напрямів економічної науки на “людський капітал” і нематеріальне виробництво;

- розглянути способи вартісної оцінки інтелектуального капіталу;

- проаналізувати процес формування захисту об'єктів інтелектуальної власності в економіці України;

- обґрунтувати необхідність інноваційно - інвестиційної політики держави як механізму створення умов для зміцнення й розвитку інтелектуального капіталу;

- запропонувати теоретичні рекомендації щодо перспектив розвитку інтелектуального капіталу в економіці України;

- простежити зарубіжний досвід стимулювання розвитку інтелектуального капіталу;______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

- спрямувати увагу вчених, політиків, урядовців на людський чинник економічного прогресу, сприяти створенню в нашому суспільстві позитивного іміджу високої кваліфікації, освіченості, професіоналізму.

Об’єкт дисертаційного дослідження - інтелектуальний капітал в умовах ринкової трансформації економіки України.

Предмет дисертаційного дослідження - особливості формування та тенденції розвитку інтелектуального капіталу в економіці України.

Методи дослідження. Теоретичною основою дисертаційного дослідження є загальнонаукові методи пізнання (аналіз, синтез, системність, комплексність, аналогія, історизм). Інституційний підхід був зорієнтований на дослідження інститутів, через які інтелектуальний капітал здійснює свою діяльність. Нормативно-ціннісний підхід допоміг визначити значення економічної діяльності інтелектуального капіталу для стабілізаційних процесів у суспільстві, дати оцінку діяльності інтелектуального капіталу з погляду творчості, свободи й інших цінностей. Соціологічний підхід застосовано при з’ясуванні впливу на процес утворення інтелектуального капіталу соціальної структури. Культурологічний підхід, який є одним з розповсюджених проявів соціологічного методу, використовано з метою виявлення залежності формування інтелектуального капіталу від рівня розвитку економічної культури суспільства. Застосування компаративістського методу в аналізі й оцінці українського інтелектуального капіталу дало змогу використовувати досвід утворення інтелектуального капіталу в інших країнах.

Інформаційною базою дослідження стали Конституція України, законодавчі та нормативно-правові акти Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, наукова література, публікації зарубіжних і вітчизняних учених у періодичних виданнях, матеріали міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференцій, веб-сайти, статистичні матеріали за проблематикою дисертації.

У максимальному ступені використана вітчизняна історико-економічна і сучасна економічна, психологічна, філософська і соціологічна література, наукові досягнення представників інших наукових галузей.

Наукова новизна отриманих результатів зумовлена сукупністю поставлених завдань і способами їх вирішення, критичним аналізом досліджень за цією проблематикою.

До основних наукових результатів, які становлять особистий здобуток дисертанта і виносяться на захист, належать такі:

вперше:

- на підставі аналізу еволюції економічної теорії і науково-технічного прогресу узагальнено та систематизовано процес становлення теорії інтелектуального капіталу, що дало змогу обґрунтувати теоретичні рекомендації щодо перспектив розвитку та визначити головні напрями подальшого вдосконалення процесу використання інтелектуального капіталу в економіці України;

- запропоновано авторське визначення категорії інтелектуальний капітал, під яким розуміють збірне поняття, яким позначають обєкти інтелектуальної власності, які перебувають в розпорядженні суспільства, та знання, вміння, навички людини, а також системи, створені нею, які при включенні до господарського обороту приносять додану вартість за рахунок нових і сильніших конкурентних переваг;

удосконалено:

- методику аналізу внутрішньої структури інтелектуального капіталу, зокрема зясовано, що формування інтелектуального капіталу в процесі господарської діяльності відбувається за рахунок трьох складових: людського, організаційного та споживчого капіталів;

- тлумачення особливостей функціонування інтелектуального капіталу в постіндустріальному суспільстві, зокрема простежено, що індустріальна економіка і постіндустріальна характеризуються протилежними рисами: матеріальне – нематеріальне виробництво; земля, капітал і праця – інформація і знання; праця, яка грунтується на матеріальному інтересі – творча праця як внутрішня потреба;

- на підставі статистичних даних обґрунтування необхідності інноваційно-інвестиційної політики держави як механізму створення умов для зміцнення і розвитку інтелектуального капіталу, вироблення пропозицій і рекомендацій щодо розширення обсягів і вдосконалення структури інвестиційного ресурсу, становлення інноваційної інфраструктури;

- науково-обгрунтовану оцінку сучасного стану освітнього потенціалу України та перспектив його розвитку, зокрема зазначено, що в зв'язку з формуванням інтелектуального капіталу виникають якісно нові функції держави, які пов'язані з забезпеченням відтворення інтелектуального капіталу;

отримали подальший розвиток:

- методика вартісної оцінки інтелектуального капіталу. Розглянуто альтернативні підходи (ринковий, витратний, дохідний та інші методи) щодо оцінки вартості різних об’єктів інтелектуальної власності і нематеріальних активів;

- особливості захисту інтелектуальної власності в умовах ринкової трансформації економіки України. З'ясовано, що формування з інтелектуальних продуктів інтелектуального капіталу прямо залежить від рівня захисту інтелектуальної власності;

- узагальнення і уточнення методів зарубіжної практики стимулювання розвитку інтелектуального капіталу (створення технопаркових структур, бізнес-інкубаторів, фондових ринків, підтримка держави співробітництва між національною промисловістю і наукою, розвиток венчурних підприємств, податкове та страхове стимулювання, правова охорона результатів наукових досліджень та інші), які можна ефективно використовувати в сучасному правовому й економічному середовищі України.

Практичне значення отриманих результатів. Важливе значення має обґрунтування комплексу заходів державного регулювання. Викладені в дисертації положення та висновки розширюють простір для подальшого теоретичного дослідження проблематики інтелектуального капіталу; вироблення концептуальних основ формування і розвитку інтелектуального капіталу, сприяють виникненню нових підходів до суспільно-економічної практики. Практична значимість роботи полягає в тому, що основні її теоретичні положення і висновки можуть бути використані при аналізі соціально-економічної ситуації в Україні та при визначенні перспектив подальшого суспільного розвитку. Матеріали дослідження можуть застосовуватися при розробці навчальних і спеціальних курсів з економічних та соціологічних дисциплін.

Особистий внесок здобувача. Особистий внесок здобувача полягає в самостійному дослідженні, в якому викладений авторський підхід до вирішення важливого наукового завдання – дослідження основ формування та функціонування інтелектуального капіталу. Сформульовані та обґрунтовані в дисертаційній роботі наукові положення, висновки і рекомендації отримані автором самостійно на основі проведеного дослідження. Вони викладені в 10-ти одноосібних публікаціях.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні положення дисертації апробовані й отримали позитивну оцінку на методичних семінарах кафедри політичних наук Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К.Д. Ушинського в 2002-2006 р.р., на аспірантських наукових семінарах. Результати дослідження викладалися на науково-практичних конференціях: “Наукові проблеми трансформації економічних систем і становлення ринкової економіки” (Одесса, 2003р.), “Особливості ринкової трансформації економіки України” (Одеса, 2004р.), “Економіко-правові питання розвитку та функціонування господарських систем” (Одеса, 2005р.). На міжнародній науково – практичній конференції “Пріоритетні напрямки розвитку професійної освіти”(Одеса, 2004р.). На науково-практичній конференції “Проблеми державного управління в умовах реформування політико-правової системи” (Одеса, 2005р.). На Всеукраїнській конференції “Проблеми політико-правового забезпечення євро- та євроатлантичної інтеграції України” (Одеса, 2008р.). На методологічному семінарі Львівського національного університету імені Івана Франка “Фіскальні інструменти регулювання доходів населення в економіці України” (Львів, 2007р.).

Публікації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження викладено в 10 статтях, у тім числі 7, які входять до переліку фахових видань, затверджених ВАК України. Всі публікації одноосібні обсягом 3,0 др.арк.

Обсяг і структура роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, які містять одинадцять підрозділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації – 214 сторінок, основний зміст роботи викладено на 180 сторінках комп’ютерного набору. Дисертація містить 19 таблиць, 5 рисунків та 12 додатків. Список використаних джерел налічує 266 позицій.