РОЗВИТОК ФОРМ ТА МЕТОДІВ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМИ ПРОЦЕСАМИ НА ПІДПРИЄМСТВАХ В ТРАНСФОРМАЦІЙНІЙ ЕКОНОМІЦІ Статья

Актуальність теми. Одна з реальностей нашої переломної епохи полягає в переході до принципово вищого – інноваційного типу цивілізованого розвитку. Це значить, що потік нововведень стає все більш цілеспрямованим і відтворюваним на систематичній основі, а самі інновації починають розглядатися як головний засіб рішення всіх крупних проблем, які постають перед суспільством.

Дослідженню інноваційної сфери присвятили свої роботи такі українські вчені: Амоша О.І., Буркинський Б.В., Геєць В.М., Гріньова В.М., Грузнов І.І., Ілляшенко С.М., Лапко О.О., Петрович Й.М., Степанов В.М., Федулова Л.І., Харічков С.К. та ін.

Особливість таких двох країн, як Україна і Сирія полягає в тому, що цей глобальний виклик часу збігся з іншим, специфічним для нас імперативом – переходом економіки до соціально-орієнтованого типу розвитку. А це породжує безліч додаткових складних питань, задовільних відповідей на які дотепер немає. Головна колізія зводиться до того, що радикальні економічні реформи, які проводилися, поки що приводили виключно до негативних для науково-технічного розвитку наслідків, що блокує можливості корінної структурної перебудови національної економіки в прогресивних, з інноваційної точки зору, напрямах.

Загальна стагнація виробництва і інвестиційна криза в Україні в найбільшій мірі вразили інноваційне середовище. В наявності максимальне зниження інноваційної активності в галузях, які багато в чому визначають напрями структурної політики. Продукція українських підприємств обновляється в середньому не менше, ніж за п'ять років. Інновація зводиться найчастіше до удосконалення прототипу. Нова продукція, вперше освоєна в Україні, складає лише 4,1 % серед всіх «інновацій». З вищенаведеного виходить: технічний рівень продукції переважно не відповідає сучасним вимогам.

Необхідна принципово нова, активна і цілеспрямована державна інвестиційно-інноваційна політика, здатна сформувати сучасний інноваційний ринок, вирішувати задачі оновлення матеріально-технічної бази виробництва, забезпечувати прогресивні структурні перетворення в економіці, зберігати і примножувати науково-технічний потенціал як України так і Сирії. Жодною мірою не зменшуючи значення ринкових методів регулювання, можна стверджувати: без ретельного науково обгрунтованого різкого посилення регулюючої ролі держави в області інновацій (а вона дуже значна в країнах з розвинутою ринковою економікою) Україна не зможе гідно відповісти на глобальний виклик часу, а також є ймовірність втрати свого зібраного науково-технічного і інноваційного потенціалу.

В умовах економіки трансформації державне регулювання повинно в тій чи іншій мірі охопити економічні відносини у всіх фазах інноваційного циклу, починаючи із стадії НДОКР і закінчуючи стадією виробництва і реалізації наукоємної продукції. При будь-яких суспільних системах і незалежно від ступеня комерціалізації економіки лише держава спроможна виробляти стратегію науково-технічного розвитку, виходячи з потреб національної економіки, забезпечувати відповідну структурну перебудову економіки. В рішенні всіх актуальних проблем науково-технічної і інноваційної політики на пильну увагу заслуговують питання адаптації до специфічних українських або сирійських умов досвіду країн з розвиненою ринковою економікою щодо вплив держави на технологічний прогрес і інновації.

Зв'язок роботи з планами програмами, планами темами. Дослідження, які проведені здобувачем, пов'язані з планами випуску нової продукції на ВАТ «Одеський завод радіально-свердлильних верстатів», оцінкою інвестиційного проекту випуску нової продукції на ВТК «Гідравлік – 2» (м. Одеса).

Робота виконувалася відповідно до тематичних планів науково-дослідних робіт на кафедрі економіки і управління в ОНУ ім. І. Мечникова в 2004 – 2007 р.р. Особистий внесок автора при розробці теми «Розробка стратегії оновлення виробничого потенціалу в промисловості» (номер держ. реєстрації 0102U001977) полягає у формуванні основ національної стратегії на найближче десятиріччя; при виконанні теми «Обгрунтовування ефективності впровадження нововведень в промисловості і інноваційної політики в регіоні» (номер держ. реєстрації 0102U001978) автором сформовано інформаційно-логічну схему розробки інноваційної політики.

Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягалє в розробці теоретико-методологічних основ нової системи управління інноваційною діяльністю підприємств у сфері НДОКР, розробці методичних і практичних рекомендацій відносно формування інноваційної стратегії машинобудівного виробництва, адекватних трансформаційній економіці. Для досягнення поставленої мети розв'язуються наступні задачі:

виявити тенденції розвитку світової економіки і визначити їх вплив на протікання інноваційних процесів на підприємствах в трансформаційних економіках;
визначити місце і роль інноваційної діяльності в системі ринкових відносин;
уточнити понятійний апарат в області інноваційної діяльності;
проаналізувати досвід формування науково-технічної політики на підприємстві і державну інноваційну політику провідних країн світу і визначити шляхи їх удосконалення в умовах трансформації науково-інноваційної сфери в Україні;
запропонувати заходи щодо удосконалення механізму стимулювання інноваційної діяльності і фінансування інноваційної сфери підприємств;
проаналізувати методологічні підходи до вибору і оцінки ефективності інновацій і розробити принципи визначення їх привабливості з метою надання державної підтримки;
визначити шляхи інтенсифікації інноваційної діяльності на підприємствах за допомогою іноземних інвестицій.

Об'єктом дослідження є інноваційний процес і окремі його фази (фундаментальна наука, прикладні дослідження, дослідно-конструкторські розробки, первинне освоєння, розповсюдження, використовування і застарівання нововведення), а також: форми технологічних устроїв, траєкторії техніко-економічного розвитку машинобудівних підприємств, механізм управління інноваційним процесом.

Предмет дослідження складають методичні і науково-практичні основи управління інноваційним процесом на промисловому підприємстві в умовах трансформаційної економіки.

Слід ще раз підкреслити, що матеріальну основу інноваційної сфери складає машинобудівний комплекс, стан і перспективи розвитку якого визначально впливають на хід інноваційних процесів на його підприємствах. Це пояснює особливу увагу, яка в дисертаційній роботі приділена заходам щодо стабілізації і поліпшення положення в машинобудуванні, котрі одночасно виступають як заходи зміцнення інноваційної сфери.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є наукові праці провідних вітчизняних і зарубіжних фахівців в сфері інновацій і науково-технічної політики. В дисертації використані урядові програми і документи, а також законодавчі акти, що стосуються інвестиційної діяльності, НДОКР і структурної політики; узагальнюючі аналітичні матеріали, підготовлені Держкомстатом і Мінпромполітики України, Мінекономіки Сирії, різними державними і незалежними дослідницькими центрами, а також власні аналітичні розробки і прогнозні розрахунки.

В рішенні актуальних проблем науково-технічної і інноваційної політики автор використовував системний та комплексний підхід, методи логічного і порівняльного аналізу для визначення основних напрямків формування і провсерійної політики підприємств, організаційного моделювання при складанні програми науково-технічного розвитку підприємства, економічної статистики для прогнозування розвитку промислових підприємств, експертні підходи в управлінні, імітаційного моделювання для регулювання процесу виробництва високотехнологічної продукції.

Наукова новизна одержаних результатів в дослідженнях, на думку дисертанта, полягає в наступному:

вперше:

обґрунтовано необхідність переходу підприємств до селективної програмно-цільової моделі науково–технічної і інноваційної политики під контролем та з участю держави з урахуванням сучасних змін, основу якої складає механізм, елементами якого виступають: виявлення пріоритетів науково-технічного розвитку країни, ресурсне і фінансове забезпечення підприємств, створення організаційно-правових і соціально-економічних умов реалізації вибраних пріоритетів, оцінка результатів і коректування цілей, стратегічне планування і прогнозування;

вдосконалено:

процес формування сучасного механізму реалізації інноваційної политики на підприємствах, якому властиві такі риси: децентралізована структура управління з переважанням ринкових методів і економічних взаємовідносин, об’єднання управлення блоків науково-технічної і інноваційної систем, відмова від відомчої організації наукової діяльності; розвиток прямих і непрямих складових управління інноваційними процесами, „відкритість” економіки і урахування можливостей міжнародної науково-технічної кооперації;

концептуальні підходи до посилення специфічно ринкових форм регулювання інноваційних процесів на підприємствах за таким логічним ланцюжком: пряма державна дія – непрямі методи управління – зростання ролі господарюючих суб'єктів – створення і функціонування на підприємствах спеціальних інноваційних підрозділів; обґрунтовано комплекс відповідних рекомендацій для вживання ринкових (у тому числі непрямих і непрямо-селективних) методів стимулювання науково-технічного прогресу і інноваційної діяльності підприємств і організацій сфери НДДКР;

одержали подальший розвиток:

узагальнення досліджень процесів, що відбуваються в інноваційній сфері, які привели здобувача до висновку про доцільність розрізнення двох аспектів проблеми розвитку цієї сфери: перший (негативний) полягає в констатації кризи, що охопила весь ланцюжок «фундаментальні дослідження – НДДКР і науково-технічний розвиток – капітальні вкладення – інноваційна діяльність мікросфери – машинобудівні підприємства»; другий (позитивний) пояснює необхідність формування принципово нової системи управління і регулювання даної сфери – системи, адекватної ринковим формам господарювання, які установлюються, але котра разом з тим враховує українську та сирійську специфіку, що склалася історично, обумовлену територіальними масштабами, регіональним складом і багатоукладністю економіки України та Сирії, а також її найсерйознішими структурними перекосами і іншими наслідками панування адміністративно-командних методів;

аналізу світового досвіду управління інноваціями і специфічних особливостей трансформаційної економіки, на основі якого сформульований комплекс початкових методологічних положень щодо побудови нової системи регулювання інноваційних процесів на підприємствах, де ключове положення полягає в тому, що задачі управління науково-технічним і інноваційним розвитком у їх повному об'ємі принципово непосильні виключно ринковим структурам, а, згідно аргументованій тезі дисертанта, можливі тільки при прямій і активній участі держави в інноваційному процесі;

аналіз і оцінка реальних можливостей участі іноземного капіталу в здійсненні структурних зсувів і рішенні інноваційних задач на українських підприємствах з особливим наголосом на оцінку перспектив прямого іноземного інвестування; запропонований комплекс конкретних економічних і правових заходів, стимулюючих відповідну активність зарубіжних інвесторів.

Практичне значення одержанних результатів полягає в тому, що частково вони вже використані, а, головне, можуть значно ширше використовуватися в подальшій розробці документів аналітичного і програмного характеру, законодавчих і інших нормативних актів, що формують інноваційні напрями розвитку реформи на етапах трансформації економіки. Відповідні методологічні і методичні рекомендації застосовані у вдосконаленні передпланових досліджень і формуванні довгострокових планів і програм розвитку. Використовування запропонованих в дисертаційному дослідженні методичних рекомендацій підтверджується документами: ВАТ «ОЗРСВ» (акт № 794/пс від 15.12.2005 р.), ВТК «Гідравлік-2» (акт № 131 від 16.02.2005 р.).

Основні положення дисертаційного дослідження використовуються в учбовому процесі при викладі учбових курсів «Економіка підприємства» і «Моделі і методи прийняття рішень при аудиті» при підготовці фахівців в області менеджменту і аудиту в Одеському національному університеті ім. І. Мечникова.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійно виконаною науковою роботою, в якій висловлено авторський підхід і персонально ним одержані теоретичні і практичні результати по розробці і удосконаленню підходів при управлінні інноваційними процесами в трансформаційній економіці. З наукових робіт, опублікованих у співавторстві, в дисертації використані лише ті ідеї і положення, які є результатом особистої роботи здобувача.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дисертації були розглянуті і дістали схвалення на наукових семінарах в Одеському національному університеті ім. І. Мечникова і міжнародних науково-практичних конференціях: «Євромісто» (м. Одеса, 2004 р.), «Сучасні технології менеджменту і маркетингу» (м. Одеса, 2004 р.), «Наука і освіта – 2005» (м. Дніпропетровськ, 2005 р.), «Розвиток економіки в трансформаційний період: глобальний та національний аспект» (м. Дніпропетровськ, 2005 р.).

Публікації. Основні положення і результати дисертаційного дослідження викладено в 10 надрукованих роботах, у тому числі в 5 наукових статтях в спеціалізованих виданнях, 4 тезах міжнародних конфедерацій. Загальний обсяг опублікованих наукових робіт складає 5,8 д.а., з них особисто дисертанту належить 3,75 д.а.

Структура і обсяг роботи. Дисертаційна робота загальним обсягом 259 сторінок складається зі вступу, трьох розділів і висновків. Містить 10 рисунків і 23 таблиці, 5 додатків на 38 сторінках. Список використаних джерел включає 177 найменування.