Управління ефективністю виробництва на підприємствах з переробки плодоовочевої продукції Статья

Актуальність теми. Сучасний стан економіки України потребує зосередження більшої уваги науковців на діяльності підприємств харчової промисловості, які виробляють продукцію першої необхідності, формують значну частку експорту, забезпечують зайнятість населення. Зростання виробництва вітчизняних продуктів харчування, у тому числі й плодоовочеконсервних, із власної сировини в обсягах, здатних задовольнити потреби населення, є передумовою для створення продовольчої незалежності країни. Підприємства з переробки плодоовочевої сировини працюють не на повну потужність, про що свідчать зниження частки прибуткових підприємств та падіння обсягів виробництва продукції.

Головна проблема для переробних підприємств усіх форм власності полягає в їхньому виживанні у складному конкурентному середовищі, що є можливим лише за умови забезпечення ефективної роботи. Завоювання й утримання конкурентних позицій водночас потребує обґрунтування нових підходів до вдосконалення механізму управління ефективністю виробництва.

Практика діяльності підприємств з переробки плодоовочевої продукції засвідчила, що на багатьох з них система управління ефективністю виробництва або відсутня, або потребує подальшого вдосконалення і розвитку, розробки нових методичних підходів, які дали би змогу на всіх ієрархічних рівнях орієнтувати її на досягнення високих кінцевих результатів.

У працях багатьох вітчизняних та зарубіжних вчених, економістів та практиків у різних аспектах висвітлено цю тему. Проблема підвищення ефективності виробництва була і залишається в центрі уваги дослідження таких вчених, як Л. І. Абалкін, А. А. Барсов, І. І. Іщенко, І. Я. Кац, А. Є. Когут, В. Т. Лановий, Р. М. Пєтухов, В. А. Подсолонко, В. М. Рибін, В. І. Тарасевич, С. П. Терещенко, Т. С. Хачатуров. Проте з огляду на зміни, пов’язані з демократизацією і переходом до ринкових умов господарювання, деякі погляди науковців на управління ефективністю виробництва є застарілими й потребують перегляду. На сучасному етапі цими питаннями займаються такі дослідники, як С. Богачов, Н. Вавилов, О. Вакульчик, С. Василик, Н. Волостнов, В. Я. Горфінкель, Л. Драгун, О. О. Меліх, Т. Л. Мостенська, С. Ф. Покропивний, Н. В. Поліщук, Ю. Фокін, М. І. Хопчан, А. Шафронов, К. Адамс, Е. Дж. Долан, Р. С. Каплан, М. Кеннерлі, Д. Ліндсей, Е. Нілі, Д. П. Нортон, Д. С. Сінк, П. Хейне.

Всебічне вивчення економічної літератури й аналіз функціонування діючих підприємств показали, що існує чимало не вирішених проблем в управлінні ефективністю виробництва: нечітке визначення функцій, їхнього взаємозв’язку та розподілу між виконавцями на різних рівнях управління і призначення відповідальних осіб; недостатність об’єктивних методичних рекомендацій з його удосконалення.

Таким чином, недостатня обґрунтованість вищеназваних питань зумовила необхідність подальших досліджень у цій сфері та вибір теми дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до науково-дослідної теми кафедри економіки підприємств і корпорацій Тернопільського національного економічного університету "Обґрунтування шляхів підвищення ефективності функціонування підприємств при переході до ринку" (державний реєстраційний номер 0102U002562), у межах якої автором розроблено систему оцінювання показників ефективності функціонування підприємства в умовах ринку.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є обґрунтування теоретико-методичних засад та розробка рекомендацій щодо вдосконалення управління ефективністю виробництва на підприємствах з переробки плодоовочевої продукції.

Для досягнення мети в дисертації визначено і вирішено такі завдання:

— обґрунтувати теоретичні аспекти ефективності виробництва в ринкових умовах господарювання;

— розробити теоретико-методичні положення формування системи управління ефективністю виробництва з позиції комплексного підходу та охарактеризувати її елементи;

— розвинути систему показників оцінювання ефективності виробництва;

— провести аналіз взаємозв’язків підприємства і зацікавлених сторін з метою оцінювання нефінансових показників ефективності виробництва плодоовочеконсервних підприємств;

— розробити напрямки покращення дієвості планування підвищення ефективності виробництва з урахуванням особливостей функціонування підприємств з переробки плодоовочевої продукції у вигляді план-карти;

— обґрунтувати доцільність оцінювання ефективності планування у практичній діяльності підприємств;

— розробити модель оптимізації виробничих витрат підприємств з переробки плодоовочевої продукції з метою підвищення ефективності виробництва.

Об’єктом дослідження є процес управління ефективністю виробництва підприємств з переробки плодоовочевої продукції.

Предмет дослідження – теоретичні та практичні засади управління ефективністю виробництва на підприємствах плодоовочеконсервної галузі.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дисертаційної роботи є фундаментальні положення економічної науки у сфері управління підприємствами, розроблені у працях як вітчизняних, так і зарубіжних вчених-економістів. У процесі дослідження використано методи логічного узагальнення, які дали змогу досягти послідовності у викладенні положень наукової роботи. Так, при вивченні існуючих підходів щодо ефективності виробництва використано метод синтезу для формування основних положень теорії ефективності (розділ 1, підрозділ 1.1) та складових системи управління ефективністю (розділ 1, підрозділ 1.2); при проведенні аналізу ефективності виробництва – індуктивний метод як логічний шлях руху від часткового до загального, тобто від часткових показників ефективності виробництва до узагальнюючих (розділ 2, підрозділ 2.2); методи економічного аналізу, а саме: логарифмічний, балансовий і метод ланцюгових підстановок – допомогли об’єктивно відобразити рівень ефективності використання виробничих ресурсів підприємств та ефективності виробництва загалом (розділ 2, підрозділ 2.2); метод експертного опитування для оцінювання ефективності планування (розділ 3, підрозділ 3.1); методи економіко-математичного моделювання, зокрема, задача оптимізації витрат виробництва, що забезпечує підвищення ефективності виробництва підприємств з переробки плодоовочевої продукції (розділ 3, підрозділ 3.2).

Інформаційною базою дослідження є дані Державного комітету статистики України, Головного управління статистики у Тернопільській області, фінансова звітність досліджуваних підприємств.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у комплексному обґрунтуванні теоретичних та прикладних засад управління ефективністю виробництва. Основні положення дисертації, що визначають її наукову новизну, полягають у такому:

вперше:

– запропоновано комплексний підхід до управління ефективністю виробництва на підприємстві, який, на відміну від існуючих, що ґрунтуються на врахуванні функцій управління, має охоплювати часовий, структурний, мотиваційний, технологічний і ресурсний напрямки;

– розроблено підхід до оцінювання ефективності планування, за основу якого взято використання експертного методу, що передбачає: розробку анкети за розділами плану підвищення ефективності виробництва підприємств; вибір і обґрунтування критеріїв оцінювання; розрахунок коефіцієнта ефективності планування. Відмінність цього підходу полягає у тому, що він дає змогу встановити взаємозалежність ефективності планування та кінцевих результатів діяльності підприємства;

удосконалено:

– теоретичний підхід до трактування поняття "ефективність виробництва" в ринкових умовах господарювання, відповідно до якого це економічна категорія, в якій знаходять своє відображення позитивні кінцеві результати діяльності окремої одиниці господарювання в розрахунку на обсяг застосовуваних і споживаних ресурсів за умов оптимального їхнього використання та вільного формування цін на сировину і готову продукцію. У раніше запропонованих визначеннях ефективності виробництва не відображено ринковий ціновий механізм;

– порядок визначення інтегрального показника ефективності виробництва. На відміну від раніше розроблених, ця модель базується на введенні в розрахунок показника ефективності використання інформаційних ресурсів;

– економіко-математичну модель зростання ефективності виробництва на основі оптимізації витрат на виробництво продукції підприємств з переробки плодоовочевої продукції щодо врахування динаміки попиту та цін на сировину;

дістало подальший розвиток:

– модель "призма ефективності", що використовується для аналізу взаємозв’язків підприємства і зацікавлених сторін з метою оцінювання нефінансових показників ефективності виробництва підприємств з переробки плодоовочевої продукції;

– формування план-карти на основі комерційних і некомерційних показників як інструменту, що дає змогу забезпечити дієвість планування підвищення ефективності виробництва підприємств з переробки плодоовочевої продукції.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що теоретичні висновки та практичні рекомендації, подані у дисертаційному дослідженні, мають прикладний характер і можуть використовуватись у практичній діяльності підприємств. Реалізація розробленої моделі зростання ефективності виробництва на основі оптимізації витрат на виробництво продукції дає змогу підвищувати ефективність функціонування підприємств з переробки плодоовочевої продукції.

Основні результати дослідження використано для підвищення ефективності виробництва шляхом впровадження економіко-математичної моделі оптимізації виробничих витрат з урахуванням сезонних коливань попиту та цін на сировину стратегічних видів продукції на ТзОВ "Агрофуд" (довідка № 233 від 09.11.2006 р.), а також взято до уваги підхід до оцінювання ефективності планування й побудови план-карти комерційних і некомерційних показників ефективності виробництва у процесі планування Велико-бірківського заводу продтоварів (довідка № 232 від 15.05.2007 р.).

Сформульовані та обґрунтовані у дисертаційній роботі положення й рекомендації використовуються у навчальному процесі Тернопільського національного економічного університету при викладанні дисциплін "Економіка підприємства" та "Управління ефективністю фірми" (довідка № 126-06/2026 від 11.12.2006 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є завершеною роботою, в якій застосовано науковий підхід і подано практичні рекомендації щодо вдосконалення управління ефективністю виробництва. Наукові розробки і висновки, наведені у дисертації, отримані автором самостійно.

Апробація результатів дисертації. Основні положення й висновки дисертаційної роботи були викладені у доповідях і отримали позитивну оцінку на науково-практичній конференції "Стратегія розвитку вітчизняних підприємств" (м. Тернопіль, 2003 р.), ІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції "Економіка підприємства: проблеми теорії та практики" (м. Дніпропетровськ, 2004 р.), ІІ Міжнародній науковій конференції "Розвиток підприємницької діяльності в Україні: історія та сьогодення" (м. Тернопіль, 2004 р.), науково-практичній конференції "Розвиток економіки в трансформаційний період: глобальний та національний аспекти" (м. Запоріжжя, 2005 р.), наукових конференціях професорсько-викладацького складу, докторантів, аспірантів, здобувачів наукових ступенів "Економічні, правові, інформаційні та гуманітарні проблеми розвитку України в постстабілізаційний період" (м. Тернопіль, 2005 та 2006 рр.), наукових семінарах кафедри економіки підприємств і корпорацій Тернопільського національного економічного університету. Наукове та практичне значення дослідження підтверджено відповідними довідками й актами про апробацію і впровадження результатів науково-дослідної роботи (№ 126-02/541 від 22.03.2006 р., № 126-06/726 від 19.04.2006 р.).

Публікації. За темою дослідження видано 10 наукових праць, з них 6 статей у фахових виданнях, 4 – у матеріалах і тезах конференцій. Загальний обсяг публікацій – 2,51 д. а., з яких усі належать особисто авторові.

Структура і обсяг роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів та висновків загальним обсягом 178 сторінок основного тексту, списку використаних джерел з 205 найменувань. Дисертація містить 16 рисунків, 29 таблиць, що займають 19 повних аркушів, 11 додатків.