РОЗВИТОК ЕКОНОМІЧНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА МІЖ КРАЇНАМИ АРАБСЬКОГО МАГРИБУ Статья

Актуальність теми. На сучасному етапі розвитку світової економіки тенденції до регіоналізації у формі політичного й економічного співробітництва, взаємодії і партнерства у сфері забезпечення сталого економічного розвитку та міжнародної безпеки перетворюються у глобальне явище. Процес інтеграції держав у різних сферах суспільного відтворення віддзеркалює глибинні тенденції сучасного розвитку і має об'єктивний, історично обумовлений характер.

Міжнародні регіональні організації, як одна з форм інтеграції, створюють необхідні передумови для включення держав у локальні і глобальні економічні процеси. Однак процес інтеграції не може здійснюватися без наявності сприятливих об'єктивних і суб'єктивних передумов, ендогенних й екзогенних чинників. Важливим фактором активізації інтеграційних процесів є наявність спільних економічних і політичних цілей, а також єдність культури, мови, традицій, релігії. Регіональна інтеграція є пріоритетним напрямом розвитку світової економіки, що визначає актуальність дослідження господарських і політичних процесів, пов’язаних з даним явищем.

Створення економічного та валютного союзів європейською спільнотою надало додаткових імпульсів економічній інтеграції в Північній Африці, а також зумовило перебудову системи господарського управління в арабських країнах, де розпочалися процеси переходу від постулатів традиційного суспільства до модернізації економічних систем.

Особливо змінилося співвідношення між прагненням зберегти культурно-історичну ідентичність арабських країн та необхідністю зміцнення позицій на міжнародних ринках товарів, послуг, капіталу, технологій з метою піднесення соціального, економічного та культурного рівня життя населення. В умовах відсутності єдності у рамках Ліги Арабських Держав природним стало зміщення доцентрової тенденції на субрегіональний рівень. Як наслідок, одним з центрів інтеграційного розвитку арабських країн став північноафриканський субрегіон, де був створений Союз Арабського Магрибу (САМ), до складу якого входять Алжир, Лівія, Марокко, Мавританія й Туніс, що вивело на якісно новий рівень відносини між цими державами.

У зарубіжній та вітчизняній літературі проблеми економічного розвитку країн Магрибу в умовах глобалізації висвітлено у працях західних вчених, що зробили значний внесок у розвиток теорії та практики міжнародної економічної інтеграції та її впливу на господарський розвиток країн Арабського Магрибу, таких як Л.Беннет, К.Браун, Ж.Готліб, Х.Жерарі, Дж.Камільєрі, Ж.Карло, Ф.Костантен, Ф.Нойгарт, Д.О’Салліван, П.Савон, К.Ханельт, У.Хольм.

Доцільність розвитку широкомасштабних і взаємовигідних зв’язків між країнами Північної Африки та Близького Сходу обґрунтовують у своїх роботах арабські науковці Аль-Арби Мефтех А.Х., Аль-Хамаш М., Аль-Хармасі М., Біруні X., Захра А., Каркутлі Г., Матар Дж., Хиляль А. та інші.

Дослідження інтеграційних процесів у контексті їхнього впливу на економічний розвиток здійснено у наукових працях таких українських вчених, як В.Будкін, В.Вергун, А.Гальчинський, І.Грабинський, А.Голіков, М.Дудченко, Г.Климко, Д.Лук'яненко, З.Луцишин, Ю.Макогон, С.Макуха, В.Новицький, Ю.Пахомов, А.Поручник, Н.Резнікова, О.Рогач, А.Румянцев, В.Сіденко, С.Соколенко, А.Філіпенко, В.Чужиков, О.Шнирков та інші.

Кількісні та якісні зміни, що відбуваються в процесі розвитку та вдосконалення господарських механізмів регіональної співпраці, теоретичні розробки щодо методологічних та інституційних аспектів розвитку інтеграційного процесу у країнах які входять до Союзу Арабського Магрибу знайшли місце у роботах українських науковців О.Бакаєва, В.Гури, П.Ігнатьєва, П.Кирпенка, М.Кулініча, Е.Микитенка, Н.Пророченка, М.Рубцової, В.Савчука, Ю.Скорохода, Т.Шевченка, С. Якубовського. Суттєвий вклад у розробку даної проблематики зробили представники наукових шкіл економіки інших країн СНД, зокрема Росії. Серед них слід відзначити праці І.Авдакова, Г.Вачнадзе, В.Відясової, А.Донцова, В.Гусарова, Д.Дєгтярьова, А.Ковтунова, Б.Малікова, О.Прімакова, Л.Руденко та багатьох ін.

Проте система регіональної економічної співпраці в Арабському Магрибі протягом тривалого часу достатньою мірою не була предметом спеціальних наукових досліджень. Поштовхом для дослідження даної проблеми стали як гальмівні тенденції серед магрибських країн, котрі на тривалий час призвели до консервації інтеграційного процесу у Північній Африці, так і новітні тенденції трансформації інституційних та правових засад регулювання системи міжнародних економічних відносин у межах регіону Арабського Магрибу. Останні відіграють вирішальну роль у мобілізації як екзогенних, так і ендогенних чинників формування моделі сталого господарського розвитку північноафриканських країн.

Зокрема, поза увагою вчених залишилися питання про характер та особливості даного процесу, його роль та місце в зовнішньоекономічних зв’язках.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами темами. Дисертацію виконано на кафедрі світового господарства і міжнародних економічних відносин згідно з планом науково-дослідних робіт за темами “Механізм взаємодії економіки України зі світовим господарством в умовах глобалізації” (ДР №01БФО 48-01) та ”Інтеграційна стратегія входження України в європейський економічний простір” (ДР № 06БФО48-01), які є складовими наукових досліджень Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка у рамках Комплексних наукових програм Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Наукові проблеми державотворення України” (2001-2005 рр.) і “Наукові проблеми сталого державного розвитку України” (2006-2010 рр.).

Мета і завдання дослідження. З огляду на науково-практичну актуальність теми і враховуючи результати дослідження окремих її аспектів у економічній літературі, метою дисертаційної роботи є теоретичне осмислення специфічних закономірностей становлення системи регіональної господарської співпраці країн Арабського Магрибу, що відбувається під впливом міжнародного інтеграційного процесу, окреслення шляхів її оптимізації в умовах глобалізації.

Комплексний підхід до реалізації поставленої мети дисертаційної роботи зумовив необхідність розв’язання в ній таких завдань дослідження:

розкрити макроекономічні й інституціональні особливості сучасних інтеграційних процесів та факторів регіонального господарського зближення в системі сучасних міжнародних економічних відносин;
визначити суттєві риси, методи та інституціональну структуру новітньої парадигми регіоналізму в умовах глобалізації;
провести комплексний аналіз інструментів, форм, рівнів й інституціональних засад розвитку регіонального співробітництва між магрибськими державами;
здійснити аналіз основних економічних аспектів діяльності Союзу Арабського Магрибу, дієвості його інституціональної структури, ефективності господарської взаємодії у сучасних умовах світової економіки;
розробити функціональну модель інтеграційного процесу в Союзі Арабського Магрибу, визначити проблеми і труднощі, що постають на шляху інтеграції північноафриканських країн, виявити перспективні напрями взаємодії держав-членів САМ у сфері розвитку торгівлі та поліпшення інвестиційного клімату;
визначити взаємозв’язок розбудови транспортної, телекомунікаційної інфраструктури та поглиблення економічного співробітництва країн Арабського Магрибу;
виявити пріоритетні напрями реформування Магрибського банку інвестицій та зовнішньої торгівлі, дослідити фінансові механізми структурних трансформацій у північноафриканських країнах.

Об'єкт дослідження – система сучасних міжнародних економічних відносин країн Арабського Магрибу в умовах глобалізації та регіоналізації світового господарства.

Предметом дослідження є інституціонально-господарські механізми інтеграційних процесів у Північній Африці.

Методи дослідження. Методологічною базою дисертаційного дослідження є теоретичні напрацювання світової економічної думки, концептуальні положення сучасної економічної теорії, монографічна та наукова література, роботи відомих арабських, українських, російських і західних вчених з питань системи світогосподарських відносин. Фактологічною базою дослідження є статистичні дані міжнародних фінансових установ, національні статистичні довідники, фактологічні дані монографічної та періодичної літератури. Методологічний апарат дослідження складають: загальнонаукові методи дослідження (діалектичний метод пізнання, наукова індукція та дедукція, системний метод, метод порівняння і синтезу (підрозділи 1.2, 1.3, 2.2)); визначення прямих та зворотних зв’язків між економічними явищами та процесами (підрозділ 2.2), абстракція (зокрема, при розкритті особливостей формування передумов зближення національних господарських систем країн Північної Африки (підрозділ 2.1). Крім того, у роботі використані й інші методи теоретичного та емпіричного дослідження, окремі різновиди як загальноприйнятих наукових принципів, так і спеціальних принципів науково-економічного пізнання: творчо-критичний та описово-аналітичний (підрозділ 2.2), метод мікро- і макроекономічного аналізу (підрозділ 3.1), метод історизму (підрозділи 2.1 і 2.2)), )), статистичний метод (підрозділ 3.2), методи економічного моделювання (підрозділи 2.3, 3.1, 3.2).

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розкритті теоретичних засад і практичних аспектів становлення системи економічного співробітництва між країнами Арабського Магрибу під впливом глобалізації, визначенні механізму взаємозв’язку дієвості моделі регіонального інтеграційного процесу та економічного зростання. У процесі дослідження автором були одержані такі найбільш суттєві наукові результати, які розкривають його особистий внесок у розробці проблеми, що досліджується, та конкретизують новизну роботи:

вперше:

розроблено комплексну функціонально-динамічну модель розвитку інтеграційних процесів у країнах Арабського Магрибу; здійснено наукове узагальнення регіональних інтеграційних процесів у Північній Африці у функціональному взаємозв’язку елементів та динамічному запровадженні, обґрунтовано механізми підвищення ефективності міжкраїнної взаємодії у рамках Союзу Арабського Магрибу;
аргументовано необхідність інтенсифікації взаємодії країн Арабського Магрибу з метою трансформації діяльності Магрибського банку інвестицій та зовнішньої торгівлі. Встановлено, що залучення фінансових ресурсів на міжнародних ринках капіталу, використання сучасних механізмів довгострокового проектного кредитування, рефінансування іпотеки, здійснення сучасних факторингових та лізингових операцій у сфері розбудови інфраструктури, фінансування цільових програм сталого розвитку арабських країн вимагає узгодження функціонування Магрибського банку інвестицій та зовнішньої торгівлі зі стандартами Базель-2 – правил управління ризиками, капіталом, активами та зобов’язаннями;
застосовано концепцію квазі-виробничої функції в економіко-математичній моделі ефективності євро-середземноморського партнерства на рівні співпраці САМ – ЄС. Встановлено, що активізація інвестиційної діяльності західноєвропейських фінансових установ у Північній Африці та відкриття доступу для товарів з арабських країн на ринки ЄС надасть можливості для оптимального розвитку виробництва регіону Арабського Магрибу, а також сприятиме у північноафриканських державах послабленню імміграційного пресингу і мінімізації ризиків соціальної напруги в європейських країнах;

удосконалено:

методологічні підходи до генези інтеграційних процесів в регіоні Арабського Магрибу. Виділено такі три групи деапроксимуючих чинників регіонального зближення північноафриканських держав як: 1) неузгодженість політичних інтересів та невисокий ступінь взаємної довіри; 2) недостатня зрілість організаційних і фінансових механізмів господарської взаємодії та орієнтація інтеграційних проектів насамперед на вузьконаціональні, а не регіональні інтереси; 3) запровадження інтеграційних ініціатив на політичній основі, що базуються на загальнонаціональних факторах магрибської єдності без стійкого економічного підґрунтя;
визначення провідних тенденцій ринкових трансформацій у країнах Арабського Магрибу в комплексі геоекономічних і структурних чинників та напрямів розвитку; зокрема показано, що трансформаційні процеси пов’язані не тільки з необхідністю модернізації національно-господарських систем північноафриканських країн, але і з пошуком власного місця в цивілізаційному процесі та наявністю господарських передумов для вироблення нової парадигми взаємодії з іншими інтеграційними угрупованнями;

дістали подальшого розвитку:

обґрунтування високої дієвості геополітичного фактора формування регіонального інтеграційного угруповання в рамках Союзу Арабського Магрибу, що зумовив запровадження однотипних господарчо-культурних комплексів і єдиної культурної традиції, геостратегічних орієнтирів, які закріпили внутрішню магрибську спільноту країн регіону в умовах політичної та фінансової нестабільності;
позиціювання ключового економічного фактора інституціоналізації регіональної інтеграції як процесу транснаціонального економічного та соціального обміну. Встановлено, що учасники регіональних інтеграційних угруповань зацікавлені у посиленні спільного регулювання, яке сприяє впровадженню нових технологій та сучасних механізмів управління в Союзі Арабського Магрибу;
методичні положення про взаємозалежність економічних ефектів ”інтеграція – економічне зростання” у країнах, що розвиваються, на основі високих темпів інтеграції та зворотної залежності економічного зростання, яке стимулює інтеграційні процеси. Виявлено дієвість регіонального співробітництва країн Арабського Магрибу, яка залежить від поєднання чотирьох типів політики, що здатні підвищити економічні ефекти інтеграції: макроекономічна політика, торговий режим, створення сприятливого інвестиційного клімату, а також розробка інфраструктурних проектів, перш за все, у сфері транспорту та телекомунікацій.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що системне дослідження ролі інфраструктурних факторів господарського зближення, аналіз діяльності регіональних банків розвитку у міжнародному економічному співробітництві країн Арабського Магрибу та отримані висновки можуть використовуватись міждержавними координаційними органами Союзу Арабського Магрибу, центральними органами законодавчої та виконавчої влади, посольствами і представництвами у подальшому розвитку відносин держав регіону.

Науково-практичні рекомендації, сформульовані в дисертаційному дослідженні були використані в практичній діяльності Народного бюро Посольства Лівії в Україні (довідка про впровадження №9742/11/3/1 від 23.02.2007 р.), Посольство Королівства Марокко в Україні (довідка про впровадження №6-342 від 01.05.2007 р.), окремі положення дисертаційної роботи використовуються у навчальному процесі Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, зокрема при викладанні нормативного курсу “Методологія кон’юнктурних досліджень”, “Міжнародні економічні відносини” довідка про впровадження №048/11-249 від 09.10.2007 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно виконаною роботою; викладені в ній теоретико-методологічні напрацювання та практичні результати дослідження належать особисто авторові.

Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження було висвітлено на міжнародних науково-практичних та науково-теоретичних конференціях в Україні, зокрема на Всеукраїнській науково-практичній конференції вчених та фахівців “Проблемы управления предпринимательством в современных условиях” (м. Ялта, 2005 року), на VII Міжнародній науково-практичній конференції “Особливості економічної політики постсоціалістичних країн в умовах глобалізації світової економіки” (м. Київ, 25-26 листопада 1999 року), на Міжнародній науково-практичній конференції “Інвестиції ХХІ століття: регіональні аспекти” (м. Умань, 17-18 листопада 2000 року).

Публікації. Основні наукові та прикладні результати дисертаційного дослідження опубліковано у 10 наукових працях (загальний обсяг 2,8 друк. арк.), з них 7 статей у провідних фахових наукових журналах і збірниках наукових праць, у тому числі 4 одноосібних, 3 – у матеріалах та тезах конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Структура роботи зумовлена метою і завданням дослідження, складається зі вступу, трьох розділів (7 підрозділів), висновків, списку використаних джерел та 7 додатків. Загальний обсяг дисертації становить 175 сторінок, включаючи 8 таблиць та 7 рисунків. Список використаних джерел містить 202 позиції на 19 сторінках.