МОДЕЛІ, МЕТОДИ ТА ПРОГРАМНО-ТЕХНІЧНІ ЗАСОБИ ГЕОІНФОРМАЦІЙНОЇ ПІДТРИМКИ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ У СИСТЕМАХ УПРАВЛІННЯ ТЕРИТОРІЯМИ

summary

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі викладено актуальність обраної теми дослідження, сформульовано мету і завдання дослідження, визначено об’єкт, предмет і методи дослідження, описано наукову новизну і практичне значення одержаних результатів.

У розділі 1 виявлено, що існуючі системи управління територіями (СУТ) мають певні недоліки, які негативно впливають на збалансований соціально-економічний розвиток територій.

Проблеми розвитку й управління територіями ставлять на порядок денний необхідність отримання керівниками різних рівнів точної та своєчасної просторово-локалізованої інформації про достовірний облік землі і пов'язану з нею нерухомістю, стан суб’єктів господарської діяльності, об’єктів соціально-економічної інфраструктури, екології, природних і техногенних ресурсів, автошляхів, реєстрації прав власників тощо, для забезпечення підтримки прийняття ефективних управлінських рішень, забезпечення сприятливого інвестиційного клімату розвитку територіальної економіки, інформаційно-аналітичної підтримки суб’єктів ринку та населення, забезпечення їхніх гарантій тощо.

Управління територіями сьогодні здійснюється на підставі суб’єктивних оцінок або з використанням моделей, які не відповідають сучасному рівню управління, що суттєво стримує автоматизацію розв’язку задач управління територіями та викликає об’єктивне протиріччя між високими вимогами до оперативності й ефективності прийняття рішень у процесі управління територіями та обмеженими можливостями науково-методичного апарату (моделей, методів, алгоритмів).

З огляду на зазначене, на сьогодні в Україні існує нагальна потреба у прискоренні процесу впровадження ГІС в СУТ, яка повинна стати ядром автоматизованої системи управління територіями.

Впровадження ГІС в управління територіями передбачає:

– наповнення баз актуальними і точними просторовими і атрибутивними даними (аналіз літератури свідчить, що витрати на інформаційне забезпечення геоінформаційних проектів становлять від 70 до 90% від їх загальної вартості. Це свідчить про те, що одержання й обробка даних для ГІС є найважливішим і найбільш трудомістким етапом у процесі їх створення;

– наявність техніко-апаратної бази, загальносистемного і прикладного інструментарію;

– адміністративно-організаційний регламент використання ГІС та її ресурсне забезпечення у процесі управління територіями.

Проблеми впровадження ГІС у систему управління територіями представлені на рисунку 1.

На підставі аналізу стану функціонування інформаційних систем управління територіями формалізовано наукову проблему та групи задач, які необхідно вирішити для впровадження ГІС в СУТ (на прикладі Чернігівської області).

1. Існуюча система управління територіальними утвореннями має певні недоліки, які негативно впливають на збалансований соціально-економічний розвиток територій та їх екологічний стан.