УПРАВЛІННЯ ТЕХНІЧНИМ ПЕРЕОЗБРОЄННЯМ ПІДПРИЄМСТВА НА ОСНОВІ КОНЦЕПЦІЇ МАРКЕТИНГУ Статья

Актуальність теми. Необхідність інтеграції України у високотехнологічне світове середовище потребує активізації процесів оновлення основного капіталу підприємств через зміни в його структурі на користь інноваційної техніки і технологій. Тому актуальним є питання управління технічним переозброєнням виробництва для забезпечення можливості розширеного відтворення основних виробничих фондів на основі інтенсифікації з урахуванням попиту споживачів на певні види продукції. Це вимагає використання маркетингового підходу до управління технічним переозброєнням виробництва для забезпечення процесу технічного розвитку підприємства за рахунок реалізації таких варіантів технічного переозброєння, які дозволять ефективно використовувати внутрішні та зовнішні можливості підприємства. Вирішення цього завдання потребує розробки науково-методичного забезпечення управління технічним переозброєнням.

Питанням економічних проблем управління технічним та інноваційним розвитком промислових підприємств присвячені роботи таких учених, як В. П. Александрова, О. І. Амоша, М. А. Віленський, В. М. Гончаров, О. П. Градов, Б. М. Гринчель, В. М. Гриньова, А. М. Золотарьов, М. О. Кизим, Д. С. Львов, М. В. Мельникова, Л. І. Нейкова, П. А. Орлов, В. С. Пономаренко, С. Г. Селіванов, Д. М. Черваньов, М. Г. Чумаченко та ін.

Багато зарубіжних і вітчизняних учених, серед яких І. М. Акімова, Ф. Котлер, Ж.-Ж. Ламбен, М. Мак-Дональд, Дж. О’Шоннесі, І. Л. Решетнікова, О. М. Тімонін
та ін., приділяють увагу дослідженню теоретичних основ маркетингу та проблемам маркетингового управління підприємством.

Однак у численних працях учених не достатньо повно розглянуто використання концепції маркетингу для управління технічним переозброєнням виробництва. Це стосується необхідності врахування факторів зовнішнього середовища при прийнятті рішень щодо визначення напрямків і масштабів технічного переозброєння. Важливою складовою удосконалення управління технічним переозброєнням є визначення причинно-наслідкових зв’язків між організаційно-технічним рівнем виробництва й результатами діяльності підприємства на основі економіко-математичного моделювання. Наукова і практична актуальність зазначених питань визначили вибір теми дисертаційного дослідження, його мету і завдання.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до планів науково-дослідних робіт Харківського національного економічного університету, що проводилися на кафедрі менеджменту за темами: «Концепція управління в умовах транзитивної економіки»
(№ ДР 0105U003089), в рамках якої автором підготовлено підрозділ «Економічні особливості технічного переозброєння підприємств на сучасному етапі»; «Управління адаптацією підприємств в умовах економічної інтеграції»
(№ ДР 0105U006402), за якою особисто автором підготовлено розділ «Управління технічним переозброєнням підприємства на основі концепції маркетингу».

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є теоретичне обґрунтування та розроблення методичних і практичних рекомендацій щодо забезпечення управління технічним переозброєнням підприємства машинобудування з урахуванням маркетингового підходу.

Для досягнення загальної мети були поставлені такі завдання:

уточнити визначення понять «технічне переозброєння виробництва» і «організаційно-технічний рівень виробництва»;

провести дослідження системи управління технічним переозброєнням виробництва в рамках системи технічного розвитку;

розкрити об’єктивний характер змін змісту управління технічним переозброєнням підприємства в умовах ринкової економіки та довести необхід-ність управління технічним переозброєнням на основі концепції маркетингу;

уточнити основні етапи процесу управління технічним переозброєнням;

проаналізувати методичні рекомендації щодо оцінки задоволеності спожива-чів продукцією промислового підприємства та провести оцінку задоволеності для визначення пріоритетних організаційно-технічних заходів щодо покращення ринкової пропозиції підприємства за вдосконаленою методикою оцінювання;

визначити тенденції в процесах оновлення основного капіталу підприємств промисловості Харківської області;

обґрунтувати послідовність вибору варіантів технічного переозброєння виробництва;

розробити методичний підхід до комплексної оцінки організаційно-технічного рівня виробництва;

обґрунтувати та розробити методичний підхід для вибору масштабів і напрямків технічного переозброєння на основі визначення причинно-наслідкових зв’язків між технікою, технологією й організацією виробництва та результатами діяльності підприємства.

Об’єкт дослідження – процес управління технічним переозброєнням промислового підприємства.

Предмет дослідження – теоретичні положення і науково-методичні підходи до управління технічним переозброєнням виробництва машинобудівних підприємств на основі вибору його масштабів, напрямків і варіантів.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дослідження стали теоретичні положення економічної науки щодо розширеного відтворення основного капіталу, праці провідних вітчизняних і зарубіжних вчених з економіки технічного розвитку та інноваційної діяльності, стратегічного управління підприємством та маркетингу.

Обґрунтованість отриманих результатів забезпечено використанням таких наукових методів: аналізу і синтезу – для розкриття сутності категорій «технічне переозброєння діючого виробництва», «організаційно-технічний рівень»; статис-тичного аналізу – для групування, порівняння, оцінки та інтерпретації фактичних даних щодо тенденцій оновлення основного капіталу промисловості України і Харківського регіону; логічного узагальнення – для визначення факторів, що впливають на обсяг і структуру випуску продукції; системного аналізу – для визначення основних параметрів системи управління технічним переозброєнням виробництва; анкетування – для проведення опитування споживачів щодо їх задоволеності продукцією підприємства; таксономічного аналізу – для комплексної оцінки організаційно-технічного рівня виробництва; багатофакторного кореляційно-регресійного аналізу – для оцінки кількісного впливу складових організаційно-технічного рівня виробництва на ефективність виробництва і маркетингової діяльності; структурного моделювання – для побудови моделі зв’язку між показниками організаційно-технічного рівня виробництва і маркетингової діяльності та обсягом реалізації продукції; нейронних мереж – для прогнозування обсягів продажів продукції.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в розробці і обґрунтуванні теоретичних положень, методичних підходів та практичних рекомендацій щодо управління технічним переозброєнням машинобудівного підприємства з урахуванням маркетингового підходу.

Удосконалено:

методичний підхід до вибору масштабів і напрямків технічного переозбро-єння, який на відміну від існуючих: базується на структурному моделюванні та прогнозуванні з використанням нейронних мереж, передбачає побудову моделі зв’язку між показниками організаційно-технічного рівня виробництва і маркетинго-вої діяльності та обсягом реалізації продукції, на основі якої визначаються напрямки переозброєння для забезпечення їх відповідності прогнозному обсягу виробництва;

методичний підхід до комплексної оцінки організаційно-технічного рівня виробництва, який відрізняється від існуючих тим, що здійснюється у взаємозв’язку з оцінкою маркетингової діяльності через систему показників, які зводяться до однієї синтетичної ознаки таксономічним методом;

процес управління технічним переозброєнням виробництва шляхом визначення його етапів, які передбачають: стратегічний аналіз, у межах якого здійснюється оцінка задоволеності споживачів продукцією та показниками діяльності підприємства (на основі вдосконаленої методики оцінювання, що враховує залежність лояльності споживачів від оцінок їх задоволеності), та комплексна оцінка організаційно-технічного рівня виробництва і маркетингової діяльності; прогнозування попиту на продукцію підприємства;

методичний підхід до визначення варіантів технічного переозброєння, особ-ливістю якого є врахування основних типових завдань технічного розвитку вироб-ництва і тенденцій попиту на продукцію, що дозволяє обирати найбільш ефективний варіант й коригувати його реалізацію на основі програмно-цільового методу.

Дістали подальшого розвитку:

визначення поняття «технічне переозброєння діючого виробництва» як форми інтенсифікації виробництва, яке на відміну від існуючих висвітлює необхідність зміни цільової спрямованості процесу технічного переозброєння для забезпечення конкурентоспроможності підприємства за рахунок підвищення ефективності виробничо-господарської діяльності та задоволеності споживачів продукцією;

система управління технічним переозброєнням виробництва, особливістю якої є визначення стратегічних і тактичних цілей переозброєння з позиції стратегічного й тактичного маркетингу, принципів, функцій та методів управління технічним переозброєнням з урахуванням маркетингового підходу до управління.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що використання на підприємствах машинобудування запропонованих науково-практичних розробок забезпечує обґрунтований вибір масштабів і напрямків технічного переозброєння з урахуванням переважних тенденцій на ринку. Пропозиції автора щодо комплексної оцінки організаційно-технічного рівня виробництва у взаємозв’язку з оцінкою маркетингової діяльності використано у виробничо-господарській діяльності ЗАТ «Інститут Укроргверстатінпром» (довідка № 98 від 17.05.2007 р.). Методичний підхід до оцінки ступеня задоволеності споживачів та результати математичного моделювання, які використовуються для вибору масштабів і напрямків технічного переозброєння, впроваджено в роботу ВАТ «ХЕЛЗ «Укрелектромаш» (довідка № 315 від 20.05.2007 р.).

Особистий внесок здобувача в роботах, що виконані у співавторстві, полягає у такому (в дужках вказано номери праць за списком, який подано в авторефераті): в роботі [3] обґрунтовано необхідність здійснення стратегічного управління промисловим підприємством на основі концепції маркетингу, визначено зміст завдань маркетингового управління підприємством за напрямками діяльності; в роботі [4] запропоновано схему вибору варіанту технічного переозброєння та розглянуто процес його формування на прикладі машинобудівного підприємства; в роботі [6] сформована система показників організаційно-технічного рівня, ефективності виробництва і маркетингової діяльності, визначено їх еталонні значення та проведено комплексну оцінку організаційно-технічного рівня виробництва за даними машинобудівного підприємства; в роботі [9] запропоновано визначення категорій «технічне переозброєння діючого виробництва» й «організаційно-технічний рівень виробництва», на основі концепції маркетингу розкрито стратегічні і тактичні цілі технічного переозброєння; в роботі [11] визначено особливості технічного переозброєння виробництва в ринкових умовах.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки, викладені в дисертації, доповідалися на 6 міжнародних науково-практичних конференціях, а саме: «Динаміка наукових досліджень» (м. Дніпропетровськ, 2004); «Проблеми організації та планування інноваційної діяльності підприємств» (м. Харків, 2005); «Проблеми інноваційно-структурних перетворень в Україні» (м. Харків, 2005); «Сучасні економічні проблеми розвитку промислових підприємств» (м. Харків, 2006); «Економіка і маркетинг в XXI сторіччі» (м. Донецьк, 2006); «Актуальні проблеми управління економічними процесами промислових підприємств» (м. Харків, 2006).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 11 робіт, з них 9 – статті у наукових виданнях, що визначені ВАК України фаховими з економіки, 2 – тези доповідей на науково-практичних конференціях. Загальний обсяг публікацій за темою дисертації складає 4,71 ум.-др. арк., з яких здобувачеві належить 3,21 ум.-др. арк.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків і списку використаних джерел та викладена на 276 сторінках. Основний текст дисертації, який включає 22 таблиці, з них 3 займають 5 повних сторінок, та 48 рисунків, з яких 9 розміщено на 9 повних сторінках, викладено на 165 сторінках. 14 додатків займають 79 сторінок, список використаних джерел, що налічує 181 найменування, подано на 18 сторінках.