УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМ КРЕДИТУВАННЯМ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ Статья

Актуальність теми дослідження. Ринкові методи господарювання з метою досягнення конкурентних переваг промисловими підприємствами зумовлюють упровадження інноваційної моделі розвитку. На сьогодні інноваційний процес в Україні не досяг необхідного рівня – інноваційну активність промислових підприємств стримують брак власних коштів у необхідному обсязі, труднощі з матеріальними ресурсами, недостатня державна підтримка. У цілому це призвело до того, що кількість підприємств в Україні, які впроваджували інновації починаючи з 1995 р., постійно знижувалася: якщо в 1995 р. їх було 2002, то в 2005 р. – тільки 810, що становить лише 40,5 % від рівня 1995 р. Тому останнім часом особливого значення набули проблеми, які пов’язані з формуванням економіко-організаційного механізму управління інноваційними процесами на підприємствах. Актуальність поставленого завдання обумовлена рядом чинників:

по-перше, зростаючим значенням інновацій для підйому і розвитку економіки і подолання кризових явищ;

по-друге, необхідністю істотних перетворень у сфері інновацій, обумовлених важливістю переходу до постіндустріальної цивілізації із принципово новим технологічним способом виробництва і новим типом економічного зростання;

по-третє, новими вимогами, що висуваються до організації та управління інноваційними процесами, найважливішими серед яких є взаємозв'язок і взаєморозвиток різних сфер інноваційного процесу на основі створення комплексної системи управління.

Теорія інноваційних процесів досить добре розроблена як вітчизняними, так і зарубіжними дослідниками. Цій темі присвячені публікації таких зарубіжних авторів, як Р. Акофф, І. Ансофф, П. Друкер, Б. Санто, М. Портер, Б. Твісс, Й. Шумпетер, Е. Янч й інші. У вітчизняній економічній і науково-технічній літературі аналіз інноваційних процесів проводиться в роботах О.І. Амоші, С.С. Аптекаря, М.Г. Білопольського, А.М. Власової, Н.А. Гапоненко, В.М. Гейця, А.В. Гриньова, В.І. Ландика, Р.Р. Лариної, С.В. Савчука, С.Я. Салига, А.М. Ткаченко, М.Г. Чумаченка, І.Б. Швець та інших авторів.

На сьогодні значна кількість наукових праць вітчизняних авторів розкриває проблеми і причини низького рівня кредитування інноваційних проектів на промислових підприємствах, а також необхідність активізації діяльності банків у сфері інвестиційного кредитування в сучасних умовах української економіки.

Незважаючи на великий науковий інтерес до управління інноваційною діяльністю промислових підприємств як за кордоном, так і в Україні, багато проблем залишилися недостатньо вирішеними, а втілення у практику значної частини методів управління кредитуванням інноваційних процесів є досить складним питанням.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до тематики науково-дослідних робіт Інституту економіки промисловості Національної академії наук України «Фінансово-економічний механізм регулювання розвитку промислового виробництва» (номер державної реєстрації 0107U009796) і «Розвиток механізму фінансового регулювання виробничого потенціалу» (номер державної реєстрації 0104U003429).

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розробка методів, моделей і методичних рекомендацій щодо вдосконалення механізму управління кредитуванням інноваційних проектів промислових підприємств для підвищення їх координації з комерційними банками.

Для досягнення мети в дисертаційній роботі поставлено і вирішено такі завдання:

обґрунтовано необхідність розвитку інноваційної діяльності як необхідної умови підвищення економічного розвитку потенціалу промислових підприємств;

проведено аналіз сучасного стану інноваційної діяльності в Україні;

розроблено концепцію системи управління інноваційною діяльністю, яка ґрунтується на взаємодії промислового підприємства, що кредитується, і банку;

розроблено економіко-математичну модель оцінки інноваційних проектів, що кредитуються, яка ґрунтується на врахуванні особливостей фаз життєвого циклу інноваційного проекту;

розроблено механізм оцінки й управління ризиками реалізації інноваційних проектів, що кредитуються;

розроблено механізм оптимізації портфеля інноваційних проектів підприємства, що максимізує чисту поточну вартість портфеля;

запропоновано підходи до вдосконалення організаційної структури у процесі розвитку інноваційної діяльності на промислових підприємствах;

розроблено методи підготовки і прийняття управлінських рішень в управлінні інноваційними інвестиціями;

проведено практичну апробацію запропонованих методів за оцінкою кредитування інноваційних процесів.

Об’єктом дослідження є процеси інноваційної діяльності на підприємствах машинобудівного комплексу.

Предметом дослідження дисертаційної роботи є економіко-організаційний механізм управління реалізацією інноваційних проектів на підприємствах машинобудування.

Теоретичну і методологічну основу дослідження складають закони України, постанови Верховної Ради і Кабінету Міністрів України, класичні положення економічної теорії, роботи сучасних вітчизняних і зарубіжних учених, матеріали конференцій і звіти промислових підприємств. При виконанні роботи використано методи техніко-економічного аналізу, математичного моделювання економічних процесів і теорії прийняття управлінських рішень.

Наукова новизна одержаних результатів. Основний науковий результат полягає у розробці нових, а також дослідженні можливостей використання існуючих механізмів, методів і моделей управління інноваціним кредитуванням промислових підприємств. При цьому одержано такі нові наукові результати:

уперше розроблено економіко-математичну модель оцінки інноваційних проектів, яка ґрунтується на врахуванні особливостей фаз життєвого циклу інноваційного проекту і дозволяє приймати обґрунтовані рішення про можливість інноваційного кредитування;

удосконалено:

систему управління інноваційною діяльністю, яка ґрунтується на використанні паралельно-послідовного підходу в інноваційному процесі, з виокремленням підсистеми реструктуризації промислового підприємства, що дозволяє забезпечити взаємопов’язану діяльність функціональних підрозділів із реалізації інноваційного проекту в межах установленої організаційної структури, ефективне планування інноваційної програми, оптимальний розподіл кредитних ресурсів відповідно до обраного критерію оптимальності й управління ризиком на різних стадіях реалізації інноваційних проектів;

механізм оптимізації портфеля інноваційних проектів, який ґрунтується на використанні економіко-математичних методів, що дозволяє максимізувати чисту поточну вартість інноваційної програми;

дістали подальшого розвитку:

механізм оцінки й управління ризиками реалізації інноваційних проектів, в основу якого покладено принципи синтезу підсистеми управління інноваційними ризиками в системі управління підприємства, що дозволяє одержати очікувані кількісні оцінки, пов’язані з несприятливим розвитком подій, а також завчасно при підготовці інноваційного рішення планувати і за необхідності вживати заходи зниження ризику до прийнятного рівня;

модель генерації рекомендацій щодо прийняття інвестиційних рішень на підставі аналізу застосування ситуаційних кімнат при підтримці прийняття рішень, визначення й аналізу етапів процесу збирання і перетворення інформації для прийняття інвестиційних рішень і застосування для функціонування системи інформаційного забезпечення інноваційної діяльності OLAP-технології.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що сформульована концепція системи управління інноваційною діяльністю і розроблений у межах цієї концепції комплекс методів, моделей і механізмів дозволяють вийти на якісно новий рівень управління інноваційною діяльністю підприємства щодо його взаємодії з кредитними установами в умовах становлення і розвитку ринкової економіки.

Запропонований комплекс методів, моделей і механізмів є значною мірою універсальним формалізованим інструментом прийняття рішень і дозволяє підвищити ефективність кредитування інноваційних проектів на машинобудівних підприємствах. Універсальність розробленого комплексу методів, моделей і механізмів підтверджується також можливістю його практичного застосування в управлінні інноваційною діяльністю не тільки промислових підприємств, але й обумовлює можливість його застосування в комерційних банках будь-якого рівня.

Основні результати дослідження було використано при вирішенні питань кредитування інноваційних проектів в управлінні інноваційною діяльністю на ВАТ «Новогорлівський машинобудівний завод», а також при обґрунтуванні кредитування інноваційних проектів у комерційному банку «ЕРСТЕ БАНК». Економічний ефект від упровадження дисертаційного дослідження, підтверджений довідкою від 28.11.2007 р. № 2.01-404, становить 145 тис. грн. Наукові результати дослідження використовуються в навчальному процесі Донецького університету економіки та права при підготовці студентів економічних спеціальностей із фундаментальних дисциплін «Економіка і організація інноваційної діяльності», «Центральний банк і грошово-кредитна політика» і «Фінансовий аналіз комерційних банків».

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно виконаною науковою працею, в якій викладено авторській підхід до вдосконалення механізму управління кредитуванням інноваційних проектів промислових підприємств для підвищення їх координації з комерційними банками. Основні положення дисертаційної роботи, її висновки і рекомендації розроблено та обґрунтовано особисто автором. З наукових праць, виконаних у співавторстві, у дисертації використано лише ті ідеї та положення, які запропоновані особисто автором.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертації обговорювалися та одержали позитивну оцінку на IV Міжнародній науковій конференції молодих учених-економістів «Проблемы обеспечения экономического роста» (м. Донецьк, 2001 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасна концепція маркетингу та її реінтерпретація в умовах перехідного суспільства» (м. Харків, 2001 р.), V Міжнародній науково-практичній конференції «Наука и образование – 2007» (м. Дніпропетровськ, 2007 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Напрями і моделі трансформації інноваційної діяльності у контексті міжнародної інтеграції» (м. Донецьк, 2007 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Наука: теория и практика – 2007» (м. Перемишль, Польща, 2007 р.), на наукових семінарах Інституту економіки промисловості НАН України і Донецького університету економіки та права.

Публікації. Результати дослідження опубліковано в 14 наукових працях загальним обсягом 4,75 д.а., з яких особисто здобувачеві належить 3,85 д.а. З них у наукових фахових виданнях – 9 робіт загальним обсягом 3,85 д.а., з яких 3,1 д.а. належить особисто здобувачеві.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, викладених на 160 сторінках, 3 додатків на 4 сторінках, списку використаних джерел зі 151 найменування на 14 сторінках. Загальний обсяг дисертації 178 сторінок, включаючи 16 таблиць на 10 сторінках та 17 рисунків на 11 сторінках.