СИСТЕМА ПРОФЕСІЙНОЇ ІНШОМОВНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ З ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ТЕХНІЧНИХ УНІВЕРСИТЕТАХ

summary

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність теми дослідження; зазначено її зв’язок з науковими програмами, планами, темами; визначено мету, завдання, об’єкт, предмет і методи дослідження; розкрито його наукову новизну та практичне значення одержаних результатів; подано відомості про особистий внесок здобувача та апробацію результатів дослідження, публікації, структуру та обсяг дисертації.

У першому розділі – „Теоретичні основи системи професійної іншомовної підготовки майбутніх фахівців з інформаційно-комунікаційних технологій у технічних університетах” – здійснено розгляд теоретичних основ системи професійної іншомовної підготовки майбутніх фахівців з інформаційно-комунікаційних технологій у технічних університетах на основі системно-діяльнісного підходу, надано визначення дефініціям, визначено сутність і зміст ключових понять дослідження. На основі аналізу досягнень педагогічної науки вивчено стан розробки проблеми організації професійної іншомовної підготовки майбутніх фахівців з інформаційно-комунікаційних технологій у технічних університетах у науковій літературі.

Аналіз наукової літератури показав, що існує безліч напрямів навчання іноземної мови на факультетах немовних вищих навчальних закладів.

Уже в 50-і роки XX ст. з’явилися елементи профільного навчання іноземної мови в немовних вищих навчальних закладах. У центрі уваги були питання добору й виявлення лінгвістичних особливостей текстів і створення спеціалізованих навчальних посібників. Для розвитку навичок читання літератури за фахом і навичок усного мовлення необхідні були полегшені спеціалізовані тексти. Зміст спеціалізованих текстів, на думку П. Образцова та О. Іванової, посилював інтерес до вивчення іноземної мови та розширював знання студентів за спеціальністю.

Але в кінці 60-х років ХХ ст. дисципліна „Іноземна мова” стає засобом підвищення рівня знань у межах спеціальності й формування професійної спрямованості студента. У цей період уваги заслуговує вивчення умов організації профільного навчання іноземної мови (Г. Парикова). Система навчання припускала сувору координацію робочих планів з дисципліни „Іноземна мова” з робочими планами кафедр профільних дисциплін.

У 70-х роках XX ст. з метою набуття міцних професійних знань пропонували використовувати на заняттях з іноземної мови в немовних вищих навчальних закладах країнознавчий коментар (В. Скрознікова, Р. Боданкіна). Об’єктивний розвиток педагогічної науки сприяв пошуку більш ефективних методичних напрямів і нових тенденцій. Однією з них стала тенденція до посилення комунікативної спрямованості навчального процесу (І. Зимня, О. Леонтьєв, Ю. Пассов, А. Щукін та ін.). Одним з перспективних напрямів навчання іноземної мови того часу стало інтенсивне навчання (Л. Гегечкорі, Г. Китайгородська, В. Петрусинський, І. Шехтер). Основа інтенсивного навчання – сугестопедична система навчання Г. Лозанова.

На основі сугестопедичної системи навчання розроблено нові дидактичні методи (емоційно-смисловий метод (І. Шехтер), інтенсивний курс вивчення іноземної мови (Л. Гегечкорі), курс „занурення” (А. Плесневич), cугестокібернетичний інтегральний метод прискореного навчання іноземної мови (В. Петрусинський), метод активізації можливостей особистості й колективу (Г. Китайгородська)).

У 80-і роки XX ст. посилюється інтерес до дисципліни „Іноземна мова”. Мета навчання іноземної мови на цьому етапі – навчання читання літератури за фахом. Упровадження у викладання іноземної мови функціонально-понятійного підходу (С. Шатілов) зближує його з тим методичним напрямом, який отримав назву „Англійська зі спеціальною метою”. Однією з переваг методики навчання „Англійська зі спеціальною метою” є адаптація навчальних програм до потреб конкретних груп студентів.

У кінці 90-х років XX ст. в теорію викладання іноземної мови входить поняття „міжкультурна компетенція”. Велику увагу приділено питанням, пов’язаним з використанням іноземної мови як інструмента спілкування в діалозі культур і цивілізацій світу (Н. Гальськова, О. Миролюбов, Ю. Пассов). Сьогодні значного поширення набули креативні технології активного навчання (І. Куліш, В. Петрусинський, Н. Скляренко та ін.).

На основі аналізу науково-педагогічних досліджень (А. Бердичевський, І. Блауберг, Л. Гегечкорі, Г. Китайгородська, Г. Лозанов, Ю. Пассов, В. Петрусинський) надано визначення таким ключовим дефініціям: „система”, „система професійної іншомовної підготовки”, „системно-діяльнісний підхід”, „професійна іншомовна підготовка”, „інтенсивне навчання”, „сугестопедична система навчання”, „міжциклове навчання”; а також поняттям: „комунікативна спрямованість навчання іноземних мов”, „соціокультурна спрямованість навчання іноземних мов”.