РОЗВИТОК МАРКЕТИНГОВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ КЕРІВНИКІВ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ І-ІІ РІВНІВ АКРЕДИТАЦІЇ У СИСТЕМІ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми дослідження, визначено його мету, завдання, об’єкт, предмет, сформульовано гіпотезу, схарактеризовано методи дослідження, розкрито наукову новизну, практичне значення одержаних результатів, подано відомості про апробацію, впровадження та публікацію результатів наукового пошуку.

У першому розділі – «Теоретичні передумови маркетингу вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації» – здійснено аналіз філософської, науково-методичної, управлінської літератури з проблеми дослідження. У розділі проаналізовано сучасний стан маркетингу у теорії і практиці вищих навчальних закладів, зокрема вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації. Аргументується процес становлення маркетингу у сфері освіти, який ґрунтується на знанні механізмів дії ринкової економіки й її соціально-культурних особливостях.

Аналіз наукових доробок дозволив виокремити визначення освітнього маркетингу як багатофункціонального виду соціокультурної діяльності, спрямованої на раціонально обґрунтоване задоволення потреб в освіті за допомогою встановлення і організації інформаційних комунікацій у сфері відносин споживача, замовника і виконавця освітніх послуг, що вимагає пошуку засобів модернізації діяльності навчально-виховних закладів, мобілізації відповідних зусиль на створення відповідного навчально-розвивального середовища.

Потенціал маркетингової діяльності навчального закладу спрямовується на позиціонування і просування нових освітніх технологій і послуг для потенційних споживачів і на підвищення конкурентоспроможності і зростання престижу самого вищого навчального закладу І-ІІ рівнів акредитації, зокрема педагогічного коледжу. Це підкреслює необхідність розвитку маркетингової компетентності керівників вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації й висуває проблему їх готовності до маркетингової діяльності.

У розділі представлені різні погляди науковців на дефініції «маркетингова діяльність», «маркетингова компетентність». Провідним для дослідження є визначення В. Панічевої, де маркетингова діяльність в галузі освіти виступає як особлива соціокультурна діяльність і визначається через цілісну систему особистісних, соціальних і освітніх запитів і потреб, багатогранних за своїм змістом і формами прояву. Наведений у розділі аналіз наукової та психолого-педагогічної літератури показав, що в даний час існують різні підходи до визначення маркетингової компетентності. Наприклад, Ю. Соловйовою маркетингова компетентність розглядається як особлива форма суспільної свідомості, що означає форму віддзеркалення в свідомості людей ринкових товарно-грошових відносин, що виникла в процесі практичної діяльності в ролі продавців і покупців; І. Кравець – як складову частину професійної компетентності, що визначається як інтегрована якість особистості, яка включає мотиваційний, когнітивний, діяльнісний компоненти; Є. Ганаєва, обґрунтовуючи маркетингову компетентність керівника освітнього закладу з педагогічної точки зору, визначає її як професіоналізм, що полягає в знанні маркетингової теорії, умінні формувати і реалізовувати конкурентоспроможність освітнього закладу.

Аналіз існуючих наукових підходів до розуміння маркетингової компетентності дав можливість обґрунтувати і визначити це поняття для системи підвищення кваліфікації керівних кадрів освіти, зокрема, маркетингову компетентність слід розглядати як інтегроване утворення, що дозволяє керівнику вищого навчального закладу усвідомлювати потребу у маркетингових знаннях (потреби виступають джерелом активності управлінця), вмотивованість щодо проведення маркетингових досліджень; оволодіння уміннями маркетингових комунікацій, умінням розробляти маркетингові стратегії, організовувати мікросередовище вищого навчального закладу (робота з колективом, впровадження інноваційних технологій у практику роботи закладу), а також, що дуже важливо, володіння способами самореалізації у маркетинговій діяльності.

Маркетингова компетентність характеризується такими показниками: маркетинговий стиль мислення, маркетингова поведінка, маркетингові комунікації, знання маркетингу, стратегічне бачення та планування, стратегічні перетворення, робота з інформацією, моніторинг, розвиток персоналу, диверсифікація, самоменеджмент.

У другому розділі «Модель розвитку маркетингової компетентності керівника педагогічного коледжу у системі післядипломної освіти» обґрунтовуються основні складові системи післядипломної освіти; представлено модель розвитку маркетингової компетентності керівників вищих навчальних закладів післядипломної освіти та наведено педагогічно доцільні методи і прийоми організації процесу розвитку маркетингової компетентності у міжкурсовий і курсовий періоди.

За результатами аналізу основних підходів до змісту і структури післядипломної освіти керівників навчальних закладів маркетингова компетентність виступає як необхідна умова й засіб підвищення їхнього професійного зростання у процесі навчання й удосконалення управлінської діяльності, тобто «in-service education» – освіта в процесі службової діяльності.

Мета післядипломної педагогічної освіти керівників навчальних закладів полягає у формуванні нового способу мислення щодо особистісного зростання; підвищення кваліфікації керівника як суб’єкта управлінської діяльності упродовж усього професійного життя; забезпеченні потреби суспільства у висококваліфікованих керівних кадрах освіти, що мають високий рівень професіоналізму й ціннісних настанов, здатних компетентно й відповідально виконувати професійні завдання та посадові функції у навчальному закладі, впроваджувати новітні технології, сприяти інноваційним освітнім процесам, поєднуючи в такий спосіб найновіші досягнення теорії управління, культури й соціальної (передусім освітньо-педагогічної) практики.

Вирішення проблеми розвитку маркетингової компетентності дозволив визначити і обґрунтувати методологічні підстави для моделювання процесу навчання дорослих, виокремити його структурно-функціональні компоненти, педагогічні умови функціонування й розвитку процесу як системи. Такими підставами виступають принцип неперервності освіти, синергетичний, особистісно-орієнтований, системно-діяльнісний, компетентнісний, андрагогічний та культурологічний підходи.

Розвиток маркетингової компетентності керівника вищого навчального закладу І-ІІ рівня акредитації передбачає наявність спеціально спроектованого навчального процесу у системі підвищення кваліфікації, сутність якого полягає у забезпеченні поступового руху в позитивному розвитку маркетингової компетентності. При цьому зберігається наступність і безперервність у процесі сходження до нового більш високого рівня розвитку маркетингової компетентності на основі критичного сприйняття її попереднього рівня сформованості у керівника вищого навчального закладу І-ІІ рівнів акредитації.

У розділі обґрунтовано модель розвитку маркетингової компетентності керівника вищого навчального закладу І-ІІ рівнів акредитації (рис.1), що спрямована на забезпечення оптимізації структури підвищення кваліфікації управлінських кадрів освіти й організації їх професійного та управлінського удосконалення.

Виділення цільового компоненту моделі пов'язана з тим, що свідома мета в діяльності управлінця визначає вибір способів, дій і виступає як засіб керування, перевірки результатів діяльності із прогнозованим підсумком. Цільовий компонент тісно пов'язаний з мотиваційним, тому що прийняття цілей, усвідомлення їхньої важливості значно підвищує мотивацію діяльності слухача (розвиток маркетингової компетентності – це внутрішньоособистісний процес, у результаті якого відбувається зміна свідомості, мотивів, позиції, здобувається досвід).

Виокремлено комплекс умов, що укладено у такий спосіб: концептуальні; змістові; організаційно-педагогічні. Дотримання даних умов дозволило організувати цілеспрямований процес підвищення кваліфікації, зокрема розвитку маркетингової компетентності керівників вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації.

Змістово-процесуальний блок моделі віддзеркалює безпосередній процес розвитку маркетингової компетентності у ході реалізації основних видів навчальної діяльності. Це, зокрема, організація навчально-пізнавального процесу, що вимагає поглиблення і розширення знань педагогічного маркетингу, педагогічного менеджменту, так і практичних умінь і навичок оволодіння способами раціональної діяльності, стимулювання розвитку творчих здібностей, формування потреби в систематичному самовдосконаленні.

Оцінно-результативний блок передбачає оцінювання ефективності впровадження моделі навчання керівників вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації у процесі підвищення кваліфікації за певними методиками; відстеження динаміки навчального процесу відповідно до спланованих цілей; своєчасне коригування цілей навчання, а також методів і засобів їх досягнення.