ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ЖИТТЄВОЇ ПЕРСПЕКТИВИ КУРСАНТІВ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ МВС УКРАЇНИ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, окреслено сутність проблеми та стан її вивчення, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, теоретико-методологічну основу, розкрито новизну, теоретичне та практичне значення, наведено дані про апробацію роботи, її структуру й обсяг.

У першому розділі «Теоретичні основи дослідження життєвої перспективи особистості» проаналізовано основні теоретичні підходи науковців щодо вивчення життєвої перспективи особистості як основної категорії життєвого шляху, їх концепції.

Визначено, що дослідження психологічного часу особистості в біографічному масштабі знайшли своє відображення в концептуальних положеннях ряду підходів: еволюційно-генетичного (Ш. Бюлер, П. Жане, Л. Сев), мотиваційного (Р. Кастенбаум, Ж. Нюттен), функціонально-динамічного (Б.Г. Ананьєв, С.Л. Рубінштейн), типологічного (К.О. Абульханова-Славська, Н.Ю. Григоровська, В.І. Ковальов, Л.Ю. Кубліцкене, В.Ф. Серенкова), генетичного (Г.С. Костюк, С.Д. Максименко, Т.М. Титаренко), патопсихологічного (Л.В. Бороздіна, І.А. Спірідонова, В.С. Хомик), розгляду часових аспектів Я-концепції/ідентичності (Г.М. Андрєєва, О.П. Бєлінська, А.В. Сєрий) і дослідження збалансованої часової перспективи як часової орієнтації (Дж. Бойд, Ф. Зімбардо, А.В. Сирцова).

Проблеми психологічного часу особистості у психології життєвого шляху також розглядали представники української психологічної школи (Г.С. Костюк, С.Д. Максименко, В.Г. Панок, В.А. Роменець, В.О. Татенко, Т.М. Титаренко, Б.Й. Цуканов).

Найбільшого поширення у психологічній науці набули подійна (Б.Г. Ананьєв, К. Левін, Л.С. Рубінштейн, П. Фресс) і причинно-цільова (Є.І. Головаха, О.О. Кронік) концепції психологічного часу.

Констатовано, що у психологічній науці при характеристиці основних часових і структурно-змістових компонентів, пов’язаних із уявленнями людини про власне майбутнє, вживається дефініція «перспектива» (лат. «perspicio» – «проглядаю, бачу наскрізь»). Найбільш поширені форми її вживання у словосполученнях «часова перспектива» (К. Левін, Л. Франк, П. Фресс), «майбутня часова перспектива» (Дж. Келлі, Т. Коттл), «часова перспектива майбутнього» (Ж. Нюттен), «життєва перспектива» (К.О. Абульханова-Славська, М.Р. Гінзбург, Є.І. Головаха, І.А. Гуляс, К.В. Карпінський, А.Є. Левенець, В.Г. Панок, О.І. Ральнікова, Г.В. Рудь, Л.Д. Тодорів), «часова транспектива» (Л.В. Бороздіна, В.І. Ковальов). Дослідження життєвої перспективи особистості є найконструктивнішим підходом у вивченні особистісного психологічного часу.

Вивчення і аналіз життєвої перспективи особистості можна провести через дослідження особливостей її цільового планування (Є.І. Головаха, М.Г. Гінзбург, І.О. Дєміна, О.О. Кронік, О.Є. Левенець, В.Г. Панок, Г.В. Рудь, В.Ф. Серенкова, О.Г. Шмєляєв).

На основі теоретичного аналізу стану розробленості даної проблематики у психології життєвого шляху дано визначення життєвої перспективи особистості як представленого у суб’єктивній картині життєвого шляху особистості динамічного образу бажаного майбутнього, детермінованого цілями психологічного майбутнього у теперішньому.

Виділено критерії оцінки життєвої перспективи особистості за показниками ціннісно-часового (часовий профіль, часова направленість, часова структура життєвої перспективи, психологічний вік особистості) та ціннісно-змістового аспектів (показник загальної осмисленості життя, рівень суб’єктивного контролю, структура ціннісно-смислових орієнтацій, життєві цілі, життєві плани, життєві програми), що забезпечують її структурованість. До критеріїв віднесено також виділені Є.І. Головахою параметри життєвої перспективи (тривалість, диференційованість, оптимістичність, реалістичність, узгодженість) та емоційний, когнітивний, ціннісний і поведінковий компоненти (І.О. Ральнікова). Обґрунтовано використання вказаних критеріїв у дослідженні.

Розглянуто соціально-психологічний напрям дослідження життєвої перспективи особистості (К.О. Абульханова-Славська, Є.І. Головаха, О.О. Кронік, Л.В. Сохань) як такий, що дасть змогу розкрити соціально-психологічний механізм її формування, вивчити особливості відображення життєвої перспективи у суб’єктивній картині життєвого шляху.

На основі аналізу наукових джерел визначено, що формування життєвої перспективи є результатом психічного та соціального розвитку людини і залежить від вікових особливостей сприйняття теперішнього, минулого і майбутнього. Вперше людина вчиться оволодівати перспективами свого життя у юнацькому віці.

Курсантами вищих навчальних закладів МВС України є особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ без офіцерських звань віком від 17 до 25 років. Даний віковий період відповідає етапу раннього і пізнього юнацького віку (І.С. Кон).

Констатовано, що у період юнацького віку уявлення про час переходять на найвищий рівень і наближаються до абстрактного відображення часу (Л.А. Регуш), виділяється найбільш значуща часова орієнтація (З.О. Кіреєва), формується певний тип часової перспективи майбутнього, що визначається особливостями розвитку мотиваційної та емоційної сфер особистості (О.І. Федоров), відбувається розділення близької і віддаленої перспективи (Є.І. Головаха).

Юність – це період найбільш активного самовизначення особистості (Ш. Бюлер, М.Р. Гінзбург, І.В. Дубровіна, А.Є. Левенець, І.О. Мартинюк, В.Г. Панок, Т.М. Титаренко, Г.В. Рудь).

Формування особистістю життєвої перспективи перебуває у нерозривному зв’язку із професійним самовизначенням (Ж.П. Вірна, О.І. Кудерміна, Т.М. Малкова, П.В. Макаренко, В.С. Медведєв, А.В. Нежута, Г.В. Попова).

Дослідники наголошують на особливостях юнацького віку та врахуванні їх у процесі здійснення психологічного супроводження навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах (Л.М. Балабанова, Т.В. Бєлотицька, А.М. Большакова, О.О. Євдокімова).

Період юнацтва у курсантів спеціалізованого вищого закладу освіти проходить в умовах жорсткої регламентації життєдіяльності, підпорядкування та субординації, виразно відрізняється від життя їх однолітків-студентів цивільних вищих навчальних закладів, на що звертають увагу науковці (В.А. Кратинов, С.О. Ларіонов, Н.Е. Мілорадова, Н.П. Сергієнко, О.Б. Федоренко, Т.Т. Чегі). Специфіка навчання та побуту у вищому навчальному закладі МВС України зумовлюється тим, що курсанти не тільки навчаються, а і проходять службу в органах внутрішніх справ. Дані особливості проявляються в змісті та умовах організації навчального процесу, службової діяльності та діяльності із самообслуговування, системі формальних і неформальних відносин, функціонуванні в умовах відносної ізоляції, перебуванні в замкнутому колі соціальної взаємодії.

Протягом навчання курсантів у вищому навчальному закладі МВС України відбуваються особистісні зміни, які відповідають віковим нормам і змісту професійної підготовки (В.С. Медведєв, С.І. Яковенко, М.С. Ятчук).

Автором зроблено припущення про те, що особливості організації навчально-службової діяльності у вищих навчальних закладах МВС України, професійне навчання за обраним фахом значно впливають на формування життєвої перспективи курсантів, визначають її особливості.

У другому розділі «Особливості життєвої перспективи курсантів вищих навчальних закладів МВС України» описано методологію, етапи, обґрунтовано вибір методів емпіричного дослідження, дана характеристика груп досліджуваних, автором представлені основні результати емпіричного дослідження.

Процедура дослідження передбачала проведення психолого-педагогічного експерименту та інтерпретацію його доцільності шляхом проходження таких етапів:

перший етап (2008-2009 р.) – теоретичне вивчення предмету дослідження і виділення невирішеної частини проблеми, вибір методів, репрезентативної вибірки, психодіагностичних методик, обґрунтування мети, основних задач, формулювання гіпотези дослідження;

другий етап (2009-2010 р.) – організація та проведення емпіричного дослідження психологічних особливостей формування життєвої перспективи курсантів вищих навчальних закладів МВС України (етап власне експерименту включав проведення констатувального і формувального етапів);

третій етап (2010-2011 р.) – кількісний та якісний аналіз результатів дослідження та формулювання висновків.

Вибірку дослідження склали курсанти 2 курсу чоловічої статі Національної академії внутрішніх справ. Даний вибір зумовлений такими чинниками як адаптованість другокурсників до навчально-службової діяльності у вищому навчальному закладі МВС України, початок професійного навчання за обраною спеціалізацією, яке характеризується максимальним впливом професійно спрямованого освітнього середовища навчального закладу і мінімальним впливом майбутнього професійного середовища (тривалі навчальні практики у практичних органах і підрозділах органів внутрішніх справ передбачені після закінчення другого і третього курсів, а стажування – на четвертому курсі).

За результатами проведеного на констатувальному етапі експерименту пілотажного дослідження визначено, що методика «ZTPI» Ф. Зімбардо (російськомовна версія в адаптації А.В. Сирцової) за своїми психометричними показниками може використовуватися для дослідження особливостей часової орієнтації курсантів.

На основі аналізу даних, отриманих на вибірці дослідження за допомогою методики «ZTPI» Ф. Зімбардо щодо особистісних варіацій профілів часової орієнтації (позитивне минуле, фаталістичне теперішнє, майбутнє, негативне минуле, гедоністичне теперішнє), визначено особливості часової орієнтації, що формують певний часовий профіль респондентів: збалансований (оптимальний) чи незбалансований.

Виділення курсантів із збалансованим часовим профілем (73,94%) та із незбалансованим часовим профілем (26,07%) стало критерієм їх поділу на дві групи.

Встановлено, що обстежувані з різними часовими профілями суттєво відрізняються за орієнтацією на конкретний часовий відрізок: у курсантів із збалансованим часовим профілем переважає орієнтація на позитивне минуле, майбутнє, гедоністичне теперішнє, із незбалансованим часовим профілем – на позитивне минуле, гедоністичне теперішнє, майбутнє. Спільною ознакою є більша орієнтованість на позитивне минуле і гедоністичне теперішнє, ніж на негативне минуле і фаталістичне теперішнє.

За результатами проведення концентричного тесту часу Т. Коттла визначено, що збалансованість часового профілю характеризується певною часовою структурою теперішнього, минулого і майбутнього, для якої притаманна цілісність, оптимальність, безперервність, взаємопов’язаність представлених у свідомості людини часових зон. Визначено, що курсанти із збалансованим часовим профілем спрямовані у далеке майбутнє, а із незбалансованим – у близьке майбутнє.

З метою встановлення показника психологічного віку курсантів проведено визначення очікуваної тривалості життя і реалізованості психологічного часу.

Середнє значення очікуваної тривалості життя у курсантів із збалансованим часовим профілем становить 79,5 років, із незбалансованим часовим профілем – 75 років. Середні значення реалізованості психологічного часу становлять 20,01% та 20,7% відповідно.

Констатовано, що визначені кількісні показники психологічного віку курсантів із збалансованим ( = 14,98) та незбалансованим ( = 16,86) часовими профілями, а також коефіцієнти дорослості (1,25 і 1,11), що є співвідношенням психологічного та хронологічного віку, не відрізняються.

Якісний аналіз психологічного віку курсантів проводився шляхом розподілу за трьома типами співвідношень психологічного та хронологічного віку, запропонованими Є.І. Головахою і О.О. Кроніком, та подальшою їх інтерпретацією. З цією метою попередньо було визначено середнє значення паспортного віку курсантів із збалансованим часовим профілем (18,8 років) та із незбалансованим часовим профілем (18,79 років).