УПРАВЛІННЯ ТОВАРООБОРОТОМ ПІДПРИЄМСТВ РОЗДРІБНОЇ ТОРГІВЛІ

summary

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету та завдання дослідження, визначено об’єкт, предмет, методи дослідження, наведено наукову новизну та практичне значення отриманих результатів, визначено особистий внесок здобувача, результати та апробації дисертації, повноту викладених наукових і прикладних результатів в опублікованих працях, наведено структуру роботи.

У розділі 1 «Товарооборот підприємств роздрібної торгівлі як об’єкт управління» впорядковано понятійно-категоріальний апарат, який використовується при позначенні термінів у сфері обігу, та надано змістовну характеристику категорії товарообороту і похідних від неї наукових понять – товарооборот підприємства та товарооборот підприємства роздрібної торгівлі; обґрунтовано методологічні засади класифікації видів товарообороту підприємств роздрібної торгівлі та його ідентифікації як економічного показника.

Вимірюваність результатів торговельної діяльності є однією з її субстанціональних ознак. Кількісна та якісна характеристики товарної маси, яка переходить із сфери виробництва в сферу споживання, відпо­відно до закону товарного обігу, знаходять своє відображення в показниках товарообороту.

Етимологічне дослідження сутності товарного обігу та товарообороту, особливостей їх уживання у сучасній українській мові, а також розмежування сфер застосування таких дефініцій як товарооборотність, товарорух, товаропросування, продаж (реалізація) товару дозволили встановити, що товарооборот відображає економічний зміст процесу прода­жу товарів та розглядається як результат акту купівлі-продажу товару (рис. 1), що знаходить своє вартісне відображення в обсязі доходу (виручки) від реалізації у момент передачі права власності на товар від продавця до покупця.

Підсумовуючи проаналізовані наукові підходи, в основу визначення товарообороту як економічної категорії покладено такі сутнісні характеристики: наявність товару як об’єкта продажу; наявність продажу як форми просування товарів із сфери виробництва і обігу до сфери кінцевого споживання; передача права власності на товар від продавця до покупця, що відбувається шляхом укладання угод купівлі-продажу товарів у каналах реалізації; соціальна орієнтованість економічних відносин, які виникають у процесі руху товарів із сфери виробництва і обігу у сферу кінцевого споживання, що визначає межі зростання товарообороту, обумовлені величиною платоспро­можного попиту споживачів товарів.