ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ СУКУПНОГО ПОПИТУ НА БАЗІ МЕТОДОЛОГІЇ ФІНАНСОВОГО ПРОГРАМУВАННЯ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, ступінь її розробки в науковій літературі, визначено мету та завдання, сформульовано предмет та об’єкт, розглянуто методи дослідження, висвітлено наукову новизну і практичне значення отриманих автором результатів, наведено інформацію щодо апробації та публікації результатів дисертаційної роботи.

У розділі 1 “Теоретико-методологічні основи державного регулювання сукупного попиту на базі методології фінансового програмування” розглянуто підходи різних економічних напрямків до сукупного попиту; проаналізовано заходи державного регулювання сукупного попиту, досліджено еволюцію моделей фінансового програмування та розроблено концепцію державного регулювання сукупного попиту.

На підставі узагальнення теоретичних основ державного регулювання сукупного попиту різних економічних напрямків встановлено, що сучасний підхід передбачає макроекономічний аналіз чинників, які впливають на елементи сукупного попиту з урахуванням політичних, інвестиційних циклів, ризиків, внутрішніх і зовнішніх шоків, динаміки міжнародних кредитних рейтингів, зміни бізнес-клімату, ділових очікувань та ін.

У результаті дослідження встановлено, що економічна категорія “фінансова програма” визначається як широка система заходів державного регулювання, спрямована на досягнення макроекономічних цілей, що включає елементи як державного програмування, так і державного прогнозування. Фінансова програма втілює концепцію руху фінансових коштів, що поєднує основні макроекономічні тотожності, складається з біхейвіористських рівнянь та має ітеративний характер. Цілі фінансової програми розробляються на середньострокову перспективу, є чітко вираженими та реалістичними, анонсуються, спрямовані на покращення управління державними видатками та на визначення можливостей фінансового забезпечення секторів економіки.

Дослідження еволюції моделей фінансового програмування дозволило виділити таку послідовність: 1) початкова “модель Полака” (або початкова модель монетарного програмування, у 1950-х рр.), що була розроблена для упередження та виходу з кризи платіжного балансу в країнах, які в повоєнні роки зверталися до МВФ за кредитами. Значна увага в моделі приділялась монетарному блоку та платіжному балансу; 2) модель розширеного монетарного програмування МВФ, у якій враховується фіскальний блок (у 1970-х рр.); 3) переглянута стандартна модель МВФ (RMSM), що враховує розрив між заощадженнями та інвестиціями; 4) спільна модель МВФ–Світового банку (модель RMSM-X) розроблена для обчислення параметрів рівноваги на грошових і товарних ринках. В Україні фінансове програмування використовують з другої половини 1990-х років. Принцип рівності фінансових ресурсів і витрат, а також механізм перерозподілу коштів в економіці у фінансовому програмуванні реалізується через матрицю фінансових потоків або рахунок руху коштів.

У результаті дослідження методологічних підходів до формування сукупного попиту в незалежній Україні було здійснено їхню 5- етапну періодизацію. На І етапі (1990–1992 рр.) в Україні існував незадоволений споживчий попит, на ІІ етапі (1993–1999 рр.) — неплатоспроможний споживчий попит через суттєве зростання заборгованості заробітної плати й соціальних виплат та пригнічений інвестиційний попит, на ІІІ етапі (2000–2007 рр.) — швидке збільшення платоспроможного попиту населення, звертається увага на коливання світових цін на вітчизняну експортну продукцію. На IV етапі (2008–2009 рр.) на тлі падіння усіх елементів сукупного попиту внаслідок світової фінансової кризи, відбувалось згортання інвестиційного попиту в умовах різкого зменшення прибутковості та обсягів зовнішніх запозичених ресурсів. На V етапі (починаючи з 2010 р. і до сьогодні) спостерігається період рецесії, зростання сукупного попиту має нестабільний характер, економіка країни функціонує в умовах обмеженого доступу до зовнішніх ресурсів, несприятливого інвестиційного клімату тощо.

Результати проведеного дослідження теоретичних і практичних аспектів державного регулювання сукупного попиту та методології фінансового програмування поєднано в концепції державного регулювання сукупного попиту на базі методології фінансового програмування, яка створена за основними загальнонауковими принципами, розроблена для здійснення якісних та кількісних змін структури сукупного попиту з використанням заходів державного регулювання та є інструментом реалізації державного програмування і прогнозування розвитку основних елементів сукупного попиту. Реалізація концепції державного регулювання сукупного попиту підпорядковується шести етапам, які втілено у дисертаційній роботі: 1) аналіз структури та динаміки сукупного попиту; 2) визначення екзогенних умов розвитку; 3) оцінка песимістичного сценарію за незмінної структури сукупного попиту; 4) оцінювання структури за цільовими показниками; 5) обґрунтування дій уряду; 6) формування програмного сценарію заходів уряду з удосконалення структури сукупного попиту. Заходи державного регулювання сукупного попиту, що покладені в основу концепції, окрім фіскальних, монетарних, соціальних, зовнішньоторговельних доповнено регулюванням балансу “заощадження-інвестиції” (рис. 1). Застосування рекомендованих заходів державного регулювання здійснюється залежно від того, який із секторів є джерелом дисбалансу, а також від того, спричинене зростання дефіциту або профіциту зменшенням заощаджень чи інвестицій, або змінами обох елементів, що, у свою чергу, визначатиме обсяги внутрішніх ресурсів для фінансування розривів або, у разі їхньої відсутності, необхідні обсяги зовнішніх та внутрішніх залучень.

У розділі 2 “Аналіз динаміки складових сукупного попиту” проаналізовано структуру сукупного попиту та його основні детермінанти, динаміку приватного і державного сектора на основі використання модифікованої матриці фінансових потоків, та обґрунтовано, що інвестиційний попит є чинником структурних зрушень сукупного попиту.

У результаті аналізу структури сукупного попиту та його основних складових встановлено, що сукупний попит України у період з 2000 по 2004 р. визначався зростанням зовнішнього попиту, у період між 2005 і 2008 рр. — споживчим попитом. Під час світової фінансової кризи негативного впливу економічна система України зазнала саме від згортання інвестиційної діяльності.