ГОСУДАРСТВЕННОЕ РЕГУЛИРОВАНИЕ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ В УСЛОВИЯХ ИНТЕГРАЦИИ УКРАИНЫ В МИРОВОГО ЭКОНОМИЧЕСКОГО ПРОСТРАНСТВА Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, розглянуто стан дослідження проблеми, визначено мету та завдання. Викладені найбільш вагомі результати, що характеризують науково-практичну новизну дослідження, практичне значення й апробацію одержаних наукових результатів.

У першому розділі – «Теоретичні засади державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності» – окреслено основний зміст наукової думки та розглянуто понятійно-категоріальний апарат у сфері зовнішньоекономічної діяльності в Україні, визначено вплив заходів державного регулювання та контролю на стан економічної безпеки держави, досліджено досвід державного регулювання зовнішньої торгівлі в зарубіжних країнах.

Узагальнення існуючих в науковій літературі визначень понять «зовнішньоекономічна діяльність», «зовнішньоекономічна політика», «зовнішньоекономічні відносини», дало змогу сформулювати власне бачення трактування поняття «зовнішньоекономічний комплекc», під яким розуміється упорядкована сукупність (система) підприємств і інститутів, що здійснюють і забезпечують взаємодію національної економіки зі світовим ринком, яка опосередковується в структурі цього комплексу системою відповідних соціально-економічних відносин резидентів як між собою, так і з нерезидентами з дотриманням положень міжнародного права. У своїй основі ці відносини є системою суспільно-економічних відносин з приводу виробництва, розподілу, перерозподілу і споживання тієї частини валового внутрішнього продукту, яка обумовлена зовнішньоекономічною діяльністю господарюючих суб’єктів. Основними методологічними принципами розвитку зовнішньоекономічної діяльності є: скоординований і взаємообумовлений розвиток головних напрямів зовнішньоекономічної діяльності (зовнішня торгівля, залучення та освоєння інвестиційних ресурсів, коопераційне співробітництво); орієнтація на малий і середній бізнес, стимулювання інвестицій і зміцнення партнерства між державою та бізнесом; підвищення конкурентоспроможності; підвищення якості зовнішньоекономічних зв'язків за рахунок оптимізації розміщення продуктивних сил, реалізації порівняльних переваг, з врахуванням особливостей, своєрідності, підприємницької культури і ступеня залучення країни до світового економічного простору. У ході державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності повинні бути вирішені завдання перетворення зовнішньоекономічної діяльності в елемент стратегії соціально-економічного розвитку країни; створення системи активного просування товарів на внутрішньому і зовнішніх ринках; збільшення частки продукції переробних і високотехнологічних галузей у структурі експорту та ін.

Основною метою державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності є забезпечення зовнішньоекономічної безпеки держави як необхідного елементу національної безпеки України, це стійкий до зовнішніх і внутрішніх загроз стан задоволеності інтересів держави у зовнішньоекономічній сфері господарської діяльності, що гарантує зростання рівня і якості життя його населення та сталий економічний розвиток. До найважливіших конкретних загроз зовнішньоекономічної безпеки країни можуть бути віднесені: різке зростання цін на імпортовані ресурси і комплектуючі; різке зниження цін на експортовану продукцію; введення ембарго на торгівлю при імпорті або збуті продукції і сировини; високий ступінь залежності вітчизняних виробників від поставок енергоресурсів, а також комплектуючих на визначальні види продукції; значна фінансова залежність від іноземних держав та ін. Доцільним у державному регулюванні є застосування формули теорії гарантованої зовнішньоекономічної безпеки і взаємовигідної ефективності, що орієнтована на забезпечення інтегральної безпеки та взаємовигідної ефективності для всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, узгодженості їх інтересів на основі формування ключових компетенцій суб'єктів з виділенням основних принципів та напрямів узгодження інтересів суб'єктів. Застосування цієї теорії має наступні переваги: враховує інтереси всіх учасників зовнішньоекономічної діяльності на взаємовигідній основі і комплексному використанні прямих і непрямих регуляторів, суспільства в цілому, держави, підприємств, громадян з орієнтацією на створення конкурентоспроможних диверсифікованих виробництв; вивчення та творче осмислення процесів і тенденцій, що характеризують соціально-економічний розвиток країни. Створення системи моніторингу експортного потенціалу та конкурентоспроможності є дуже важливим для України, оскільки це має стати основою державного управління зовнішньоекономічною діяльністю. Зовнішньоекономічний комплекс являє собою сукупність взаємопов'язаних об'єктів і ресурсів, що формують зовнішньоекономічний потенціал країни на базі його економічного потенціалу і об'єднуються процесом системогенезу в єдине ціле, і регульоване в рамках зовнішньоекономічної політики (рис. 1).