У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, вказано на зв’язок роботи з темами наукових досліджень Національної академії, визначено ступінь наукової розробки проблеми, мету, завдання, об’єкт і предмет дослідження, охарактеризовано його методи, ступінь наукової новизни одержаних результатів, їх теоретичне та практичне значення й особистий внесок здобувача, наведено дані щодо апробації результатів дослідження і публікацій, які їх підтверджують.
У першому розділі – “Науково-теоретичні засади дослідження інституціоналізації МДРЕБрегіону” – здійснено аналіз понятійно-категорійного апарату дисертаційної роботи; визначено ступінь дослідженості проблеми; обґрунтовано обрані методи дослідження та охарактеризовано методи, які використовують органи державної влади для забезпечення економічної безпеки регіону, проаналізовано досвід інших країн щодо забезпечення економічної безпеки регіонів.
Створення сприятливих умов для реалізації національних інтересів у чинній Стратегії національної безпеки визначено як стратегічну мету. Досягнення вказаної мети передбачає створення інституційного середовища, яке б стимулювало підтримку життєздатних підприємств та інвестиційних проектів, розвиток інноваційних технологій, виробництво конкурентоспроможних товарів тощо. Водночас аналіз понятійно-категорійного апарату дослідження інституціоналізації МДРЕБ регіону дає підстави стверджувати, що серед науковців та практиків відсутня єдина думка щодо багатьох понять (дефініцій), зокрема таких, як: “економічна безпека регіону”, “система забезпечення економічної безпеки регіону”, “інституціоналізація МДРЕБ регіону”. Це створює певні труднощі в процесі практичного розв’язання проблеми забезпечення економічної безпеки регіону і, відповідно, зумовлює об’єктивну необхідність уточнення понятійно-категорійного апарату. Тому на основі аналізу запропоновано розглядати МДРЕБ регіону як систему засобів і способів впливу (економічних, організаційних, політичних, правових та мотиваційних) інститутів державної влади на соціально-економічні відносини регіону з метою забезпечення економічної безпеки.
Показано, що у функціонуванні МДРЕБ регіону можна виділити кілька взаємопов’язаних етапів: обґрунтування та нормативне затвердження показників, які визначають недопустимо-критичний рівень загроз економічній безпеці регіону; створення та забезпечення ефективної роботи експертно-аналітичних структур, головними завданнями яких мають бути виявлення, моніторинг та аналіз чинників, які справляють вплив на економічну безпеку регіону; безпосередня діяльність місцевих органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо реагування на загрози економічній безпеці регіону з використанням вищеописаних методів. Установлено також, що через недосконалість наявних механізмів неможливо розв’язати проблеми забезпечення економічної безпеки регіонів. Тому актуальною є подальша інституціоналізація МДРЕБ регіону.
Інституціоналізація є історичним процесом зародження і становлення нових соціальних інститутів. Разом з тим це процес функціонування вказаних інститутів, які забезпечують стійкість та розвиток соціальної системи. Тому під інституціоналізацією МДРЕБ регіону в роботі пропонується розуміти складний процес створення (модернізації, удосконалення тощо) складових цього механізму, організації їх взаємодії та формування з дотриманням певних принципів, використанням нормативно-правового поля для ефективного функціонування вказаного механізму в контексті забезпечення економічної безпеки регіону. Цей процес має ґрунтуватися на дотриманні певних принципів, серед яких – пріоритет прав людини, верховенство права, пріоритет договірних (мирних) засобів у розв’язанні економічних конфліктів, своєчасність і адекватність заходів захисту національних інтересів реальним та потенційним загрозам, чітке розмежування повноважень та взаємодія органів державної влади у забезпеченні економічної безпеки. На основі аналізу досвіду інших країн запропоновано доповнити ці принципи такими, як урахування при страхуванні економічної діяльності прогнозних оцінок загроз економічній безпеці регіону; забезпечення балансу загальнодержавних і регіональних інтересів; комплексне використання природно-ресурсного, інтелектуального, науково-технічного, фінансового і трудового потенціалу регіону.
Зрештою, ситуація, пов’язана із створенням інституційних умов для економічного зростання виробництва, забезпечення високої конкурентоспроможності продукції, яка виробляється на місцевих підприємствах, підтримки науково-технічного потенціалу, недопущення зниження рівня життя населення нижче від нормативно встановленого рівня, підвищення соціальних стандартів життя населення тощо є показниками якості завершеності інституціоналізації МДРЕБ регіону та ефективності його функціонування. З огляду на це визначено основні напрями подальшого дослідження.
У другому розділі – “Формування МДРЕБАР Крим та оцінювання його ефективності” – здійснено комплексний аналіз стану економічного сектору АР Крим з погляду забезпечення економічної безпеки; наведено показники оцінювання рівня економічної безпеки АР Крим; описано функції та завдання структурних елементів організаційно-правового МДРЕБ АР Крим та представлено загальну характеристику ефективності вказаного механізму; обґрунтовано концептуальний підхід щодо оцінювання ефективності МДРЕБ АР Крим.
Формування та ефективність функціонування МДРЕБ регіону значною мірою залежать від історичних, географічних, природних та інших особливостей його економічного розвитку. Аналіз стану економічного сектору АР Крим дав змогу дійти висновку, що сьогодні існує низка проблемних питань щодо забезпечення економічної безпеки АР Крим. Одним із них є відсутність організаційно-правових засад та економічних передумов активізації інноваційних та інвестиційних процесів, що призвело до деструктивної динаміки основних економічних показників розвитку регіону. При цьому найбільші темпи зростання характерні для готельного та ресторанного бізнесу, сільського та лісового господарства, мисливства, операцій з нерухомістю, торгівлі, а промислові види економічної діяльності в АР Крим утворюють лише п’яту частину валового регіонального продукту. Різкі коливання й зміна політичної ситуації в державі, у свою чергу, негативно впливають на інвестиційну привабливість економічного сектору регіону навіть і на агропромисловий комплекс АР Крим, що є традиційним сектором економіки регіону. Наприклад, у 2011 р. обсяг прямих іноземних інвестицій у цей сектор становив лише 1,5% від загального обсягу іноземних інвестицій в АР Крим. Значний вплив на економічну безпеку АР Крим оказує енергозалежність: свої потреби регіон забезпечує менше ніж на 20% від загального енергоспоживання. Демографічна ситуація в АР Крим загрозлива. Про це свідчить негативна динаміка природного приросту, тривалості життя та рівня захворюваності населення. Чисельність населення скорочується і сьогодні становить менше ніж 2 млн осіб. Знижується зацікавленість населення в здобутті вищої освіти та підвищенні кваліфікації і професійної підготовки, спостерігаються негативні тенденції, що відображають недостатній рівень забезпеченості медичних установ лікарняними ліжками, медичним персоналом, а також засобами медикаментозного лікування. Екологічний стан у регіоні залишається незадовільним. Зростає забрудненість атмосферного повітря АР Крим автотранспортом, незадовільним є стан очисних споруд, що зумовлює високий рівень забрудненості водних об’єктів. Етнотериторіальні конфлікти мають чіткий економічний вимір. Зокрема, тривалий час неможливо розв’язати близько 60 конфліктних ситуацій, пов’язаних з використанням земельних ділянок. Підвищення рівня економічної безпеки АР Крим можливе лише за умов масштабної модернізації, технологічного переоснащення енергоресуромістких виробництв та активного розвитку наукоємних галузей, чого сьогодні не спостерігається, а отже, свідчить про неефективність МДРЕБ регіону.
Досвід європейських країн свідчить про доцільність залучення потенціалу інститутів громадянського суспільства та громадян до розв’язання проблем забезпечення економічної безпеки регіону. Аналіз надходження звернень громадян з питань забезпечення економічної безпеки в АР Крим до місцевих органів державної влади та органів місцевого самоврядування свідчить про певні проблеми щодо налагодження ефективної комунікації між ними. Тому актуальною є оптимізація роботи вказаних органів зі зверненнями громадян з питань забезпечення економічної безпеки. Для цього, передусім, потрібно: розширити мережу юридичних консультацій для населення; більш активно висвітлювати у засобах масової інформації звернення громадян; підвищити доступність та оперативність форм спілкування з громадянами, зокрема за рахунок створення “гарячих” телефонних ліній; внести зміни до Закону України “Про звернення громадян” стосовно визнання електронного звернення громадян через мережу Інтернет офіційним.
