ФОРМУВАННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГОТОВНОСТІ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ Автореферат

У Вступі окреслено стан і зміст досліджуваної проблеми, обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, показано її зв’язок із науковими програмами й темами дослідницької роботи Національної академії державного управління при Президентові України, а також визначено об’єкт, предмет, мету й комплекс завдань дослідження, розкрито його методи, наукову новизну й практичне значення результатів, їх апробацію та впровадження.

У першому розділі – “Професійна діяльність державних службовців в умовах євроінтеграції як науково-практична проблема” – здійснено огляд науково-теоретичної літератури і, на цій основі, виявляються тенденції і розкриваються основні підходи до розгляду питання професійної діяльності та психологічної готовності до неї. Показано, що усебічне вивчення психологічних основ готовності до професійної діяльності державних службовців різних рангів і категорій є необхідною умовою ефективного вирішення практичних завдань, зорієнтованих на реалізацію політики європейської інтеграції. Різноманітність напрямів впливу не лише викликає нерівномірність протікання євроінтеграційних процесів в Україні, а й спричиняє зміни в характері й змісті завдань для органів виконавчої влади. Отже, державному службовцю в процесі виконання службово-посадових обов’язків необхідно постійно гнучко реагувати на зміни в середовищі, а значить бути психологічно готовим до різноманітних нововведень.

У дисертаційній роботі проведено ретельний аналіз напрацювань людинознавчих наук, менеджменту, соціології, державного управління, які на даному етапі слугують теоретичною та методологічною базою покращання професійної діяльності на основі різноманітних підходів. Зокрема, виявлено закономірності процесу засвоєння професійної діяльності (В.Д. Шадриков), висвітлено аспекти професійної діяльності (В.В. Корнещук та С.Х. Яворський); запропоновано загальні й спеціальні методологічні підходи для вивчення професійної діяльності – праксеологічний (А.Ф. Ліненко), проведено грунтовні дослідження умов ефективної професійної діяльності (В.М. Духневич, Ю.О. Молчанова), закладено основи теорії психологічної готовності до діяльності (М.І. Дьяченко і Л.А. Кандибович) і виділено її базові моделі, суть і властивості (О.О. Глушко).

На основі співставлення результатів огляду літератури за темою дослідження з різних факторів налагодження ефективної професійної діяльності, серед яких найбільш суттєвими є соціально-психологічні, тектологічні, психологічні, особистісні, акмеологічні, виділено основні напрями розвитку сучасних підходів щодо психологічної готовності, серед яких: концентрований та інтегрований показник потенційних можливостей особи виконувати певну роботу або завдання (О.О. Глушко); комплекс професійно важливих індивідуально-психологічних якостей особистості (О.І. Іванова, Ю.О. Молчанова, Ж.Ю. Половнікова); моделювання образу структури дії, загальний психофізіологічний стан, психологічна спрямованість особистості (О.О. Назаров); конкурентоздатність фахівця як системна характеристика особистості (В.В. Завірюха, В.П. Хапілова);

У багатьох концептуальних теоріях головним чинником професійного становлення визначається особистість, а особистісний і професійний розвиток вбачається як єдиний цілісний процес. Тому державний службовець, зазнаючи впливу євроінтеграційних процесів, змушений адаптуватися до нових умов.

Одразу зазначимо, що формування вищезазначеної готовності ми розглядаємо як складову безперервної освіти державного службовця в плані роботи в умовах європейської інтеграції України. У зв’язку з актуалізацією психологічної компоненти безперервної освіти державного службовця, набуває іншого якісного наповнення її „двофазний процес” (Н.Г. Протасова, 2000). Тобто, у першій фазі відбувається не лише становлення особистості як фахівця з питань європейської інтеграції, а під впливом нових знань закладаються нові психологічні риси та якості державного службовця, формуються практичні мотиви й діяльнісні чинники корекції та удосконалення існуючих психологічних утворень. У другій фазі, поряд з розвитком особистості шляхом подальшої освіти та під час професійної діяльності з вирішення європейських питань, трансформується свідомість державного управлінця, змінюється його мислення та уявлення.

З’ясування суті й змісту європейського впливу на функціонування національних державних структур та їх невід’ємну складову – державних службовців – пов’язано із процесом “європеїзації”. Вплив європеїзації державного управління на персонал вітчизняної державної служби кореспондує з реалізацією основних принципів європейської інтеграції, які покладені в основу єдиного європейського соціально-економічного простору.

Унаслідок дії на державних управлінців імперативів інтеграційної політики від них вимагається, у професійно-функціональному плані, зміна підходів для ефективного вирішення проблем громадян на рівні європейських стандартів надання державних послуг. В особистісно-психологічних структурах державного службовця відбувається розширення світогляду, корекція та подолання стереотипів, трансформація цінностей, розвиток й удосконалення поведінкових компетенцій. Тому в подальших дослідженнях доцільно розглянути соціально-психологічні аспекти діяльності державного службовця і, на цій основі, розробити модель психологічної готовності до роботи в умовах європейської інтеграції.

У другому розділі – “Теоретично-прикладні аспекти психологічної готовності державних службовців до професійної діяльності в умовах євроінтеграції” – розкрито соціально-психологічні особливості професійної діяльності державних службовців в умовах євроінтеграції, визначено поняття психологічної готовності й обгрунтовано виділення компетенцій державних службовців, необхідних для ефективного провадження євро інтеграційних процесів.

Налагоджуючи професійну діяльність в рамках державно-управлінського, суспільного й міжнародного аспектів євроінтеграції, державний службовець приводить в активний стан власну психіку. Фактором його активізації є необхідність визначення кола завдань й уточнення питань стосовно європейських справ, з’ясування шляхів й добір засобів їх вирішення, а також усвідомлення та обґрунтування доцільності їх виконання. За цих умов і виникає явище соціально-психологічної активності (СПА) (А.А. Єршов, 1991).

Загалом А.А. Єршов визначає три блоки джерел СПА людини, які притаманні й державному службовцю під час його професійної діяльності в умовах європейської інтеграції: державний службовець; державно-управлінське, суспільне та міжнародне середовище; взаємодія з іншими учасниками європейської інтеграції. Перші два джерела відносять до потенційних мотивів СПА, останній – до актуальних мотивів.

У робочому форматі відбувається не лише практична перевірка теоретичної підготовки і професійної компетентності державного службовця на предмет їх відповідності європейським вимогам, а здійснюється їх переосмислення, визначаються нові напрями професійного самовдосконалення. Тому визначимо, що психологічна готовність державних службовців до професійної діяльності в умовах євроінтеграції є інтегративне психологічне утворення в системі компетенцій державних службовців, що покращує виконання управлінцями завдань євроінтеграції шляхом підвищення соціально-психологічної активності.

У дослідженні В.В. Рибалки на основі синтезу наукових даних і напрацювань П.К. Анохіна, М.О. Бернштейна, Ф. Лерша, О.М. Леонтьєва, О.Р. Лурії, В.М. Русалова, К.К. Платонова розроблена тривимірна психологічна структура особистості. Вона охоплює наступні взаємопов’язані виміри:

− соціально-психолого-індивідуальний – “вертикальний”, який охоплює підструктури соціально обумовленої спрямованості, досвіду, психічних процесів, біопсихічних властивостей особистості;

− діяльнісний – “горизонтальний” вимір особистості складають психічні процеси і функції, що виникають в результаті її взаємодії із зовнішнім середовищем, діяльності та спілкування;

− генетичний – “часовий” або “віковий” включає задатки та здібності як результат розвитку, темперамент та інші психофізіологічні якості.

Наразі у світі спостерігається тенденція розроблення та впровадження системи менеджменту і розвитку людських ресурсів, базованої на компетенціях. Доцільність визначення компетенцій державного службовця обгрунтовується тим, що вони забезпечують дотримання певних стандартів у роботі. Також використання компенцій обумовлено виходом цього поняття на загальнодидактичний і методологічний рівень. Таким чином, у площині компетенцій фахівця з європейської інтеграції можлива реалізація замкненого циклу розвитку його психологічної готовності до професійної діяльності: вимоги й виклики європейської інтеграції – освітні програми з європейської інтеграції – професійна діяльність щодо реалізації євроінтеграційної політики. У площині вимог і викликів європейської інтеграції формується модель необхідних компетенцій державного службовця, у площині освітніх програм добираються і застосовуються відповідні методичні засоби розвитку компетенцій, у площині професійної діяльності компетенції використовуються під час реалізації політики європейської інтеграції.

У третьому розділі – “Напрями і шляхи удосконалення професійної діяльності державних службовців в умовах євроінтеграції України” – вибудовано модель психологічної готовності державних службовців до роботи в умовах європейської

інтеграції й наведено психолого-педагогічні умови розвитку психологічних структур державного службовця в контексті вимог європеїзації державного управління.

Моделювання здійснено шляхом виокремлення компетенцій, уточнення й диференціації якостей, конкретизації їх функцій у психологічній структурі особистості відповідно до вимог європеїзації вітчизняного державного управління. Тобто під час моделювання будуть відображатися не всі властивості й характеристики особистості державного службовця, а лише ті, які йому необхідні як фахівцю для вирішення управлінських завдань в рамках європейської інтеграції.

Визначення й добір компетенцій здійснено із врахуванням проектного підходу й специфіки системи державного управління. На цій основі побудовано модель психологічної готовності державного службовця до професійної діяльності в умовах європейської інтеграції. Вона охоплює тривимірну психологічну структуру особистості й компетенції: контекстуальні – управління персоналом, проектно-орієнтоване управління; особистісні – стратегічність, впевненість у собі, самоконтроль, внутрішня позиція; соціально-психологічні – етика, розуміння цінностей, конфлікти й кризи, переговори, узгодження, орієнтація на результат, відкритість, розрядка, лідерство; комунікативні – крос-культурні комунікації, спілкування іноземною мовою, спілкування рідною мовою, комунікація; технічні – розв’язання проблем, робота команди, євроінтеграційні виклики, ризики й можливості, вимоги й завдання європейської інтеграції, зацікавлені сторони.

У вибудованій нами моделі психологічної готовності державних службовців до професійної діяльності в євроінтеграційних умовах особистість державного службовця, зазнаючи системного впливу з боку процесів європеїзації, актуалізує свій професійно-особистісний потенціал шляхом виокремлення, поєднання й розвитку необхідних компетенцій і забезпечує виконання євроінтеграційних вимог. Особистісні компетенції слугують основою розвитку інших компетенцій, чинником досягнення психологічної готовності як синергетичного ефекту від розвиваючого процесу.